Приємний сюрприз від Віталія Жежери

17.11.2011   15:17 — Агенцiя

Книгу оглядача “Голосу України” Віталія Жежери “Микола Яковченко” (видавництво “Музична Україна”, Київ) перед її презентацією у Прилуках встигли прочитати чимало городян.

Її поява для більшості місцевих краєзнавців, театралів виявилася приємним сюрпризом. Адже ім’я відомого актора небайдуже для прилучан – тут попрацювала команда однодумців на чолі з редактором часопису “Прилуки. Фортеця”, керівником проекту “Дім Миколи” Ігорем Павлюченком. У місті за останні роки з’явилися арт-кафе “За двома зайцями” з книгарнею, перукарня “У Голохвастова”, Театральна площа, пам’ятник М. Яковченку. Завдяки меценату Юрію Коптєву тут влаштовують Всеукраїнський конкурс акторської майстерності імені Миколи Яковченка.
Отож фактично всі Прилуки перетворюються на такий собі пам’ятний Дім Миколи. У ньому ревниво сприймають усе, що пов’язане з творчістю земляка. Тож і презентація книги В. Жежери пішла не за традиційним сценарієм.

Автору спочатку “слова не дали”. Ініціативу у свої руки взяли перші читачі видання. Режисер студентського театру “Первоцвіт” Катерина Аніщенко була вражена “енциклопедією життя минулого Прилук”. Документально-біографічна розвідка, за її словами, допомогла знайти відповіді на багато запитань.

– Ця книжка написана з гумором, із такою теплотою, – зазначила краєзнавець Олена Клочко. – Я читала і сміялася. Читала чоловіку і сміялася. Якби Яковченко прочитав її, то він був би дуже-дуже задоволений. Бо там не тільки наше місто, а і його молодість, кохання, дружина, діти.

Надія Єременко та інші прилучани відзначили стиль викладу матеріалу (“написано легко”, “з інтригою”), особливо відкриті для них нові сторінки довоєнної творчості М. Яковченка. Захоплення у всіх викликали й ілюстрації видання. В. Жежері вдалося зібрати великий фотоальбом світлин про життя актора, його родину. Деякі знімки у книжці опубліковано вперше.

В. Жежера розповів про те, як у процесі свого пошуку відкрив чимало нових подробиць з життя й творчості майстра театральної сцени.
– З чого почалася ця книга? – поділився думками винуватець презентації. – Свого часу, коли я вчився у театральному інституті, Яковченко ще жив серед нас. Але для нашого театрального покоління його покоління вже здавалося якимось незрозумілим, – мовляв, ось такі “ходячі анекдоти”. Тоді, в 1970-х, театр імені І. Франка переживав щось гірше, ніж кризу. Це був мертвий театр, в якому це славне покоління ще продовжувало працювати. Трагізм ситуації був у тому, що вони не могли і не мали права пояснити нам, молодим, що у них було інше життя. А ми звикли думати, що так і було. Отож внутрішнім імпульсом для написання цієї книжки стало бажання віддати борг за оте нерозуміння, коли нам здавалося, що вони ніхто.

Віталій Жежера подякував прилучанам, які допомагали у реалізації цього задуму. Учасники презентації висловили сподівання, що на сторінках “Голосу України” автор продовжить “театральну тему”.

Сергій ПАВЛЕНКО, “Голос України”