Весілля-2020: пара з Києва одружувалася у старовинному строї
Євген та Поліна Дмитриченки – креативне та творче подружжя. Вони захоплюються етнографією, фольклорними мандрівками, досліджують українські пастуші мелодії, колекціонують український автентичний одяг, а ще просто веселі та дружні.
На церемонію одруження програміст Євген, який сам родом з Дніпропетрівщини, та художниця Поліна, уродженка Черкащини, приїхали у незвичному одязі. Замість весільних костюма і сукні пара вдягла одяг, який носили українці-міщани сто років тому.
Євген:
– У мене орієнтир на одяг, який носили сто років тому в українських містах. Тобто, це не прямо автентичний, але якщо подивитися на світлини Чернігівщини, Полтавщини, Сумщини до 1940-х років, то там чоловіки вдягнені у брюки-галіфе, або українські штани типу шаровари, чоботи, жилєточка і або сорочка з дуже простою вишивкою, або без вишивки. І картуз!
У Поліни теж реконструкція одягу, який був популярний у наших прабабусь. Але з автентичною вишиванкою.
– Вона не дуже давня, бо на полотні недомотканому. За стилем – Центральна Україна. Я сама звідти, тому сорочка мені здалася такою близькою. Але живемо ми в Києві, то ось сарафан він такий, київський.
Вибір Чернігова, як місця одруження, молодята пояснюють так: подобається місто, мають тут друзів, а ще одружуватися тут значно дешевше, аніж у Києві. Тож весільні фото будуть на тлі Валу.
Та насправді, Чернігів обрали не лише з економічних міркувань. Євген говорить, що з другою половиною об’їздили майже усю область – у фольклорних мандрах.
– Ця сорочка, що на мені – теж з експедиції. Ми її знайшли у покинутій хаті. Чоловічі сорочки дуже рідко трапляються. Вона мінімалістична, без вишивки. Ми її трохи перешили.
Але найбільше творчого Євгена цікавлять нематеріальні культурні зразки Північного Лівобережжя.
– Це спогади про ріжкову музичну традицію. Це дуже рідкісна тема, про яку ніхто не знає. У Росії вона була більш розкрита, а у нас цим мало цікавилися фольклористи початку минулого століття. Тоді орієнтувалися на лірників, на пісні, на бандуристів. А сопілками та пастухами ніхто не переймався. На межі Сумщини та Чернігівщини там є дуже цікава музична традиція – пастухи грали музику, коли пасли корів. Ми їздимо, розпитуємо про це людей старших.
Цікава деталь – на ріжку грали, це була дійсно музика, а не сигнали, зауважує чоловік. Євген говорить, що ця традиція була доволі сталою, бо ще у 1960-х пастухи так пасли корів. У людей збереглися про це спогади.
Комунальне підприємство «Міський Палац культури імені Вячеслава Радченка» Чернігівської міської ради
Останні новини Чернігівщини
Чернігівських важкоатлетів та їхніх тренерів відзначили за успіхи на чемпіонаті Європи 16:48
Чернігівські важкоатлети Микита Рубановський та Андрій Ревко успішно виступили на чемпіонаті Європи серед юніорів до 20 років та молоді до 23 років, який відбувся в албанському місті Дуррес.
Чернігівщина поділилася досвідом підтримки ветеранів із представниками партнерських громад 16:27
Днями в Чернігові відбулася зустріч в межах навчального візиту представників партнерських громад до Полтавської та Чернігівської областей. У фокусі – обмін досвідом та пошук ефективних способів підтримки ветеранів з урахуванням потреб кожної громади.
Стабільний інтернет під час знеструмлень: що потрібно знати користувачам 15:15
В умовах регулярних та аварійних відключень електроенергії питання стабільного доступу до інтернету має особливе значення. Під час знеструмлень мобільний інтернет часто залишається першим резервним каналом зв’язку.
Добудова укриття в Сновську, зимова підтримка і матеріальний резерв для прифронтових громад – на нараді з Мінрегіоном і нардепами 15:34
Начальник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус на нараді з Міністерством розвитку громад та територій України й міжфракційним депутатським об’єднанням «Прифронтові території» порушив питання добудови шкільного укриття у Сновську, зимової підтримки жителів прикордоння та додаткового фінансування громад.
© 2005-2026