Цьому дам, цьому - не дам?

20.03.2012   12:29 — Агенцiя

Діабетики Чернігова опинилися серед тих, кого депутати міської ради обділили допомогою. "Бомжам" пощастило більше...

Наприкінці минулого року на Програму підтримки громадських організацій 2012 року Чернігівська міська рада виділила майже 223 тис. грн. Депутати, демонструючи те, що вони виступають за сувору економію бюджетних коштів, погодилися дати гроші усім громадським організаціям тільки на оренду землі, приміщень та оплату комунальних послуг. Така турбота, звичайно, багатьом не зайва Але декому потрібна, даруйте, як лисим - гребінці. Хоча, здавалось би, до всього треба підходити насамперед індивідуально.

 Наприклад, Чернігівське товариство сприяння хворим на цукровий діабет має приміщення від благодійника і користується ним безкоштовно. Відтак члени цієї організації залишилися без фінансової допомоги на медикаменти, якої вони так потребують. Депутати не виявили бажання виділити діабетикам на рік якихось 10800 гривень, котрі ті просили.

 І разом з тим, на 18-й сесії Чернігівської міської ради, яка відбулася 29 лютого, обранці погодилися дати близько 200 тис. бюджетних гривень на утримання 26 безхатченків Центру соціальної адаптації бездомних та безпритульних і зарплату його працівникам. До цього ще виділили трохи більше 56 тис. грн. - на оплату комунальних послуг. Виходить якесь дуже вибіркове й упереджене соціальне піклування з боку депутатської гвардії. Діабетики міста цим стурбовані і не на жарт обурені відмовою у фінансовій підтримці. Тільки ті хто, на щастя, не знає, як це - жити із цукровим діабетом - може так вчинити.

 Чернігівська громадська організація "Товариство сприяння хворим на цукровий діабет", яку очолює Руслана Скрипник (на знімку), нараховує близько 200 підопічних, з яких 170 інвалідів.

 - Усі ми, хто має діабет, - хворі люди, котрим, щоб вижити, потрібно значні кошти витрачати на постійне лікування, - розповідає голова організації. - Наші ж статки дуже обмежені мізерними пенсіями, яких не вистачає навіть на найнеобхідніші ліки. Не кажучи вже про дієтичні продукти на замінниках цукру. Інсулінами, хоч і в недостатній кількості, нас забезпечують за безкоштовними рецептами. Але скільки ще потрібно усього купити своїм коштом хворому на цукровий діабет! П'ять років поспіль, дякуючи міській раді, ми одержували відчутну грошову допомогу. Наприклад, 2011 року - 15 тис. 400 грн. Це дозволило забезпечити багатьох наших хворих глюкометрами (ціна одного - 750 грн.), тонометрами, тест-смужками (коштують 250-300 грн. за 50 штук). Вони призначені для вимірювання рівня цукру у крові, яке треба робити хворому тричі на день, щоб не впасти у кому. Дехто з метою економії навіть примудряється їх різати на частини, аби на довше вистачило. Діабет дається взнаки низкою інших захворювань, від яких страждають серце, нирки, печінка, судини, суглоби, падає зір, часто підвищується тиск тощо. У 35 років від гангрени ніг помер мій чоловік, який хворів на цукровий діабет. Це - страшна недуга. І залишати тих, хто потерпає від неї, без допомоги - не по-людськи.

Поліна Зеленіна, мати хворого на діабет 29-річного Сергія:
 - Мій син хворіє з 8 з половиною років. Він інвалід, буває у комі, іноді за ніч змушені викликати швидку допомогу кілька разів. За лікування доводиться викладати багато грошей з моєї пенсії у 850 гривень. Тільки лягаючи в лікарню на перекомісію, треба віддати у перший день 500 грн. на ліки й аналізи, томографію кінцівок та інше. Кругом плати. Тож потребуємо матеріальної підтримки. У нашому товаристві ми відчуваємо і моральну, і матеріальну допомогу. Коли виділялися кошти, нам купували і роздавали ліки, глюкометри, тонометри. Щоб якось підтримати сина, я чим можу - допомагаю організації, а вона нам.

Галина Криштопа, хворіє на діабет 2-го типу 12 років:
 - Мені поки що достатньо приймати лише таблетки, а не інсулін. Левова частка пенсії йде на ліки, яких не вистачає. Пільгових пігулок видають лише тридцять, а потрібно одного препарату 90 таблеток, а іншого - 45 таблеток на місяць, а це коштує близько 260 грн. Мінімально необхідним ми не забезпечені й купуємо за свої гроші очні краплі (50-70 грн.), серцеві препарати, проти порушення кровообігу та інші. Не в повному обсязі видають й інсулін (лише один флакончик, а треба 4 на місяць, по сто і більше гривень кожен). Діабетики в Чернігові загнані у глухий кут. Ми просимо у депутатів допомоги не для гарного життя й розваг, а щоб виживати із хворобою. Сподіваємося, міська рада повернеться до нас обличчям і допоможе.

 Щоб це сталося, керівник організації діабетиків тепер змушена знову звертатися із відповідним клопотанням до міської ради, а на засіданнях її постійних комісій вмовляти і переконувати депутатів у необхідності виділити кошти на допомогу хворим на цукровий діабет, котрі сподіваються, що таке рішення буде таки прийняте на сесії, яка відбудеться наприкінці березня.

 Загалом, цьогоріч на потреби громадських організацій Чернігова буде витрачено більше півмільйона гривень з міського бюджету.

http://www.hvilya.com/blog/comu_dam_comu_ne_dam/2012-03-20-327

Ярослав Каранда