Наша вулиця зберігає ім'я героя

20.07.2013   17:26 — Агенцiя

21 січня 2013 року - 121 рік від дня народження славетного земляка Михайла Петровича Кирпоноса.

Михайло Петрович Кирпонос народився 21 січня 1892 року в сім'ї бідняка в селі Вертіївка (Ніжинський  район Чернігівської області).

З дитинства він мріяв заквітчувати землю садами. Та буремний час розвернув долю інакше. У 1915 році Кирпоноса призвано до царської армії. Після закінчення  військово - фельдшерської школи він отримав направлення на  румунський фронт. Тут в період Лютневої революції Кирпоноса обрано головою полкового солдатського комітету,  незабаром - товаришем голови ревкому 5- ї піхотної дивізії, а в листопаді 17-го року - головою ради 26 корпусу. За час громадянської війни Кирпонос дослужився до командира полку. За особисту мужність та військове вміння його було нагороджено почесною іменною зброєю та Почесною грамотою Реввійськради. В "до орденський"  період це були найпрестижніші бойові нагороди.

З 1923 року по 1927 рік Михайло Петрович навчається у військовій академії ім. М.Фрунзе. Далі служить начальником Казанського піхотного училища. На цій посаді проявив себе як чесна і чиста людина. Тоді саме на його заступника полковника Гагена за хибним доносом було заведено "справу". Своїм рішучим втручанням Кирпонос врятував людину від розправи. Пізніше цей полковник командував дивізією, що однією з перших отримала звання гвардійської.

Вперше на весь світ ім'я Кирпоноса прозвучало в часи  радянсько -фінської війни. Командуючи стрілецькою дивізією взимку 1940 року, він майстерно, під вогнем противника, по тонкому льоду провів свої підрозділи в тил виборзьким позиціям фінів і штурмом оволодів містом. За мужність і командирську майстерність Кирпоноса було удостоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Золотої Зірки за №91. Бойовий досвід 70-ї стрілецької дивізії під командуванням Кирпоноса став предметом вивчення на кафедрах учбових закладів, як радянських, так і закордонних. А сам комдив з квітня сорокового року очолив 49 стрілецький корпус, а ще через два місяці став командуючим військами Ленінградського військового округу.

В січні сорок першого Кирпонос заступив Г.К.Жукова на посаді командуючого Київським окремим військовим округом. З цього часу Михайло Петрович вдень і вночі в підрозділах: навчання, навчання… З початком війни округ став Південно-західним фронтом. Він прийняв на себе головний удар броньованої орди загарбників. Три місяці фронт тримав на собі головні сили противника, рятуючи і врятувавши Москву.

Опинившись в складному становищі на території Лохвицького району на Полтавщині, знаходячись у повному оточенні переважаючих сил ворога, Кирпонос не раз особисто очолював контратаки і навіть поранений продовжував керувати боєм. Осколки міни обірвали життя полководця.

У вересні 1976 року на місті фатального бою відкрито меморіальний комплекс (див.:http://razvedka-vmf.kiev.ua/content/view/159/3/)
Останки командуючого перенесено в Київ, в парк Вічної Слави.

В рідному селі Вертіївці створено музей і споруджено пам'ятник Кирпоносу. В 1978 році на честь Кирпоноса названо вулицю в Чернігові (http://naiz1.pp.net.ua/news/vulici_chernigova_kirponosa/2010-03-23-609), а в 1981 році встановлено погруддя на Алеї Героїв.

Читайте про М.П. Кирпоноса:
http://naiz1.pp.net.ua/publ/nevidomij_komandir/1-1-0-29
біобібліографічний нарис "Нескорений командувач"

http://bibl-kotsubynskogo.edukit.cn.ua/