Василь Чепурний про 70-й ранок Широкої війни

04.05.2022   09:29 — Агенцiя

Хіба вірилося в кінці лютого – на початку холодного березня, що доживемо аж до 70-го дня Широкої війни, у який увібралися численні українські перемоги, що ним не перестає дивуватися світ і ми самі?

Хоча ні – ми, українці, до своїх перемог уже звикли і сприймаємо як самі собою приходящі, хоча тямимо (але десь там, за паволокою активного розуму) – всі вони базовані на крові, на самопожертві, на відчайному  героїзмі…

Не хочеться перераховувати трагічні наші зарубки, позначені Бучею, Ірпінем, Маріуполем багатостраждальним, Гостомелем та масою інших сіл і містечок, де росіяни показали своє відвічне нутро. Але коли я проїжджав селом Киїнкою, що обіч Чернігова, тихо волаючі остови розбомблених росіянами українських хат молили до Неба про помсту.

І  вона приходить, бо, виявляється, не я один молився: «Господи, поверни війну на голови тих, хто її почав!». У Брянській області копають окопи і обстрілюють наш прикордонний пункт у Сеньківці, де має впасти монумент дружби трьох народів. У Курській, Воронезькій і Бєлгородській – постійні тривоги та пожежі на нафтобазах і складах боєприпасів. Горів пороховий завод у Пєрмі, де вироблялися заряди до ракет, що ними росіяни вбивають українців і подосі у Харкові, в Одесі, у Маріуполі, у Миколаєві… А в Ростові обговорюють заяву Шойгу про українську «Точку-У», яка, мовляв, не долетить до Таганрога і Ростова. Ну-ну… 🙂 Наразі з Криму тікають окупанти, які заїхали туди з 2014 року. Тікають, доки ще стоїть Кримський міст…

Хотілося б пожартувати, що начальник армійської розвідки юний генерал Буданов читає мої пости 🙂, та не буду, але це правда: він говорить про розпад Росії, як найімовірніший сценарій дальшої долі так званої РФ. Так званої, бо як і все, у Росії брехливою є і сама назва – федерації там нема і близько.  Коли я писав про розпад Росії, зокрема у книжці «Акурайку» (2009), мені говорили про ведмежу шкуру неподілену, про фантазії, про силу росії… Тепер про це говорить начальник Головного управління розвідки міністерства оборони.  Ну, він більше знає, йому і карти в руки. Карти оперативно- тактичні, звісно… Аж до Пєрмі і Сахаліна, де, до речі, також горить ГРЕС – ну, то не ми, то японські партизани…:)

Які зміни в нас за 10 днів? Ворога відкинуто за 40 кілометрів від Харкова і тепер нам стало прицільніше стріляти по складах Бєлгородської області. Миколаїв стоїть і навіть на «Азовсталі» наші самогубно тримаються. Рвуться кацапи в напрямку Гуляй- Поля і Слов’янська. Ставлять пам’ятники Ульянову (кличка – Лєнін) на Херсонщині – цікаво, чому ж не національному, так ска’ть, російському поету Пушкіну? А в Україні шириться пушкінопад та втеча парафій з московської церкви – щоправда, на Чернігівщині тільки чотири наважились вийти з –під чекістського кадила Кіріла Гундяєва. А головне – сформована остаточно антипутінська коаліція з 43 держав: все, як у другу світову – з ленд-лізом включно. Тобто поставлена задача і прийнято Заходом рішення: не миру добиватися будь- якою ціною, не в очі Путіну заглядати, як це все хотів один неголений телегерой- читач готових текстів, а капітуляція Росії.

Я ж думаю про отой напис, залишений кацапами десь у розгромлених прикиївських містечках: «Кто вам разрешил жить так красиво?». Думаю не тільки про брехливість слів Достоєвського ("Краса врятує світ"), що мріяв, як і Жириновський, мити чоботи десь у Босфорі чи в Індійському океані. Але й про те думаю, що росіяни не міняються – адже оцей напис і оця лють, з якою вони нищили красиві котеджні містечка, абсолютно, один до одного, перекликаються з вловленим Шевченком у поемі «Кавказ», коли ті ж московіти кажуть горянам:

«Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці!»

Росія дійсно потребує денацифікації. Шлях до неї – розпад на національні держави. Бо зміна путіна на патрушева мало що дасть - нутро ж лишиться.

Василь Чепурний