“...Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає”

21.04.2016   17:26 — Агенцiя

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС, починаючи з 1 години 24 хвилини прогриміли декілька вибухів, які призвели до руйнування реактора та будівлі четвертого блока і викиду великої кількості радіоактивних речовин у довкілля.

За своїми наслідками ця аварія – 152-га в світі, стала катастрофою планетарного масштабу. Зі 192 тонн палива, що були у реакторі блока, близько 4% потрапило у повітря протягом 10 днів.

Внаслідок аварії на ЧАЕС були знищені бар’єри та системи безпеки, що захищають навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі.

Викид активності із зруйнованого реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу тривав протягом 10 діб, з 26 квітня до 6 травня, після чого впав у десятки разів. Цей проміжок часу отримав назву “активної стадії аварії”. Роботи з ліквідації її наслідків розпочалися з 26 квітня 1986 р.

Радіоактивна хмара, що виникла над ЧАЕС, під дією вітру накрила Українське Полісся, окремі райони Білорусії та РФ, “зачепила” Швецію, Фінляндію, Польщу, Німеччину, Францію. В Україні забруднено 50 тис. квадратних кілометрів у 74 районах 12 областей.

2016 рік оголошено роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи.

До 30-річчя тих подій у Військово-історичному музеї – відділі Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського відкрилася виставка “...Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає”. У її відкритті взяли участь ліквідатори аварії на ЧАЕС, ветерани міліції та збройних сил: О.М. Аніщенко, В.П. Скіпочка, Є.О. Марченко та С.В. Бочко. Вони розповіли студентам Чернігівського ліцею залізничного транспорту про “чорнобильські будні”, про самопожертву військовослужбовців та цивільних, що були задіяні на ліквідації аварії. Окремо зупинилися на питанні приховування колишньою владою всіх обставин цієї катастрофи. В перші дні тільки завдяки ентузіазму керівників окремих загонів, їхньої готовності взяти відповідальність на себе вдалося уникнути ще більш тяжких наслідків.

В експозиції представлені матеріали безпосередніх учасників драматичних напружених подій 1986 року, людей, що ціною свого життя рятували світ від згубної дії радіації.

У ліквідації наслідків катастрофи брали участь понад 800 тисяч людей, з яких майже 300 тисяч військовослужбовці. Серед них воїни 1-ї гвардійської армії, частини якої дислокувались у Чернігівській області.

Воїни виконували роботи на зруйнованому реакторі, займалися, дезактивацією будівель, санітарною обробкою населення та тварин, похованням ураженої понад норму техніки, огородженням тридцяти кілометрової зони. Це ілюструють матеріали наших земляків-військовослужбовців: А.В Спігіна., Й.Я Котлярського, А.М. Аніщенка.

Для забезпечення роботи з ліквідації наслідків аварії була створена авіаційна група в яку входили чернігівські авіатори – викладачі, інструктори та персонал Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Вони обслуговували вертольоти, які засипали реактор, будували вертольоті площадки, проводили спеціальну обробку техніки та екіпажів, здійснювали теплові та радіаційні розвідки реактора, дезактивацію, підвіску вантажів, забезпечували керівництво польотами. Серед них – В.І.Соболєв, Т.М. Кузнєцов, В.П. Спікочка, комплекси яких експонуються на виставці.

Окремий розділ виставки присвячений участі пожежників Чернігівщини у ліквідації наслідків аварії. 2 травня 1986 року був створений обласний зведений загін протипожежної служби у кількості 200 чоловік. Його бійці здійснювали дезактивацію майданчика для “саркофагу”, наносили плівку латексу на покрівлю та стіни третього та четвертого блоків, охороняли територію від пожеж та у випадку виникнення ліквідували їх, знімали радіоактивний ґрунт та завантажували його у контейнери, знешкоджували “рудий ліс”. На виставці представлені фото та документи чернігівських пожежників: І.О. Дрижака, А. Григоренка, О.І. Гуза, Г.П. Прядка.
2 травня 1986 року був сформований зведений загін співробітників УВМС Чернігівської області. Він складався із 210 офіцерів та сержантів. Співробітники міліції брали участь в евакуації населення Чорнобиля та Прип’яті, забезпечували охорону 30-ти кілометрової зони.

В експозиції висвітлена діяльність обласної громадської організації “Спілка Чорнобиль”, головним завданням якої є соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок аварії.
Наприкінці 2000 року останній працюючий енергоблок було зупинено. Проте, із зупинкою ЧАЕС проблем з наслідками катастрофи не зменшилося. Небезпечним й досі залишається об’єкт “Укриття” – саркофаг. Його захисні властивості послаблюються. У приміщенні зруйнованого реактора під слабким дахом “саркофага” знаходиться 180 тон уранового палива. Всередині зруйнованої споруди чимало ядерно-небезпечних матеріалів. Наразі ведуться роботи з будівництва нового “Укриття” – конфайнмента. Проект вражає своїми розмірами: довжина нового металевого саркофага – 150 метрів, що довше за футбольне поле, ширина – 260 метрів, висота – 105 метрів.
На виставці експонуються фото будівництва нового “Укриття” та теперішнього вигляду міста Прип’ять, що переживає 30-літне запустіння.

“Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде,
...Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.” (О. Матушек)
   
Виставка працюватиме протягом 2 місяців.


Світлана Землянська, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського