Фінансовий камертон нашої економіки

21.05.2014   09:56 — Агенцiя

Народний депутат Верховної Ради України нинішнього скликання Віктор Пинзеник поспілкувався з чернігівськими підприємцями.

 Попри те, що нині в України непростий період, науковець не став жаліти вуха  і очі слухачів, а розказав усю неприглядну ситуацію з нашою економікою. Виявляється, боргів у нас зараз на порядок більше аніж доходів.

Тільки уявіть цю неймовірну суму - понад 500 мільярдів доларів зобов‘язань. А золотовалютних резервів - удвадцятеро менше. Що робити: заробляти, позичати, урізати - хтозна. Однак не прибутки врятують Україну, а звичайна людська ощадливість, переконаний Віктор Пинзеник. Якщо навчимося жити по кишені - станемо абсолютно іншими людьми. І тоді побудуємо Європу в Україні. Пропонуємо вам міркування по лікуванню країні від економіста зі світовим ім‘ям.

Про нинішні ризики

Сьогодні бізнес позбавлений речі, яка дозволяє йому оцінювати ефективність діяльності. Економіка побудована на співставленні доходів і видатків. А якщо я задам питання, а який буде курс долара через рік і відповіді не буде… За перший квартал цього року приріст іноземних інвестицій мінус 6,4 млрд. доларів. Оце нормальна поведінка у середовищі, де не можна порахувати ризики і оцінити ефективність діяльності. Одначе девальвація - це і поштовх для розвитку. Це бар‘єри для імпорту, це девальвація 50%, яка означає, що імпортні товари дорожчають на 50%, а внутрішня інфляція – поки що на 7%. Тобто українські товари на українському ринку отримали переваги. І є експортні переваги на зовнішніх ринках. І якщо почнемо це використовувати – покращення завтра не трапиться – але дорога для цього буде відкрита. Я маю на увазі ініціативу ЄС по відкриттю ринків. Ми всі шукаємо якийсь особливий вихід з кризи, замість того, щоб вдатися до тих кроків, які робили інші країни. У нас є гроші в Україні і чимало. На руках у населення понад 270 млрд грн. Люди готові їх вкласти в економіку. Треба тільки прибрати ризики, щоб населення захотіло заробити на цьому.

Позичити…для боргу

Друга частина наших дірок – зовнішній борг: 142,5 млрд доларів. З них 70 млрд – це коротко терміновий борг, який треба повертати протягом року. От уявіть: там дірка і експорт це не закриває, і тут 70 млрд треба повертати. Їх знайти можна тільки одним способом – позичити. І так країна жила – вона тримала ситуацію, позичаючи нові гроші. Але якщо ви постійно живете в борг – настане той момент, коли вам більше не позичають. І в такій ситуації зараз опинилася Україна. Минулої п‘ятниці – Україна позичила коштів по ставці 1,84% річних. Безпрецедентна ставка, але це позика під гарантії американського уряду. Ця цифра дуже показова, бо вона показує, по якій ціні ми могли б позичати гроші при правильній політиці. Одна з причин такої шаленої кількості боргів – це політика фіксованого обмінного курсу. Вона вже скінчилася. Бо не можна тримати те, що не тримається. Через це країна проїла резерви. У середині 2011 мали золотовалютні резерви на рівні 38 млрд доларів. На 1.05 – 14 млрд. 24 проїли задарма. Зараз ситуація покращилася. 3 (три) млрд дав МВФ, 1 (один) млрд позичили євробондів і плюс 100 млн євро прийшло від Єврокомісії. Але треба рахувати, що 3 (три) млрд доларів треба буде повернути за російський газ. Нам потрібні дешеві кредити, бо в нас обслуговування боргу різко виросло. Торік 32 млрд грн. виплачено тільки відсотків по боргах. Це притому, що у 2008-му році витрачали всього 4 (чотири) млрд грн. Тому поява дешевих кредиторів дозволить суттєво зекономити.

Курс, що танцює

Курс відпустили – це шок для економіки. Коливання курсу привели до серйозного удару банківського сектору. Він опинився в такій ситуації, коли він не може кредитувати, бо є величезний відтік коштів і величезний портфель проблемних кредитів. Це б‘є по економіці, тому що банки не здатні стати партнером. А коли є відтік депозитів, то банки взагалі не можуть нарощувати кредитування. Але позитивний напрямок намітився і тут, єдине, чого не можна допускати – різких коливань курсу. Він сьогодні танцює, він не є остаточним. Говорити, що від цього курсу треба вести відлік - не можна, бо ринок впав. Обороти різко зменшилися. Раніше місячний оборот ринку у всіх валютах був 50-70 млрд доларів. За минулий місяць – лише 17. Спекулянти цей курс можуть легко зламати, однак такі речі НБУ має душити. Бо інакше спекулянти диктуватимуть нам курс. Бо вони живуть на тому, що курс кожен день росте, і задача НБУ зробити так, щоб не можна було заробити на спекулятивних коливаннях курсу.

Видатки як порятунок

Країна колись мала дірку у видатках 10-15 млрд гривень. Це дисбаланс, який можна легко вирішити. Проблема виникла у 2009-му – 104 млрд. Країна не мала ресурсу на 104 мільярди. І тому геройськими зусиллями потягнули державу в борги. І все. За 5 років відбувся приріст боргу на 500 млрд. У нас головний банк країни – це казначейство. Але і воно теж вже не банк…Тут відбувається щось на зразок того, коли у вас на рахунку є гроші, а банк все одно виплатити процентів не може. Бо в нього самого їх немає. Казначейство живе за такою схемою вже 2 роки. Коли видатків на 400 млрд, а грошей є тільки 300, то казначейство не проплатить ці сто. І хіба в цьому винний касир? Хоча у нас така думка, коли касир не дає грошей – то треба такого касира розстріляти. Але ж не касир створив цю проблему. Всі чули про захищені статті бюджету. З економічної точки зору – це нонсенс. Мають бути захищені всі видатки бюджету. Як це так – зарплату вчителю платіть, а за збудовану школу – ні. А тому, хто будував школу – зарплату платити не треба? Є й інший нюанс, який випливає з обставин. Хочемо ми чи ні – а мусимо виділяти гроші на армію, для того, щоб забезпечити стабільність і спокій країни. Але ця ситуація є феноменальною з точки зору того, що вирішення не уникнути. НЕ можна шукати основну частину рішень у площині доходів. Там ресурсу майже немає. Крім кількох офшорів, які треба закривати. Головну частину рішень треба шукати у видатках. І ми мусимо навчитись жити по заробітках, засобах. Дуже важливо, щоб у країні перестав існувати махровий український популізм. Суспільство здатне зрозуміти проблему, якщо з ним розмовляти і діяти чесно.

Податки хоч і платяться, але…неправильно

Україна має перейти з моделі контролю за сплатою податків. Ми почали це робити в 2008 з величезним трудом. Ідея електронною декларації полягала не в тому, щоб заставити здавати звітність в електронному вигляді. При нинішній звітній декларації перевірити правильність відшкодування ПДВ неможливо. Це поле для зловживань. Мені скаржилися люди,що не повертають ПДВ. Я викликаю начальника Податкової – чого не повернули? «А ми тільки перевірили перше коло агентів. Все в порядку». Питаю: чому не вертаєте? «А проблема може бути на другому колі». Проходить ще рік – перевіряють друге коло. Проблема може бути на третьому колі. І на сотому. Перевірити ПДВ – це все одно що перевірити всю економіку. Ідея електронної декларації працювала кілька місяців. Коли ви здали декларації – відразу проводиться електронна звірка всіх декларацій. Ніхто не їде до вас. Нова податкова система працює як електронна машина. Якщо в одного пішло на видатки, а в другого на доходи, то зіставляються ці дані і одразу виявляєте: до кого треба забути дорогу податковому інспектору. Якщо у вас плюс і мінус співпали – там нема чого перевіряти. Коли ми почали цю роботу робити – то виявили 4 млрд дірок в місяць.

Децентралізація

Хочете все вирішувати? Забирайте собі і відповідальність. Не можна віддати гроші, а відповідальність залишити за Києвом. Сьогодні у нас все у столиці - освіта, медицина, армія, міліція, судова система, законодавча влада…Сьогодні є й інший ухил - створити собі маленькі удільні князівства. Не в тому мета, щоб передати ярмо з Києва до Чернігова, треба, щоб ярма не було взагалі. Є проблема, про яку взагалі мало говорять - у нас немає місцевих бюджетів. Вони виконують функцію кас по виконанню доручень центрального уряду. Деякі думають, що місцеві бюджети фінансують освіту. А це не так. Це державна функція. Держава делегує їм повноваження і дає ресурс. А у місцевих бюджетів є власні повноваження. Вас же як чернігівців цікавить освітлення вулиць, дороги, тротуари, прибирання і решта. А от на свої повноваження місцеві бюджети позбавлені ресурсу. Отут треба найти рішення і фінансово забезпечити місцеві бюджети, щоб вони перестали бути касою. Це не прості рішення, бо виникає питання, що вважати за базовий бюджет - області чи міста? Вас же цікавлять не тротуари області, а конкретного населеного пункту. Якщо ми говоримо про дворівневий бюджет, то інший рівень має бути не бюджетом області, а населеного пункту, не села - а сільського району. Та чи треба нам обласні бюджети взагалі? Що вони роблять? Виконують функцію централізації і поділу? А ви самі хіба не можете це зробити? Ми повинні почати дискусії по цим рішенням, бо тут так швидко розв‘язання не знайдеш.

Ніна Бас, голова наглядової ради ПрАТ «Взуттєва фабрика «Берегиня»
- Послухати досвідченого фахівця - це вже користь. Може і моя думка не збігається з його думкою, але все одно певні корисні висновки зробити можна: як тобі працювати, що робити. Дуже цінно, що він не приховує від нас такі непрості реалії. Але очі бояться, а руки діють. Економіка запрацює. А для того, щоб це сталося, треба промисловцями просто не заважати.
 
Микола Тарасовець, голова правління ПАТ «Полікомбанк»
- Дуже важливо у своїй діяльності, надто у сфері підприємства, яким керуєш, у галузі фінансів просто звірити годинники з людиною, яку я вважаю фінансовим камертоном нашої економіки. Приємно, що він міг би просто відсиджуватися десь, читаючи лекції студентам, а він їздить по країні, займаючись просвітницькою діяльністю. Він допомагає і політикам, і промисловцям. Будемо відверті: чимало з тих, хто нині у Верховній Раді - з точки зору розуміння та організації державного устрою - низької кваліфікації. Думаю, цим людям не завадило б частіше слухати таких як Віктор Пинзеник.

Тетяна Будьонна, підприємство «Пласт-Бокс Україна»
- Завдяки колишньому міністру фінансів ми подивилися на те, що відбувається у макроекономіці країни. Вдалося проаналізувати те, що відбувалося з нашими фінансами протягом останніх років. Зараз я вже чіткіше розумію причини того стану в якому опинилася Україна. Звісно, навіть коли отримаємо усі кредити від МВФ - не варто очікувати миттєвого поліпшення. Це означає лише, що ми на початку шляху. Попереду багато роботи. Я працюю на підприємстві, де сто відсотків - іноземні інвестиції. І чимало іноземців коли приходять і бачать громіздку дозвільну систему - вони лякаються. А навіщо ускладнювати? Навіщо податкова приходить 5 разів на місяць з перевірками? Цим вони лише ускладнюють життя. Навіщо ж тоді потрібна система електронної звітності?

Сергій Лазар, менеджер зовнішньоекономічної діяльності на ПП «Вимал»
- Ми члени екіпажу корабля, який називається Україна. Ми працюємо тут, живемо, культурно співіснуємо. І звідусіль ми чуємо абсолютно різну інформацію. Одні кажуть, що наш корабель пристав до берегу, де все чудово, а інші - корабель потопає. Тому для мене важливо почути якісну і виважену експертну думку, тобто дізнатися те, де насправді наш корабель знаходиться. Віктор Пинзеник для мене - щось на кшталт лоцмана. Цифри дійсно жахливі, але це мобілізує активніше працювати, більше старатися на результат.

Чернігівська ТПП