Презентована збірка поезій "Бог. Майдан. Війна"

03.06.2019   12:19 — Агенцiя

1 червня у прес-центрі «Чиста політика» відбулася презентація збірки поезій Павла Кучера «Бог. Майдан. Війна».

До збірки увійшли поезії, здебільшого написані під час та після «Майдану».

Тематично вірші розташовані за чотирма розділами. Розділ перший «Майдан» – це поезії, що прийшли під час Майдану та після нього, як осмислення (містить 11 віршів). Розділ другий «Війна» (8 віршів) – присвячено українсько-російській війні, що розпочалася з окупації Криму у лютому 2014 року. Десятивіршовий розділ третій «Бог. Сума» – філософське осмислення споконвічних проблем людини та не тільки їх. Розділ четвертий «Інше» – це 9 поезій на різні теми, що створюють смислове доповнення до трьох попередніх розділів.

Художнє оформлення виконав Андрій Хай. В книзі використано світлини Олександра Тимошенка, Андрія Хоманчука («Хліборіза»), Володимира Зінченка, «Поліських партизан» та інших.

Під час презентації автор збірки читав своїх віршів та відповідав на питання, а також зробив анонс деяких своїх нових поезій, що не ввійшли до презентованої збірки, але плануються до наступної.

Ось як описує автор пережите у вірші «Пам’яті»:
Пробач мені, мамо,
я сьогодні не буду вечерять.
Знаю, ти готувала
та чекала на мене.

Пробач мені, люба,
самій тобі ночувати.
Знаю ти застелила
та чекала на мене.

Пробач мені, сину,
вже не будемо грати.
Знаю, ти готувався,
а чекав вест вечір на мене…

У вірші «Небо віднині не плаче» поет так передає свої почуття:
Знаєш, це було з нами
у проміжку інших світів
Хтось досі себе картає
втім

Про це не можна казати,
лиш мовчки ламати хліб
ми знову вийшли за краї
втім

Не певен, що воля наша –
навіть бодай її тінь.
Вірю, надію маю
хтів

Бачити крізь далі,
ба – пам’ятати сни
Але не зміг та з жалем
втік…

Емоційно наповненими є й наступні рими Павла Кучера:
Слова втрачають свій колишній зміст,
перетікають одне в одне
змінюють звучання.

Те, що ще вчора надихало всіх,
сьогодні виглядає
як знущання.

Втрачається мелодія і ритм
Та переходи між словами
І речами.

На місці того, що було колись,
лиш вигадане нами
вшанування.

Пережите, побачене й наболіле лягло до вірша «Кровавыми слезами умыться»:
Кровавыми слезами умыться
Потом и болью согреться
И идти, несмотря ни на что
И идти, пока хватает сил

Если упал, подняться
Ледяной водой согреться
И идти, несмотря ни на что
И идти, пока хватит сил…

Філософією буття пронизані поетичні рядки, наведені нижче:
…Ми всі частини небуття:
Прийшли, були, пішли, нема.
Все інше лиш омана, час,
Ніколи не було й немає нас.

Змиритися – немає сил,
Позбутися – відсутність крил,
Кружляємо як ті сновиди,
А результат один – були та зникли…

…безліч чужих очей –
сотні гострих дзеркал
звичний порядок речей
зникає немов туман

занадто короткий день
втрачені почуття
втома й біль ледь-ледь
пускають у забуття

не знаю, чи вже кінець
чи знову початок кола
горизонт зійшов нанівець
сховавши від мене дорогу…


Довідково:
Павло Кучер – український поет, філософ, співкоординатор Ініціативної групи постраждалих/поранених на Майдані.
Автор народився у Львові, з початку 2000-х рр. постійно мешкає у Києві. Брав активну участь у «Революції Гідності» (14 Сотня самооборони Майдану) та був поранений у Києві на розі Кріпосного провулку і Інститутської 18 лютого 2014 року. Цей день вважає другим Днем народження.
Також він є співавтором книги «Наш Майдан: Київ – San Francisco», написаної безпосередньо під час Революції Гідності спільно з Оленою Біляк.