Авторка бестселерів – сільська бібліотекарка

08.07.2013   07:22 — Агенцiя

Олена Печорна (Сердюк) мешкає в селищі Михайло-Коцюбинське Чернігівського району. Нещодавно її прийняли до Національної спілки письменників України. Успіх молодої жінки, яка трудиться в місцевій бібліотеці й виховує малих сина та донечку, – вражаючий.

Олена Печорна

Авторка роману “Грішниця” увійшла до списку 20-ти найуспішніших українських літераторів 2012 року за рейтингом журналу “Фокус”. Вона зворушила серця читачів і поважних критиків: бестселер “Грішниця” здобув премії імені Олеся Гончара (престижну міжнародну українсько-німецьку нагороду) та імені Михайла Коцюбинського.

Нині побачив світ другий роман письменниці з Придесення – “Кола на воді”, презентація якого відбулася в Чернігівській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського. До цієї події співробітники бібліотеки Світлана Брагінець та Ольга Гайова підготували прекрасну виставку книжкових новинок. Тут – і “Золоті письменники України”, і лауреати конкурсу романів та кіносценаріїв “Коронація слова”, і “Кращі книги року” за версією української служби всесвітньо відомого радіо “Бі-Бі-Сі”… Власне, Світлана Брагінець (постійна авторка нашої літературної сторінки “Деснянські зорі”) й запросила в гості свою талановиту колегу – Олену Печорну.

“Читачі роману “Грішниця” можуть подумати, ніби авторка сама пережила ті страшні речі, що випали на долю її героїні. Навіть у мене виникла підозра: можливо, авторка працює в такій структурі, яка опікується ізгоями суспільства: хворими на СНІД, алкоголіками, сиротами, тому й пише про це так виразно і з таким болем. Та ні, Олена Печорна за фахом – педагог, виховує двох дітей – і ось написала вже другу книгу, з не менш трагічним сюжетом. У психології творчості це називається “переддосвідним знанням” – дар перевтілюватись у персонажів різного віку, різного соціального статусу, протилежної статі. Це нечасто трапляється в літературі, цього не можна навчитись. Це – особливе сприйняття реальності як співпереживання. А від співпереживання до милосердя – один крок, хоча останнє й не належить до категорій літератури… Авторка роману, наче янгол-охоронець, незримо присутня в тексті, ніколи не полишає читача напризволяще й дарує надію героям!” – так відгукнулася про творчість нашої землячки популярна літераторка, “Золотий письменник України” Міла Іванцова.

Так само щиро підтримала Олену Печорну й відома письменниця, Шевченківський лауреат Галина Пагутяк. А пані Галина – людина вимоглива й принципова, будь-кого хвалити не буде! Власне, молоду літераторку з Михайло-Коцюбинського вже називають “другою Люко Дашвар”. Однак, на мій погляд, кожен із двох її романів має власний неповторний стиль.

До речі, ми познайомилися з Оленою багато років тому, коли вона несподівано для односельців (бо ж ніхто не знав, що дівчинка-школярка пише оповідання) перемогла на обласному конкурсі для дітей та молоді. Тоді я навіть зустрівся з Оленою та її мамою, аби переконатися, що це – не розіграш маститого літератора. Адже здавалося, що такі тексти юної учениці могла створити лише досвідчена сорока-п’ятдесятилітня людина, не новачок у літературі. Втім, поспілкувавшись з Оленою, одразу ж збагнув: переді мною – справді обдарована дитина, на яку чекає визнання.

Взагалі, в той час Олена Печорна збиралася здобувати після школи медичну освіту, як мама. Однак, завдяки виграному літературному конкурсу, передумала – вступила на філологічний факультет Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. І не пошкодувала! Отримавши вищу освіту, працювала вчителем у Славутичі. А коли народився син, переїхала мешкати у рідне селище – до батьків. І стала письменницею…

– Це – втілення мрії маленької дівчинки, яка в дитинстві мала небагато друзів, була інтровертом, як сказав би психолог, таким собі відлюдькуватим вовченятком. Натомість я дуже любила читати книжки. Тож саме книги стали моїми друзями, – розповідає Олена Печорна. – Спробувала писати сама. Але про моє захоплення знали лише близькі люди. Вони й порадили взяти участь у конкурсі. Тоді не було комп’ютерів, і двоюрідна сестричка набрала оповідання на друкарській машинці. Коли я завітала до неї, то з’явилося таке дивовижне відчуття, немов ці тексти живуть своїм окремим життям! Конкурс кардинально змінив мою долю. Відтоді я почала мріяти про власні книжки. Перший роман “Грішниця” писався ночами…

Свята грішниця, янгол, що шукав раю на землі та раз у раз падав у самісіньке пекло, Лариса з’явилася на світ у родині алкоголіків. На відміну від молодшої сестри, їй вдалося вижити… і пережити те, що здавалося страшнішим за смерть. Її тіло – надто принадне, щоб належати їй, – це вона розуміла ще в дитинстві. Зґвалтування не зламало її, а коли вона дізналася про вагітність, то… зраділа! З народженням хлопчика її життя набуло сенсу. Проте страшна хвороба, яку знайшли у малюка, штовхає її на слизьку стежку. Повія, хвойда – хай так, але вона дістане гроші на лікування… Це – роман Олени Печорної “Грішниця”, який уже отримав всеукраїнське визнання.

– Ми звикли легко й швидко навішувати на людину ярлики. Однак трапляються різні життєві ситуації… Тож потрібно вчитися милосердя, щиро співчувати одне одному, – говорить авторка. – Цей роман ніби вихлюпнувся з мене. Настало таке неймовірне відчуття полегшення, ніби справді зробилась легшою…

І ось новий твір Олени – детективна драма “Кола на воді”. Життям Анатолія керує єдине бажання – помститися Звірові-маніяку за смерть своєї маленької донечки. Він упевнений, що тільки древній закон “кров за кров” зможе вилікувати його зранену душу. Вода озера, в якому було втоплено дівчинку, наче магніт, притягує згорьованого батька. Одного разу вона незбагненним чином здійснить його прагнення – втопить злочинця в своїх глибинах. Усе станеться саме так, як хотів Анатолій; але коли він дізнається справжню історію Звіра, сповнену страхів і переживань, то вчинить так, як сам не сподівався. Тепер перед Анатолієм стоїть нове завдання: перетворити свою ненависть на любов…

Що мені найбільше подобається в романах Олени Печорної? Попри увесь їх трагізм, після прочитання кожної з цих книжок на душі світліє. З’являється відчуття, що збагнув щось вартісне, особливе. Хочеться жити, кохати, бути потрібним людям.

Ось така вона – “проста сільська жінка” (як сама про себе сказала), авторка гостросюжетних, незвичайних, проникливих романів, які, вийшовши у популярному харківському видавництві “Клуб сімейного дозвілля”, одразу ж знаходять свого читача.

Чоловік Олени працює майстром газової дільниці. Читати книжки йому ніколи, але дружиною-письменницею пишається. Тож для неї головне не заснути до того часу, коли залишиться вночі наодинці з комп’ютером. Зараз Олена Печорна пише свій третій роман…

http://www.hvilya.com/news/avtorka_bestseleriv_silska_bibliotekarka/2013-07-07-2559