Гаряче серце капітана Мороза

14.02.2013   14:46 — Агенцiя

“Один з кращих офіцерів частини – командир 1-ї танкової роти капітан Мороз. – Не задумуючись відповів мені командир 1-ї гвардійської окремої танкової бригади полковник Андрій Грицьков. –

Капітан Олександр Мороз

За вісім років служби в бригаді він жодного разу не підвів, відповідальний, ініціативний, вміє добре працювати сам і підлеглих привчає виконувати свої обов’язки, як то кажуть, на совість. У нього гаряче серце, не любить сидіти на місці, завжди в роботі, дуже активний”.

Мабуть ще малюком, а підлітком і поготів, Олександр Мороз не сумнівався, що стане офіцером, і не просто офіцером, а саме танкістом. Ще школярем знав тактико-технічні характеристики різних типів танків, як вітчизняних так і зарубіжних. Разом з батьком він об’їздив багато військових гарнізонів як на території Радянського Союзу, так і за його межами. Географія цих поїздок чимала: Московський військовий округ, Прикарпатський військовий округ, Західна група військ (Німеччина), угрупування Радянських військ в Монголії.

В шкільні роки хлопець захоплювався точними науками, технікою, спортом, зокрема вільною боротьбою. Та завжди його тягнуло до військових частин, де офіцером-танкістом служив його батько, зараз вже підполковник у відставці, до парку бойових машин з могутніми танками, до полігону з його потужним гуркотом гармат і кулеметів. Сергій Ілліч не наполягав на здобутті професії військового, мовляв, вибирай сам. Та Олександр не уявляв для себе іншої долі, найбільшим прикладом для нього завжди був батько, і справжня чоловіча професія – безумовно військовий.

Згодом, як свого часу і його батько, Олександр склав вступні іспити до Харківського інституту танкових військ. Навчався наполегливо і натхненно, адже військова наука йому подобалась, а предмети, пов’язані безпосередньо з підготовкою танкістів й поготів.

Офіцерську службу лейтенант Мороз розпочав командиром танкового взводу 1-ї гвардійської окремої танкової бригади. З перших днів молодий офіцер посилено працював над підвищенням особистої підготовки. У цьому йому сприяли офіцери частини – начальник штабу батальйону майор Дмитро Брижинський і заступник з озброєння батальйону майор Олександр Бакун. Олександр штудував бойові статути, методики з вогневої і тактичної підготовки тощо. В нагоді стали й книги з батьківської бібліотеки, видані ще за Радянського Союзу: “Танк в бою”, “Використання танкових підрозділів”, “Вогнева підготовка” та інші. Одним з перших почав опановувати модернізований Т-64 БМ “Булат”.

Олександр, людина відкрита для спілкування, тож чимало часу витрачав на особисту роботу з підлеглими. Особливо з сержантами. В першу чергу це вивчення техніки і озброєння підрозділу, удосконалення виконання нормативів з фізичної і спеціальної підготовки, загальновійськових дисциплін.

– У моїй роті 21 контрактник і 10 строковиків. – розповідає капітан Мороз. – З ними я безпосередньо проводжу різноманітні заняття з вогневої і фізичної підготовки, тактики тощо. Головним для мене є навчити підлеглих правильному використанню та застосуванню військової техніки та зброї в різних видах бою, підготувати їх до виконання будь-яких бойових завдань. А відшліфовують і закріплюють навики з молодими танкістами вже сержанти-контрактники, яких я до цього готував раніше. Добре підготовлений сержант – це 50 відсотків успіху в бойовій підготовці новачків. Молодші командири можуть за необхідності підмінити офіцера на заняттях, організувати і забезпечити виконання певних завдань. Кращі з кращих у моєму підрозділі – командир танку-навідник командирського танку сержант Федір Матюша, командир танку сержант Володимир Костенко і головний сержант роти-головний старшина бригади старшина Роман Приходько. Вони для мене є, як кажуть, правою рукою.

Підрозділ капітана Мороза, як найбільш підготовлений, п’ять років поспіль, з 2004 по 2008 рік, брав участь у військових парадах на Хрещатику з нагоди Дня Незалежності України на штатних бойових машинах “Булат”.

Під час демонстрації бойових можливостей танків Т-64 БМ “Булат” для індонезійської, тайської, німецької та інших закордонних делегацій, до виконання цих відповідальних функцій також залучаються саме танкові екіпажі 1-ї роти на чолі з її командиром.

Торік восени на Олександра Мороза було покладено завдання підготувати підрозділ до участі в змаганнях на звання кращого танкового взводу Збройних Сил України. До складу взводу увійшли 9 солдатів і командир 1-го танкового взводу 1-ї танкової роти лейтенант Віктор Костюк. З ними проводилась як індивідуальна робота так і у складі взводу. Завдяки копіткій праці танкісти з Гончарівського досягли досить непоганих результатів. Вони здобули 1-ше місце у спортивній номінації, 2-ге місце у номінації “Злагодженість дій підрозділу. Виконання вправ з водіння” і 4-те у – “Виконання вправи контрольних стрільб”.

Командир 1-го танкового батальйону підполковник Олег Миколайчик про свого підлеглого капітана Мороза розповідає охоче

– Олександр відповідальна, ініціативна, добросовісна людина. З поміж інших офіцерів вирізняється доброю вдачею, доброзичливістю, завжди підтягнутий, охайний, регулярно займається спортом. Він багато зусиль докладає для удосконалення особистої професійної майстерності. Є гарним прикладом для підлеглих, адже практичні вогневі вправи з озброєння танка і стрілецького озброєння виконує тільки на “відмінно”.

Під час крайнього інспектування танкової бригади 1-ша танкова рота і її командир капітан Олександр Мороз, були визнані кращими у частині й отримали тверду оцінку “добре”. А нормативи з таких важливих предметів як фізична і вогнева підготовка склали на “відмінно”.

– Щоб чогось добитися потрібно постійно працювати над собою, не балачками, а власним прикладом уміти “запалювати” підлеглих – ділиться Олександр. – Мені подобаються люди, які не “тліють”, а “горять” на службі, від яких передається потужний заряд життєрадісної енергії, що спонукає постійно чогось досягати, удосконалюватись самому і допомагати у цьому іншим. Бути активним, не зупинятися на досягнутому, жити повноцінно – для мене є найголовнішим у житті.

Олександр Парій