Весілля-2020: пара з Києва одружувалася у старовинному строї
Євген та Поліна Дмитриченки – креативне та творче подружжя. Вони захоплюються етнографією, фольклорними мандрівками, досліджують українські пастуші мелодії, колекціонують український автентичний одяг, а ще просто веселі та дружні.
На церемонію одруження програміст Євген, який сам родом з Дніпропетрівщини, та художниця Поліна, уродженка Черкащини, приїхали у незвичному одязі. Замість весільних костюма і сукні пара вдягла одяг, який носили українці-міщани сто років тому.
Євген:
– У мене орієнтир на одяг, який носили сто років тому в українських містах. Тобто, це не прямо автентичний, але якщо подивитися на світлини Чернігівщини, Полтавщини, Сумщини до 1940-х років, то там чоловіки вдягнені у брюки-галіфе, або українські штани типу шаровари, чоботи, жилєточка і або сорочка з дуже простою вишивкою, або без вишивки. І картуз!
У Поліни теж реконструкція одягу, який був популярний у наших прабабусь. Але з автентичною вишиванкою.
– Вона не дуже давня, бо на полотні недомотканому. За стилем – Центральна Україна. Я сама звідти, тому сорочка мені здалася такою близькою. Але живемо ми в Києві, то ось сарафан він такий, київський.
Вибір Чернігова, як місця одруження, молодята пояснюють так: подобається місто, мають тут друзів, а ще одружуватися тут значно дешевше, аніж у Києві. Тож весільні фото будуть на тлі Валу.
Та насправді, Чернігів обрали не лише з економічних міркувань. Євген говорить, що з другою половиною об’їздили майже усю область – у фольклорних мандрах.
– Ця сорочка, що на мені – теж з експедиції. Ми її знайшли у покинутій хаті. Чоловічі сорочки дуже рідко трапляються. Вона мінімалістична, без вишивки. Ми її трохи перешили.
Але найбільше творчого Євгена цікавлять нематеріальні культурні зразки Північного Лівобережжя.
– Це спогади про ріжкову музичну традицію. Це дуже рідкісна тема, про яку ніхто не знає. У Росії вона була більш розкрита, а у нас цим мало цікавилися фольклористи початку минулого століття. Тоді орієнтувалися на лірників, на пісні, на бандуристів. А сопілками та пастухами ніхто не переймався. На межі Сумщини та Чернігівщини там є дуже цікава музична традиція – пастухи грали музику, коли пасли корів. Ми їздимо, розпитуємо про це людей старших.
Цікава деталь – на ріжку грали, це була дійсно музика, а не сигнали, зауважує чоловік. Євген говорить, що ця традиція була доволі сталою, бо ще у 1960-х пастухи так пасли корів. У людей збереглися про це спогади.
Комунальне підприємство «Міський Палац культури імені Вячеслава Радченка» Чернігівської міської ради
Останні новини Чернігівщини
Інтелектуальна власність як ефективний інструмент розвитку бізнесу – у фокусі діалогу з підприємцями 13:06
Про можливості інтелектуальної власності йшлося під час чергової онлайн-зустрічі «Діалог влади та бізнесу».
Визначено формат освітнього процесу на 2026/2027 навчальний рік 12:43
28 серпня виконавчий комітет Чернігівської міської ради ухвалив рішення щодо організації освітнього процесу в закладах освіти міста Чернігова у 2026/2027 навчальному році.
Знімати відео та вести блог: оголошено набір на новий сезон безкоштовної школи блогерства для підлітків з інвалідністю 12:40
В Україні втретє запускають ХІТ — Хаб Інклюзивного ТікТоку, безкоштовну школу блогерства для підлітків з усієї України віком 14–18 років, які мають інвалідність. Тут вчать знімати відео, монтувати й вести власний блог. Подати заявку можна до 31 серпня; навчання почнеться восени, а участь – безкоштовна.
СБУ викрила «ухиляньську схему» на Чернігівщині і затримала учасників оборудки 11:30
Служба безпеки викрила у Чернігові ще одну схему ухилення від мобілізації і затримала організатора оборудки та його спільницю.
Від війни - до справи, що допомагає відновлюватися: ветеран відкрив у Ніжині фітнес-клуб за грантові кошти 11:29
Житель Ніжина Іван Вовкогон знає ціну здоров’ю та силу відновлення не з чужих слів. Після повномасштабного вторгнення, незважаючи на вік, він взяв до рук зброю та разом із багатьма добровольцями в складі ТРО став на захист рідного міста.
© 2005-2026