Михайло Виноградов: "Якщо мені вдасться врятувати життя хоча б десятьом хлопцям, то вважатиму, що пішов служити недаремно"

08.06.2015   17:13 — Агенцiя

Михайло Виноградов, свободівець керівник Бахмацької районної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода", екс-голова Бахмацької РДА, а нині військовий лікар, який закінчує курси перепідготовки у Військово-медичній академії та очікує відправлення у зону бойових дій на Донбас.

- Михайле, під час Революції гідності Ви були одним із лікарів Медичної сотні Майдану. Розкажіть про той період Вашого життя?

- На початку Революції гідності я, як і більшість партійців, перебував у "Палаці Свободи". Іноді відповідав і за Чернігівську сотню. 19–21 лютого надавав медичну допомогу у Консерваторії. Увечері 19 лютого я чергував у КМДА, там зголосився піти до Медичної сотні, оскільки за фахом я лікар. Ми взяли всі медичні препарати, що в нас були, і пішли до Консерваторії. Десь через чотири години волонтери принесли все необхідне для того, щоб повноцінно надавати допомогу. Ранок 20 лютого розпочався атакою "беркутівців" на Консерваторію. Згори нас закидали димовими шашками, а знизу йшов їдкий дим, після якого ми довго не могли прийти до тями. Потім дим розвіявся, і ми готові були працювати. Зрештою, до нас принесли першого постраждалого, на жаль, вже мертвого – куля влучила у саме серце. Інші були важкопоранені: влучання у грудну клітину, з ураженнями великих судин. У кімнаті, де я перебував, одночасно працювали три операційних столи, а у фойє було дуже багато поранених. Лише під ранок ми закінчили роботу.

- Як проходить підготовка у Військово-медичній академії?

- Переважно навчання відбувається у формі лекцій. На жаль, практичних занять дуже мало. Коли приїжджали американські волонтери, то було дуже багато практики. Завдяки цьому я поновив свої знання та дізнався чимало нового. Зокрема, у питаннях евакуації поранених, впливу засобів захисту на організм солдата. Була дуже цікава лекція про кровоспинні препарати, зокрема "Celox". Дуже багато дізнався про інновації в наданні допомоги. На жаль, в Україні військова медицина застаріла: регламентується наказами тридцятирічної давності, по суті ще совєцькими, лише перекладеними українською мовою. На стрільбах були один раз, але для лікарів це не найважливіше.

- Який контингент лікарів проходить підготовку разом з Вами?

- В основному це мобілізовані. Із тих кого призвали, дві третини патріотично налаштованих, справжніх фахівців, які готові боронити нашу державу. Але є й такі, на кого держава не може розраховувати. Найбільше серед нас лікарів віком до 40 років, менше – молодих та більше осіб старшого віку. Я лікар загальної практики, таких серед нас 35 із 80, решта – спеціалісти вузького профілю: хірурги, анестезіологи, невропатологи. Нещодавно приїжджав до нас директор Військово-медичного департаменту, який сказав, що на всіх нас вже є заявки. Тож чекаємо направлення у підрозділи.

- А чи є потреба у середньому медичному персоналі на війні?

- Така проблема існує, є великий дефіцит таких людей. Але більше бракує на війні лікарів, бо допомога надається не лише військовим, але і цивільним, які страждають від війни.

- Чи є проблема із забезпеченням медичними препаратами, індивідуальними аптечками?

- Нам обіцяли волонтери, що кожного лікаря, який поїде на Донбас, забезпечать медичними військовими сумками. У розмові волонтери казали, що для наших бійців вже закупили 20 тисяч аптечок за типом НАТО. На жаль, ознайомились ми з цими аптечками лише візуально, але сподіваюсь на фронті навчимось ними користуватись.

- Як надається медична допомога в умовах бойових дій? Чи навчають тактичній медицині бійців?

- Нещодавно отримав перелік навичок, які треба знати бійцям. Чи відбуваються такі навчання у військах? Сумніваюсь. Хоча від надання невідкладної допомоги та своєчасної евакуації залежить життя бійця. Згідно зі стандартами, на передовій лише зупиняється кровотеча. Далі бійця переносять в укриття, де надається невідкладна допомога, яка необхідна для збереження життя. Потім пораненого евакуюють. Протягом однієї години надається кваліфікована лікарська допомога, а протягом шести годин – спеціалізована. Чим швидше відбувається евакуація, тим менше інвалідностей. Це перевірено досвідом багатьох війн. Зараз майже всі лікарні, які розташовані на шляху евакуації, посилені бригадами військових лікарів. І це правильно, бо чим ближче до передової можна надати спеціалізовану допомогу, тим більше шансів зберегти життя і здоров'я нашим пораненим героям, що і є головним завданням військового лікаря.

Спілкувався Ігор Гавриленко Прес-служба Чернігівської обласної організації ВО «Свобода»