Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
2 500 доларів США за «небойову» службу: повідомлено про підозру посадовцю ТЦК та СП 14:21
Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону спільно з Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві за оперативного супроводу 8 управління ДВКР СБ України повідомлено про підозру офіцеру мобілізаційного відділення одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на Чернігівщині у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України (пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди).
Рух тролейбусів № 8 і № 11 відновлюється за звичною схемою 10:26
З 28 січня 2026 року тролейбусні маршрути № 8 та № 11 відновлюють роботу за звичною схемою руху.
Надзвичайні ситуації в області за минулу добу 10:04
Протягом минулої доби зареєстровано 3 небезпечні події, а саме: 3 пожежі.
28 січня: цей день в Україні і світі 09:23
День 1435 Російська агресія - Day 1435 Russian aggression
У Чернігові вшанували пам‘ять жертв Голокосту 18:20
27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня у 1945 році був звільнений Аушвіц – один із найбільших нацистських таборів смерті.
© 2005-2026