За загиблих у жовтні Захисників Українипомолилися у Чернігові

06.11.2020   11:17 — Агенцiя

5 листопада, традиційно у перший четвер місяця, в Чернігові у Козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини Православної церкви України проведено панахиду за усіма воїнами, які у жовтні 2020 року загинули в боях за незалежність України.

Тетяна Миргородська, волонтерка і громадська діячка, журналістка, розповіла про загиблих Героїв:
«1) Олександр Фарина, боєць 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Народився 20 травня 1994 року в районі Ярмолинців на Хмельниччині, мешкав у Хмельницькому. Воював із російським агресором у 2014 року в складі 8-го окремого полку спецпризначення. Після демобілізації Олександр повернувся додому і вступив у громадське формування «Подільська Січ», щоб охороняти порядок у Хмельницькому. Також і далі займався боксом, навчав цьому молодших хлопців. Проте війна тривала, і він не зміг довго лишатися осторонь. Олександр знову пішов на передову – на цей раз із 128-ю бригадою. 20 квітня отримав численні поранення в область живота і ніг, переніс понад 20 операційних втручань. Боровся з наслідками тяжкого поранення майже пів року. 11 жовтня Олександра не стало. Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря в Раковому під Хмельницьким. Залишився батько.
2) Михайло Старостін «Тихий», старший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського. Народився 14 червня 1990 року в селі НоворайськБериславського району Херсонської області. Із 2010 року Старостін служив у Криму. І коли почалася російська агресія, не зрадив присягу. «Позивний у нього був «Тихий». Бо Михайло ніколи ні на кого не кричав. На рейсі могло бути важко, тоді він міг спокійно з посмішкою сказати, що треба зробити», – розповідає Дмитро Глова, який виходив із Криму разом зі Старостіним. Загинув 30 жовтня близько 00:28 неподалік селища Водяне Волноваського району Донецької області. За даними волонтера Сержа Марко (Олександра Карпюка), диверсійна снайперська група противника підповзла до українських позицій і фактично впритул розстріляла «Тихого» та його побратима, сержанта Володимира Бондарюка. Ще одного бійця було поранено. Поховали Михайла Старостіна в рідному Новорайську. Залишилися мати, дружина і троє сестер.
3) Володимир Бондарюк «Піндос», сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського. Народився 1993 року в селі Кам’яний Міст Первомайського району Миколаївської області. Після навчального центру хлопець потрапив служити в Крим, кулеметником у гірсько-піхотний батальйон. Не зрадив присязі, після окупації вийшовши на материкову Україну. «Росіяни боялись, що хтось із нас не стримається і відкриє вогонь на ураження. Цей страх читали в їхніх очах, попри всю браваду. Наш батальйон саме повернувся з навчання. Рівень підготовки особового складу, злагодженість підрозділів, бойовий дух – все було на висоті. Але, можливо, забагато було військової бюрократії, не вистачало ініціативи й рішучості. До того ж велика кількість зрадників у вищих ешелонах командування. Поки наш батальйон тримав оборону, деякі представники вищого командування цілували триколор, стояли в черзі за москальською формою і водили кацапів у баню. Тьфу, гидота…», – пригадував Володя події весни 2014-го. 30 жовтня поблизу Водяного Волноваського району Донецької області загинув від ворожої кулі разом зі старшим сержантом Михайлом Старостіним. Поховали у Кам’яному Мості. Залишилися батьки, брат, дружина і донька».

Панахиду відправили отець Роман, настоятель Кафедрального собору святої великомучениці Катерини, та отець Микола. Вони згадали про кожного з трьох загиблих Героїв у жовтні 2020 року, які у віці 26 років, 27 років та 30 років віддали своє життя, захищаючи Український народ від російського агресора.

Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, подякував священикам і наголосив: «У жовтні війська російського агресора всупереч «режиму тиші» й «всеохопному перемир’ю»здійснили 97 обстрілів українських позицій, їхні БПЛА 9 разів порушували лінію фронту. Крім трьох загиблих Героїв, у минулому місяці на фронті поранено 4 військовослужбовців. Така ціна нашого мирного життя, можливість зосередитися країні на боротьбі з короновірусом та іншими внутрішніми проблемами! Побажаємо пораненим успішного видужання! Вічна пам’ять загиблим Захисникам України!».

На панахиді був присутній Юрій Потійко, начальник відділу в Чернігівській області Міністерства у справах ветеранів України, учасник бойових дій в російсько-українській війні з 2014 року.

Організатори: Український інститут національної пам'яті, Чернігівська єпархія ПЦУ, Кафедральний собор святої великомучениці Катерини ПЦУ, Козацька православна громада Храму святої великомучениці Катерини за сприяння Міністерства у справах ветеранів України.

Сергій Горобець, Український інститут національної пам'яті