Політичні репресії комуністичного режиму на Чернігівщині під час Великого терору

18.05.2015   13:11 — Агенцiя

Особливість Великого терору 1937–1938 рр. – позасудовий характер репресій і масовість, керівництво держави спускало на місця ліміти – планову кількість жертв: на розстріл (т.зв. "перша категорія") і на ув’язнення (т.зв. "друга категорія").

На місцях управління НКВД, змагаючись за першість у знищенні «ворогів народу», просило збільшити ліміти на репресії за обома категоріями. Всі обвинувачення навіть з точки зору репресивного комуністичного законодавства були абсурдні. Їх, застосовуючи тортури, слідчі примушували вигадувати заарештованих або вигадували самі і примушували підписувати такі «свідчення» проти себе.

ПОЧАТОК Великого терору на Чернігівщині: постанова політбюро ЦК ВКП (б) від 9 липня 1937 р.: «затвердити трійки з перевірки антирадянських елементів: … 4) По Чернігівській області у складі тт.. Маркітана, Самовського і Склярського. Затвердити намічених до розстрілу 244 чоловік та висилці 1379 чоловік». «Трійка» осіб, які підміняли собою всю судову систему, складалася з першого секретаря обласного комітету Комуністичної партії (більшовиків)України, обласного прокурора і начальника управління НКВД по області.
В УСРР для проведення державного терору було створено 45 міжрайонних оперативних груп, із них на території ЧЕРНІГІВСЬКОЇ області 7 – в Чернігові, Конотопі, Ніжині, Глухові, Прилуках, Ромнах, Городні.

КОГО РЕПРЕСУВАЛИ: «ворогами народу» вважали усіх, хто якось відрізнявся у загальній масі – всіх, хто ще нещодавно був позбавлений лише виборчих прав (куркулі, духовенство, т.зв. «бувших» – чиновники, представники станів та заможні люди тощо періоду царизму), «криміналітет» (тобто запідозрені у невдоволенні владою), хто брав участь в українських органах влади і політичних партіях часів 1917–1920 рр., армії УНР тощо.

Також у 1937 р. підлягали репресіям за національною ознакою: найбільше поляки (наказ Наркомату внутрішніх справ СРСР від 25 липня 1937 р. №00485), німці (наказ Наркомату внутрішніх справ СРСР від 11 серпня 1937 р. №00439) тощо.

КАТ МЕШКАНЦІВ ЧЕРНІГІВЩИНИ: 19 грудня 1937 р. на честь 20-річчя ЧК серед співробітників Управління НКВД по Чернігівській області орден Пошани отримав комендант управління Павло Іванович ФІЛЕНКО. За посадою він керував розстрілами та особисто взяв у них участь.

РОЗСТРІЛИ за вироками «трійки» у Чернігові здійснювалися чекістами у підвалах Управління НКВД по Чернігівській області (зараз це будинок міської санепідемстанції) або у Чернігівській в’язниці. Трупи жертв вантажівкою відвозили для таємного поховання до лісу біля села Халявин Чернігівського району Чернігівської області.

МАСШТАБИ РЕПРЕСІЙ: за даними протоколів «трійки» при управлінні НКВД в області за 9 серпня 1937 р. до 26 вересня 1938 р.: було розглянуто справ 8.108, із них розстріляно 4.367 осіб, відправлено до тюрми — 3.455 осіб, направлено на дослідування — 278 справи. ПРОТЕ, липневий ліміт 1937 р. – для Чернігівщини – 300 чоловік розстріляних і 1300 заарештованих.

Впродовж неповного півроку 1937 р. було вбито 1700 осіб і відправлено в тюрми та табори 3250 осіб. Ліміти на арешти і розстріли на прохання місцевих катів з НКВС збільшувалися шість разів. Отже, тільки у 1937 р. в нашій області було репресовано 8.501 людину.

Керівники Чернігівського обласного управління НКВД у лютому 1938 р. просили збільшити ліміти репресій на 300 душ, а на 1 квітня 1938 р. вже на 1200 по першій категорії (розстріл) та 2500 по другій (ув’язнення) – всього 3700 чоловік.

Невраховані жертви репресій – т.зв. «зайві, непотрібні люди»: 17 лютого 1938 р. у Києві на оперативній нараді, яку вів нарком внутрішніх справ СРСР, генеральний комісар державної безпеки Микола Іванович Єжов, начальник УНКВД по Чернігівській області Марк Борисович КОРНЄВ (Капелюс) задав питання: «Як бути з каліками та стариками, які з усіх областей звезені до Чернігівській в’язниці та лімітують [обмежують – С.Б.] оперативну роботу, оскільки нікуди саджати нових заарештованих?» Відповідь ЄЖОВА: «Ех ви, чекіст, вивезіть їх всіх до лісу та розстріляйте. Кому вони потрібні?» Питання: скільки їх поховано у Халявинському лісі?

Деякі дані щодо репресій за національною ознакою:
— За 4 місяці 1937 р. (станом на грудень) в області заарештовано 873 поляки.
— За 6 місяців 1937 р. (станом на грудень) в області репресовано 32 німці, з них розстріляно 29 осіб, у в’язницю – 3 особи.
Разом із «ворогами народу» репресували членів їх родин: станом на 7 грудня 1937 р. в області заарештовано 189 дружин репресованих. У 1938 р. у дитячих будинках на Чернігівщині держава примусово утримувала 200 дітей (всього в Україні – 2000 осіб).

ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ:
Масштаби репресій в СРСР: Репресії з жовтня 1936 р. до листопада 1938 р.: заарештовано не менше 1 млн. 710 тис. осіб, з них розстріляно – не менше 724 тис. осіб.

Масштаби репресій в Україні:
— 15 717 осіб у 1936 р.;
— 159 573 – в 1937 р.;
— 106 096 – в 1938 р.;
— 11 744 – в 1939 р.
ВСЬОГО: 293120 осіб.

Найбільше в Україні за національною ознакою потерпіли українці.
Так, у 1937 р. у Чернігівській області було репресовано 8.501 людину.
Українців поміж заарештованих було 7.692 особи (91%), друге місце посідали росіяни – 177 чоловік (1,4%).
Майже половину заарештованих складали селяни – 43,6%.

Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті