У Сокиринцях відбулися Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва “Вересаєве свято” та Міжрегіональний туристичний форум

10.06.2013   07:29 — Агенцiя

VI Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва “Вересаєве свято” у цьому році знову повертається на Срібнянщину та приурочений до 210-річчя від дня народження Остапа Вересая.

Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва “Вересаєве свято”, який вперше відбувся у Сокиринцях у 1988 році відтоді став візитною карткою Срібнянського району, подією загальнодержавного значення у культурно-мистецькому житті. Востаннє він проходив у Сокиринцях у червні 2006 року.

Взамін сокиринського фестивалю, чи як альтернатива йому, у серпні 2009 року відбувся Всеукраїнський фестиваль бандурного мистецтва імені Остапа Вересая, але відбувся він у Батурині, в Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця”.

Але вже цього року фестиваль повернувся на Срібнянщину.

У рамках фестивалю відбулося відкриття відреставрованого пам’ятного знаку “Кобзарям України”. Пам’ятник прикрашатиме трасу біля повороту на с. Сокиринці, нагадуючи всім про славетні кобзарські місця нашої країни.

Офіційна делегація на чолі з в.о. заст. голови облдержадміністрації Юрієм Музикою поклали квіти біля могили Остапа Вересая, до пам’ятників загиблих у роки Великої Вітчизняної війни та жертвам Голодомору.

Для гостей відбулася екскурсія по парковій алеї до Палацу Галаганів.
У 1823–1829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали “українським Парнасом”.

На знак великої народної любові до славного земляка Остапа Вересая у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей у Палаці. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая.

А декілька років тому з’явились ще дві музейні зали-кімнати у Палаці але вже присвячені родині Галаганів.
Експозиція кімнат оздоблена картинами-репродукціями із родинної колекції (оригінали знаходяться в обласному художньому музеї ім. Галагана), колекцією зброї, деякими речами тих часів.

Традиційно на фестивалі було розгорнуте “Містечко майстрів”, де були розташовані виставки майстрів народної творчості центру ремесел обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв, осередку Національної спілки майстрів та територіальних громад Срібнянського району.

На фестивалі своїми виступами радували гостей Національна капела бандуристів ім. Григорія Майбороди (м. Київ), народний артист України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка Василь Нечепа, капела бандуристів Київського Національного університету культури та мистецтв, капела бандуристів ім. Остапа Вересая обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, зразковий ансамбль бандуристів “Соколики” (м. Чернігів), капела бандуристів “Зачарована Десна” Чернігівського музичного училища ім. Левка Ревуцького, кращі художні колективи Чернігівщини.

На правах господарів мали виступ народна аматорська чоловіча хорова капела, народний аматорський жіночий вокальний ансамбль “Віночок” районного будинку культури, танцювальні колективи районного та Сокиринського будинків культури.

Під час VI Всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва “Вересаєве свято” відбудвся також Міжрегіональний туристичний форум “Чернігівщина туристична – 2013”.

Основною метою виставки “Чернігівщина туристична – 2013” є популяризація туристичного потенціалу Чернігівщини та інших регіонів України, налагодження співробітництва, обміну досвідом та пошуку партнерів для формування та реалізації інноваційних ідей, активізації маркетингової та інвестиційної політики в галузі туризму.

Майже із усіх куточків України на форум завітали представники туристичних агенцій та державних установ, що опікується розвитком туризму. Було проведено презентації нових туристичних маршрутів, колеги обмінювалися своїм досвідом, зав’язувалися нові партнерські дружні стосунки.

В рамках форуму відбулися презентація садиби сільського зеленого туризму “Бджолярій” та оглядові екскурсії по Національному історико-культурному заповіднику “Качанівка”, Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” та історико-меморіальному музею-заповіднику “Ганнина Пустинь”.

Цьогорічні дійства для Срібнянщини були справжнім святом на якому побувало тисячі гостей із різних регіонів не тільки Чернігівщини, а й інших областей та навіть країн-сусідів.

Довідково:

Остап Вересай (по вуличному – Радчишин) народився 1803 року в селі Калюжинці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Срібнянського району Чернігівської області) в сім’ї кріпака. Батько його, Микита Григорович Вересай, був незрячим і заробляв на прожиття грою на скрипці. У чотирирічному віці Остап втратив зір.

Змалку захопився музикою та співом під впливом батька та кобзарів, що часто зупинялися в їхній домівці. Хлопчиком переймав мистецтво співу та гри на бандурі у кобзаря Юхима Андріяшівського, з яким познайомився на ярмарку в Ромнах і був у нього поводирем. Після смерті Андріяшівського Остап деякий час навчався в кобзаря Семена Кошового з села Голінка, після нього – у лірника Ничипора Коляди, далі повернувся в Калюжинці й продовжив навчання самотужки. З Калюжинець переїхав до села Сокиринці Прилуцького повіту.

Понад сорок років мандрував містами і селами України. Його помітив художник Лев Жемчужников, який записав від Остапа Вересая кілька пісень, намалював його портрет і познайомив з Пантелеймоном Кулішем, який також записав від нього кілька пісень. Куліш розповів про Вересая Тарасові Шевченку, який 1860 року послав Вересаєві гроші та свого “Кобзаря” з підписом: “Брату Остапу від Т. Г. Шевченка”.

Л. Жемчужников та П. Куліш умовили Остапа Вересая взяти до себе кількох учнів: Василя Бублика з Никонівки, Ярохтея з Березівки, Антона Негрія з Калюжинець та Янголя з Березівки, які продовжили традиції свого вчителя. У Сокиринцях Вересай одружився з удовою Пріською Сенчук, гарною співачкою і танцюристкою. Завдяки Кулішеві, Жемчужникову, гостям, що приїжджали в Сокиринці в маєток Г. Ґалаґана, Вересаєм, його майстерною грою на бандурі, жанровим розмаїттям кобзаревого репертуару зацікавилися М. Лисенко, О. Русов, О. Міллер, П. Мартинович, О. Сластіон, П. Чубинський, які пропагували його творчість. 1871 року Остап Вересай вперше відвідав Київ, де співав на відкритті Колегії Ґалаґана. 28 вересня 1873 року, на пропозицію Григорія Ґалаґана, було скликано засідання Південно-західного відділу Російського географічного товариства, дійсний член якого Микола Лисенко виголосив реферат “Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм”. На засіданні Остап Вересай виконав кілька дум, які вразили слухачів. У 1874 році Остап Вересай виступає у Києві на III Археологічному з’їзді, а після нього – на концерті, влаштованому М.Старицьким, в якому взяв участь хор під керівництвом М. Лисенка. У звіті про з’їзд начальник Київського жандармського губернського управління пише рапорт вищому начальству про те, що “Остап Вересай своїми поетичними піснями і типовим виглядом сприяв збудженню симпатій до гетьманщини…”.

1875 року у супроводі М. Лисенка та П. Чубинського Вересай побував у Петербурзі, де виступив на засіданні Російського географічного товариства, в Музеї етнографії і старожитностей, у Петербурзькому залі Благородного зібрання, на засіданні Слов’янського благодій-ного комітету та в інших аудиторіях. 22 лютого він виступив на сніданку, влаштованому українцями в пам’ять про Т. Г. Шевченка. 6 вересня кобзар співав у Зимовому палаці під час лекції з народної словесності професора О. Міллера князям Сергієві та Павлові, які подарували кобзареві срібну табакерку з підписом. 16 вересня на околиці Петербурга, в Соляному містечку, де відбувалися промислові й кустарні виставки, відбувся концерт, в якому, крім О. Вересая, брали участь хор під керівництвом М. Лисенка, сам М. Лисенко як піаніст, відома російська співачка М. Каменська. Спів О. Вересая в Петербурзі слухали П. Чайковський, М. Римський-Корсаков. III відділення, занепокоєне успіхом у глядачів дум та історичних пісень, виконуваних О. Вересаєм, припиняє гастролі. По дорозі з Петербурга, у Прилуках, Вересая заарештували на базарі за пісню “Про правду й неправду” і посадили до в’язниці. У поліції під час допиту Вересая врятувала табакерка, подарована йому в царському палаці в Петербурзі князями, і його звільнили.

До кінця життя Вересай живе у Сокиринцях. Павло Чубинський на власні кошти збудував йому нову хату. Останні роки життя Остап Вересай продовжував виконувати пісні, хоч уже майже не виїжджав у великі міста, а мандрував селами Чернігівщини. Інколи старого кобзаря запрошують у Київ. 1884 року він виступав у Київській рисувальній школі М.Мурашка, де з нього учні малювали портрети.

Олександр Майшев, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА