В Чернігові утискають права студентів: версія студради

16.10.2012   08:48 — Агенцiя

Особистий піар, або як стати відомим на весь університет: рецепт успіху від студента 3 курсу Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Переглядаючи новини на кількох місцевих сайтах, ми натрапили на популістську статтю студента 3 курсу Олексія Француза, яка не має нічого спільного з реаліями студентського життя в Інституті історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Безумовно, дана стаття викликала неймовірний резонанс у студентській спільноті нашого інституту, бо являє собою відвертий наклеп на студентський актив та провідних викладачів.

Отже, зіставимо цю статтю з реальними фактами та подіями:

По-перше “Нещодавно Директор інституту Коваленко О.Б. взагалі дійшов до абсурду і заборонив використання ноутбуків в приміщенні навчального закладу, навіть в навчальних цілях під час пар та погрожує конфіскувати їх у разі недотримання нового правила. На всі запити студентів про причину такого рішення була отримана відповідь: “бо ноутбуки є не у всіх…” ( як стверджує Олексій Француз).
Доводимо до відома, що керівництво Інституту історії не тільки не забороняє роботу з оргтехнікою, а навіть заохочує, але в рамках загальнодозволеної наукової етики. Більше того, саме з його ініціативи ще у 2010 р. в навчальному корпусі Інституту було встановлено Wi – Fi, яким можуть безкоштовно користуватись усі викладачі та студенти. Дирекція нашого Інституту ставить собі за мету підготовку справжніх фахівців, здатних конкурувати на всеукраїнському ринку праці, а не просто читати на семінарах інформацію з ноутбука, що не відповідає вимогам нашого вишу. До речі, таке поводження на практичних заняттях суперечить статті 55 закону України “Про вищу освіту”, згідно з яким: “Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов’язані додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу…”.

По-друге “Але це не все. Нещодавно в одній з груп ІІІ курсу було ініційовано переобрання активу групи(староста, заступник, профорг). Близько 70% групи у присутності куратора підтримало кандидатуру нової людини на посаду старости, що й було зафіксовано у протоколі засідання. Однак директорат на наступний день, прямо під час навального процесу, перервали проведення семінару й з образами та на підвищеному тоні оголосили, що більшість групи – це ніщо і тільки вони мають право це зробити, а до думки більшості можуть тільки прислухатись, що, відповідно, вони не зробили, бо колишня й, відповідно, нинішня староста постійно доповідала їм про стан в якому перебувала в група, навіть ту інформацію, яка зазвичай залишається в середині студентського колективу. І за те, що куратор вирішив вислухати більшість групи, провів збори перевіривши настрої, які панують серед студентів й шляхом форми безпосередньої демократії було обрано нову людину на посаду старости – отримав догану(штраф у розмірі 200 грн. відрахування з заробітної плати, що для пересічного викладача є дуже вагомою сумою…”
Заміна старости, якщо вона не виконує своїх прямих повноважень, є непоодиноким випадком в студентському житті. Але, відповідно до загальноуніверситетського регламенту, право призначення старост залишається за дирекцією. Студенти академічних груп мають право висувати кандидатуру старости або порушувати питання про позбавлення її повноважень лише за погодженням з дирекцією. Олексій Француз самочинно ініціював переобрання старости у зв’язку з тим, що вона зробила йому доречне зауваження щодо використання ноутбуку на семінарських заняттях, що є несправедливим по відношенню до тих студентів, які плідно готуються, пишуть конспекти та проводять більшість часу в бібліотеках. Інформація щодо того, що куратор академічної групи через переобрання старости отримав догану і сплатив штраф не відповідає дійсності (перевірено членами студентської ради).

По-третє: “В інституті неодноразове нехтувалось питання обрання депутатів студентського парламенту, що є невід’ємною частиною студентського самоврядування. Про можливість подачі кандидатури дізнатись просто неможливо, бо це ніколи не оголошується. Питанням “відбору” кандидатів займається заступник директора Юда Л.А. Тобто бути депутатом студ. парламенту можна тільки “обраним”, що є порушенням п.1 ст.54 Закону “Про вищу освіту”. І то, не всі депутати переобираються. Якщо студент був “зручний”, то він автоматично залишається на другий рік.
Профспілка також знаходиться під повним контролем директорату, який призначає головою профспілки людину, яку вони ж самі оберуть…”
Відповідно до “Положення про студентську раду Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка”, “вступ до студентської ради здійснюється на підставі загальноінститутських виборів, після надання кандидатом відповідної заяви для участі у виборах та проведення передвиборчої кампанії”, чого шановний пан Француз за три роки навчання в Інституті так і не реалізував. Стурада Інституту історії доводить до відома, що Олексій Француз протягом усього періоду навчання не брав участі в жодному заході та проекті, що проводились в Інституті, з його боку не спостерігалося жодної ініціативи щодо вдосконалення студентського життя.

Щодо виборів до Студради: про можливість подання кандидатур оголошується заздалегідь, і кандидати обмежуються лише особистим бажанням та ініціативою. Протоколи виборів за минулі роки зберігаються в двох екземплярах в Студентській раді та Дирекції і погоджуються Студентським парламентом університету.
Вибори проводяться щороку, не пізніше останнього тижня жовтня.

Щодо профкому, то профорг Інституту історії обирається відповідно до регламенту профспілки університету, згідно з яким на цю посаду може бути обрана особа, що є активним членом профспілки, з числа профоргів студентських груп.
Незважаючи на стрімкий технологічний прогрес, дирекція нашого Інституту плекає та оберігає наукові традиції класичної вищої школи, виховуючи у студентів працьовитість, наполегливість та повагу до своїх колег.

Студентська рада Інституту історії вважає, що студент Олексій Француз, у своєму необґрунтованому “революційному” пориві, спаплюжив реальну картину студентського життя, нехтуючи загальноетичними принципами та університетськими нормативно-правовими актами. Студентська рада хоче побажати Олексію підвищувати власний рейтинг наполегливою працею та знанням, а не популістськими заявами та відвертою брехнею.

Студентська рада Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського