У рамках Всеукраїнського тижня права відновив свою роботу кіноклуб "Кіно в Домі"

12.12.2016   13:24 — Агенцiя

8 грудня в Освітньому домі прав людини в Чернігові відновив свою роботу кіноклуб "Кіно в Домі", створений рік тому для учнів та вчителів количівської школи.

У рамках Всеукраїнського тижня права та XIII Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який проходить зараз у Чернігові, учні 9-11 класів зібралися для перегляду фестивальних стрічок.

Спеціально для модерування показу до Дому приїхала Надія Самардак - координатор Фестивалю Docudays UA в Чернігові та член громадської організації "Mart", яка обговорила зі школярами питання прав людини та прав дитини; які права є абсолютними, які - обмежуваними і чому. Серед ідей щодо прав, які не можуть бути обмеженими були і дуже креативні, до цієї категорії учасники пропонували віднести "право на їжу"!!!, "право на освіту", "право на свободу слова". Посиденьки з чаєм та смаколиками були дуже затишними та спонукали до цікавої бесіди.

Першою стрічкою показу став короткий фільм "Кроулі: кожному ковбою потрібен свій кінь", німецького режисера Анре Гьорманна. Після перегляду, обговорення клубу зосередилося на правах дитини, про те, як важливо, щоби батьки прислуховувалися та поважали прагнення дитини та, при цьому, піклувалися про її безпеку, школярі також поміркували про те, чи імпонує їм стиль життя техаського хлопчика - героя фільму, - думки розділилися. Проте знов прозвучала креативна ідея, щодо прав дітей "право на коня"! Які кадри були постановочними, а які - реальними - це те, що також було важливо обговорити, бо, як сказала модератор показу Надія Самардак: "Документальне кіно треба вміти дивитися".

Стрічка "Загублені" Світлани Шимко (Франція, Україна) - наступна стрічка перегляду, була дуже не проста, бо не мала жодного слова, тільки відеоряд та побутові звуки. Аудиторія була надзвичайно уважна, бо сприйняття фільму без слів не легке, проте інтригує, що саме хотів показати автор. Атмосферне та метафоричне кіно про речі, загублені в аеропорту; по них не повертаються господарі через незнання, невіру, що речі можна повернути, тож через деякий час ці цінні речі розбирають/знищують, тощо. Що ще в нашому житті може втрачатися та дійсно втрачається через незнання, невіру, недовіру? - на це питання Надії не одразу, проте всеж відповіли учасники кіноклубу.