Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
На Прилуччині поліцейські повідомили про підозру двом місцевим мешканцям за незаконну порубку лісу 17:35
Слідчі Прилуцького районного відділу поліції під процесуальним керівництвом Прилуцької окружної прокуратури оголосили про підозру двом зловмисникам, які за попередньою змовою випиляли у лісосмузі Ічнянської громади дерев на понад 100 тисяч гривень.
Масажі, лімфодренаж, індивідуальна робота з психологами та багато іншого можуть отримати чернігівські військові, ветерани та члени їхніх родин 17:25
Зазвичай після закінчення терміну лікування у закладах охорони здоров’я військовослужбовці та ветерани, як правило, потребують певного відновлення.
За матеріалами СБУ винесено вирок організаторці псевдореферендуму на тимчасово окупованих територіях Луганщини 15:18
За матеріалами Служби безпеки України до 15 років позбавлення волі заочно засуджено організаторку псевдореферендуму на тимчасово окупованих територіях Луганщини.
Мешканця м.Чернігова засуджено за збут амфетаміну 15:16
Прокурором Чернігівської окружної прокуратури в судовому засіданні доведено вину 36-річного місцевого жителя в придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин (ч.ч.1, 2 ст.307 КК України).
На загальноміській нараді говорили про наслідки ракетних ударів по місту та їх ліквідацію 15:13
Загальноміську нараду цього вівторка почали з обговорення ліквідації наслідків ракетних ударів, яких завдали військові російської федерації по Чернігову 17 квітня.
© 2005-2024