ЧИ ГОТОВІ ЧЕРНІГІВСЬКІ ОСЕРЕДКИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ДО ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ?

14.08.2014   16:52 —

Перемогу на виборах забезпечують такі ресурси: управлінські, фінансові та трудові

Той, хто постійно займається виборчими кампаніями, знає, що основним стимулом для місцевих партійних осередків є лише гроші. Якщо їх немає, то політична діяльність нагадує звичайне аматорство. Зібралася група з декількох осіб, зробила якусь добру справу та надіслала безкоштовний прес-реліз, який перед цим розмістила на власному веб-ресурсі.

Якщо політична сила підпорядковується народному обранцю, то, по-перше, і працівників побільше і розмістити інформацію про діяльність можна безкоштовно у бюджетному ЗМІ.

Якщо ж депутат ще і олігарх, нехай навіть «місцевого розливу», то фінансуються не лише обласні, а і районні офіси, які активно імітують діяльність, принаймні, щоб було про що звітувати.

В цю виборчу кампанію, яка швидко насувається, у розумних людей з’явилася ще одна мотивація – майбутні місцеві вибори. До всіх існуючих структур додаються депутатські піраміди, які починають освоюватися на території майбутніх виборчих баталій.

Якщо з цих позицій розглядати поведінку політиків та штабів напередодні виборчої кампанії, то в Чернігівській області складається доволі прогнозована ситуація.

Два діючих нардепи-олігархи Владислав Атрошенко та Валерій Дубіль найбільш активно розбудовують власні структури, насамперед, у обласному центрі. Звичайний виборець може бачити або зустрічі людей Дубіля у різних районах міста, або благодійні заходи нардепа Атрошенка у своєму окрузі. Постійною присутністю цих осіб у політичному полі області є також біг-борди, на яких партія Батьківщина, очолювана Дубілем, розкручує місцевих лідерів, а партія «Солідарність», очолювана Атрошенком, «мочить» КПУ та Партію регіонів.

Вже на сьогодні зрозуміло, що вибори будуть за старою системою. Про мажоритарну складову говорити поки що рано, хоча зрозуміло, що більшість діючих мажоритарників зроблять все, щоб залишитися переможцями в окрузі.

А от перспективи політичних сил на Чернігівщині, тобто партійна складова, доволі цікава.

По-перше, виборець вже стомився від політики. Хтось озлоблений на стару владу, яка його «кинула», хтось ненавидить нову владу, яка вводить нові тарифи та зменшує зарплату, а інколи і, взагалі, її не платить, хтось з цікавістю спостерігає за політичною ситуацією і готується голосувати «сміху заради», і звичайно ж, що є ті, хто задоволені існуючим політичним становищем.

Проте можновладці переконують всіх нас, що вибори відбудуться за будь-якої погоди. І значна кількість виборців з пострадянським менталітетом прийде на виборчі дільниці в день виборів. А, отже, політичним силам є сенс боротися за свого виборця. І той, хто переможе, отримає своїх депутатів.

Формально Чернігівщина буде представлена у майбутньому парламенту шістьма мажоритарними депутатами та дасть значний відсоток голосів, які допоможуть провести депутатів за списками політичних партій.

Після президентської виборчої кампанії майже остаточно визначилися політичні сили, які будуть брати участь (або вже активно беруть) у парламентських перегонах.

Але якщо під час президентської кампанії можна було залишатися анонімно сором’язливим, то парламентська кампанія вимагає назвати імена дійових осіб: керівників штабів, кандидатів в депутати, керівників місцевих осередків та відповідальних за результати виборів.

Цікаво, що ознайомлення з офіційними партійними ресурсами, сторінками у соцмережах та особистими сторінками чернігівських політиків призводить до висновків, що на сьогодні реально виборами в області ніхто не займається. Всі залишаються в очікуванні правил гри і сподіваються, що за все будуть платити: або місцеві народні депутати або загальноукраїнський офіс, освоюючи гроші олігархів.

Мудрі партійні кандидати сприятимуть розбудові партійних осередків, які насамперед будуть працювати на результат. Далекоглядні керівники партійних структур вже зараз розбудовують партійні піраміди, які ефективно сприятимуть парламентській кампанії, проте їх прозорливість та далекоглядність можуть зупинятися на одному – коштах.

Адже якщо на президентській кампанії можна було ставитися до грошей з позиції «освоювання» і сподіватися на загальноукраїнські рекламні кампанії, то вже на парламентській кампанії, особливо мажоритарникам, потрібен реальний місцевий результат. Та і дехто з чернігівських політиків може потрапити до партійних списків під таким номером, що кожна нова сотня прихильників може стати суттєвим подарунком.

Цікаво, що в останні роки на Чернігівщині склалася ситуація, що нових облич політиків вищого рангу майже нема. При існуючих правилах виборчої гри вони скоріш за все і не з’являться. Хоча навіть в обласній раді є декілька депутатів, які і за рівнем впливу та фінансовому забезпеченню вже можуть переходити у вищу лігу.

Свого часу чернігівські округи використовували немісцеві олігархи, в якості старту. І у зв’язку із ситуацією на Сході, як би ми не кляли донецьких та луганських, але їх гроші можуть стати для них стартовою сходинкою до Верховної ради.

Не зважаючи на майданівські та постмайданівські настрої, гроші продовжують вирішувати майже все для пересічного виборця. Політичні бренди з нуля не з’являються. І тому знову в парламенті будуть перебувати «депутати від спонсорів». Навіть найбільш розкручений бренд Чернігівщини – Радикальна партія – у своїх списках може записати не лише молодих і активних, а і тих, за кого зможуть заплатити Фірташ, Льовочкін та інші. Досвід київських виборів показав, що фотографій з головним радикалом не достатньо, щоб пройти, навіть, у Київраду. А давати не своїм, олігархи не звикли.

Найбільш цікавою буде пропрезидентська «Солідарність», яка ще місяць тому мала менше ста членів. Причому якщо по 206 округу гроші на розбудову буде давати Владислав Атрошенко, то на інші території потрібні інші спонсори. А враховуючи те, що у владних кабінетах сидять представники БЮТ та «Свободи», провладна партія на Чернігівщині не має владного ресурсу. Він – у «Батьківщини» і «Свободи».

Але у «Свободи» немає людей, а лави «Батьківщини» за першим сигналом готові покинути багато хто з тих, хто хоче зберегти крісла.

Про серйозну розбудову партій «УДАР Віталія Кличка» та «Громадянської позиції» говорити поки що рано, як можливо зарано говорити про розбудову ефективної місцевої структури та і чернігівських спонсорів у цих сил практично немає.

Теж саме можна сказати і про новий проект – Партія Розвитку України, у якої може бути достатньо коштів та не вистачить часу.

«Сильній Україні» Сергія Тігіпка легше: бренд вже розкручений та і все більше екс-прихильників Партії регіонів та тих, хто був в цій структурі декілька років тому, повертаються до її лав. Головним питанням для цієї політичної структури будуть гроші та їх ефективне використання. А гроші у Тігіпка є.

Результати Партії регіонів та КПУ на минулих президентських виборах показують, що серйозних спонсорів у них може не залишитися і участь у парламентській кампанії буде особистим рішенням місцевих політиків.

Інші нові політичні проекти, такі як партія «Самопоміч», «Центр» та інші просто не мають часу, розгалуженої структури та відомих місцевих представників.

Таким чином, майбутня парламентська кампанія на Чернігівщині буде скоріше рекрутською і частіше із зовнішнім фінансуванням. А для багатьох місцевих політиків стане першою сходинкою у підготовці до місцевих виборів.