Дмитро Федоров: "Більше половини речей, які мені за ті дні довелося зробити і пережити — я би в звичайний час ніколи і не уявив би. Але ми витримали і вистояли. Попереду — відновлення"

04.08.2022   12:27 — Агенцiя

Новобілоуська ТГ — приміська, відстань від центру громади до обласного центру — 10 км. Тож наприкінці лютого — протягом березня її мешканці опинилися в епіцентрі боїв за Чернігів.

«Щодня ми бачили, як над Новим Білоусом пролітали снаряди, якими ворог обстрілював Чернігів — і які летіли у відповідь від наших захисників. У кожному селі громади стояли окупанти. Не було зв’язку, світла, газу, — розповідає  голова Новобілоуської громади Дмитро Олександрович ФЕДОРОВ. — Але найбільше вражало, як змінювалися самі люди: одні виявилися зовсім не такими надійними, як думалося, а інші, від кого не чекав, віддавали останнє і ризикували життям».

Дмитро Олександрович розповів докладніше, що відбувалося в населених пунктах громади:

«У Рівнопіллі відголоски близьких боїв чули вже 24 лютого, а 25 лютого почалися масові обстріли. Через Кувечичі й Довжик кількатисячна колона росіян ішла безперервно два дні. У Деснянському окупанти стояли майже три тижні, у Халявині й Полуботках — місяць. Кошівка, Юріївка, Рижики… У громаді вважайте немає населеного пункту, який би ворог оминув. Найбільше постраждали Рівнопілля і Старий Білоус».

Громада зазнала руйнувань: понад пів сотні будинків зруйновані, сотні пошкоджені. Є загиблі.

«У Новобілоуській громаді повністю знищено 58 будинків, 52 сім’ї потребують житла. Ще 240 будинків мають пошкодження різного ступеня. Загинули 32 людини. Я маю медичну освіту, тому фактично з перших днів повномасштабного вторгнення агресора виконував у Новому Білоусі ще й роль медика. Можу сказати, що люди помирали не тільки від ворожих снарядів: дехто не пережив стресу від жаху, який відбувався навколо, у досить молодих людей просто не витримувало серце», — додає Дмитро Федоров.

Жили без зв’язку, електрики, газу.

«Телефони перетворилися на звичайні ліхтарики — зв’язку не було, — говорить голова громади. — Світло зникло в перші дні. У Рудці, Мохнатині, Редьківці, Кувечичах через тиждень вдалося відновити електрику, в інших населених пунктах — ні. В березні, під час обстрілів Нового Білоуса і Старого Білоуса, ворог двічі пошкодив газову трубу».

Населені пункти біля Чернігова були відрізані від постачання продуктів.

«Нам вдавалося кілька разів прорватися то в Ріпки по хліб, бо там працювала пекарня, то в Чернігів. Але під час третьої поїздки в місто одного з чоловіків, який зголосився їхати, поранили, тож ми вирішили більше не ризикувати. Жили на тому, що в людей було. Іноді допомагали місцеві підприємства. СВК «Полісся» в Кувечичах мололо й роздавало борошно — люди могли пекти хліб», — продовжує розповідь очільник громади.

«У Новому Білоусі зірвали міст, але ми зробили кладку, щоб мати змогу переправляти хоча б машини швидкої допомоги. Важко поранених намагалися відвозити в лікарню в місто. Одна така поїздка залишила особливо сильне враження. 15 березня на Новий Білоус скинули бомби, були поранені. Ми везли важкопоранену в обличчя людину в лікарню. У мирний час це кількахвилинна поїздка. А тут через кожні 100 метрів — блокпост, потрібно зупинятися, мають бути перевірки — військові зазирають в машину, бачать поранення — і вже не ставлять питань. І так один блокпост за іншим. Ми не знали, чи довеземо людину живою — але, на щастя, поранений вижив».

«Більше половини речей, які мені за ті дні довелося зробити і пережити — я би в звичайний час ніколи і не уявив би. Але ми витримали і вистояли. Попереду — відновлення», — підсумовує Дмитро Олександрович.

#ОТГ_Інформ_Чернігівщина