У Ляльковому театрі відбулася прем’єра вистави "Великий льох". ФОТО

14.03.2014   12:36 — Агенцiя

Довгоочікувана прем’єра вистави «Великий льох» відбулася в Обласному театрі ляльок імені Олександра Довженка.

Поема-містерія, в якій Тарас Шевченко по-філософському переосмислив історію України та передбачив її майбутнє, давно зацікавила театралів. Робота над постановкою велася кілька років, і ось до двохсотріччя Кобзаря її запропонували на розсуд читачів.

— Прем’єру ми готували довго, тому що за всю історію нашого театру (із 1976 року) за обсягом і серйозністю теми такої вистави в театрі не було. Ми для себе опановуємо новий жанр музичної постановки, між собою називаємо її рок-оперою. Підготовка «Великого льоху» потребувала серйозної роботи від акторів, роботи над звуком, освітленням. Хоча ми й нині відчуваємо технічний дефіцит обладнання, але намагалися зробити виставу, виходячи з того, що у нас є», — говорить художній керівник Обласного театру ляльок, заслужений артист України Віталій Гольцов.

За його словами, вистава розрахована не на маленьких глядачів, а на старшокласників, студентів і тих, кого цікавить творчість Шевченка.

— У нашому репертуарі загалом — п’єси для дітей. Ця – інша. Театр не є центром розваги. Він повинен показувати приклади із життя, а вже глядачеві вибирати для себе, що наслідувати, — розповідає художній керівник.

— Що вас привабило саме в цьому творі Тараса Шевченка?

— «Великий льох» – це поетична і філософська історія України, автор якої — провидець. Кожен його твір, якщо детально вчитуватись, розповідає не тільки про минуле, а й про наше майбутнє. Містерія складається з трьох частин. Героями першої є три душі молодих дівчат, в образах білих пташок, які відчувають провину за те, що якимось вчинком у житті завдали шкоди Україні. Тому ці душі літають у вигляді пташок і не можуть потрапити до раю. Друга частина – три чорні ворони, які уособлюють те негативне, що є в українському, польському й російському народах. І третя частина – три лірники: один сліпий, другий глухий, а третій горбатий. Нині дуже багато митців, які продаються за гроші. І всі вони сходяться в одному місці, де мають розкопати великий льох, у якому, на думку Москви, заховані багатства українські, котрих їй ще не вистачає. Але льох вони не розкопали. Сам великий льох уособлює духовний потенціал народу, його силу віри. Доки будуть ця сила й духовність, доки цей великий льох не розкопають, доти існуватимуть Україна й український народ.

— Яке місце у виставі відведено лялькам, а яке – акторам?

— У нашій постановці немає ширми, за якою б ховалися актори, все відкрито. Артисти дуже багато рухаються вживу. Є ляльки-символи без облич. Немає звичних костюмів та декорацій. Ці новаторські та оригінальні підходи мають оцінити глядачі. До речі, костюми й декорації створювала молода художниця Олена Загребіна, яка до цього працювала над виставами Молодіжного театру та облмуздрамтеатру. А музику до вистави на наше замовлення написав відомий композитор, киянин Микола Вітковський. Зараз він викладає у навчальних закладах столиці, а свого часу був концертмейстером Тарапуньки і Штепселя, його пісні виконують українські естрадні співаки.

Вікторія Гаврик, "Деснянська правда"