- У стрільбі з пневматичного пістолета на 10 м наша олімпійська чемпіонка показала перший результат у кваліфікації (580), а згодом підтвердила золотий клас у фіналі, де у вирішальній дуелі виявилася точнішою за багаторазову медалістку чемпіонатів світу та Європи Зорану Арунович з СербіїЮ - йдеться у повідомленні.

Управління освіти і науки облдержадміністрації

Суспільне Чернігів

newch.tv
 

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації
за повідомленням Федерації дзюдо України
 

Але не зважаючи на всі складнощі,  дівчата повертаються до занять і вже навіть взяли участь у міжнародних змаганнях, де показали високий рівень.

Завдяки роботі представників українського парламенту, а саме - народних депутатів Валерія Зуба та  Людмили Марченко, вдалося організувати дівчатам відпочинок в мальовничій країні  та познайомити дітей з її культурою. Ця подорож пройде на найвищому рівні міжпарламентських зв’язків.

Чекаємо повернення наших спортсменок із новими враженнями та емоціями!

Хлопець – вихованець чернігівської ДЮСШ «Атлет», тренується під керівництвом Дмитра Шолоха та Олександра Мощенка.
Чемпіонат Європи серед юніорів до 20 років триває з 16 по 26 жовтня у місті Дуррес (Албанія).

За повідомленням Департаменту сім'ї, молоді та спорту
Чернігівської обласної військової адміністрації
Чернігівської обласної військової адміністрації

Що відомо
    Для Олени Костевич це п'ята медаль у кар'єрі на чемпіонатах світу та перша з 2018 року. Для Павла Коростильова - восьма в кар'єрі та третя на ЧС-2022.
    У 2019 році пара Костевич / Коростильов вигравала "бронзу" у цій ж дисципліні на Європейських іграх.
    У медальному заліку чемпіонату світу Україна йде на шостому місці - шість медалей (1+2+3).
    Україна завоювала другу ліцензію на Олімпіаду-2024: як це сталося.
 

suspilne.media

Вихованець «Дитячо-юнацької спортивної школи з олімпійських видів» Чернігівської обласної ради Віталій Тарасенко виборов 3 місце в бігу на 400м, тренер Луценко Володимир.

Вихованець дитячо-юнацької спортивної школи «Україна» Чернігівської міської ради Олександр Сидоренко посів 3 місце в бігу на 1500м, тренер Рябов Володимир.

Департамент сім’ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації

«Попереду — чемпіонат світу, і ми сповнені оптимізму та надій», — прокоментувала Олена Костевич.

Загалом за підсумками змагань, які проходили у польському Вроцлаві, збірна України потрапила у шістку найкращих у медальному заліку.

В активі українців сім нагород — «золото», два «срібла» та чотири «бронзи».

За повідомленням Департаменту сім’ї, молоді та спорту
Чернігівської обласної військової адміністрації

"У наші дні Чернігів мав арену, готову приймати матчі найвищого рівня. А потім почалася війна. Стадіон, який зробив мою дитячу мрію реальністю, рознесли фугасними бомбами", - сказав Ярмоленко.

В рамках проєкту за підтримки USAID створено єдину базу із близько 100 пам'яток, де можна побачити масштаби руйнувань та прочитати історію кожної українською та англійською мовами.

Нагадаємо, що стадіон у Чернігові зазнав руйнувань на початку березня внаслідок ракетних ударів російських окупантів під час облоги міста.

джерело

На це свято завітав і Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко. Він привітав спортивну спільноту Чернігова, вручив відзнаки міської ради кращим її представникам, а керівникам дитячих юнацьких спортивних шкіл — спортивний інвентар від Чернігівського відділення Національного олімпійського комітету України.

— Хочу привітати усіх спортсменів, які своїми перемогами роблять наш Чернігів відомим та популярним. Велика вам подяка за це. Я думаю, що з наступного року, як би важко нам не було, ми відновимо всі виплати, преміальні та стипендії, які раніше виплачували. А всім присутнім в першу чергу — Перемоги, а також здоров’я.  А щоб було міцне здоров’я, потрібно займатися фізичною культурою, — підкреслив міський голова.

За вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту у місті Чернігові та з нагоди професійного свята Почесною грамотою Чернігівської міської ради та виконавчого комітету нагороджено:

• АВСЯНИК Людмилу Володимирівну, директорку КПНЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа «Фортуна» Чернігівської міської ради;

• БУШЕВУ Ольгу Костянтинівну, головного бухгалтера КПНЗ «Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу «Десна» Чернігівської міської ради;

• КОЛОМІЙЦЯ Олексія Михайловича, спортсмена-інструктора штатної команди національних збірних команд України з видів спорту осіб з інвалідністю (плавання, порушення слуху);

• РЕБЕНОК Світлану Василівну, головного бухгалтера КПНЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа «Атлет» Чернігівської міської ради.

Подяка Чернігівського міського голови оголошена:

• ЛИТВИНЕНКУ Валерію Васильовичу, заступнику директора з навчально-тренувальної роботи КПНЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард» Чернігівської міської ради;

• ЛИТВИНЦЮ Андрію Миколайовичу, начальнику Чернігівського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт»;

• МАРТИНОВУ Юрію Васильовичу, голові ГО «Федерація велосипедистів Чернігівщини»;

• РУДЕНЧИКУ Євгену Володимировичу, тренеру-викладачу зі стрільби з лука КПНЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа «Фортуна» Чернігівської міської ради;

• СЕНЮКУ Дмитру Федоровичу, виконуючому обов’язки директора ПНЗ «Чернігівська обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа», інструктору-методисту.

Прес-служба Чернігівської міської ради

Чернігівську область на змаганнях представляли Владислав Шатіло, Олександр Гавриленко та Олександр Дударєв з Коропа, який виборов шість медалей у двох видах спорту – у веслуванні на тренажерах та плаванні.

Ветерани Олександр та Владислав кажуть, не очікували, що цього року братимуть участь у змаганні, бо коли почалися бойові дії, обидва пішли воювати.

    "Потім вже з відходом російських військ з Чернігівської, Сумської та Київської області вже з’явилася можливість займатися, але почав це робити для себе, відновлювати форму, бо про змагання мови не йшло. І вже через пару тижнів - місяць нам повідомили, що маємо їхати виступати", – каже чемпіон та бронзовий призер змагань "Ігри Воїнів" Владислав.

Чоловік здобув дві золоті медалі: одна з пауерліфтингу, друга – з веслування на тренажері на дистанції чотири хвилини та бронзову медаль на дистанції одна хвилина.

    "В чотирьох хвилинах я пройшов 1207 метрів, в одній хвилині – 343, здається. Мало, якось не лишилося сил на одну хвилину. Бо вони так підряд йшли, це третя дисципліна. Воно в мене взагалі все на один день припало – і пауерліфтинг, і веслування", – сказав Владислав.

Чоловік додає, що перед змаганнями українська команда тренувалася у Великій Британії п’ять тижнів. Там були всі умови, щоб повноцінно та якісно готуватися.

Олександр Гавриленко – дворазовий чемпіон змагань "Ігри Воїнів". Він здобув дві золоті медалі – у спортивній кульовій стрільбі та пауерліфтингу – жимі лежачи. Каже, планував вижати 180 кілограмів.

    "На змаганнях я пожав 173, на сім кілограмів менше, ніж я планував. Але цього було достатньо для першого місця і мій суперник, який зайняв друге місце, різниця у нас у вісім кілограмів".

За словами Олександра, на золото у стрільбі він не розраховував.

    "Але в Британії був гарний тренер у нас по кульовій стрільбі, й за цей короткий час зміг навчити стріляти саме зі спортивного пістолета, тому що навіть якщо ти стріляєш з вогнепальної зброї добре, та це не означає, що ти будеш стріляти з цього пістолету спортивного теж так само добре".

Загалом у змаганнях брали участь команди із США, Канади та України. Суперники, кажуть ветерани, були сильні й добре підготовлені. Також Олександр додає, американці побачивши результат були вражені.

    "І коли ми показали цей результат, не тільки в пауерліфтингу, в інших видах спорту – плавання і біг, то американці були вражені й підходили питали, як це можливо, тому що у нас майже половина команди приїхала прямо з фронту, тобто з окопів одразу на змагання – на підготовку до змагань, а потім на змагання".

Владислав Шатіло говорить, що військові, які зараз перебувають в стані повномасштабної війни, приїжджають і показують такий результат, що це мотивує. І більше воно спрямоване на реабілітацію через спорт, тому це буде як мотивація для побратимів. Чоловік додає, що зараз багато поранених і їм треба відновлюватися, а далі вони теж захочуть брати участь.

Чемпіонку та її тренера Геннадія Авраменка сьогодні особисто привітав начальник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус. А ще — вручив посвідчення кандидатів і майстрів спорту стрільцям обласної школи вищої спортивної майстерності.

«Зустріч зі спортсменами та тренерами завжди за честь, — наголосив В’ячеслав Чаус. — Радий бачити вже знайомі обличчя, бо це свідчить про наполегливу роботу тренерів. А також знайомитися, адже це показник залученості до спорту».

Втім, без уваги не залишилися і наставники спортсменів — їм передали зброю для тренувань.

Варто зазначити, що нині стрільці удосконалюють свої навички, готуючись до чергових змагань, на базі Національного університету «Чернігівська політехніка» (більшість із них тут же і навчаються). Але деяким, щоб тренуватися, доводиться приїжджати в обласний центр. Тож найбільш обговорюваним питанням було покращення умов тренування.

«Такі зустрічі дуже важливі. Дають відчути себе потрібним, а головне — що все це не даремно», — наголосила Галина Авраменко.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Привітати дітей з новим навчальним роком та протестувати інвентар завітали заступник Міністра освіти і науки України Олексій Шкуратов, заступниця начальника Чернігівської обласної військової адміністрації Жанна Шерстюк та директор представництва фонду Parimatch Foundation в Україні Вадим Місюра.

— Хочу подякувати Міністерству освіти та науки України за постійну підтримку Чернігівщини. Також щирі слова подяки хочу висловити нашим партнерам – фонду Parimatch Foundation за реалізацію своїх програм на теренах області. Символічним і правильним є те, що наповнення цих наборів будуть використовуватися саме в командних видах спорту. Це особливо важливо сьогодні, коли ми маємо бути ще більше згуртованим, коли ми маємо показати і довести, що в єдності наша сила, а, відтак, і перемога за нами, — зазначила заступниця начальника Чернігівської ОВА Жанна Шерстюк.

До присутніх також звернувся заступник Міністра освіти і науки України Олексій Шкуратов.

— На жаль, в умовах повномасштабного вторгнення не всі змогли потрапити за парти, особливо першокласники. Зараз на них чекає складний шлях, в деяких моментах знадобиться багато сил, наполегливості. Але я бажаю, щоб всі учні мали міцне здоров'я, були веселими. Такі заходи, як сьогодні, потрібні для того, щоб Чернігівщина відчула, що про неї турбуються. Чернігівські люди дуже сміливі, тому що захистили нас від ворога, стали тим форпостом, який не дав ворогу пройти далі. Дякуємо кожному! — сказав посадовець.

За словами представників Parimatch Foundation, один набір спортивного інвентарю може забезпечити дозвілля та рухову активність від 50 до 100 дітей. В набір входить спорядження для занять різними видами спорту: футболом, баскетболом, гандболом, волейболом, бадмінтоном, шахами, шашками, дартсом.

Сьогодні такі набори отримали Чернігівська ЗОШ № 35, гімназія № 31, комунальний заклад «Чернігівський ліцей», Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Чернігівський обласний педагогічний ліцей для обдарованої сільської молоді та СДЮШОР з футболу «Юність».

Присутні на стадіоні представники навчальних закладів одразу мали нагоду протестувати інвентар. Для цього на футбольному газоні були облаштовані декілька локацій для спортивних активностей, серед яких футбол, волейбол, бадмінтон, скакалка, фризбі та координаційні сходи. До тренувань та символічного забігу «Шаную воїнів – біжу задля перемоги!» долучилися і посадовці.

— Від імені нашого Фонду хочу привітати всіх батьків та дітей з початком нового навчального року. Попри всі труднощі заклади освіти продовжують працювати, діти продовжують навчатись, і для кожного з нас – це теж крок до великої перемоги. Життя превалює над війною, і ми творимо майбутнє кожного дня через вклад в наших дітей. Фонд готовий і надалі підтримувати заклади освіти та педагогів, допомагаючи в реалізації навчальних програм. Для нас важлива співпраця з Міністерством освіти і науки України, в рамках якої ми спільно підходимо до переформатування навчального процесу відповідно до умов сьогодення, — звернувся до присутніх директор представництва міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation в Україні Вадим Місюра.

Варто зазначити, що з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Parimatch Foundation підтримує Чернігівську область у рамках програми «Допомога Україні». Фонд допоміг в регіоні облаштувати тимчасові прихистки, що розміщуються у навчальних закладах. У березні передано 200 спальних комплектів, які були направлені до закладів освіти, де перебувало найбільше внутрішньо переміщених осіб.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

http://footclub.com.ua

ФОТО з оффлайн забігу, який відбувся в Чернігові 27 серпня Віктора Кошмала.

На закриття турніру у Чернігів завітали Президент Української асоціації електронного футболу Владислав Шовковський (син відомого екс-голкіпера) та куратор Чернігівської області від будівельного батальйону “Добробат” Олександр Тарасенко. 

Після завершення турніру організатори відзначили кращих гравців турніру. Команди — учасники змагань — отримали в подарунок комплекти новеньких футбольних м’ячів для тренувань та відповідні призи. 

За час проведення турніру вдалося зібрати чималеньку суму коштів — більше 82 тисяч гривень: понад 17 тисяч готівкою та 65 безготівкових коштів. Додатково ще на 20 тисяч гривень Національний університет “Чернігівська політехніка” надасть будматеріали. 

Голова Чернігівської обласної асоціації футболу Геннадій Прокопович наголосив, що зібрані кошти будуть передані батальйону “Добробат” і використані у відновленні пошкоджених і зруйнованих під час російської агресії помешкань наших громадян.  

Результати змагань: 

1 місце — АКАДЕМІЯ (Академія пенітенціарної служби) 

2 місце — ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ (Національний університет “Чернігівський колегіум” ім. Т.Г.Шевченка) 

3 місце — СДЮШОР ДЕСНА (спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву) 

4 місце — СДЮШОР ЮНІСТЬ (спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву) 

5 місце — ГУНП (Головне управління Національної поліції області) 

6 місце — ЧЕРНІГІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА (Національний університет “Чернігівська політехніка”) 

7 -8 місце — ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА ТА обласна організація АСОЦІАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО ФУТБОЛУ УКРАЇНИ 

Ініціатори футбольного турніру: Чернігівська спортивна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву “Юність”, обласна організація Асоціації електронного футболу України.

джерело

Чернігівські самбістки завоювали  три «золоті», дві – «срібні» та дві «бронзові» медалі. Зокрема, перші місця посіли: Юлія Гребеножко, вагова категорія 65 кг, Марія Буйок, в/к 50 кг та Наталія Смаль, в/к 72 кг.

На другу сходинку п’єдесталу піднялися: Даря-Ірина Шведик, в/к 50 кг та Анна Казакова, в/к 80 кг. Бронзовими призерками чемпіонату стали: Єлизавета Шевченко, в/к 50 кг та  Ангеліна Лисенко, в/к 65 кг.

Новий Чернігів

Вітчизняна війна розділила час на «до» та «після», а людей – на «з нами» та «проти нас». З нами, приміром, абсолютна більшість українського футболу – за винятком кількох зрадників, адептів теорії «какая разніца» та практики «в якій би валюті не платили – аби тільки платили».

Однозначно з нами, з українським народом, і відомий футбольний тренер Олександр Рябоконь. Ще не так давно за плідну роботу з чернігівською Десною колеги визнавали його найкращим тренером УПЛ, тепер же воїна одного з добровольчих батальйонів Збройних сил України О.Д. Рябоконя відзначатимуть за зразкову службу в обороні Вітчизни.

В інтерв’ю «УФ» Олександр Рябоконь розповів про себе, Десну, армію та те, де дивився найважливіші футбольні матчі 2022 року.

«Коли окупанти були на околиці Києва, я їхав туди з-за кордону. Я повинен був там бути»

‒ Олександре Дмитровичу, зважаючи на те, що півроку в українському футболі про вас не було чути, розпочнемо бесіду з запитання – а як ви їх провели?

‒ Війна застала мене на зборах у Туреччині. Ми ще встигли переговорити з Ігорем Йовичевичем, готувалися до матчу СК Дніпро-1 – Десна, хоча й були вже певні сумніви, чи зможемо його провести.

Чи чекав я настільки гарячих бойових дій? Не мав сумнівів, що будуть якісь «зєльониє чєловєчкі», «вєжлівиє люді» та інші провокації. Проте ракетних ударів, введення військ зі всіх напрямів, захоплення міста Херсон та виходу на околиці Києва, безперечно, я не очікував.

Що я мав робити? Почав відразу ж шукати можливість повернутися на батьківщину. Лише 26 лютого вдалося знайти такий шлях, адже літаки в Україну вже не літали. Я спершу полетів до Угорщини, звідти вже дістався до Києва.

Сумнівів, що робити далі, не мав жодних. Почав вивчати, куди можуть взяти людину мого віку та підготовки. Знайшов контакти тероборони, добробатів. Підписав добровольчий контракт із теробороною і нині несу службу.

Як це було? Спочатку пройшов навчання – теорію та практику, поводження зі зброєю, саперну справу, медичну допомогу. Були у нас на спеціальних полігонах стрільби. Потім приступив до виконання завдань – служба на блокпостах, нічні патрулювання в комендантський час, супроводження вантажів…

У Київській області ми йшли відразу вслід за військами, які вигнали ворога та деокуповували нашу територію. Проводилися саперні роботи, ми розбирали завали. Зараз основна увага мого добробату – це фортифікаційні роботи навколо Києва.

‒ Як виглядає зараз ваш графік?

‒ Кілька днів вдома, інші – в лісах і на укріпних спорудах. Звісно, говорити про місця знаходження та характер об’єктів не станемо – військова таємниця, проте проведено великий комплекс робіт, щоб Північ України не була такою вразливою для агресора, як це було на початку активної фази війни 2022 року.

‒ Турецькі збори зими 2022 року добре показали, хто є хто. Не десятки, сотні футболістів, тренерів, адмінперсоналу із розташування українських клубів виїхали в інші країни, рятуючись від призову. У вас теж є за кого переживати – діти, внуки… Чому прийняли для себе рішення брати зброю й ризикувати життям?

‒ Позив серця. Інших варіантів не розглядав. Я народився й виріс у цьому місті, і коли бачив, що ворог на в’їзді в Київ, їхав з думкою, що зараз приєднаюся до захисників столиці. Я просто мав там бути.

‒ Як при цьому ви ставитеся до «неповерненців»?

‒ Це дуже складне питання, де нема однозначних відповідей. У перші дні росія взяла Херсон, підступила до Києва та Харкова. Футболісти – це молоді люди, вони схильні до імпульсивних рішень. Вони бояться за родини. Врешті-решт, вони ще грають – і у них є не так багато часу, щоб зробити футбольну кар’єру.

Тому однозначно засуджувати цих людей не можу. Якщо вони, граючи за кордоном, жертвують на українську армію та підтримуючи наших біженців, цим вони компенсують свій вчинок.

‒ От ви стоїте на блокпосту або патрулюєте в місті. Багато зустрічали футбольних людей, вболівальників, які вас впізнавали?

‒ Так, це часто бувало, майже скрізь. Тим більше територіально наш батальйон діє на півночі України, де добре знають Десну, її гравців і тренерів. Було багато хороших зустрічей за цей час, чому тут дивуватись? Скажу більше, на одному з полігонів, де ми займалися, керівник – колишній футболіст, який грав за ту ж команду, за яку я колись грав.

 «Гутцайт був у Чернігові – стадіон збираються зносити»

‒ Той Чернігів, який знала й любила Десна, залишається хіба що на листівках і в відеозаписах. Місто дуже пошкоджене, стадіон – і той розбитий. Як сприймати цей абсурдний бомбовий удар по спортивній інфраструктурі?

‒ А як сприймати холоднокровне вбивство людей, розстріли, бомбардування, постійний ракетний терор? Це все абсурдні, безглузді дії озвірілого агресора. Таке роблять не від великого розуму, а від великого безсилля.

‒ Боруссія (Дортмунд) обіцяла взяти участь у відновленні стадіону, на якому перші матчі проводив Ярмоленко. Є надії, що колишня арена імені Гагаріна стане сучасною спортивною будовою?

‒ Є надії, що все буде відновлено. Наскільки я чув, нещодавно в Чернігові побувало керівництво Мінспорту на чолі особисто з Вадимом Гутцайтом. Прийняли рішення руйнувати існуючий стадіон до кінця й будувати з нуля стадіон. Останній раз говорили з керівництвом – чув таке, що до закінчення бойових дій будівельних робіт розпочинати не будуть, але вже в січні, якщо все буде добре, чернігівський стадіон візьмуть у відбудову.

‒ Деякий час цей центральний стадіон називався імені Гагаріна, потім отримав офіційну назву якоїсь безликої абревіатури. Яке ім’я чернігівська арена повинна носити, щоб бути гідною подвигу оборонців свого міста?

‒ Це має бути обов’язково ім’я Героїв України – сучасних, справжніх героїв. Можливо, просто стадіон імені Героїв України.

‒ Кажуть, зважаючи на великі борги, Десна могла завершити виступи навіть без війни.

‒ Неправда. Ми б продовжували виступи й точно дограли б сезон 2021/22. Про те, щоб Десна знялася чи припинила існування, мови не могло бути.

Борги були, це не секрет ні для кого, проте навіть зараз керівництво клубу продовжує їх виплачувати – перш за все, тим, хто знаходиться в Україні. Багато людей саме за ці гроші й живуть, зважаючи, що чемпіонат України був достроково завершений, офіційних ігор не було, не всі собі знайшли нові команди.

‒ Наскільки великі ці борги – в часовому чи грошовому еквіваленті?

‒ Конкретно важко сказати, та й неможливо – хтось приходив раніше, хтось пізніше. Звідси – різниця в сумі та терміні заборгованості.

«Ми зібрали хорошу машину, проте були перебої з пальним»

‒ Десна при вас піднялася з Другої ліги в еліту й вперше пробилася в єврокубки. Склалося враження, що Чернігів пережив найкращі футбольні часи в історії – проте вони завершилися, і, можливо, навіть до війни.

‒ Ми дійсно зібрали хорошу команду – так, як, буває, майстри збирають хорошу машину. Проте були перебої з пальним, і ми не розігналися на повну швидкість. Щоб постійно бути серед лідерів, нам не вистачало фінансування – і як засобу мотивації та підтримки бойового духу гравців, так і для утримання футболістів.

‒ Багатьом Десна допомогла розкритися й піти на підвищення. Хтось тут перезавантажив кар’єру. Є за це якась людська вдячність?

‒ Ми й сьогодні підтримуємо контракт. Зрозуміло, більше з тими, хто не один рік у нас грав – брати Фаворови, Філіпов, Мостовий. Це надійні хлопці, на яких у команді можна було покластися.

‒ Вірите в того ж Тотовицького в Шахтарі?

‒ Він має майстерність, багато вміє на полі, пройшов школу цього клубу. До того ж, Ігор Йовичевич цікавився Тотовицьким, ще очолюючи СК Дніпро-1. Отже, він добре знає можливості цього футболіста – а якщо тренер зацікавлений і хоче бачити гравця в себе в команді (і не вперше), то для гравця це карт-бланш і можливість себе проявити.

‒ Раніше, чесно кажучи, уявити собі тих гравців, яких нині заявить Шахтар, у його складі було б неможливо. Це таке грандіозне падіння нашого футболу, чи, навпаки, дивлячись на успіх Динамо з Фенербахче, ми ще не підозрюємо справжнього потенціалу наших команд?

‒ Сподіваюся, що це наше вікно можливостей. Недарма багато років працювали турніри U-21 та U-19, існували резервні склади – як Динамо-2 чи Шахтар-3. Звідти вийшли нинішні зірки. Так що робота в наших тренерів зараз складна й відповідальна, проте цікава. Таланти швидше проб’ються в основу: будуть наливатися м’язи, прийде досвід. Багато хто з нинішньої молоді буде згадувати ці роки, як свій великий шанс.

‒ Шахтар ми ще не маємо як оцінити – навіть «товарняки» із Аяксом і Ромою не дорівнюють офіційному матчу. Динамо ж вибило віце-чемпіонів Туреччини з низкою збірників і досить міцний австрійський клуб. Чи мали змогу подивитися ці матчі?

‒ Звичайно. Наші клуби в єврокубках і збірну треба обов’язково дивитися. Матч дивився, і в досить нормальних умовах. Динамівці заслуговують тільки на хороші слова за свої матчі з Фенербахче та Штурмом. На кону Ліга чемпіонів. Фенер – гідний суперник, чого не скажеш про поведінку його вболівальників. Ну, що ж – браво, Динамо! Відповіли на полі, гідно відповіли.

‒ Наш чемпіонат втратив практично всіх легіонерів, причому більшість з них – пішли безкоштовно, скориставшись змінами в регламенті трансферів ФІФА. Щось це схоже на мародерство нашого клубного футболу…

‒ Дійсно, наші клуби мають бути захищеними в таких умовах. Потрібна допомога від ФІФА та УЄФА, а не навпаки – полегшення відчуження власності українських клубів, чим є можливість безкоштовно призупинити контракт і піти після його завершення.

«Якщо війна закінчиться цього року, вже в січні Десна почне збирати футболістів»

‒ Серед легіонерів вашого клубу – румун Константін Діма. Як він опинився в Десні на довгостроковому контракті, зігравши біля 30 хвилин, і які юристи допомогли «роздягнути» чернігівський клуб?

‒ Усіх деталей не знаю – я не займався юридичною стороною справи, так що не знаю, як так вийшло. Сам Діма – непоганий футболіст, ще молодий, може, десь розкриється. У Десні він не заграв не через фінансову тяганину, на той момент були кращими його конкуренти.

‒ Яким видавалося майбутнє Десни, зважаючи на трансферний бан і серйозні борги?

‒ У другому колі не пасли б задніх. Навіть попри втрати, зберігали боєздатність і планомірно підтягували молодь, яка не була б на той момент зовсім неготовою.

До того ж, напередодні початку бойових дій уже фактично досягли домовленості з Дімою, так що, можливо, й встигли б закрити це питання.

‒ Як працювати з гравцями, коли вони не отримують грошей і нема змоги замінити їх на кращих?

‒ Повірте, в Десні байдужих не залишалося. Той, хто не готовий був воювати за ім’я Десна (Чернігів), міг піти. А хто залишався – той розумів, що грає за своє реноме та за бренд клубу. Ми всі разом зберігали Десну – і якби не війна, справилися б із цим.

‒ Кажуть, що інвестор і власник Десни Чеботарьов, перебуваючи за кордоном, охолонув до Десни та футболу – і це не остання причина, чому клуб нажив заборгованість…

‒ Я спілкувався з президентом клубу Левіним Володимиром Іллічем, ми постійно тримали зв’язок, і контакт був нормальний. Востаннє ми переговорили напередодні прийняття вимушеного рішення про призупинення виступів Десни в УПЛ. Але навіть це була обнадійлива бесіда – як тільки припиняться бойові дії, керівництво готове буде відновити діяльність клубу. Ніхто не «охолов», ніхто не «поставив хрест» на клубі.

Навпаки, в останні роки багато було збудовано – нове футбольне поле, пристойна клубна база. Не було проблем з харчуванням. Команди Десни були добре екіпіровані.

‒ Отже, Десна, як футбольний клуб, припинила своє існування?

‒ На той момент, коли ми востаннє спілкувалися з колегами та керівництвом клубу, не припиняла. І поступова виплата боргів, а також активна участь клубу в нарадах з відбудови міських спортивних споруд, дають надію, що Десна не припинить функціонування. Скажу більше: аби тільки завершилася війна, якщо це трапиться в цьому році – то вже в січні Десна почне знову збирати футболістів.

«Мій контракт не з Десною, а із ЗСУ»

‒ А як щодо вас особисто? Ви залишаєтеся головним тренером чернігівської Десни?

‒ Мій контракт закінчився влітку, а фактично я припинив працювати з початком війни. Мій контракт – у ЗСУ.

‒ Чи були у вас за цей час пропозиції від інших клубів?

‒ Розмови – були, конкретних пропозицій – ні.

‒ Чи погодилися б працювати зараз за кордоном?

‒ Ні, і це було б незаконно. Мені 58 з половиною років – до 60 років чоловіки-українці мають залишатися в розпорядженні Міністерства оборони й бути готовими виконати свій обов’язок.

Найкраща форма одягу для українського чоловіка зараз – камуфляж ЗСУ, а найкраще знаряддя праці – автомат для оборони України.

‒ Юрій Вернидуб суміщатиме військову службу із роботою в професіональному футбольному клубі Кривбас. Це нормально?

‒ Юра Вернидуб – герой. Він дав відповідь на будь-які запитання, коли залишив команду після перемоги над Реалом, повернувся на батьківщину й почав служити не просто в ТерО, а в ЗСУ.

Те, що він поєднує службу в ЗСУ з тренерською роботою, ‒ його особиста справа та справа його безпосередніх армійських керівників. Для українського футболу це добре, та й українська армія ніколи не залишиться без підтримки Вернидуба.

‒ З якими відчуттями дивитеся футбол? Є колишній «вогник» чи більше підтримуєте знання про улюблену справу, яка зараз дуже далеко від ваших думок?

‒ Дивлюся з великим інтересом і бажаю Україні якомога швидше повернутися до нормального життя, щоб футбол був, як раніше, в радість.

‒ Відновлення чемпіонату України в нинішніх умовах – кощунство чи правильний, прагматичний крок?

‒ Футбол треба зберегти, тому всеукраїнські змагання треба проводити. Інша справа – як? Можливо, об’єднати команди всіх ліг у Кубок Героїв. Можливо, проводити його повністю за кордоном – щоб одні не були в особливому положенні. Можливо, варто провести турнір всього в одне коло. Це все можна обговорювати.

Але важливо забезпечити безпеку учасників змагань, тому що нам протистоїть злочинець №1 у світі, який не зупиниться ні перед чим – здатний на будь-яку підлість.

«Витягти з нори гадюку руками українців»

‒ Наскільки морально давати «броню» спортсменам, випускати їх за кордон, тоді як інші позбавлені такої можливості?

‒ Спортсмени – не єдина «каста». Є багато захищених посад. До того ж, спорт – це великі можливості для меценатства, інформаційної підтримки та розголосу.

Благодійні матчі за кордоном були дуже правильним рішенням, вони сприяли тому, що в світі почули про страшні злочини окупантів у Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі та інших українських містах. Правильним рішенням буде відпускати за кордон на легальну роботу висококваліфікованих співробітників – за умови, якщо вони сплачують податки та жертвують на Збройні сили України.

Нам зараз треба забути про чвари, міжусобиці. З огляду на це міжнародні матчі з іменем України важливіші навіть за внутрішні змагання, тому що вони привертали увагу світу до несправедливої війни, показували ті звірства агресора, які вчинені в ХХІ столітті в серці Європи.

‒ Це буде дуже складний чемпіонат і Кубок України, тому що під питанням безпека його учасників. Недавно один інсайдер говорив – мовляв, путін не буде дивитися матч Діназ – Мункач, а через день неподалік стадіону в Лютежі влучила ракета. Нема занепокоєння, що цей сезон не обійдеться без трагедій, а, може, й не буде завершеним?

‒ Попередній теж не завершили – наші захисники дадуть знати, якщо матиме місце загроза й потреба зупинити змагання.

Чи буде так? Це може статися. Жодна дещиця української землі сьогодні не є в безпеці – ніколи в історії Європи не було ракетних обстрілів таких масштабів, «прострілюється» вся наша територія.

Тому тут треба вжити всіх засобів безпеки, з винятковою уважністю стежити за всіма сповіщеннями про тривогу та бути готовими швидко евакуюватися. Це реальність, з якою живе вся Україна. Не забуваймо, що, скажімо, чемпіонат Ізраїлю багато років проводиться в умовах ракетної небезпеки.

‒ Вибачте за це питання, ви вбивали?

‒ Ні, я не беру активну участь у подіях на фронті. Моя зона відповідальності – Київська область. Багато хлопців з мого батальйону вирушили на передову. Я поки що тут. Не скажу, що рвуся в бій, але якщо буде треба – не відмовлюся.

‒ Ви – спортсмен, як витримували навантаження армії?

‒ Спершу – дуже важко. Треба було призвичаїтися як до специфічних навантажень, так і до ритму та психологічного тиску. Я зрозумів, що професія військового – надзвичайно важка. А ще переконався, що я ще в непоганій формі для свого віку.

Ми всі, наш батальйон, зараз, по суті, виконуємо завдання в глибокому тилу. Інколи супроводжуємо вантажі на фронт. Але, загалом, у нас навантаження та ризик – незрівнянно менші, ніж у тих хлопців, які весь цей час боронять Україну на передовій. Кожного дня вони це переживають. Гинуть найкращі. Тому не лише наша армія, а й наша дипломатія зараз працює на повну силу. Тому що іноді здається, що наші партнери хочуть витягнути з нори гадюку руками українців. А так не буде – щоб зупинити найбільшого агресора з часів Гітлера, треба всім разом прямо зараз, не відкладаючи, допомогти зробити це Україні.

‒ Коли це може статися? Є якісь дати, на які ви орієнтуєтеся?

‒ До кінця 2022 року все має закінчитися. Не безмежні можливості не лише оборони, проте й атаки теж. І от у цей момент треба завдати такого удару по війні, щоб настав мир. Я сам реаліст – не песиміст, не оптиміст, але стараюся аналізувати ситуацію й зберігати хороший бойовий дух.

Останні тенденції показують, що українці прекрасно воюють та швидко освоюють передову світову техніку. Якби її стало ще більше, тим швидше ми б звільнили наші землі.

«У нас із росією єдина спільна мова ‒ „матерная”»

‒ В українському футболі нині дивні часи: Ракицький і Селезньов – за Україну, а Тимощук робить щасливі селфі в лігві ворога. Яке воно, наше внутрішнє «ватництво», на прикладі вітчизняного спорту?

‒ Ніхто не чекав того, що сталося. Багатьох бомбардування та ракетні обстріли протверезили.

‒ Вам «ватники» в українському футболі зустрічалися? Можливо, навіть у ваших командах?

‒ Не пригадую хлопців із відверто анти-українською позицією, хоча в мене й грали уродженці Донбасу, Криму, Півдня. Навіть ті, хто сумнівався, вважав росіян братами, а російську мову – своєю рідною, зараз переконалися, що у нас із росіянами тільки одна спільна мова – «матюкова», «матерная».

‒ І навіть захисник Масалов, у якого в Чернігові знайшли російський паспорт, а сам він – на перегляді в клубі з країни-агресора, не виявляв «ватництва»?

‒ Серйозно? Знайшли паспорт і він зараз у росії?! Не знав! Я з ним відносно небагато працював, але нічого такого не помічав за ним. Ну, що ж – люди відкриваються і в добрі, і в біді. Зате ми бачимо, хто є хто.

‒ Вас вразили Селезньов, Ракицький, україномовний Ігор Суркіс, Ахметов, який позивається до суду на росію?

‒ Гріхи наших ворогів настільки очевидні та промовисті, що це єдина закономірна реакція будь-якої людини. Не можна залишатися байдужим у цій ситуації.

‒ Як закінчиться війна?

‒ Це неможливо спрогнозувати. З одного боку, ворог має величезні ресурси та атомну зброю як останній аргумент. З іншого боку, ворогу теж є що втрачати, і обставини складаються так, що їм уже треба думати не про захоплення нових територій, а про те, як вийти з цієї провальної авантюри з якомога менш поскубаним пір’ям.

‒ Говоримо про територію, яку ви обороняєте – Київщину. А звідси – про всю Україну. Оніміння та безсилість кінця лютого не повторяться?

‒ Україна, безперечно та безсумнівно, зараз зовсім не та, що була півроку тому. На всіх напрямах наша держава зміцнилася, наша армія отримала найсучасніше озброєння й довела, що здатна його застосовувати. П’янкий успіх перших днів засліпив агресора – зараз вони бачать, що кожен сантиметр землі дається страшною кров’ю. Тому рано чи пізно вони будуть притиснуті настільки, що змушені будуть відступити, відповзти назад.

Раніше ми мали підстави боятися за втрату нашої державності та фізичне знищення нашого народу. Скажу так: наразі всім очевидно, що загрози втрати державності більше нема.

У роботі засідання взяли участь директор Департаменту сім’ї, молоді та спорту обласної військової адміністрації Андрій Шемець, голови обласних спортивних федерацій та тренери.

Присутні обговорили результати рейтингу НОК України за 2021 рік, а також подальшу діяльність обласного осередку НОКУ в 2022 році під час воєнного стану в країні. За його результатами Чернігівське обласне відділення зайняло почесне 1 місце серед 25 регіональних відділень України.

– Це величезна наша гордість. Наше відділення є прикладом для інших регіональних відділень. Тому прошу усіх тренерів продовжувати роботу по проведенню олімпійських заходів та активніше долучатися до них у своїх видах спорту, – звернулась до присутніх Ніна Лемеш.

Принагідно керівниця подякувала усім членам виконкому за громадянську позицію, яку вони проявили після вторгнення армії росії на територію Чернігівської області.

Основним же питанням зібрання було проведення звітно–виборчої асамблеї відділення НОК України у Чернігівській області. В результаті обговорень присутніми було вирішено провести асамблею через місяць після завершення дії воєнного стану на території України або ж після прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом обласного відділення НОК України.

У свою чергу директор Департаменту сім’ї, молоді та спорту ОВА Андрій Шемець повідомив присутнім, що 20 серпня Головне управління ДСНС в Чернігівській області разом з обласною військовою адміністрацією планують провести велопробіг на підтримку ЗСУ. Основна ідея заходу – показати єдність і нескореність українців, а також збір коштів для нашої 1 окремої танкової Сіверської бригади. Стартуватиме захід о 10:00 на Красній площі Чернігова.

Чемпіонат України із армрестлінгу (дорослі, молодь, ІІІ-IV ранги) проходив у місті Львів з 11 по 15 серпня.

Артем Бойко виборов золоту нагороду на праву руку у ваговій категорії до 75 кг серед чоловіків віком до 21 року.

Віталій Галай виборов бронзову нагороду на праву руку у ваговій категорії до 80 кг серед ветеранів.

Заплановано провести Першу лігу в два етапи – дві групи по вісім команд, два кола в 14 турів, 56 матчів у кожній групі на першому етапі (всього 112 матчів).

На другому етапі 1-4 місця груп формують групу за вихід в УПЛ з урахуванням очок, отриманих на першому етапі в іграх між собою. А 5-8 місця формують групу за право грати в Першій лізі з урахуванням ігор між собою на першому етапі.

На другому етапі команди Групи «А» проводять матчі тільки з командами Групи «Б» у два кола, 32 матчі у кожній групі, команди проведуть по 8 матчів.

Всього в чемпіонаті буде проведено 176 матчів.

Одна команда проводить 22 матчі у чемпіонаті. Дві кращі команди здобувають право на прямий вихід до УПЛ, третя та четверта команди Першої ліги зіграють матчі плей-офф за підвищення в класі – 3 місце Першої ліги грає з 14 місцем УПЛ, 4 місце грає з 13-м УПЛ.

ФК «Чернігів» гратиме у групі Б. Перший матч - 27 серпня зі «Скоруком» (Нікопольський район).

Таким чином, в сезоні 2022/23 Чернігівщина буде представлена в другому за значимістю дивізіоні українського футболу.

«Підвищення в класі відкриє для ФК «Чернігів» нові перспективи, а у наших уболівальників незважаючи нi на що будуть такі важливі в такий складний час позитивні емоції», - інформують у прес-службі клубу.

Генеральний директор ФК «Чернігів» Микола Синиця прокоментував у соцмережах подію:

- Емоції від підвищення в класі виключно позитивні. Ми вже трошки до цього готувалися, так як були і розмови, а потім послідувала пропозиція вiд ПФЛ. Для мене, як для керівника, несподіванок не було, але зі спортивної точки зору це величезний крок вперед, адже ще два роки тому ми грали в аматорах, а тут залишився крок до Прем'єр-ліги.

Звичайно, про еліту говорити рано, але ми вже в Першій лізі, а це передостання сходинка українського футболу перед вершиною, - зауважує підприємець. Але переконаний, що не дарма 19 років компанія Collar розвивала футбол в рідному місті, ось і результат.

Враховуючи непрості економічні обставини, війну і 37-денну блокаду Чернігова було зрозуміло, що це все вплине на футбол. Хтось з клубів призупинив діяльність, когось стали запрошувати, хто і не претендував, думки про Першу лігу виникали, зауважує Синиця.

- Наш клуб досить амбітний і стабільний, а в цієї ситуації саме стабільність ключовий фактор, тому і подивилися в нашу сторону - ПФЛ потрібна стабільна команда. Нехай навіть і без претензій на підвищення через рік, але ми саме стабільний і серйозний учасник, - окреслює він сильні сторони клубу.

У ФК «Чернігів» говорять:  будуть продовжувати ту ж стратегію - тільки чернігівські футболісти, тільки розвиток чернігівського футболу.

- На жаль, зараз немає ФК «Десна» і ми єдиний професійний клуб області. Ми будемо продовжувати нашу справу, давати шанс місцевим хлопцям. Це в тому числі і заради вболівальників. Чернігів - невелике місто, тому наші фани стежать за своїми друзями і знайомими, у них повинна бути така можливість. Дякуємо уболівальникам за підтримку!

Микола Синиця повідомляє: з міркувань безпеки, матчі будуть проходити без глядачів, але з телетрансляцією. 

Засновник компанії Collar, відомий чернігівський бізнесмен Юрій Синиця також прокоментував подію:

- Шлях завдовжки 19 років. Не зупинила навіть війна. ФК Чернігів у Першій Лізі. Лише чернігівські футболісти. Ніхто не вірив, що це можливо, але ми продовжуємо.

Стадіон клубу під час повномасштабного вторгнення зазнав значних ушкоджень. Також, потребував додаткових обстежень саперами. І лише наприкінці квітня футболісти змогли провести тут перше після 24 лютого тренування.

Час Чернігівський

У змаганнях брали участь 13 спортсменок з 8 країн світу. За вихід у фінал Галина Авраменко впевнено перемогла спортсменку з Катару з рахунком 5:0, в фінальній частині поступилася співвітчизниці Вікторії Рибоваловій з рахунком 5:7.

За повідомленням Департаменту сім'ї, молоді та спорту 
Чернігівської обласної військової адміністрації

Саме із відвідування стадіону розпочали свій робочий візит на Чернігівщину міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт та його перший заступник Сергій Симонов.

За словами міністра, на відбудову Олімпійського навчально-спортивного центру «ЧЕРНІГІВ» знадобиться до 10 мільйонів доларів. Звісно, це буде сучасніший та комфортніший комплекс – оскільки робитиметься все заново, потрібно врахувати всі наявні вимоги для відновлення професійних занять різних видів спорту.

Знищили ворожі війська і приміщення спеціалізованої дитячо-юнацької школи Олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» (або, як називають її чернігівці, — лижна база). Тут також функціонують Обласна дитячо-юнацька спортивна школа з зимових видів спорту Чернігівської облради та Державний центр олімпійської підготовки з біатлону.

— Для нас зараз головне — перемога. Я впевнений, що після перемоги ми все відбудуємо, зробимо ще більш сучасним. До війни було розпочато багато програм, у тому числі ініціатива Президента «25 спортивних магнітів». Все це буде продовжено, бо спорт в Україні був, є та буде завжди, — наголосив Вадим Гутцайт і додав, що російські війська вже знищили та пошкодили 111 спортивних об’єктів по всій Україні, завдавши збитків орієнтовно на 160 мільйонів доларів.

Лише на Чернігівщині 11 пошкоджених та 2 зруйнованих спортивних об'єкти.

— Звісно, безпосередньо за будівельні роботи можна буде взятися після нашої Перемоги. Обраховувати збитки, робити проєкти та шукати фінансову підтримку для відбудови, тренування та заохочення спортсменів та їх наставників треба вже зараз. Чим і займаємося, — наголосив начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус у ході спілкування.

У полі зору Мінмолодьспорту — об`єкти молодіжної інфраструктури, які також постраждали через війну: на сьогодні 9 зруйновано, 26 — мають суттєві або часткові пошкодження (збитки — майже сто мільйонів гривень). Ще 60 опинилися на тимчасово окупованих територіях — жодних даних про їхній стан немає.

Під час робочої поїздки на Чернігівщину Вадим Гутцайт відвідав Обласний молодіжний центр (колишній кінотеатр ім. Щорса). Будівлю, зведену у 1939 році, пам'ятку архітектури, ворог зруйнував ракетним ударом 27 лютого.

Однак уже в травні центр відновив роботу — в новому приміщенні, із новою гуманітарною місією як осередок СпівДія Хаб. Тут працюють 50 волонтерів. Вони охоплюють всю територію Чернігівщини. Наразі волонтери запускають стаціонарний простір СпівДія Діти.

Відновлюється також і молодіжна робота. Стартував проєкт «Молодіжний простір «all4youth», що включає адаптацію молоді, створення комунікаційного майданчика для молодіжної спільноти області.

 

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Чемпіонат світу розпочнеться за тиждень – 1 серпня у французькому місті Шатору.

Зазначимо, що проїзд до Чехії, а потім і до Франції, організувало Мінмолодьспорту України. Прийом членів української збірної у Плзені (проживання, оренда стрільбища та інше) — коштом Федерації стрілецького спорту Чехії. Витрати ж у Франції, в тому числі заявковий внесок та проживання, профінансує Міжнародна федерація кульової стрільби. Старший тренер збірної України — Геннадій Авраменко.

За повідомленням Департаменту сім’ї, молоді та спорту
Чернігівської обласної військової адміністрації

Олександр народився та виріс у Чернігові. З 2014 по 2016 роки був учасником 4-х ротацій в АТО. У 2015 році Олександр отримав осколкове поранення в спину та шию під час мінометного обстрілу. Після реабілітації повернувся до виконання службових обов’язків у складі роти поліції особливого призначення.

– Відтоді я став активніше займатися спортом. Зараз не уявляю свого життя без нього. У 2017 році до нашого підрозділу поліції надійшло офіційне запрошення взяти участь у Національних Іграх Нескорених для бійців, що мали поранення. Тоді, в 2017 році, я посів третє місце в жимі штанги лежачи, але не увійшов до складу збірної України, що поїхала на Ігри до Канади. А вже наступного року я перейшов з важкої вагової категорії в середню і виборов золоту нагороду з пауерліфтингу на Національних Іграх Нескорених 2018. Таким чином, потрапив до збірної України, яку представляв на світових Іграх Нескорених, в австралійському Сіднеї, – розповідає Олександр Гавриленко.

З Австралії Олександр повернувся з золотою медаллю з пауерліфтингу у середній вазі – перше місце він виборов з результатом 177 кг у жимі штанги лежачи.

– Зараз продовжую готуватися до наступних змагань. У Великобританії нас зустріли дуже круто! Тренування інтенсивні і проходять щодня, окрім неділі. Я докладу максимум зусиль, аби показати достойний результат на змаганнях!

Олександра підтримують та вболівають за його перемогу не лише дружина Марина та донечка Кіра, а й увесь колектив поліції Чернігівської області.

У чемпіонаті брали участь спортсмени з 42 країн. Українські плавці загалом здобули 6 нагород та посіли дев'яте місце у медальному заліку.

За повідомленням Департаменту сім'ї, молоді та спорту 
Чернігівської обласної військової адміністраці

джерело

Вони були припарковані поруч у одному з приватних домоволодінь, що в обласному центрі. Найімовірніше, спочатку вогонь охопив автомобіль «Hyundai Accent», після чого вже перекинувся на машини марки «Mitsubishi Lancer» та «Toyota Camry». На місце виклику було направлено пожежно-рятувальний підрозділ міста. Завдяки вмілим та оперативним діям вогнеборців пожежу за лічені хвилини було ліквідовано й не допущено поширення вогню на поруч розташовані інші транспортні засоби і житловий будинок. В результаті події, вогонь повністю знищив Hyundai, а також пошкодив ліву частину, салон Mitsubish та задній бампер, фару й багажник автомобіля Toyota Camry.

Ймовірно, що причиною пожежі послужило порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт.

ГУ ДСНС України у Чернігівській області

В турнірі змагалися збірні команди поліцейських з Корюківки, Мени та Сосниці.

Кожна команда демонструвала неабияку професійну майстерність та волю до перемоги. Тому кожен матч був багатим на цікаві протистояння, напруженим та видовищним.

Всі команди були відзначені подарунками, а переможці та призери нагороджені медалями та кубками. До участі в турнірі долучилися первинна профспілкова організація ГУНП в Чернігівській області Всеукраїнської профспілки Національної поліції, подарунок від якої, а саме грошові сертифікати загальною сумою в 10000 гривень передано представнику місцевого ТЦК та СП (військомату).

Також всі команди-учасники нагороджені грошовими сертифікатами, які надані громадською організацією «Спортивний клуб поліції» Чернігівської області. Впродовж турніру було зібрано майже 23000 гривень благодійних внесків, які були перераховані на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку ЗСУ. Отже, всі зібрані кошти та грошові сертифікати направлені на потреби Збройних Сил України.

Поліція Чернігівської області

28, 29, 30 червня 2022 року разом допоможемо нашим захисникам.

Як стати учасником?

- Приїхати на роверах з 9:00 до 20:00 на площу імені Франка.

- Зфотографуватись біля фотозони, внести благодійний внесок, розмістити фото з хештегом #Я_допомагаю_ЗСУ у соцмережах.

- Нема ровера? Не проблема! Вас буде чекати сюрприз!

- Приїжджайте, приходьте, фотографуйтеся, допомагайте!

Я_допомагаю_ЗСУ

Титульне фото ілюстровано з мережі

До національної збірної увійшли три вихованці комунального закладу «Чернігівська обласна дитячо-юнацька спортивна школа осіб з інвалідністю» Чернігівської обласної ради. Зокрема, у змаганнях з плавання — Олексій Коломієць і Владислав Адамович, з кульової стрільби — Інна Афонченко.

Олексій став п’ятиразовим чемпіоном та завоював ще й срібну медаль. Владислав додав до скарбниці два «золота», а Інна — ще три.

Їхні тренери Дмитро Гунько та Геннадій Авраменко кажуть, що такі досягнення — результат клопіткої праці. Вони не сумнівалися, що змагання будуть успішними, але приємно здивовані, що аж настільки.

Спортсмени ж зазначають, що найбільшою мотивацією було — заявити про Україну на увесь світ. Свої нагороди вони присвячують незламним Збройним Силам України.

Сьогодні чемпіонів та їх наставників привітав і начальник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус.

«Дякую, що ви так наполегливо наближаєте нашу найбільшу Перемогу. Мене переповнює гордість», — зауважив начальник ОВА.

Також він зазначив, що навіть в такі складні часи адміністрація шукатиме шляхи розвитку спорту в області. 

Відповідно до обласної Програми розвитку фізичної культури та спорту Чернігівської області на 2021-2025 роки, спортсменам і тренерам найближчим часом виплатять винагороди на загальну суму 333 750 грн.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій 
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Усі бажаючі діти й дорослі могли приміряти на себе туристичне спорядження та пройти один чи кілька етапів за бажанням – на землі чи на висоті.

Керівник гуртка Сергій Пономарчук та його команда навчали всіх премудростям улюбленої справи, підтримували та підбадьорювали новачків, які не одразу наважувалися спробувати. Колектив ЦДЮТ на чолі з директором Оленою Куніциною взяв на себе велику частину організаційної роботи та справ, що лишилися поза кадром.

Результат дуже порадував його організаторів, адже за порівняно короткий час вдалося зібрати 4 455 гривень.

Усі кошти одразу ж перерахували на рахунок Алли Шаповал, на якому консолідуються кошти на амуніцію для воїнів з Коропської громади (з комісією банку вийшло 4 тисячі 433 гривні).

Коропська селищна рада

У півфіналі нашій дзюдоїсті протистояла другий номер світового рейтингу і бронзова призерка Ігор в Токіо з Нідерландів Санне Ван Дайке. У напруженій боротьбі суперниці не виявили сильнішу в основний час, після чого на Golden Score нідерландка зуміла контратакувати українку при спробі кидка, тим самим здобула перемогу.

В свою чергу Наталія у поєдинку за бронзу зустрілася ще з однією дзюдоїсткою з Нідерландів Хільде Ягер. У блискучому стилі вже на перших секундах сутички українка зуміла знайти необхідний захват, після чого виконала болючий прийом у положенні не-ваза, який у підсумку і приніс їй перемогу.

Після закінчення змагань в коментарі пресслужбі ФДУ Наталія розповіла про емоції після завоювання дебютної для себе нагороди на турнірах Світової серії з дзюдо, а також поділилася подальшими планами:

«Дуже гарні емоції, адже для мене це перша медаль з турнірів Grand Slam, і взагалі у дорослій кар’єрі. Тому можна сказати, що я піднялася ще на одну сходинку. Надалі буде ще більше мотивації, адже перемоги додають сил і бажання працювати далі.

До змагань я підійшла в хорошій формі, добре попрацювали з тренерами. Відчуваю себе зараз набагато краще, ніж місяць тому на чемпіонаті Європи. Після тих змагань мені вдалося на 10 днів приїхати додому в Україну, трохи перевести дух, після чого я певний час тренувалася в клубі в Бельгії, а далі приєдналася до наших спортсменів, які на той час перебували на зборі в Італії.

В Грузії нас дуже сильно підтримують, як на арені, так і в місті. Всюди наші прапори, ми чули багато теплих слів на свою адресу. Під час самих змагань грузини дуже підтримували своїх спортсменів, але коли я виходила на татамі, особливо в поєдинку за бронзу, підтримка була шалена. Хочеться сказати дякую всім тим, хто мене підтримував як на арені, так і біля екранів на відстані», - зазначила Наталія.

Фото - IJF

Пресслужба ФДУ

На подолання усієї дистанції Андрію Пономарю знадобилося 92 години 5 хвилин і 1 секунда, найкращий результат встановив на 11-му етапі, фінішувавши на 36-й позиції.

У загальній класифікації посів 117 місце (у 2021 році — 67 місце), у класифікації молодих гонщиків (до 25 років) — 34 місце (у 2021 році — 17 місце).

Своєю участю на Джиро д’Італія-2022 спортсмен оновив рекорд за виступами на усіх гонках Гранд-туру у віці до 20 років. Перед цим він був одним з трьох велогонщиків, які змагалися на такому рівні у віці до 20 років. Тепер же йому це вдалося двічі.

Свого часу тренером Андрія Пономаря був чернігівець Микола Аксюта.

За повідомленням Департаменту сім’ї, молоді
та спорту Чернігівської обласної військової адміністрації

Серед здобутків спортсменів - бронзові медалі у змішаному командному змаганні на літній Олімпіаді-2020 у м.Токіо.

Олена Костевич - 4-х разова призерка Олімпійських ігор, одна з найтитулованіших спортсменок України в історії Олімпіад, вихованка чернігівських тренерів Ігоря та Світлани Чередінових.

За повідомленням Департаменту сім’ї, молоді
та спорту Чернігівської обласної військової адміністрації

Пресслужба ФК "Десна"

Отже, перше «золото» Інна Афонченко здобула 5 травня у стрільбі з пневматичного пістолета на дистанції 10 м. 8 травня вона разом з Олексієм Лазебником виборола другу золоту медаль у змішаній стрільбі (мікст) з пневматичного пістолета на 10 метрів. Третім «золотом» свій актив спортсменка поповнила 9 травня — перемога у вправі з малокаліберного пістолета на дистанції 25 м.

Нагадаємо, Дефлімпійські ігри триватимуть до 15 травня. За інформацією Національного комітету спорту людей з інвалідністю, станом на 10 травня українські дефлімпійці вибороли загалом 103 нагороди: 47 золотих, 29 срібних та 27 бронзових. Це найвищий результат за кількістю медалей у цілому. Другу позицію займає збірна команда США, у здобутку якої 41 медаль (18 золотих, 5 срібних та 19 бронзових). Треті — спортсмени збірної Японії (30 нагород: 12 золотих, 8 срібних та 10 бронзових).

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації
за повідомленням Чернігівського регіонального центру
з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт»