Замислюються біля “Осіннього мережива”, а умиротворює – “Мій Чернігів”

24.11.2012   09:44 — Агенцiя

“До Колегіуму на Валу увірвалися всі пори року”, – такими словами відкрив виставку найкращих вітчизняних живописних, графічних та скульптурних творів кінця XX – початку XXI століть “Сузір’я” вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” Сергій Черняков. І це справді так, адже твори відомих неповторним, самобутнім стилем митців із колекції Дирекції художніх виставок України, представлені з нагоди 55-ї річниці її заснування, кличуть у мандрівку, демонструючи розмаїття природи. Хто прагне замислитися про сутність життя, зупиняється біля “Осіннього мережива” житомирського художника Миколи Максименка, хто хоче спокою й умиротворення – споглядає засніжене місто на полотні Євгена Павлова “Мій Чернігів”, а в кого рвійно щемить душа, її огорне пастельним весняним леготом надзвичайно прониклива живописна історія дніпропетровського майстра пензля Володимира Корнєва “Цвіте терен”.

“Дівчина на стільці” Фелікса Бетліємського огорнута романтичним ореолом

Оптимістів приваблює дуже яскрава житейська філософія художниці Ніни Бондаренко. Про її життя із хвилюванням повідала науковий співробітник архітектурно-історичного заповідника Ірина Шевчик. Художниця тривалий час працювала на Дарницькому шовковому комбінаті. За її малюнками створено понад 500 тканин, які мають міжнародні нагороди. А захоплення живописом вилилося у життєствердні мотиви. Про це свідчить представлена на виставці картина мисткині “Вечірні сонячні промені”.

Цікава історія живописного полотна дніпропетровського художника Петра Магра “Дорога до храму”. Цей твір настільки витончений і глибокий, що за право придбати його свого часу затято сперечалися дві закордонні шанувальниці таланту митця. Це спонукало його відмовитися від продажу і – на щастя співвітчизників – залишити картину в Україні.

– Мені хотілося, щоб мої твори усміхалися. Щоб у них було і сонце, і повітря, і дзвінке кольорове рішення. Я завжди прагнув не копіювати природу, а висловлювати власне ставлення до неї, – розповів 88-річний чернігівський митець, майстер класичного живопису, на?родний художник Украї?ни, ветеран Великої Віт?чизняної війни Анатолій Шкурко.

Його “Березовий гай” і справді сповнений світлою печаллю золотої осені, на тлі якої навіть скульптури здаються не застиглими, а замисленими. Взяти хоча б бронзову “Дівчину на стільці” харківського митця Фелікса Бетліємського. Ця витончена сучасниця з аурою загадкових і ніжних блоківських героїнь викликає зачарування й захоплення. Заворожує гостей виставки і яскрава екзотична краса дівчини, яку автор – ужгородський скульп?тор Василь Олашин – назвав “Та, що ловить перли”.

Час протікає крізь пальці – як пісок чи вода. Але він зупиняється силою думки й таланту, вражаючи через роки як очевидним, так і нерозгаданим. Нам дуже часто не вистачає в житті саме такої недомовленості – аби був стимул зупинитися і домислити.

http://ukurier.gov.ua/uk/news/perli-sho-zlovila-osin/