“А рідний Чернігів дібровами дише…”

31.08.2013   10:30 — Агенцiя

У Чернігівському відділенні Українського фонду миру відбувся“круглий стіл” на тему “Мешканці міста на відбудові зруйнованого і будівництві післявоєнного Чернігова”, присвячене 70-річчю визволення області від фашистських загарбників.

Відкрила та провела засідання секретар відділення Українського фонду миру Валентина Петрова, яка спершу зацитувала вірша:

А рідний Чернігів дібровами дише
І зводиться вище, все вгору і вгору.
Добротні оселі, висотні будови,
І площі, і сквери, і тиха Десна,
І люди щасливі, і люди чудові
Проходять по місту, як юна весна…

Але так було не завжди. Нелегка доля випала нашому Чернігову в роки війни. Місто було настільки зруйновано, що у вересні 1943 року, на час його визволення радянською армією, з центральної площі було видно околиці та навколишні поля. Заклик підняти місто з руїн знайшов підтримку населення, якого тоді було трохи більше одинадцяти тисяч. Уже наприкінці визвольного року почалося навчання у школах, а через рік – в учительському інституті, нині педуніверситеті. У 1949 році знову запрацювала фабрика музичних інструментів. У 1950-му споруджено залізничний міст через Десну, наступного року відкрився новий залізничний вокзал. У 1956-му місто одержало природний газ, а через рік розпочалося будівництво найбільшого в Європі заводу з виробництва хімічного волокна…

Своїми спогадами про відбудову Чернігова поділилися Лідія Ахрьомкіна – залізничниця; перший післявоєнний перший секретар міському комсомолу Клавдія Томилко, яка спершу працювала на будові, на “Хімволокні”, а потім ткалею на камвольно-суконному комбінаті, де за сумлінну працю удостоїлася звання Героя Соціалістичної Праці; Людмила Прог – колишній заступник головного лікаря міської лікарні № 4; Ірина Четвертак – голова міської ветеранської організації.

Антоніна Іванцова та Анатолій Вареник – корінні чернігівці. Перша пройшла трудовий шлях від майстра до директора швейної фабрики, другий – від робітника до помічника директора об’єднання “Хімволокно”, а нині завідує музеєм Лісковиці. Він створений майже десять років тому, але вже полюбився чернігівцям. До речі, такі ж оригінальні музеї є в товаристві “Чернігівгаз” і школі № 22. Про ці музеї теж розповіли на зустрічі їхні завідувачі Віктор Булах та Валентина Пильник.

Учасникам “круглого столу” сердечно подякував голова Федерації профспілкових організацій області Микола Богдан, а голова Чернігівського відділення Українського фонду миру Володимир Струк наголосив, що подібні зустрічі найперше висвітлюють події, що вже давно стали нашою історією, а отже, мають виховне значення для молоді, зрештою – об’єднують зусилля громадськості на утвердження миру та злагоди в Україні й за її межами.

http://www.hvilya.com/news/a_ridnij_chernigiv_dibrovami_dishe/2013-08-30-2826