Відбулася година пам'яті "Валерій Інютін: фотохудожник, журналіст, філософ"

04.03.2017   11:19 — Агенцiя

28 лютого в конференц-залі Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка відбулась година пам'яті "Валерій Інютін: фотохудожник, журналіст, філософ" до 75-річчя від дня народження талановитого чернігівця. Ініціатором заходу виступив Віктор Величко – відомий чернігівський мистецтвознавець та фотограф.

Плин часу невловимий. Його не зупинити і навіть не сповільнити. І з цим фактом ще раз можна стикнутися, коли доводиться знайомитися із творчим набутком фотохудожника, що передчасно пішов із життя. Валерій Інютін як фотомайстер був здатний довести до глядача побачене і пережите в усій повноті й красі. Об'єктив його фотокамери зафіксував час, зберіг чудові, неповторні миттєвості, які складають життя. Він був спроможний відзняти будь що. Єдине, чого він зробити не зумів, так це уберегти своє зболіле серце. Як у кожного митця, воно відгукувалося із усією пристрастю і на добро, і на людське зло. Переповнене болями, негараздами нашого життя, воно не витримало і… зупинилося. Великого фотохудожника не стало, але залишились його роботи, сім'я, рідні, друзі та колеги. Саме їхніми зусиллями і була побудована посмертна виставка художньої та документальної фотографії Валерія Інютіна.
 
Народився Валерій Петрович 23 лютого 1942 року в селі ДобринкаБалашовської області. Тяжке дитинство спонукало його шукати підробітку. Тому ще в школі він захопився фотографією. Та дуже швидко захоплення переросло у покликання. Роботи юного школяра дихали життям, відзначалися поглибленим психологізмом. Їх охоче друкували спершу обласна, а пізніше – республіканська та всесоюзна преса.
 
На Валерія звернули увагу молодий ще тоді літератор Євген Гуцало та відомий журналіст Зіновій Кругерський – один з найстаріших фотомайстрів Чернігівщини. Ці чудові люди допомагали юнакові словом і ділом.
 
Робота в газетах "Комсомолець Чернігівщини" та "Деснянська правда" стали для Валерія трудовою школою майстерності й професіоналізму.
 
У 60-х роках ім'я Валерія Інютіна друкувалося на шпальтах багатьох газет і часописів. Про його роботи тепло відгукувалися найвибагливіші поціновувачі. Він був учасником численних виставок, переможцем конкурсів. Золоті медалі на фотоконкурсах в Іспанії, престижні персональні виставки в Бельгії, Швейцарії та ряді інших країн утвердили Валерія Інютіна в когорті талановитих фотомитців, серед яких він посідав належне йому високе місце.
 
Більше ніж за тридцять років праці в журналістиці Валерій Інютін створив велику фотогалерею з образами кількох поколінь як простих трудівників, так і видатних людей. Він підкоряв здебільшого ліризмом, пастельністю тонів, точною психологічною характеристикою образів. Особливим напрямком в його творчості була фотографія, позначена сатирою та гумором. Творча невтома, невпинні пошуки призвели до значного розширення діапазону майстра.
 
Як професіонал та керівник обласного осередку Спілки фотохудожників України, Валерій Інютін щедро ділився досвідом з усіма, хто захоплювався художньою фотографією.
 
На заході були присутні близькі, друзі та колеги Валерія Інютіна, кожен з яких хотів поділитися своєю частинкою пам'яті про талановитого митця.
 
Колега, журналіст "Деснянської правди" Лідія Кузьменко розповіла про дитинство та початок кар'єри фотокореспондента. "Валерій був дуже наполегливим та працьовитим. І коли він захворів та не вийшов з лікарні – це було потрясінням для всіх колег та друзів. Ніяк не хотілося вірити, що ми втратили таку жваву, життєлюбну та компанійську людину. Я дуже вдячна керівництву бібліотеки та Віктору Величку за організацію цього вечору пам'яті."
 
Сергій Дзюба, заступник головного редактора обласної газети "Деснянська правда", президент Міжнародної літературно-мистецької академії України свого часу також був колегою Валерія Інютіна. "Ми працювали разом у "Гарті" та "Чернігівському віснику". У Валерія був блискучий репортерський талант, він міг розговорити будь-яку людину. Його знімки частенько поміщали на першу сторінку не тільки міських, а й всесоюзних часописів. Та головне – це був простий, душевний, веселий та життєрадісний чоловік із почуттям власної гідності, порядності та справедливості, що не боявся висловити свою думку. Фотохудожника, фотожурналіста такого масштабу, з тих, що я знав і зараз знаю, ще треба пошукати. При Міжнародній літературно-мистецькій академії України діють п'ять престижних нагород. Як голова журі, я отримав дозвіл родини, щоб Валерій Інютін став, на жаль посмертно, лауреатом Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя "Тріумф".
 
Валерій Інютін виступив ініціатором створення Чернігівської обласної організації Національної Спілки фотохудожників України, тому теплими щирими словами про видатного фотомитця згадали і діючий член Спілки, фотохудожник, заслужений журналіст України Юрій Хромушин, а також відомий чернігівський фотомитець Олександр Тасиць.
 
Колега Сергій Павленко поділився з присутніми спогадами про роботу з Валерієм Петровичем в "Комсомольському Гарті", а дружина Вероніка та дочка Леся розповіли про цікаві історії з повсякденного життя фотохудожника.
 
Поет, лауреат Чернігівської обласної премії імені М. Коцюбинського Олександр Олійник розповів про свої враження від спілкування з митцем та показав унікальні кадри із зимової прогулянки з Валерієм Інютіним, "бо фотографи часто знімають, але самі в кадр рідко потрапляють".
 
Світлини Валерія Інютіна свідчать, що він був наділений неабияким розумом, світлими почуттями, мав ніжне і вразливе серце. Тому його твори ще довго хвилюватимуть людей. І хоч багато років немає серед нас Валерія Петровича, проте залишився його творчий спадок, дбайливо збережений для нащадків.
 
Виставка світлин Валерія Інютіна експонуватиметься в конференц-залі бібліотеки протягом березня, тому всі бажаючі мають змогу переглянути фотографії та ознайомитись із творчістю нашого талановитого земляка.