Володимир Савченко-Більський: полум’я беззастережної синівської любові до Неньки-України
Прекрасна земля олишівська виростила багатьох великих людей. Багатьом синам і донькам вона дала свою життєстверджуючу силу. Серед цих славних імен – ім’я видатного Володимира Олександровича Савченко-Більського, командувача Військово-морських сил УНР, контр-адмірала.

Вітер історії, який розвіяв пам’ять про сина України – В.О. Савченка-Більського по чужих світах, повернув свіжим струменем знову на ту землю, яка завжди була найріднішою.
З нагоди 100-річчя української революції та 150-річчя славетного нашого земляка Володимира Савченка-Більського в читальній залі Олишівської селищної бібліотеки відбувся захід – історичний портрет “Обличчя української історії – В.О. Савченко-Більський”
Перегортали сторінки історії української революції 1917–1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії Українського народу ХХ століття, подвигів та долі Володимира Савченка-Більського завідувачка селищної бібліотеки Тетяна Іванівна Шеремет, вчителька Олишівської загальноосвітньої школи Олеся Миколаївна Шевченко та директор БК Ніна Павлівна Назаренко.
Експозиція представленої на заході виставки-розвідки “Українська революція: головні події, постаті” познайомила учасників заходу з хронікою подій української революції та матеріалами про славетного уродженця Олишівки -Володимира Савченка- Більського.
Історична довідка про життя та подвиги В.О. Савченка Більського.
Володимир Савченко-Більський народився 14 липня 1867 року в с.Олишівка на Чернігівщині. Походив Савченко-Більський зі старовинного козацько-старшинського роду, який веде свій початок від Сави Більського, шляхтича з Литви, який 1582 року пішов у Запорізьку Січ. Його син Кіндрат уже звався Савченком-Більським, а онук – Микита започаткував ще дві гілки роду, одна з яких володіла землями біля Чернігова, в Олишівці – малій батьківщині Савченко-Більського. Батько Володимира Олександр Савченко-Більський був знаним на Чернігівщині іконописцем.
Мати Володимира походила з давнього козацького роду Суліів. Одним з них був Федір Сулій, свого часу голова українського гуртка в Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові . Другий дядько Володимира – Митрофан Сулій входив до делегації, що відважилася звернутися до царя Олександра II з проханням дарувати Україні культурно-освітню автономію.
Рідний брат Володимира Михайло Савченко-Більський став знаним агрономом і свого часу займав пост генерального секретаря хліборобства в уряді УНР, а за Гетьманату в 1918 році був обраний членом президії Всеукраїнського земського союзу. Інший брат Володимира Василь став популярним у Чернігові малярем. Проте куди більших успіхів на цій ниві досяг син Василя Олександр Савченко-Більський, племінник Володимира, що став відомим українським художником.
В сім’ї Савченко-Більських українські традиції передавалися з покоління в покоління.
Володимир, на відміну від своїх братів, обирає військову кар’єру. На військовій службі з 1888 р.
Після закінчення у 1893 р. піхотного юнкерського училища служив у 22-му піхотному Нижньоновгородському полку, старшина.
І хоча він пов’язав своє життя зі службою в царському російському флоті, де виявляти свою національну приналежність було не тільки не прийнято, але і навіть небезпечно, бо можна було зразу ж попасти в списки “неблагонадійних” і прощай тоді військова, кар’єро, однак іскра українська в його душі жевріла постійно. А коли настав слушний час, то з тієї іскри розгорілось полум’я беззастережної синівської любові до Неньки-України.
Савченко-Більський був одним з нечисленних наших військових діячів, які самі заангажувалися в український національний рух ще перед визвольною боротьбою 1917р. Він брав участь в діяльності українського конспіративного гуртка “Кобзар’’ в Севастополі ще від 23 червня 1907р. Його військово-морська служба постійно проходила на Чорному морі, де він в 1917р. дослужився до посади командира Севастопольського флотського півекіпажу. Завдячуючи капітанові 1-го рангу Савченку-Більському, цей підрозділ швидко українізувався і став першою регулярною частиною майбутнього Українського Чорноморського флоту.
Всюди, де виступав Севастопольський флотський півекіпаж, поруч зі старим андріївським стягом знаходився український національний прапор з портретом Тараса Шевченка. При цьому священному для кожного українця символі, завжди, і вдень і вночі, знаходилась почесна варта, і завдяки старанням свого командира оркестр його підрозділу став першим з морських оркестрів, які навчилися грати гімн “Ще не вмерла Україна”
Після утворення Української Центральної Ради організував і очолив Раду Української Чорноморської громади, активно проводив українізацію флотських екіпажів у Севастополі та Одесі.
З 23 грудня 1917 р. призначений директором канцелярії Морського секретарства Центральної Ради у Києві, з 05 січня 1920 р. перебував поза штатом. Докладав багато зусиль для розбудови структур українського флоту. Засновував гардемаринські школи в Миколаєві, Севастополі, Кам’янці-Подільському.
Підвищений у ранзі до контр-адмірала. Станом на 19 квітня 1920 р. – начальник Морського генерального штабу УНР. З травня 1920 р. – командувач Чорноморського флоту.
Отже, олишівці зробили крок до осягнення нашої історії саме через призму сприйняття життя й діяльності, нашого славетного земляка Володимира Олександровича Савченка-Більського, бо своїми подвигами й ділами він прославив олишівську землю. Він любив свою Батьківщину і свій народ, прагнув бачити його щасливим.
Тетяна Шеремет, завідуюча Олишівської бібліотеки-філії
Останні новини Чернігівщини
Поки триває відновлення електропостачання, всі критичні служби діють за відпрацьованим планом – В’ячеслав Чаус про ліквідацію наслідків обстрілів енергосистеми 10:19
Ліквідація наслідків обстрілів енергооб’єктів російськими терористами – з цього питання начальник ОВА В’ячеслав Чаус провів термінове засідання обласної комісії з питань з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Залучено і всіх комунальні служби міста Чернігова.
«Вистояли. Вижили. Переможемо»: у Чернігові презентували фільм про захисників і захисниць та вручили почесні нагороди 09:38
Традиційно 1 жовтня українці відзначають День захисників і захисниць. В обласному центрі вітали військовослужбовців, рятувальників і правоохоронців.
День захисників та захисниць України: у Чернігові вшанували воїнів та підняли «Прапор Надії» 09:16
Учора у Чернігові біля Катерининської церкви замайорів «Прапор Надії». Це символ віри у повернення українських полонених і зниклих безвісти. Його підняв колишній військовополонений, воїн 119 окремої бригади Регіонального управління Сил ТрО «Північ» Сергій Маценко.
2 жовтня: цей день в Україні і світі 09:12
2 жовтня відзначають Міжнародний день боротьби проти насилля, Міжнародний день соціального педагога, Всесвітній день без алкоголю, Всесвітній день сільськогосподарських тварин, Всесвітній день повітряної кульки, Всесвітній день гри, День аудіофіла.
Прилуцькі поліцейські затримали чоловіка, який завдав смертельних тілесних ушкоджень власній матері 11:31
Оперативники Прилуцького районного відділу поліції затримали 45-річного мешканця Линовицької громади, який завдав своїй 70-річній матері тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті. Чоловікові загрожує до 10 років позбавлення волі.