У Чернігові відкрили меморіальну дошку Почесному громадянину міста Валерію Сарані

15.10.2020   10:37 — Агенцiя

На фасаді колишнього Чернігівського юридичного технікуму, а нині Навчально-наукового інституту права і соціальних технологій, з’явилася меморіальна дошка на честь Валерія Сарани - Почесного громадянина міста Чернігова, борця за незалежність України у ХХ столітті.

Ініціатива її встановлення належить міському товариству «Просвіта» імені. Т. Г. Шевченка, а виконком міської ради одностайним рішенням підтримав ідею та дав відповідний дозвіл.

Виготовив пам’ятний барельєф відомий чернігівський скульптор Генадій Єршов, який знав Валерія Сарану особисто. А профінансували виготовлення соратники та вдячні учні Валерія Юрійовича. У стінах вузу, на якому тепер встановлена йому меморіальна дошка, він викладав більше 20 років.

На відкриття пам’ятної дошки прийшло багато чернігівців, які є представниками проукраїнських суспільно-політичних і громадських організацій нашого міста, колишніми учнями, колегами в його діяльності, однодумцями. Почесну місію зняти з пам’ятного барельєфу полотно виконали заступник чернігівського міського голови Олександр Ломако і представник випускників Валерія Юрійовича Сарани Микола Герасимчук.

Промовці говорили також про те, що багато з тих речей, які Валерій Сарана і його покоління планували, ще не реалізовані. Тож здійснити їх - вже наша відповідальність. І що ця людина своїми заслугами стоїть серед таких борців за незалежність України, як Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч. Для учнів же він залишився наставником, який і досі - в їх пам’яті та серцях. Серед тих хто брав слово – голови обласної та міської організацій Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені. Т. Г. Шевченка Василь Чепурний та Андрій Глухенький, автор барельєфу Генадій Єршов, колишні випускники ЧЮТ Людмила Овсієнко і Олег Менюк, депутат обласної ради Василь Леоненко.

***

Валерій Сарана – український державний і громадський діяч, перший голова Чернігівської краєвої організації Народного Руху України (1990–1992), член оргкомітету Установчого з’їзду Народного Руху України (1989), заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань (1992–1994).
Валерій Юрійович народився 29 травня 1947 року у Києві. Після переведення батька в Чернігів, переїхав у 1952 році до цього міста, де навчався у першій школі.
У 1965–1970 роках навчався у Київському інституті народного господарства імені Д. Коротченка. Після проходження служби в армії, працював у фінансових установах Чернігова, викладав у Чернігівському юридичному технікумі.
З кінця 1980-х років активно включився у боротьбу за незалежність України. У 1989 році разом з Василем Чепурним, Владиславом Савенком, Анатолієм Лащевським, Олексієм Івченком, Леонідом Отрюхом, Богданом Луцівим та Владиславом Бойком став засновником Чернігівського обласного товариства української мови імені Т. Шевченка, де був обраний заступником голови.
9 липня 1989 року на установчих зборах Чернігівської краєвої організації Народного Руху його обрано співголовою організації. Валерій Сарана очолив чернігівську делегацію на Установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову, у складі якої був і Левко Лук’яненко. На цьому доленосному для визвольної боротьбі форумі взяв участь не тільки як делегат, а також і як член оргкомітету.
6 жовтня 1990 року його обрано головою чернігівського Руху, який він очолював до 14 квітня 1992 року.
Мітинги, якими часто керував Валерій Сарана, розбудили сонний Чернігів і всю область, на них вперше були підняті синьо-жовті прапори, пролунали вимоги позбавлення КПРС керівної ролі, слова про незалежність України. Походи «Дзвін-90» у 1990 році та «Козацькими шляхами» у 1991 році, які проводили товариство української мови імені Т. Шевченка та Народний Рух, стали важливими віхами подолання комуністичної гегемонії у свідомості жителів Чернігівщини, викликали великий резонанс, поклали початок відродженню Батурина та доброї пам’яті про гетьмана Івана Мазепу.
29 січня 1991 року Валерій Сарана очолював делегацію Народного Руху на першому публічному вшануванні подвигу героїв Крут на місці бою з російськими більшовицькими військами. Тоді було встановлено березовий хрест. Відтоді щороку 29 січня на цьому місці вшановується пам’ять захисників УНР уже на національному рівні.
Переслідувався КГБ, зокрема за доставку з Вільнюса нелегальної чернігівської газети «Громада».
Від чернігівської «Просвіти» на виборах до Верховної Ради у березні 1991 року Валерія Сарану було висунуто кандидатом у депутати по Новозаводському виборчому округу. «Компартійні органи вели активну пропагандистську роботу проти мене як кандидата, який представляв політичну силу – Рух, який протистояв КПРС. У дискредитації мене КПРСівські агітатори не гребували нічим. Вони звинувачували мене у всіх смертних гріхах, мислимих і немислимих», – згадував Валерій Сарана. Для боротьби з рухівським кандидатом було створено обласний штаб на чолі з другим секретарем обкому КПРС Павлом Мисником. У другому турі Валерій Сарана програв вибори номенклатурному кандидату, як вважають рухівці, внаслідок фальсифікацій.
19 серпня 1991 року під час ГКЧП разом з головою обласного товариства української мови імені Т. Шевченка Василем Чепурним підписав телеграму Президії Верховної ради УРСР: «Протестуємо проти московського двірцевого перевороту. Такий Союз Україні не потрібен. Вимагаємо негайного виходу України зі складу СРСР».
У 1991 році на перших виборах Президента України був довіреною особою кандидата на посаду Президент В’ячеслава Чорновола у Чернігівській області.
Валерій Юрійович взяв активну участь у розбудові молодої відновленої Української держави.
У 1992–1994 роках працював заступником голови Чернігівської обласної адміністрації з гуманітарних питань, у 1995–1996 роках – викладачем у Чернігівському державному інституті економіки та управління, у 1996–1997 – керівником апарату фракції Народного Руху у Верховній Раді України, 1998–2002 – головним консультантом управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України, у 2003 році очолював одне з управлінь Державного комітету України з інформаційної політики.
У 2003-2006 роках – генеральний директор Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», 2006–2007 – заступник начальника управління культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації.
Вже пенсіонером саме він у 2007–2012 роках був керівником будівництва та першим директором Меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут».
Напередодні ж відзначення 27-ї річниці незалежності України Валерій Сарана разом із побратимами створив обласний громадський комітет із вшанування пам’яті Героя України Левка Лук’яненка.
Пішов з життя в 2018 році.