У бібліотеці Короленка відбуласяпрезентація творчостіактораВалентина Макара

14.12.2016   07:58 — Агенцiя

Завершенням циклу театральних зустрічей в бібліотеці в 2016-му році стала презентація творчості талановитого та самобутнього актора Чернігівського Молодіжного театру, провідного майстра сцени Валентина Макара.

Народився митець 3 квітня 1966 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Закінчив ЗОШ № 44, Дніпропетровський театрально-художній коледж та НУКіМ ім. М. Заньковецької. З 1988 року проживає в Чернігові та працює в Молодіжному театрі.

Для більш повного знайомства з творчістю актора, зустріч проходила у формі бесіди. Цікавими були запитання ведучої, Катерини Мехеди – провідного бібліотекаря відділу мистецтв, та ґрунтовними і неординарними відповіді пана Валентина.

Яким був Ваш шлях до театру? Чому вступили саме до театрального? Мріяли про акторську кар’єру?
«Абсолютно не мріяв, я був нормальною дитиною, – одразу з гумору почав актор. – Займався спортом. Але вчителька літератури одного разу попросила продекламувати вірші на конкурсі читців.» Майбутній актор зайняв перше місце і відтоді розпочалась його дружба зі сценою. Після закінчення 10 класу, перед Валентином постав вибір – вступати до театрального чи до льотного училища. Тим, що віддав перевагу саме театру, здивував не тільки батьків, а й друзів та однокласників.

Який Ваш улюблений жанр – комедія, драма?
Актор віддає перевагу хорошій літературі і хорошій драматургії. «Головне – це посил, ідея, що закладена у виставі. Цікавий не сам жанр чи епоха написання, а людина, її емоції та характер у творі. І немає значення, класична це вистава чи за книгами сучасних авторів.»

Як ставитесь до сучасної української прози?
«Геннадій Сергійович минулого сезону заохочував читати всіх. (31 театральний сезон у Молодіжному був оголошений Сезоном української сучасної прози – прим. авт.) Є багато неординарних і несподіваних творів. Пишуть автори дуже цікаво, той же Москалець чи Бажан. Але обрати одного улюбленого письменника мені  поки що не вдалося.»

Скажіть, як вам вдається так правдиво грати різножанрові ролі?
«Буває, що твій внутрішній стан співпадає зі станом героя. Якщо ж ні, то потрібно відшукати цього персонажа в собі. Я проти того, щоб тягнути ролі на себе. Треба шукати в ролі іншу людину, а не грати самих себе, тільки з іншим текстом. Є ролі, які можна постійно вдосконалювати. На жаль, буває і так, коли ти вже не можеш зробити нічого нового у виставі. І тоді починається тільки робота.»
Але трапляються й такі ролі, в яких актор повністю розчиняється. «Буває, протягуєш руку до партнера по сцені, і розумієш, що то вже не ти. І тоді не має награних звуків та емоцій. Все відбувається цілком природно.
А якщо говорити про Рендла Макмерфі (вистава «Політ над гніздом зозулі») – це та людина, яка знаходиться десь глибоко в мені. Його стан постійного вічного бунту мені дуже імпонує.
Але не всі ролі так просто даються – кожна цікава і складна по-своєму, йде постійна робота над персонажем. Треба шукати родзинки, додавати щось від себе, від автора, від режисера і віддавати на розсуд глядача.».

На Вашу думку, театр повинен відволікати від неприємних подій в суспільстві, веселити, чи навпаки підіймати важкі та болючі питання з повсякденного життя?
«Навіть в комедії може бути драма. Театр – це не просто розвага чи шоу, а серйозна організація, яка працює з людською душею. Насамперед, це питання до глядача: чому він приходить до театру, що хоче побачити, на які питання шукає відповіді?».

Не хотіли б спробувати себе в ролі режисера?
«Раніше – хотілось. З товаришем виношували ідеї вистав. Зараз – не хочу. Всі події, що відбуваються в країні, дуже знаходять віддзеркалення в моїй душі. Вони змінили мене. Інколи, отримуючи таку негативну інформацію, навіть не хочеться виходити на сцену. Але мушу – збираю волю в кулак і виходжу. Та є такі вистави, котрі я згоден грати постійно: «Овід», «Вишневий сад», «Пролітаючи над гніздом зозулі».

Ваші захоплення, окрім театру?
Актор любить природу, рибалку, грибне полювання. «Зараз, те, що було смішним чи не важливим, стало серйозним, а те, що було серйозним – смішним. Треба виїжджати з міста, забувати вдома телефон, дивитися на себе, вести діалог з природою, відпочивати душею та наводити лад у своїх життєвих «системних дисках».

Зустріч проходила в бібліотеці, тому одне з останніх запитань було таким: «Які у Вас відносини з читанням?».
«З 11 до 17 років я перечитав усю програмну літературу. Бібліотекар іноді питала: «А чи не зарано Вам такі книги читати, юначе?» Актор був заядлим читачем, зібрав чималу особисту бібліотеку. Книги не читав – «ковтав». І зараз, постійно щось читає. Віддає перевагу книгам, які зачіпають за живе.
Своєї черги  чекає «Степовий вовк» Германа Гессе, бо в Молодіжному готується вистава за цією складною та психологічною книгою.
На питання «Що можете порадити прочитати?» актор коротко відповів: «Євангеліє. Там дуже багато відповідей стосовно внутрішнього світу людини та життя.»

На завершення зустрічі прозвучало декілька експрес-питань з так званої «анкети Марселя Пруста».

Якщо не собою, то ким би хотіли бути?
«Собою. Мені подобається бути собою, хоча й не завжди.»
Яким є Ваш головний недолік?
«Лінь і нетерпимість до деяких людей.»

Всі бажаючі після основної частини могли задати актору питання, які їх цікавили. Запитань було багато, і гості заходу довго не відпускали актора.

Гармонійно доповнювали розмову з актором невеличкі відео. На початку зустрічі з екрану лунав уривок з вірша Аркадія Кутилова «Блакитна зірка» у виконанні Валентина Макара. Гості заходу змогли впевнитись, що актор має і досить гарний голос, переглянувши музичний уривок з вистави «На жабках». Але театр – це все таки перевтілення. І присутні побачили, що герою це дуже добре вдається, ознайомившись з уривком вистави «Поминальна молитва» (Г. Горін).

Інна Аліференко, директор ЧОУНБ ім. В.Г. Короленка, подякувала актору за цікаву й відкриту розмову та відмітила, що зустріч спонукала відвідати Молодіжний театр і отримати насолоду від вистав та гри талановитих чернігівських акторів.