Яка різниця між панкейками та оладками, мафінами та кексами, скрамблом і яєчнею

06.11.2016   17:48 — Агенцiя

Частіше всього такі диспути закінчуються тим, що хтось вперто продовжує називати панкейки оладками, а хтось навпаки, тефтелі — мітболами. Однак, якщо розібратись, у кулінарному середовищі усе трохи складніше: фуа-гра і, наприклад, пастрамі ніяк інакше не назвеш.

Давайте дізнаємось, чи варто боротись за те, щоб називати кексами мафіни, а скрембл — яєчнею. А також думку філологів про те, як бути з запозиченнями і чи потрібно для кожного слова винаходити рідномовний аналог.

Панкейки, оладки і крепи

Є декілька параметрів, які відрізняють американські панкейки від наших оладок. У першу чергу, між собою вони відрізняються товщиною: оладки тонші, ніж панкейки; а також розміром — оладки менші, ніж панкейки. До того ж рецепт приготування у панкейків та оладок різний: одні готуються на молоці, а інші на кефірі. А за консистенцією панкейки більше схожі на бісквіт, а оладки — на звичайні млинці.

Крепи — неймовірно тонкі французькі млинці, від наших вони відрізняються тим, що у них немає дірочок. Від оладок відрізняються товщиною і розміром — за діаметром крепи набагато більші за оладки. Окрім того, до складу крепів входять яєчні білки та вершкове масло, але не додається цукор, а готове тісто обов'язково потрібно витримати у холодильнику не менше 30 хвилин — можна і більше.



Капкейки, мафіни та кекси

Відмінностей багато. Наприклад, капкейки менші, ніж мафіни. До того ж капкейки подають з різноманітними кремами та ягодами. У свою чергу, мафіни — це просто кекси з наповнювачем, у числі яких можуть бути родзинки або горіхи, шоколад і так далі. А кекси схожі на капкейки, але, на відміну від них, без прикрас, без начинки або з — варенням, джемом, тощо.

Головна відмінність між кексами і мафінами в тому, що вони по-різному збиваються — причому кекси збиваються більше. Додаючи розпушувач у тісто, досягається ще більш пухка і пориста текстура. Більше того, до складу кексів входить масло. Плюс до всього мафіни самі по собі є менш солодкими, ніж кекси. Також мафіни можуть бути несолодкими, наприклад, з рибою та овочами.

Для приготування капкейків з легкістю підійде рецепт біквіту, по своїй суті капкейки — це маленькі тортики. І, звісно, головна відмінність капкейків — кремова шапочка, яка їх прикрашає, вона може бути різних кольорів і смаків.

Мафіни, як уже згадувалось, можуть бути як солодкими, так і несолодкими. При приготування мафінів їх не потрібно збивати — пористе тісто тут є недоречним. Є відмінність між американськими та англійськими мафінами — тісто в останніх листкове і більше схоже на кекси, і англійські мафіни з листкового тіста наближені за своїм характером до хлібобулочних виробів. Більше того, замішуючи тісто для мафінів, необхідно для початку з'єднати рідкі, а потім — сухі інгредієнти.



Тарт і торт

Тарт — це щось на кшталт пирога, він менший і тонший, ніж звичайний торт. Взагалі, тарт — це скорочення від “тарталетки”. Остання представляє собою невеликий (до 10 см) кошик з тіста. Вона може біти різної форми: кругла, прямокутна або квадратна. Тарталетки або готуються окремо, а потім наповнюються начинкою, або запікаються уже разом з вмістимим.

Тарт може використовуватись для найрізноманітніших за смаком страв — солодких і солоних у тому числі. Торт же, у свою чергу, є десертом, що складається з одного або декількох коржів, просочених кремом.

Хот-дог і сосиска в тісті

Сосиска у тісті — це німецький винахід, який став популярним у нас за радянських часів. Спосіб приготування дуже простий: сира сосиска запікається у сирому тісті.

Хот-дог — страва інтернаціональна, яка бере коріння, в принципі, також у Німеччині, а саме — у Франкфурті, але суть наступна: у розріз уже готової булочки кладуть готову (смажену) сосиску, та приправляють різноманітними інгредієнтами.

Гірос та шаурма

Основна відмінність — назва. Існує десяток варіантів назви для цієї страви кухні Близького Сходу. Її готують вихідці з різних країн, і кожний називає по-своєму.

Якщо страву готують греки — виходить гірос, якщо турки — донер, якщо ліванці або сирійці — шаурма і так далі. Глобальних принципових відмінностей немає — швидше, відрізняються деталі. Гіром — це пухла піта з щільною начинкою зі смаженої картоплі, смаженої баранини, цибулі, помідорів, часникового соусу та кінзи.

Щоб приготувати донер, потрібно підсушити хліб до хрусткої скоринки, додати курку або яловичину, трохи томатної пасти та часникового соусу, дрібно нарізану білокачанну капусту, петрушку, помідори та огірки.

А для шаурми беруть тонкий лаваш або випічку, близько до нього, потім загортають у нього м'ясо, додають соуси, салат або капусту, цибулю, помідори, солені огірки, тощо.



Мітболи і тефтелі

Глобальної різниці між мітболами, тефтелями або фрикадельками немає, але є технологічні тонкощі. Тефтелі спочатку тушкуються з соусом, і, як правило, до м'яса додають рис. У свою чергу, фрикадельки просто варяться у бульйоні, а мітболи спочатку запікаються до рум'яної скоринки і тільки потім тушкуються з соусом, або заливаються ним уже перед подачею. Так, практично у кожній кухні світу є свої мітболи, просто якісь назви приживаються, а якісь — ні.

Тефтелі частіше всього мають конкретний рецепт і готуються з м'яса, хліба, цибулі, спецій та яєць. Окрім того, для них може використовуватись і рибний фарш. Тефтелі йдуть і як самостійна страва, яка переважно тушкується, і як доповнення до супу. Вони можуть бути різних розмірів.

Мітбол же у перекладі з англійського означає “м'ясна кулька”, по суті це аналог тефтелей, але складається він частіше всього тільки з м'яса (звісно, можна додавати різноманітні інгредієнти, але початковий рецепт мітболів цього не передбачає). Мітболи йдуть тільки як самостійна страва, мають зазвичай трохи менший розмір, ніж тефтелі, і смажаться просто так або у фритюрі.



Скрембл та яєчня

Насправді ніякої різниці між скремблом та яєчнею немає: ні по технології виробництва, ні по зовнішнім характеристикам. Це як грінка і крутон: це просто закордонна і рідна назва однієї і тієї ж страви.



Чому запозичується так багато нових назв страв

У культурі стабільно працює закон гетерогенності. Інакше кажучи, усе нове приходить ззовні та обробляється підручним інструментом власної мови. Оладки, звісно, наше слово, але також утворене від грецького “еладіон” — масляний хлібець. Чому так вийшло? Тому що для ранньохристиянської Русі усе грецьке було передовим і важливим. Як зараз — усе американське.

А у проміжку були і французька, і німецька, і польська мови, з яких збиралось важливе та модне. Хоча б старе слово для перукаря — цирульник. Воно прийшло з грецького через латинсько-польське посередництво, тобто є останньою формою, у якій її прийняла наша мова, була польська.

З кінця 80-х років носії нашої мови зіштовхнулись з незвичайним багатством новизни. Почали їздити по світу, у нас почали відкривати перші ресторани і кафе представники екзотичних країн зі своїми кухнями — від Аргентини до Японії.

Сьогоднішньому різноманіттю назв страв є історично-політичні причини. Людям навіть несвідомо хотілось забути сумний радянський досвід. Адже, наприклад, у радянські часи іноземні назви викорінювались та замінялись на місцеві, часто підібрані людьми з анекдоту.

З вареними ковбасами, наприклад, вийшло так: ліонську ковбасу назвали лікарською, а мортаделу — любительською, французькі булки перейменували у міські. Мафіни називали кексами. При цьому великодня паска у СРСР називалася “кекс весняний”. Весь цей маразм люди намагаються прогнати несвідомо, приносячи на ринок разом із продуктом і його оригінальну назву. Це і є глобалізація. 

Так, без запозичень не обійтись, але варто додати наступне. Найстрашніше не те, що для одного продукту у нас є чи може бути декілька назв. З цим ще можна розібратись. Найстрашніше — випуск під старою назвою продукту, який нічого спільного не має з початковим. Тому не варто присвоювати стравам з інших національних кухонь наших назв, як і називати наші страви словами іноземного походження.

ХАРЧІ.інфо