Всеукраїнський день бібліотек відзначають усі любителі книг

30.09.2014   06:42 — Агенцiя

Сьогодні країна відзначає Всеукраїнський день бібліотек — одне із найцікавіших і найінтелектуальніших дат календаря.

Хоча, із появою інтернету ми стали трохи менше читати паперових книг, та людський потяг до читання, мабуть, не зміниться ніколи. А тому, бібліотеки та бібліотекарі будуть завжди.

Про ніжинську центральну міську бібліотеку імені М. Гоголя її директор, Олена Єкименко, може розповідати без упину та без утоми. І не дарма, бо ніжинська бібліотека — одна із кращих у своєму роді в області.

Минулого року наша бібліотека зайняла друге місце в рейтингу в Чернігівському обласному конкурсі “Краща бібліотека року” у номінації центральна бібліотека.

Історія створення нашої центральної бібліотеки досить тривала та непроста.

Започаткували її діяльність в 1897 році як читальню для сільського і міського населення за ініціативи ніжинських повітових земських зборів.

Думка про те, що в Ніжині повинна бути міська публічна бібліотека давно турбувала громадськість міста.

У 1909 році викладачі ніжинського історико-філологічного інституту, вчителі інших навчальних закладів порушували питання про відкриття в Ніжині саме міської бібліотеки. Із цього року ніжинська міська дума почала щороку виділяти по п’ятсот карбованців на купівлю книжок.

Поповнення книжкового фонду відбувалось і за рахунок добровільних пожертв.

Першим такий дарунок зробив видатний вчений-філолог професор історико-філологічного інституту П. Заболотський. Він подарував бібліотеці п’ятсот томів.

21 лютого 1917 року до річниці смерті Миколи Гоголя міська публічна бібліотека була відкрита.

“У наш час бібліотека носить ім’я Миколи Гоголя. Хоча це відновили щонайбільше років десять тому. Під час ВВВ наша бібліотека була зруйнована. Потім уже зусиллями містян її відновили, але документи були втрачені і вона втратила ім’я Гоголя. І лише нещодавно виконком міськради прийняв рішення відновити і надати ім’я Гоголя”, — розповіла Олена Євгенівна.

Сучасна міська бібліотека має складну структуру, пояснила директор бібліотеки: “У нас є методичний відділ, де працює бібліограф і методист, відділ обслуговування читачів, який складається із читального залу, відділу абонементу, і юнацький стіл обслуговування. Працює у нас відділ комплектування та обробки літератури”.

І, хоча, нині фінансування бібліотек країни практично не відбувається, бібліотекарі ніжинського Будинку книги знають як заманити читачів і як обновити свій книжковий фонд.

“Із 2004 року в бібліотеці відкритий інтернет-центр, який зміг дещо удосконалити роботу нашої бібліотеки та привабити більше читачів. Цей центр став своєрідною унікальністю, бо розширився таким чином доступ до інформації.

У нас проводиться дуже багато літературних заходів. Завжди беремо участь у міських заходах.

Часто наші бібліотекарі виходять на вулицю і пропонують послуги нашої бібліотеки. Це позитивний фактор, бо у нас двоповерхова будівля і людям інколи дуже важко до нас підійматись. А коли ми працюємо на вулиці біля сходів, то це надзвичайно зручно для літніх людей”, — поділилась Олена Єкименко.

Однією з унікальних послуг сучасної міської бібліотеки — можливість збирати та гуртувати людей. У нас, серед книг, з’явилась можливість демонструвати кінофільми.

“ У бібліотеці організований клуб арт-хаусного кіно, де збираються інтелектуали нашого міста. Вони не просто дивляться фільм, їм спершу начитують лекцію, потім вони дивляться і обговорюють побачену картину”, — говорила Олена Євгенівна.

Проте, не книгами єдиними багата бібліотека. Тут так само цінують кожного свого читача та його талант чи схильність до чогось. Прямо в читальному залі чи абонементському відділі практично постійно функціонують міні-виставки робіт читачів або ж і самих бібліотекарів.

“Ми працюємо з нашою громадою, до нас приходять не лише взяти книгу, а й просто поспілкуватись. У результаті таких розмов виявляється, що наші читачі досить талановиті. Вміють в’язати, вишивати, плести бісером, писати вірші, оповідання, і багато чого.

Це дає можливість нам розкрити творчі здібності наших читачів і ми організовуємо маленькі виставки цих робіт”, — сказала директор.

Звичайно, з роками зменшилось надходження літератури. Із 1991 року розпалась система комплектувань. Склалось так, що з 1996-98 років бібліотеки мали самі себе укомплектувати. Тоді з’явились платні послуги, щоб мати можливість поповнювати свої фонди.

“2013—2014 рік це взагалі криза. Фінансування практично припинено. Ми фінансуємось із держбюджету. Нам дають гроші лише на деякі періодичні видання. Тому, ми приносимо з дому газети, складаємось грошима, щоб придбати хоча б місцеву пресу. Як би складно не було, а ми все одно працюємо”, — із посмішкою і впевненістю вимовила Олена Євгенівна.

Бібліотечний фонд складає більше ста тридцяти чотирьох тисяч книг і періодичних видань.

Мова переважає російська в два рази. Українською мовою в бібліотеці 46 тисяч примірників, російською — 88.

“Чому так? Бо періодичні видання в основному російськомовні, жіночі журнали, наприклад.

І звичайно ми виходили вивчали запити наших читачів, але наш ринок усе одно пропонує літературу російською мовою. Лише останні шість-сім років пішла реклама наших сучасних українських письменників.

Книги зараз надзвичайно дорогі й дуже важко стало комплектувати фонди. Але ж якось викручуємось. Організовуємо акції ,щоб читачі дарували нам книги, українські книги.

Багато творів нам дарує Андрій Кокотюха, відомий український письменник. Він сам ніжинець і привозить завжди і свої твори і своїх колег, і періодичних видань” — говорила О. Єкименко.

Сім тисяч читачів на сьогодні обслуговує чотирнадцятеро працівників закладу. Колектив нещодавно оновився й помолодшав, так як старші співробітники бібліотеки вийшли на пенсію.

“Бібліотека — це така установа, в якій постійно можна щось удосконалювати. А бібліотекарі — це своєрідні психологи, хоча не мають освіти психолога.

За роки бібліотекарям доводиться спілкуватись із безліччю людей. І багато людей нам довіряють і просто приходять розповісти про свої певні невдачі в житті.

Ми намагаємось якимсь чином зарадити, інколи навіть запропонувати книгу почитати, яка б змогла дати відповідь на питання, які турбують людину в даний момент. Ми їх запрошуємо на різноманітні наші заходи, ведемо довірливу бесіду, і люди до цього ставляться серйозно і виходять від нас із полегшенням.

Бібліотекарем працювати можна не люблячи книг, а от не люблячи людей у цю професію йти не можна”, — переконувала О. Є. Єкименко.

“Нам розвиватись є куди, хоча бібліотека й так працює у багатьох направленнях — естетичному, екологічному, патріотичному. І останні десятиліття дуже у нас багато часу займає краєзнавча робота. Це такий пласт, виявляється стільки цікавого у нашому місті, стільки цікавих людей жило й живе. І тут ще вивчати й вивчати.

У нас зараз функціонує виставка друкованої продукції нашої бібліотеки.

У 2004 році було започатковано випуск краєзнавчого календаря. Ми нині цей календар називаємо міні енциклопедію, бо там є не лише дати, а фотографії, цікаві факти, історія і т.д.”, — говорила директор бібліотеки.

Окрім усіх вище перерахованих можливостей сучасної читальні в центральній бібліотеці відкрита громадська приймальня, яка надає юридичну та правову допомогу населенню безкоштовно.

Надають фахівці міськрайонного управління юстиції.

Кожну середу до читального залу приходить фахівець або сам начальник і коли є люди, то вони надають юридичну допомогу.

Там надають доступні роз’яснення у зрозумілій формі.

“Для бібліотекарів не можна виокремлювати якусь одну книгу, бо книги для нас як діти для батьків, кожна цінна.

У читачів свої пріоритети. Дехто по кілька разів перечитує одного автора і щоразу щось нове відкриває для себе. Хтось відкриває для себе сучасних українських авторів”, — впевнена директор.

“Щоб працювати в бібліотеці, адаптуватись і хоч щось запам’ятати, то це треба хоча б п’ять років.

Тому що книг дуже багато. Книги з різних галузей знань. Найпростіше з художньою літературою. Я працюю більше тридцяти років і із закритими очима знайду любу книгу.

Важче працювати із галузевою літературою. Підручники. Саме найважче для мене це був фонд радіотехніки. Це було практично неймовірно і найскладніший відділ.

Коли складається враження, що бібліотекар перечитав усі книги, то ви розумієте що всі книги перечитати неможливо, але кожної книги, хоча б перечитати зміст, бібліотекар мусить. І вони точно знають, у якій книзі де є який розділ, який потрібен читачу.

У нас було таке, що приходили студенти-заочники з питаннями до контрольної. І бібліотекарі брали їх за руку, давали книгу й, навіть, указували, що треба переписати — від яких і до яких слів”, — сказала Олена Євгенівна.

Конкуренції з інтернетом у нашій бібліотеці не бояться, і вважають його лише додатковим джерелом у пошуку необхідної інформації: “З появою інтернету читачів трохи поменшало, але я вважаю, що пройде небагато часу і мода на це пройде, люди все-одно повернуться до бібліотеки. Інформація з монітору комп’ютера все рівно сприймається по-іншому.

Вся інформація зараз у розвинених бібліотеках знаходиться на комп’ютерах. Але якщо вимикають світло, то повністю паралізується робота всієї бібліотеки. Не працює ніщо.

А книгу можна і при свічці почитати, чи при світлі ліхтарика. Не можна однозначно говорити. Так, з інтернетом стало простіше і краще. Ми можемо обслуговувати своїх читачів на відстані, доставляти через інтернет документ додому. Але не все є в інтернеті. Сфера послуг бібліотеки з появою сучасних технологій розширюється. Але звичні нам книги ніколи не вийдуть із моди й ніколи не зникне потреба в бібліотеках,” — переконана Олена Євгенівна.

http://www.uezd.com.ua/page/vseukra%D1%97nskij-den-bibliotek-vidznachayut-usi-lyubiteli-knig.html