Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

П`ятниця, 29 березня, 09:53:43

Правнук Михайла Коцюбинського повернувся із АТО. Інтерв’ю з Ігорем Коцюбинським

16.04.2015   13:41Агенцiя

Правнук класика української літератури Михайла Коцюбинського повернувся з АТО додому, в Чернігів. Рік Ігор Коцюбинський провів на Донбасі.

Його мобілізували до війська наприкінці березня минулого року. Офіцер  запасу, він потрапив у першу  хвилю  мобілізації.
Як служилося нащадку Сонцепоклонника? Що довелося пережити за цей рік?

Подробиці - в інтерв'ю з директором Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, правнуком відомого письменника - Ігорем Коцюбинським.

Кор.: Коли отримали повістку, якою була реакція?


Ігор Коцюбинський:

- Яка реакція?! Пішов у військкомат. Тоді у нас збір був на території колишнього військового училища. Нас там протримали до вечора, а потім відправили в Гончарівське, у розташування військової частини. Вже на  постійне місце дислокації, так би мовити.

Кор.: З якими емоціями йшли віддавати борг Батьківщині?

Ігор Коцюбинський:

- Я підтримував Майдан. А коли Путін першого березня  сказав, що він фактично війну  оголошує, що зо дня на день буде повномасштабна  війна ...  Ніхто ж не думав, що воно буде щось таке гібридне, що затягнеться. Думали, що повномасштабна буде війна, що війська підуть з району Городні, Сеньківки (північні райони Чернігівщини на кордоні з РФ).

Кор.: Тобто Ви  фактично  готувалися захищати свій  рідний край, Чернігівщину?

Ігор Коцюбинський:

- Так. Ніхто ж не знав, всі  чекали війни. Думали, що Путін зо дня на день - на 9 травня, потім на Великдень, потім оті вибори були у так званих "бананових" Донецьких республіках. Теж думали, що почнеться. Ми вже у таборах тоді були, готувалися. Нас тоді і у відпустки не відпускали, думали, що зо дня на день буде путінська агресія. Оце така ситуація була тоді.

Кор.: Ви маєте якийсь військовий фах?

Ігор Коцюбинський:

- Я закінчив Таллінське військово-політичне  училище. Рік прослужив, а потім звільнився. За фахом взагалі-то я мав би служити в "стройбаті". Але оскільки він вже розформований кілька років, то призвали в танкову  бригаду.

Кор.: Чому довелося  вчитись там?

Ігор Коцюбинський:

- Я був заступником командира роти по  роботі  з  особовим  складом. Це по старому - замполіт. Тому в першу чергу треба було  працювати з людьми. Танки я ж не міг так швидко освоїти. Це не так просто.

А багато було таких людей, які взагалі не стикалися з військовою справою. Є у нас такі офіцери, які  взагалі  не служили - просто в  інституті чи університеті у них була  військова  кафедра. То вони, так як і я, бачили танки тільки по телевізору. А їх поставили в штат, в екіпажі танку. І от їм вже довелося вивчати танк. А там не все так просто, там навіть за півроку не вивчиш. Треба займатися цим кожен день.

Кор.: А як щодо стрільб? Вас навчали? Чи достатньо було практичних занять, тренувань?

Ігор Коцюбинський:

- Як вам сказати... Спочатку дали нам по 15 патронів вистріляти. Оце і все. Потім ще ми були в Сумській області, у червні, там ще 20 патронів дали. Це всі стрільби. Тоді якось так економили. Потім збирали всі ті гільзи...

Але коли приїхали туди, в Луганську область - там уже ніхто патронів не жалів.

Кор.: Що Ви робили в Луганській області? Де стояли?

Ігор Коцюбинський:

- Стояли в різних місцях, стояли на  блокпостах - там 50 чоловік, там ще 30. І я стояв на блокпосту деякий час.

Кор.: Часто обстріли були там, де Ви перебували?

Ігор Коцюбинський:

- Таких випадків, коли обстрілювали бази, було декілька. Сепаратисти прекрасно знають місця розташування - у них в кожному селі інформатори, і не один. Він може ходити до нас, просити поїсти. А потім розвідує, дивиться. Їм не треба і безпілотники. Але були такі, що навпаки - нам допомагали. Нашим офіцерам дзвонили з прикордонних районів, розповідали скільки бронетехніки коли пройшло.

Кор.: Ви з місцевим населенням контактували? Які у них там настрої?

Ігор Коцюбинський:

- Ви бачили фільм "Весілля в Малинівці"? От приходять одні - вивішують прапор червоний, приходять інші - зелений прапор. Ось такі  настрої. В основному вони просто хочуть вижити. Це цілком природно. А так, щоб заглянути в душу - я так особливо не спілкувався.

Є такі, що нам співчувають. В одному місті приносили нам навіть їжу, хоча ми в принципі були забезпечені їжею там. Хлопчик один приніс цукерок. Мабуть, співчувають. Якби не співчували - ніхто б цього не робив.

Там, де більше сільськогосподарська місцевість, де нема шахт - там більше  проукраїнська територія. А там, де шахти, де містечка шахтарські - там  більш сепаратистські настрої.

Був такий  випадок, мені хлопці розповідали, в одному селі дід один жив, не боявся нічого. Вивісив прапор жовто-блакитний. Хоча село було в основному  просепаратистське. А потім їдуть вони через добу чи дві і бачать - той дід висить уже повішений. За ноги і повісили. Бачите, яка ненависть у них! Старого не пожаліли. Тільки за те, що прапор повісив. Наскільки вони там озвірілі ті сепаратисти.

Кор.: Ваш дід воював на боці Червоної армії?

Ігор Коцюбинський:

- Дід Роман?  Він був на кшталт фронтового кореспондента. В принципі, да. Він пішов в більшовики у 19-му році, і в Червоному козацтві виконував таку споміжну роль.
Але  все ж таки да, вони всі пішли служити більшовикам.
Троє моїх родичів - Роман і Юрій, два сини, і зять - Віталій Примаков - всі  протягом  півроку з березня по вересень 37-го року були розстріляні.

Кор.: Як Ви розцінюєте таку життєву  ситуацію - дід воював за  Червону армію, а Ви, онук, вже воюєте за Незалежну Україну?

Ігор Коцюбинський:

- Так, я служив і в Радянській армії. Але я і тоді, ще у 80-тих, аби референдум був не у 91-му, а у 81-му - я б і тоді, хоча мені було всього 16 років, я би проголосував за Незалежну Україну.
Це, мабуть, від виховання залежить. І невідомо, яка б доля чекала на  Михайла Коцюбинського, аби він дожив до 30-х років. На нього б навісили буржуазний  націоналізм, і те, що він був у "Просвіті"  і  дружив, спілкувався з Грушевським, з Петлюрою переписувався, з Лепким. Мабуть, він теж був би репресований, як і сини його.

Кор.: Колектив Вас підтримував, коли Ви були на Сході?

Ігор Коцюбинський:

- Завжди відчував  підтримку  колективу. Завжди телефонували мені - і коли я був в таборах ще, і коли вже в Луганській області.

Кор.: Допомагали матеріально?

Ігор Коцюбинський:

- На бронежилет мені зібрали Київські музейники, на кевларовий шолом. Воно там все згоріло потім, але факт, що вони все це зібрали.
Доводилося і самому купувати форму, тому що була така ситуація. У мирний час розраховано один комплект на рік. А там і трьох-чотирьох комплектів буває мало.

Кор.: Як тепер після року служби працюватимете?

Ігор Коцюбинський:

- Спочатку треба відійти. Щодо майбутнього - звичайно, треба поширювати патріотизм у вихованні. Бо у нас не все гаразд в державі із цим. 23 роки не було якоїсь організуючої ідеї. Те, що в Росії ця шовіністична істерія, ця  пропаганда через фільми привела до того, що вони вже нас гірше, ніж нацистів називають - фашистами  і так далі - ця пропаганда згуртувала їх навколо протесту проти всього демократичного, західного, американського, ну і українського в тому числі. У нас цього немає. Ми більш помірковані, добрі. Треба у якійсь м'якій формі знаходити виховання. Починаючи  з  дітей. Щоб вони виростали і вже були патріотами.

З  Ігорем  Коцюбинським спілкувалась  Олена  Сидоренко

Останні новини Чернігівщини

Пам’яті Андрія Юрченка: у Чернігові відбулися змагання з дзюдо на честь загиблого Героя 09:41

Цим видом спорту Захисник України займався з дитинства і аж до вступу в Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Де, навички та вміння, отримані під час тренувань з бойового мистецтва допомогли самореалізуватися та показати чудові результати в навчанні.

На варті безпеки дітей: у Чернігові офіцер «СОБ» виявив біля школи підозрілий предмет 09:32

Вчора під час обстеження території поблизу чернігівської школи офіцер «Служби освітньої безпеки» виявив у землі підозрілий предмет, що візуально схожий на міну. Пильний поліцейський негайно відреагував на знахідку та убезпечив дітей від наближення до ймовірно вибухонебезпечного предмета.

 До довічного позбавлення волі засуджено двох російських військових за умисне вбивство чотирьох цивільних

До довічного позбавлення волі засуджено двох російських військових за умисне вбивство чотирьох цивільних 09:27

За публічного обвинувачення прокурорів Прилуцької окружної прокуратури в порядку спеціального судового розгляду визнано винними двох військовослужбовців зс рф у порушенні законів та звичаїв війни, вчинених групою осіб за попередньою змовою, поєднаних з умисними вбивствами (ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України). Вироком Ічнянського районного суду їх засуджено до довічного позбавлення волі.

Надзвичайні ситуації в області за минулу добу 09:25

Протягом минулої доби зареєстровано 6 небезпечних подій, а саме: 6 пожеж.

29 березня: цей день в Україні і світі

29 березня: цей день в Україні і світі 09:22

ДЕНЬ 765 РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ - DAY 765 RUSSIAN AGRESSION

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини