Щоб займатись деревообробкою, треба знати математику

07.03.2014   11:52 — Агенцiя

Справжньому чоловічому ремеслу навчаються хлопчаки з Понорницької школи, які відвідують гурток різьби по дереву під керівництвом вчителя праці Олександра Сороки.

Ми спитали в Олександра Дмитровича, як йому вдається у вік комп’ютерів та інтернету зацікавлювати юнаків різьбою та столярством, тримати у руках не комп’ютерну мишку, а пилку, рубанок чи лобзик.

- Та як їх зацікавиш? Тільки власним прикладом, своїм натхненням до роботи, - говорить учитель-трудовик. – Бачать, що я своїми руками зробив ось такий стільчик і вони теж можуть його зробити, якщо захочуть навчитися… Головне – не лукавити, діти це відразу відчувають.

Шкільна майстерня, де проходять заняття гуртківців, - це оазис трудової діяльності. Тут зосереджені і станки та верстаки, які залишились ще з радянських часів і у своїй більшості вже «відслужили», і нові сучасні електроінструменти, якими хлопчаки вчаться користуватися, і, звичайно, готові вироби, якими прикрашені стіни та столи.

- Я п’ятий рік працюю у Понорницькій школі, а до того десять років викладав фізичну культуру у Радичеві, тільки рік там вів трудове, - розповідає Олександр Сорока. – За освітою – вчитель трудового навчання, здобував освіту у Чернігівському педагогічному. Сам я із Понорниці, у Радичеві хоч і легше працювалося (все таки фізкультуру викладати простіше), та їздити туди набридло вже трохи. Коли вчитель трудового Петро Петрович Пушанко, ветеран праці, пішов на пенсію, то я перейшов у Понорницьку школу.

Хлопчаки до нового учителя швидко звикли і сприйняли його за свого.

- Ми вже з сьомого класу починаємо займатись чоловічими справами – знайомлю хлопців із деревообробкою. До цього вони ще на трудове разом з дівчатами ходять, щось там вишивають, - усміхається Олександр Дмитрович. – Хто цікавиться столярством та різьбою по дереву, приходять на гурток. У мене займаються учні 8-11 класів, усі разом. У декого краще виходить, то відправляємо їхні вироби на виставки. Так, одинадцятикласник Олег Колодій – постійний учасник районних конкурсів, займає призові місця в районі. Торішній випускник Сергій Стельмах теж займав перші місця в районі, деревообробка – це його покликання. Він такий трудяга – не може без праці, і вдома все виробляє. Вступив навчатися до Чернігівського НДПУ – теж на вчителя трудового навчання.

Багато різних виробів із дерева вчаться робити своїми руками хлопчаки. Стільчики, табуретки, кухонні дощечки, качалки, навіть граблі.

- Якось пробували робити і декоративні скриньки, але хлопцям це не пішло. Кажуть, давайте виготовляти щось таке, щоб вдома в господарстві знадобилось. Буває, й самі щось пропонують. Ось цей стільчик, наприклад, один з гуртківців захотів зробити, - Олександр Дмитрович показує дерев’яний розкладний стілець, такі беруть з собою на природу. – Він із дуба, то трішки важкуватий вийшов, але конструкція правильна. На вигляд наче простий, але щоб його зробити, треба мати навики креслення. Іноді діти приходять на гурток і відразу: «Давайте щось пиляти!». Доводиться пояснювати, що деревообробка потребує не лише вміння пиляти та стругати, а головне – усе правильно розмітити, треба знати математику і креслення, щоб стільчик рівно стояв, вийшов не хитким чи кривобоким. А якщо по математиці три бали, то столяром не станеш. Як би не хотів відміряти-відпиляти, але рахувати доведеться. Є такі здібні діти, що на лету схвачують. А теорії щось не хочуть, люблять більше практичні заняття. Але без теорії не можна...

Готові вироби гуртківці прикрашають декоративної різьбою. Олівцем на деревину наносять малюнок, а потім його вирізають.

- Ось наче звичайний ослінчик, а вирізьбили на ньому троянду – і вже декоративний виріб, - показує майстер. – Той самий малюнок можна по різному вирізати. Ось контурна різьба. Малюнок робиться випуклий, а фон вирізається. Але ми іноді, щоб швидше вийшло, вирізуємо по контуру сам малюнок, а потім за рахунок лаку різних відтінків досягаємо ефекту об’ємності. Найлегша – геометрична різьба, це коли всі елементи – геометричні фігури, але ми вирізьблюємо і рослини, птахів, квіти тощо. Тут вже треба або самому вміти намалювати картинку, або ж когось попросити про це.

Деревину керівник гуртка заготував колись заздалегідь, хоч якість її і не найкраща, але учням вистачає. Приносять матеріали для роботи хлопці і з дому.

- Станки старі, ще радянські. Але в жодній школі району не знайдете нових. Хоч і на совість тоді робили, але вже позношувалися деякі. У верстаках тисків уже немає, тож якщо треба постругати, закріплюємо деревину у тисках по металу в іншій майстерні. Маємо електроінструменти – є електрорубанок, електродриль, електролобзик… Та жодні інструменти не допоможуть в роботі, якщо немає наполегливості і витримки. Тут потрібно не опускати рук, якщо з першого разу нічого не вийшло, а пробувати ще і ще. Діти люблять отримувати все і відразу, а деревообробка потребує часу та зусиль.

Коропщина", Олена Шевченко, фото автора