Про реформу системи виконання судових рішень

29.03.2018   11:44 — Агенцiя

У середу 28 березня у прес-центрі «Чиста політика» відбувся круглий стіл на тему: «Реформа системи виконання судових рішень: виклики та перспективи».

На заході обговорили багато питань, основним з яких стали наступні:
- В якому стані знаходиться державна система виконання судових рішень?
- Чи можливо позбутися законодавчих прогалин та як покращити взаємодію між державними органами задля підвищення ефективності примусового виконання рішень?

До круглого столу були запрошені численні учасники:
- виконавчий директор БО «Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги» Місяць Віталій Петрович;
- начальник відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бондарев Ігор Валерійович;
- заступник начальника Управління - начальник відділу організації та контролю за виконанням рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Єдомаха Алла Володимирівна;
- суддя Апеляційного суду Чернігівської області Харечко Любов Костянтинівна;
- заступник директора Регіонального центру з надання БВПД у Чернігівській області Пирковська Олеся Василівна;
- суддя Господарського суду Чернігівської області Демидова Марія Олександрівна;
- прес-секретар Господарського суду Чернігівської області Гуринець Юлія Валеріївна;
- суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лобан Дмитро Вікторович;
- регіональний координатор Уповноваженого ВР з прав людини Лепеха Алла Григорівна;
- голова Ради адвокатів Чернігівської області Якуба Галина Олександрівна;
- адвокат, голова кваліфікаційної палати КДКА Чернігівської області Заболотний Олег Миколайович;
- приватні виконавці Палігін Олександр Петрович, Приходько Юрій Михайлович та Мазан Олексій Олександрович.

Розпочав захід Віталій Місяць, що розповів про реалізацію проекту по реформуванню системи примусового виконання судових рішень, в рамках чого є ідея спілкування в регіонах з різними виконавцями таких рішень, щоб виявити проблематику ДВС, суддів, приватних виконавців.
Наразі ж такий захід проходить 9-й раз і має на меті покращити статистику роботи виконавчої служби (за якою з кожних присуджених судом 100 грн. сплачується поки що близько 4 грн.) та врешті зібрати по регіонах пропозиції, звести їх у єдиний документ, з яким вийти на законодавця.

- Зараз бачимо зміни у системі примусового виконання рішень, тому ми й намагаємося донести усі наші досягнення до населення, але при реформуванні системи не можливо передбачити усі проблеми та прогалини у законодавстві, які на сьогодні ми можемо підсумувати і тезисно викласти, - зауважив Ігор Бондарев, - нині людина сама вирішує, до кого звертатися за примусовим виконанням рішення, але спочатку вона має сплатити авансовий внесок (2% від майнового стягнення), що часто для населення є тяжкою сумою і є проблемою, яку варто вирішувати на користь людей, також виконавець має до 10 певних мораторіїв і обмежень на стягнення майна (наприклад, на дорогі засоби зв’язку - ноутбук, смартфон - не можна накладати стягнення, а вимагати сплату аліментів можна лише після доведення факту ухилення від їх сплати, саме ж стягнення можна накласти на те майно, яке має факт доказу, що воно належить саме певній особі), також гальмує роботу автоматична система виконавчих проваджень, які варто теж виправляти.

«Дійсно питання реформування сфери примусового виконання рішень було вже на часі і основним досягненням реформування, я вважаю, є запровадження інституту приватних виконавців, що дозволяє мати альтернативу у тому, хто буде виконувати рішення суду, адже державні виконавці не могли охопити увесь обсяг виконавчих документів і це викликало обурення населення, - зазначила Алла Єдомаха, - зараз інституту приватних виконавців запрацював по Україні – у нас в області фактично працює три приватних виконавця, чим активно цікавляться люди, адже приватні виконавці можуть вчиняти дії на всій території країни, а державні виконавці обмежені адміністративно-територіальною одиницею».

- Мене радує реформування системи виконання рішень, приємно відзначати покращення ситуації з виплатою аліментів, але важливим для нас має стати належне виховання людей щодо примусового виконання рішень, з чим у нас є проблема, тому слід навчати з дитинства, що ця система є гарантією людських прав, а також проводити інформатизацію усіх верств населення з метою формування правової свідомості громадян, - доповіла Любов Харечко, - на своїй практиці зустрічаюся зі зверненнями громадян, які вважають, що саме суд має примусити виконувати своє рішення, але за законом можна лише звернутися з проханням про судовий контроль за виконанням.

«У ЦПК є глава 10 «Забезпечення позову» (тобто людина, що звертається з позовом, має зацікавленість у забезпечення виконання рішення по цьому позову) та нове поняття «зустрічне забезпечення» - стаття 154: «Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову», тобто коли суд вже забезпечив позов, часто приймається рішення у відмові в позові, але ж забезпечення вже пройшло і відповідач поніс певні втрати, в такому разі зустрічне забезпечення є пересторогою виважено відноситися до забезпечення та зменшити зловживання, - пояснила пані Харечко, - себто виконавець рішення може вимагати від позивача покласти певні кошти (у сумі, відповідній до розміру забезпечення) на депозит суду на той випадок, якщо суд потім прийде до висновку, що позов не підлягає забезпеченню, тобто зараз на суд покладена досить велика правова відповідальність і ми ретельно вивчаємо ці нові положення, також нині передбачені строки для скасування як забезпечення, так і зустрічного забезпечення, є норми внесення цих рішень у відповідні реєстри, що підвищує відповідальність громадян».

Стосовно мирових угод, Любов Харечко вважає, що це найкращий спосіб вирішення справи і не потрібно втрачати цей шанс, а як її виконувати, то це слід ретельно обдумати перед зверненням до суду, що потребує великих знань і вмінь правників, щоб була юридична можливість укладення такої угоди, чого часто немає.