Катерина ІІ не могла пробачити, що ніжинський полк вигнав російські війська…

17.09.2014   16:13 — Агенцiя

Тепер це стратегічно важливе для України містечко знане не своїми огірками, а оборонними підприємствами і патріотизмом мешканців.

Катерина ІІ не могла пробачити, що ніжинський полк вигнав російські війська…
Центральна вулиця Ніжина – Гоголівська, поруч в однойменному сквері – пам’ятник видатному письменнику. У тому, що Микола Гоголь українець, ніжинці не сумніваються. Колишню вулицю Леніна після Євромайдану перейменували на Героїв Небесної сотні. Cкинули пам’ятник вождеві пролетаріату, який муляв очі перед мерією. Тепер на п’єдесталі шини. Місцеві впевнені, що невдовзі Україна стане вільною і процвітаючою. Звідси захищати рідну землю на схід поїхало 400 військових і добровольці з батальйону «Ніжин».

Мер-хабарник керував містом 18 років

Давнє місто Ніжин, якому понад тисячу років, зустріло жовто-блакитними барвами. Всюди майорять українські стяги, на парканах – патріотичні написи. Біля залізничного вокзалу група жінок розмальовує у жовті та сині кольори міст. «У 1937-му мого діда вивезли до Сибіру за те, що розмовляв українською і носив вишиванку, – розповідає голова «Ліги ділових жінок», директор сільськогосподарської фірми Тамара Стратилат. – Ми довго чекали часу, аби вільно розмовляти українською мовою». Чоловік активістки Лариси Жукової з червня воює у зоні АТО. «Пишаюся своїм чоловіком, який, ризикуючи життям, захищає рідну землю», – каже жінка.

Ніжинці не натішаться новим мером. Попередника ледве здихалися – 18 років керував містом. «Тут такі пристрасті були, – розповідає місцевий мешканець Анатолій Потапенко. – Після Майдану того пройдисвіта нарешті посадили за хабара. П’ять років був під слідством, але продовжував керувати містом. Громада вибрала на його місце достойну людину, за яку проголосувало майже 50% виборців. На жаль, маємо попередню міську раду – чекаємо виборів».

Від попередника новообраному мерові дісталася у спадок зруйнована міська господарка, порожня скарбниця. «Багато заводів, які працювали у місті, зруйновані, – скаржиться міський голова Ніжина Анатолій Лінник. – Наше місто споконвіків славиться ремісниками. У тому напрямі й рухаємося – розвиваємо підприємництво».

Середня зарплата у містечку – дві тисячі гривень. Багато місцевих за більшими заробітками їздять на роботу до Києва, що за 120 км звідси.

Від ніжинського огірка лишився тільки бренд

Символ Ніжина – огірок. У місті є пам’ятник цьому овочу. Утім, від правдивих ніжинських огірків, кажуть місцеві, лишився лише бренд. Консервації, які продають у магазинах під торговою маркою «Ніжинські огірки», – лише назва. Ще у 90-х цей сорт огірків знищив фітофтороз. «У нас родюча земля, багата на іони срібла, – хвалиться місцевий мешканець пан Василь. – Саме тому наші огірки так хрумтять. Щоправда, на справжні ніжинські можна натрапити вкрай рідко – десь по селах у бабусь, які зберегли насіння». Лариса Волосянкіна знає давній грецький рецепт, як правильно солити огірки. Щороку за ним робить кілька таких ексклюзивних баночок.

«Головне – не поспішати, – ділиться секретом. – Процес заквашування огірка має бути повільним. Овочі треба залити холодним розсолом. Не більше доби потримати при кімнатній температурі. Потім слід опустити у колодязь, де б’є ключова вода. Або ж поставити у погребі, де температура не вища за +5 градусів. На Новий рік смакуватимете таким огірком, наче щойно зірвали на городі».

У місті є консервний завод, який відкрили ще у 1927 році. Щоправда, зараз він у приватних руках. «Київська фірма викупила завод, – розповідає Анатолій Потапенко. – Огірки скуповують у Туреччині, а на банки ліплять етикетку «Ніжинські огірки». Справжній огірок має довжину від 5 до 9 см, і це аж ніяк не пікулі».

У місті – 120 історичних пам’яток

У Ніжині багато старих будинків – навіть з XVII-XXIII століть. Є церкви різних конфесій. 18 храмів, більшість з них Московського патріархату. Ідея єдиної помісної церкви священику кафедрального собору всіх святих УПЦ КП отцю Олександру Морозові не вельми подобається. «Вони (священики Московського патріархату. – Авт.) дискредитують ідею українського православ’я, – вважає отець Олександр. – У 90-х вони захоплювали храми у місті, налаштовували своїх парафіян проти нас, зараз ми не спілкуємося». Наче на підтвердження цих слів назустріч йде батюшка з церкви Московського патріархату. Щойно помітив отця Олександра, демонстративно повернувся спиною і почав активно хреститися.

Кожен будинок у старій частині Ніжина має свою історію. Головний зберігач фондів місцевого краєзнавчого музею Лілія Руденко може безкінечно розповідати про своє місто. А повідати є що! У невеличкому містечку, де живе 75 тисяч людей, 120 історичних пам’яток. Тут збереглася древня Поштова станція. Щоправда, зараз вона не в найкращому стані – потребує реставрації. «У Ніжині сходилося сім доріг, – розповідає пані Лілія, – відбувалися великі ярмарки. У XVIII столітті товарообіг становив 1 млн. 800 тис. карбованців на рік. Це були величезні гроші.

Цікавий факт: у середині XVII століття у Ніжині було 12 тисяч населення, тоді як у Києві – 8,5 тисячі, а у Чернігові – лише 4 тисячі. Катерина ІІ не могла пробачити того, що ніжинський полк вигнав російські війська, тому й зробила Ніжин повітовим містом, а Чернігів, який входив до Московії, – губернським. Фортецю, яка захищала містян від ворогів, наказала зруйнувати і облаштувати торжище».

Сепаратистів – на палю!

Ніжинці знають і люблять свою історію. Кажуть, патріотизм у них у крові – від предків-козаків. Щодня звідси їдуть автобуси із допомогою на схід. «Вчора із зарплати кожен працівник здав по 200 гривень на допомогу нашим хлопцям, – гордо каже пан Микола, який 40 років працює на заводі «Прогрес», що випускає військову техніку. – Будемо допомагати, скільки треба буде». «У нас навіть папуга каже «Слава Україні – Героям слава», – додає дружина пані Світлана.

У центрі міста, біля мерії, – три палі з вивіскою «Місце для сепаратистів». Люди налаштовані рішуче, запевняють, не пустять до міста ворогів. «У нас стратегічне місто, – розповідає журналіст місцевого інтернет-видання Ігор Волосянкін.

– Якби російські війська зайшли з півночі, Ніжин міг би стати другим Слов’янськом. У нас проходить вузлова залізнична станція, транспортна розв’язка, військові частини, аеродром, військові підприємства. Та ми ворога не пропустимо – будемо стояти до кінця. Ще навесні на своєму сайті написав попередження бандитам-сепаратистам, що будемо стріляти на ураження, без попередження». Ігор Волосянкін пройшов Майдан. Його фото із розбитою головою на Банковій обійшло весь світ. «Ніжин – нетипове місто, – каже гордо. – Народ тут спокійний, але до пори до часу»…

http://www.wz.lviv.ua/life/128568