Лютні по-чернігівськи: через терени до культури

10.07.2017   08:54 — Агенцiя

Як ви думаєте, скільки коштують стільці? Півтора десятка? А якщо не купити, а просто принести їх з однієї установи в іншу метрів за 200? Правильно – у Чернігові вони коштують аж надто дорого, аби дозволити таку неймовірну розкіш! І нічого балувати глядачів! Хочуть культури – постоять, не розваляться. Але про все по порядку.

Привітність давнього міста

Вчора, 9 липня, наша невеличка, але цілком собі інтелігентна компанія прагнула долучитися до високої культури – послухати концерт старовинної музики у соборі з тисячолітньою історією.

Блискуча задумка, як на мене! Центр міста, дуби колишуться, старовинні стіни – погодьтесь, це просто прекрасно!

У найсвітлішому настрої підходимо до Борисо-Глібського о 14.50 (концерт на п’ятнадцяту), дістаємо квиточки іііі – нас миттєво оглушує і брямцає на землю тітонька на вході:

- Місця тільки стоячі! – із відповідним виразом обличчя в стилі «чого ви припхалися».
- Що значить «стоячі»? Чому? – дивуємося ми
- А те і значить, що нас ніхто не попереджав, місця вже скінчились!

Опа. Ну нас теж не попереджали, що ми тут незвані гості.
Заходимо у собор. Справді, стоїть три рядки лавок, кожна на 4 глядача. Тобто 8*3 – АЖ 24 сидячі місця. Всі інші люди, відповідно, туляться ззаду.

Від такої «привітності» ми якось трохи ошаліли. Та що там – оскаженіли і вже одразу хотіли піти геть.
Але ж ми культурні )) Прийшли слухати лютні. Тому видихаємо і чекаємо.

Тим часом бабульки-білетерки продовжили атракціон «неймовірна привітність».
Розпанаханими курками вони носились по собору і шипіли:
- По музею не ходити! Ви не брали квитків!
- Вгору ніхто не йде! Ви не брали квитків!
- Тут дивитись не можна! Ви не брали квитків!

Йоу…. Та ми й не претендуємо, розумію, ми придбали квиточки на концерт. Але ж можна пропонувати, а не забороняти. Ну там посміхнутися, для різноманітності. І сказати нормально: «Будь ласка, заплатіть ще 15 гривень (смішні ж гроші!) і ви матимете змогу побачити більше, зайти нагору, прошу, от каса».
Натомість ми одержали прекрасну ілюстрацію до анекдоту про дзвінок у міністерство культури, ага ))

Головна істерика бабунь почалась, коли глядачі посміли наблизитись до вітрин. А як не наблизитись, якщо СТІЛЬЦІВ НЕМА? Де стояти?
- Не чіпати! – верещала тітонька і, здається, аж навіть током почала битись. – Зараз сигналізація спрацює!
Ми старались… Але чемність потроху вивітрювалась і навіть уже трохи хотілось похуліганити… Наприклад, таємно і - о жах! безкоштовно!!! – зазирнути вбік від сцени.

Концерт наближався. Звідкілясь принесли ще кілька лавок. Але все одно їх не вистачило, принаймні 1,5 десятки глядачів продовжували стояти. Якщо врахувати, що всього я нарахувала близько 60 чоловік, то це була чверть.

На весілля до Діани

Дочекались! На імпровізовану сцену вийшли перші учасники концерту з духовими інструментами. Ой як цікаво було. ))

Музика незвична для нашого вуха, справді старовинна.
Після першої композиції вийшла жіночка і почала пояснення. Вона розповіла, що ми прослухали страх яку відому композицію англійського композитора, яка грала на весіллі принцеси Діани. Он як!

Дали вийшов лютніст (чи лютняр? Чи як назвати людину, яка грає на лютні?). І ми зрозуміли, що соло на цьому інструменті – це, виявляється, така собі фонова музика. Певно, аристократи слухали її, поки радіо не забило памороки. Ну там… їсти під неї було б добре… або з кавалерами фліртувати…. Або пліткувати у дамському колі. ))

Загалом музика мені дуже сподобалось, це нетривіально! До того ж і оповідки приготували, про композиторів і твори. Якби ще дамочка трошки голосніше говорила – ну ціни б не було!

Європейське бла-бла-бла

А за кілька композицій почався офіціоз ))
Вийшла жіночка, представилась. Звісно, я не запам’ятала, але вже вдома в інеті знайшла. Світлана Власенко, заст. нач. управління культури міськради.

Дуже мила і промова непогана. Так дуже складно про те, який це унікальний захід, про Європу чергове бла-бла. І без папірця, і навіть «брати участь» (а не «приймати», як часто говорять наші чиновники).

От все б чудово, якби БУЛИ СТІЛЬЦІ! Якби мій чоловік і ще півтора десятка глядачів не стояли!
Я все це слухала і дуже хотіла спитати, що, у Європах теж така організація? Така привітність?
І звісно, спитала б, щойно вона закінчила б свій блискучий спіч.
Але чоловік побачив мої нездорові підстрибування, поклав руку на плече і дуже-дуже переконливо попросив помовчати. Ми ж інтелігентні люди! А я, між іншим, сваритися і не збиралась. )) Просто спитати про норми організації заходів, ага.

Ну, думаю, нічого. Підійду до неї після концерту.
Ага. Щазззз. Жіночка, яка хвилин із 10 патякала про неймовірну цікавість заходу, і до половини не досиділа – втекла. А правильно, головне ж – задекларувати. ))

Із Че з любов’ю
Висновки… які там висновки…

Концерт просто чудовий, музиканти молодці! Звісно, музика на любителя. Але вона нетипова, незвичайна. У поєднанні з місцем проведення подібні заходи можуть стати справжньою фішкою стародавнього Чернігова.

Але організація…. Все-все-все від привітності білетерок і до бла-бла промов аж дихає совком у його «кращих» традиціях.

До філармонії три хвилини ходи. До двох музеїв на валу – ще менше. Так важко подзвонити і організувати нормальні місця, аби глядачі слухали з комфортом? А не тулилися, боячись ненароком торкнутися до вітрини?

Що, управління культури у нас тільки базікати може? А слабо наступного разу забезпечити НОРМАЛЬНУ організацію? Та куди там… їй навіть концерт вислухати сил не вистачило, що там говорити про стільці, ага…



https://www.facebook.com/inna.oleshko/posts/1209066282554309