Презентація "Орлівка. Наша школа – наша доля"

03.09.2020   07:46 — Агенцiя

Так називається книжка, яку представив автор – відомий письменник, заслужений журналіст України Микола Будлянський.

На імпрезу завітали вчителі Орлівської школи, які високо оцінили нове художньо-документальне дослідження автора: директор школи Алла Савченко, вчителька математики, однокласниця Володимира Хоменка та колишня директорка цієї школи Лідія Носенко, вчителька історії Світлана Герасименко, вчителька української мови і літератури та заступник директора школи з виховної роботи Любов Парандич, вчителька англійської мови Валентина Мацвійко, вчитель фізики та інформатики Роман Штунда, заступник директора школи з навчально-виховної роботи Світлана Таценко і вчителька початкових класів Ольга Кононенко.    

До речі, книжку створено до подвійного ювілею – 140-ліття появи школи в Орлівці та 50-річчя нової сучасної Орлівської середньої школи. Наразі ця книга – про становлення школи в селі Орлівка Куликівського району, яка почала свою історію з 1880 року. Скільки літ минуло, стільки випускників розійшлося по світах! Та як і колись, нинішні педагоги ретельно готують дітей до великого самостійного життя, засіваючи їхні душі розумним, добрим і вічним.

Микола Будлянський провів значну дослідницьку роботу, працюючи в архівах, збираючи цікаву інформацію. Гарно, що в книжці – велика кількість світлин, зокрема рідкісних. Тому така робота – дуже важлива, адже це – наша історія! Взагалі ж, саме з отаких подвижницьких досліджень і постає історія рідної Чернігівщини, літопис нашого народу.

Причому читається ця книга – напрочуд легко, як то кажуть, на одному подиху, адже автор – справді талановитий письменник, який тонко відчуває красу слова! Ось – лише невеличкий фрагмент на підтвердження такої думки:
«Погідний вересневий день. Осінь відчувається хіба що раннім ранком, коли з півночі накотиться холодний вітер, зіб’є з ще зелених дерев і кущів такі ж холодні роси. Та і ранки вже не такі голосні, як влітку. Услід за зозулею подалися у вирій решта крилатих співунів, котрі зимують у чужих краях.
Та нині розгуляється сонце – і так тепло стає, аж спекотно. Знову літо повернулося? Так, літо. Тільки бабине.
Роззираюся і бачу, як тоненькі павутинки світяться сріблом на вітті беріз, уздовж дороги на здерев’янілих петрових батогах. Обігнавши мене, біля школи зупинився автобус, і з нього висипали святково вдягнені школярики. У них сьогодні початок нового навчального року. Ці діти і їхні батьки, навіть діди, відвідують двоповерхове цегляне приміщення Орлівської середньої школи, яке почало діяти на початку 70-х років минулого століття. А я стою неподалік, за якусь сотню метрів, біля кам’яної одноповерхівки, зведеної за рахунок Ніжинського земства та місцевої громади (з 1781 по 1923 роки Орлівка входила до Дроздівської волості Ніжинського повіту). У цій будівлі, якій уже без мізинця 140 років, починалася професійна школа, яка стала однією з 27 земських навчальних закладів у повіті».

Також на святі були представлені найновіші книжки – «Хатні обереги» та «Обереги рідного краю» Миколи Будлянського і «Моя Шахерезада» Сергія Дзюби.

Сергій Квітницький