Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
Бронза чемпіонату України: Вікторія Прачик — серед призерок юніорських змагань з лижних гонок 13:47
З 05 до 09 лютого у селі Яворів Львівської області проходив Чемпіонат України з лижних гонок серед юніорів, юніорок та молоді (U-23).
Щорічні та одноразові виплати для родин полонених та звільнених з полону 13:44
Українцям, які перебували у полоні, або ж родинам тих, хто досі залишається у російській неволі держава надає соціальну, правову та фінансову підтримку. Нижче розповідаємо про виплати, які можуть отримати звільнені з полону та родини полонених.
Історія матері-одиначки, яка відкрила бізнес у Чернігові завдяки грантовій програмі «Власна справа» 12:54
Відкрити бізнес з нуля в наш час – завдання не з легких. А для матері-одиначки, яка сама відповідає і за дитину, і за завтрашній день, це може здаватися майже неможливим.
Козелецькі поліцейські відсторонили від керування нетверезого водія, рівень алкоголю в крові якого більше ніж у 16 разів перевищував допустиму межу 10:01
Поліцейські сектору реагування патрульної поліції відділення №1 (с-ще Козелець) Чернігівського райуправління поліції викрили 52-річного водія, який керував транспортом у стані сильного алкогольного сп’яніння. На правопорушника складено адміністративні матеріали.
Надзвичайні події в області за останню добу 09:59
Протягом минулої доби зареєстровано 10 небезпечних подій, а саме: 10 пожеж. Внаслідок цих подій загинули 2 особи.
© 2005-2026