"Ніжинські робінгуди" чи терор і самосуди?

14.03.2015   14:01 —

Поняття "активіст" у нинішніх українських реаліях набуло особливої ваги. Бути активістом, що звучить як "революціонером, реформатором" - почесно. Воно й зрозуміло: сплеск громадської активності - суспільно затребуваний і як ніколи важливий. Насамперед - для майбутнього країни.

Разом з тим, нікуди не дінеш і диференційованість громадського "виплеску", зумовлену широтою поглядів на шляхи та методи "відновлення справедливості" у суспільстві.
Щодо методів: одна справа, коли активіст - людина з двома вищими освітами (як було під час Майдану), відчутно інша, коли в ініціаторах - особа з кримінальним минулим. Кого вважати "правильним" активістом - того, хто ввалився у балаклаві в державну установу, запхав чиновника у сміттєвий бак, звалив пам'ятник чи вивіз людину з мішком на голові у ліс для "чоловічої розмови"? Чи не буде запровадження громадських "карних" структур та самосудів (в ім’я "встановлення справедливості" в окремо взятих селищах, мікрорайонах) загрожувати безладом, "махновщиною", містити складові відвертого бандитизму?

УЛЮБЛЕНЦІ ДОЛІ

Кілька років тому їм співчувала мало не вся країна. Вони були героями, які боролися з наркомафією. Окрім того, - з корумпованою правоохоронною системою, яка "кришувала" наркотичний бізнес. З легкої руки журналістів їх, шістьох жителів міста Ніжина Чернігівської області, прозвали "ніжинськими робінгудами". Ореол слави і мучеництва за правду, однак, не врятував надміру активних чоловіків від в'язниці. Їх судили за 13-ма статтями Кримінального кодексу - бандитизм, нанесення тілесних ушкоджень, вимагання грошей і таке інше. Дали чимало - від 7 до майже 12 років із конфіскацією майна. А от іміджу "борців із системою" позбавити не змогли. Це "робінгудів", зрештою, і врятувало. Після відомих революційних подій на Майдані їх амністували разом із політичними в'язнями - на підставі відповідної постанови Верховної Ради України.

Тобто, людей, засуджених за кримінальними статтями, випустили як політичних. Можна погодитись – час був такий, що не до з'ясувань "усіх нюансів". Разом з тим, не слід відкидати й точку зору противників даного кроку: звільнення "робінгудів" можна розцінювати як удар по чинній правоохоронно-судовій системі та боротьбі з криміналом. Адже вийшло так, що десятки, а може й сотні оперативників, слідчих, експертів, прокурорів і суддів тривалий час "помилялися", а за кримінальні з точки зору закону та людського сумління вчинки можна й не відповідати...

- Я правосуддю віддав 30 років свого життя, але такого амністування не бачив. Це тільки законодавці України могли прийняти таке "ноу-хау". За законом же мала бути створена спеціальна комісія у складі авторитетних українських юристів, нейтральних експертів, учених, громадських діячів, яка розглянула б матеріали справи і визначилась із рішенням. Цього зроблено не було. Я, як юрист, не можу дати цьому ніякої правової оцінки, - прокоментував амністію "робінгудів" з Ніжина голова Апеляційного суду Чернігівської області Садіг Тагієв.

СПАСИБІ, МАЙДАНЕ, МИ ВІДПРАЦЮЄМО!

Зрештою, усіляко в житті буває, особливо, коли революція. Отож, "робінгудам", можна вважати, пощастило. Вдячні Майдану за свою свободу, вони відразу включилися у боротьбу за всенародне щастя: вступили в самооборону, а коли на сході почалася війна - в добровольчий батальйон "Ніжин". У місті створили громадську ініціативу "Стоп наркотик!" і продовжили наступ на розповсюджувачів "дурман-зілля".

Сьогодні "ніжинські робінгуди" - відомі у Ніжині й за його межами громадські діячі (так, принаймні, про себе пишуть вони самі та місцеві ЗМІ). Більше того - герої, захисники Вітчизни, учасники АТО, підтримувані як народними депутатами, так і військовими командирами. У ніжинських виданнях вони упевнено рекламують себе, розповідають, як долають у місті наркомафію, закривають точки збуту наркотиків, і загалом, стежать за порядком.

Все це - справи добрі й потрібні, якби не одна суттєва деталь: з наркомафією активісти й зараз продовжують боротися виключно самотужки (без залучення міліції) і тими ж методами, за які свого часу потрапили в "місця не надто віддалені". При цьому вони не соромляться зізнаватися у жорсткості своїх дій - доводиться так, мовляв. Ніжинці ж розповідають, що, як і раніше, активісти вивозять людей у ліс, там б'ють, вимагають зізнань перед відеокамерою у причетності до наркобізнесу й традиційно - грошовий викуп. Застосовують битки, електрошокер, травматичний пістолет. А жертвами найчастіше стають представники ромської національності.

ЗА БІДНОГО РОМА ЗАМОВТЕ СЛОВЕЧКО

Нещодавно до списку звинувачених "робінгудами" та їхніми помічниками, а згодом і до списку потерпілих, потрапив і житель Ніжина Григорій (циганське прізвисько Сяндо). У ньому борці з наркотиками побачили "наркобарона". Адвокат потерпілого і ромський правозахисник Марія Іванова обурена такою поведінкою активістів.

- Під прикриттям організації "Стоп наркотик!" так звані "робінгуди" знову взялися за старе. У жовтні 2014 року вони заманили до підвалу одного з кафе міста Ніжина рома Григорія П. і дуже його побили. Не домігшись зізнання у торгівлі наркотиками, вивезли у ліс, де продовжили побиття. При цьому вони погрожували його життю, сім'ї, шантажували дітьми і, врешті-решт, ставили матеріальні вимоги. Наступного дня зловмисники погрожували дружині мого підзахисного, а вночі "коктейлем Молотова" намагались підпалити їхній будинок, – розповіла юрист.

Будучи непричетним до наркобізнесу (що підтверджує також міліція), Григорій - водій однієї з київських італійських фірм - написав заяву до правоохоронних органів. За фактами його побиття і вимагання грошей було відкрито кримінальне провадження.

За словами Марії Іванової, з боку Сяндо звернення в міліцію було сміливим вчинком, який, зрозуміло, не міг сподобатись "робінгудам". Проте відкрито тиснути на нього вони вже не могли: грудневої ночі один із них "проштрафився" - підстрелив у Ніжині київського міліціонера й подався в біга. Його товаришам теж довелося пригальмувати свою "громадську активність". А от Григорій після того побиття у лісі навіть спати почав із мисливським карабіном.

Одного лютневого дня він таки вистрілив. Це сталося, коли Сяндо приїхав у гаражний кооператив до знайомого токаря. Там випадково перетнувся з "робінгудами" та їхніми помічниками. Побачивши рома, молодики оточили його автівку, почали погрожувати родині та вимагати, щоб він забрав з міліції заяву. Аби виїхати, Григорій, за його словами, мусив схопити карабін і стрельнути в повітря.

Невдовзі після того випадку в місцевому Інтернет-виданні з'явилося "звернення до ніжинців". У ньому "робінгудівський" ватажок - лідер організації "Стоп наркотик" Владислав Попович повідомив, що "наркомафія практично оголосила війну тим, хто бореться з незаконним розповсюдженням наркотиків у місті".

Останній інцидент Попович пояснив наступним чином: "Організацією “Стоп наркотик” було припинено можливість збувати наркоречовину представнику ромської місцевої наркомафії. Самого ж куратора цієї торгівлі було попереджено, нехай і в досить жорсткій формі. Кілька днів тому стався безпрецедентний випадок, про який, чомусь, замовчується. Цей чоловік, якого “Стоп наркотик” попередили про торгівлю, відкрив стрільбу з автоматичної зброї по активістам організації. На щастя, стрільба була не на пораження і всі залишилися живі".

"При цьому, той, хто стріляв, викрикував, що "як продавав, так продавати і буду!", – засвідчив лідер громадської організації.

За словами ж "стрільця" Григорія, саме та публікація змусила його захищати свою честь і гідність та шукати можливості розповісти, "як усе було насправді". Адже наркотиками, стверджує, ніколи не займався. Не підозрювався ні в чому і, тим паче, не був судимий. І такої ганьби на весь Ніжин, вважає, не заслужив.

МІЛІЦІЯ - З НАРОДОМ!

Щодо правоохоронців: у них до Григорія претензій немає. Карабін у рома зареєстрований, про постріл у відділок ніхто не повідомляв. Так само, як не надавав доказів причетності Сяндо до наркоторгівлі. І взагалі, як повідомив начальник Ніжинського міськвідділу УМВС Михайло Пелех, організація "Стоп наркотик" з міліцією не співпрацює. Що вона робить, кого і як виявляє, яку профілактику проводить - ніхто не знає (принаймні, офіційно). А те, що в місті значно скоротилась наркоторгівля – заслуга, вважає, якраз правоохоронців, а не активістів.

- Кожного дня, кожного місяця ми когось виявляємо. Ось і днями вилучили велику партію макової соломки. Тож говорити, що ми нічого не робимо - неправильно. Саме ми долаємо наркоторгівлю в Ніжині, й активістам зараз, вважаю, гріх скаржитись на бездіяльність міліції, - зазначив М.Пелех.

Зрештою, вони й не скаржаться. Навпаки - хвалять головного правоохоронця міста, кажуть, що він - найкращий за всі часи. І – продовжують працювати у "паралельному вимірі". Керуючись, за словами активістів, виключно благими намірами.

Щоправда, юрист-правник Марія Іванова з подібним "станом справ" не згодна:

- Ніжинське угруповання так званих "робінгудів" чинить беззаконня і не визнає ніякої влади. Ні прокуратура, ні міліція для них не авторитет. Вони самі вирішують, відносно кого вершити правосуддя. Однак при цьому чинять дії, які містять склад злочину. Тут і розбій, і фізичне насильство, і нанесення тілесних ушкоджень, погроза вбивством, підпал. Якщо ж вони такі вже невгамовні борці за права людей, то всі відомі їм факти наркоторгівлі повинні передавати у правоохоронні органи. Тому що тільки там мають право визначати винуватість-невинуватість тих чи інших осіб", - заявляє правозахисниця.

КОМБАТ – ЗА РОТНОГО!

Зі свого боку, Владислав Попович у телефонній розмові з кореспондентом Укрінформу засвідчив, що не має відомостей про відкриття кримінальних проваджень, у яких фігурувало б його прізвище. А отже, й не контактував із цього чи будь-яких інших приводів з правоохоронцями. Єдине, що відомо лідерові "Стоп наркотик" - це те, що Григорій (Сяндо) невдовзі нібито відповідатиме по факту адміністративного правопорушення - використання останнім зброї.

Щодо Владислава Поповича: лідерством у ГО "Стоп-наркотик" його громадська активність не вичерпується. Нині він ще – голова та координатор "Комітету Визволення Політв`язнів", а також – сотенний добровольчого батальйону "ОУН".

А нещодавно командир батальйону "ОУН" Микола Коханівський звернувся через Фейсбук з відкритим листом до міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, в якому закликає міністра забезпечити захист "колишньго політв`язня" Владислава Поповича.

"Владислав вступив добровольцем у батальйон "ОУН" і, неодноразово перебуваючи у зоні АТО, дослужився до звання сотенний. До того ж він активно долучився до діяльності КВП, його допомога як колишнього політичного, який безпосередньо побував у застінках системи, безцінна", - розповів комбат.

І перейшов до головного: "Нещодавно ніжинська наркомафія оголосила війну активістам "Стоп-наркотик" і прямо вказала, що їхній головний ворог - це РобінГуд (Владислав Попович). Погрози від наркобаронів Владиславові надходили й раніше, але в цей раз мафіозі відразу перейшли від слів до діла. 10 лютого 2015 року відомий наркомафіозі на прізвисько Сяндо в центрі Ніжина з автомата відкрив вогонь по одному з активістів ГО "Стоп - наркотик". Тільки диво врятувало патріота від наглої смерті".

У даній версії викладу, як бачимо, мисливський карабін перетворився на автомат, а активіст опинився вже безпосередньо на "лінії вогню". До того ж, як висловився комбат, "практично всі наркобарони в Ніжині - це представники ромської національної меншини", і вони "торгують наркотиками через мобільний телефон". Що, як мінімум, засвідчує - розбиратися у даній ситуації, з’ясовувати - хто "барон", а хто "мафія", личило б не громадським структурам, а безпосередньо - правоохоронним, судовим. Аби не потонути у розгалуженнях "паралельної правди".

Однак, найпоказовішим у даному зверненні командира добровольчого батальйону стає його "логічне" запитання з елементами погрози:
"Чи зможуть правоохоронці захистити ніжинців і безпосередньо ОУНівця Владислава Поповича від наркомафії, чи краще на захист містян стати батальйону "ОУН"? Ресурс і військовий досвід із захисту українців у добровольців достатній".

Погодьтеся, подібну картину вчинення "справедливого добровольчого суду" краще й не уявляти…

САМОСУДИ - ШЛЯХ ДО ТЕРОРУ

"Ніжинські робінгуди" - угруповання, яке виникло в період тотальної корупції у владі, беззаконня і безкарності наркодилерів. Коли народ нікому вже не вірив і ні на кого не сподівався. Для появи таких самодіяльних борців за справедливість був підготовлений хороший грунт. І вони - "розгорнулися".

Зараз суспільство очікує відновлення правового порядку і законності. Та є небезпека, що процес цей затягнеться. І тоді наводити лад в країні можуть почати люди із загостреним почуттям справедливості та зброєю в руках - бійці добровольчих батальйонів, самооборонці, іншого штибу активісти. Як бачимо, подекуди вони уже створюють паралельні державним органи "правопорядку" і вершать свої власні суди, захищають власні інтереси, діють у спосіб, який є небезпечним для громадян.

Які загрози для суспільства таїть у собі поява таких самодіяльних органів "правосуддя"? Відповісти на це запитання спробував чернігівський історик, співробітник Українського інституту національної пам'яті Сергій Бутко.

- Історія України 20-го століття є кривавою, трагічною і такою, що наочно засвідчує: самосуд, тобто, присвоєння якоюсь людиною чи групою осіб права здійснювати правосуддя, завжди призводить до злочину і трагедії. Це трапляється тоді, коли той, хто хоче встановити справедливість, сам скоює злочин. На жаль - це правило, і винятків тут немає. Один із прикладів - комуністичний досвід 1918-1930 років, коли більшовики делегували право здійснювати всю сукупність дій правоохоронних органів надзвичайним комісіям (ЧК), потім НКВС, пізніше - так званим трійкам. У результаті величезна кількість людей була покарана ні за що.

Кривавими були і самосуди російсько-більшовицької армії Муравйова на території України у 1918 році. Увірвавшись до Києва, її вояки вбили від 3 до 5 тисяч мирних мешканців. Під час Другої світової війни прикладів самосуду було теж предостатньо.

У зв'язку з цим хочу нагадати: право самосуду держава і суспільство в усі часи надавало тільки під час воєнних дій - для покарання агресора на полі бою. В усіх інших випадках, тим паче, коли є можливість спокійно в усьому розібратися, система правосуддя повинна бути такою, як її вибудували.

Громадську активність, яку ми спостерігаємо на сучасному етапі розвитку України, можна тільки вітати. Але водночас я б хотів застерегти активістів від присвоєння собі функцій, які суспільство офіційно їм не надавало. Якщо людину затримали за наркотики чи сепаратизм, її має бути передано правоохоронним органам. Будь-яка громадська ініціатива повинна працювати у взаємодії з ними. Тільки тоді це матиме ефект. Тому що суд - не тільки справедливе покарання, а й морально-правова оцінка злочину суспільством. І вона має бути обов'язково, - підкреслив С.Бутко.

На завершення, активістам із загостреним почуттям справедливості історик порадив "не брати на себе гріх ані за людськими, ані за Божими законами" і діяти відповідно до чинного українського законодавства. Владі ж, і, перш за все, на місцях, порекомендував стати гнучкішою та оперативнішою. Сьогодні їй, як ніколи, важливо навчитись тонко відчувати настрої суспільства і своєчасно реагувати на його очікування і вимоги. Тільки так можна буде упереджувати виникнення силових сценаріїв розвитку подій та забезпечувати спокій і правовий порядок у державі.

Наталія Потапчук,Чернігів, Віктор Жованик, Київ.

http://www.ukrinform.ua/ukr/news/niginski_robingudi_chi_teror_i_samosudi_2031922