Сепаратисти сільського масштабу

18.06.2015   15:59 —

Чотири села Бахмацького району заявили про своє бажання вийти зі складу Чернігівської області та приєднатися до Сумської. Саме таке об’єднання їхньої територіальної громади, на думку селян, буде добровільним, як і передбачає відповідний закон. На запропонований владою Чернігівщини варіант об’єднання вони не погоджуються та вважають його невигідним для себе та примусовим.

Територія Красненської сільради (населення 1045 осіб), що у Бахмацькому районі, східними своїми кордонами межує з Сумщиною. Тут від Красного до Сумщини 5 км, ще менше – від інших сіл сільради (Тасуїв, Карпенкове, Пирогівка). Остання хата Карпенкового – ледь не в Сумській області. Шукаючи залишки дерев’яної арки на лісовій дорозі, що колись сповіщала про кордон областей, журналіст «Чернігівщини» випадково потрапив у село Селище, яке вже належить до Сумщини (між селами близько 1 км).

Люди – за!

Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» у ст. 4 каже, що при об’єднанні до уваги беруться «історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади».
Ще з XVIII століття Красне було частиною Конотопського повіту і навіть у 1920-х роках відносилося до Конотопського округу. Щоправда, округ і повіт більшу частину часу відносилися до адміністративного центру у Чернігові, але до нього понад 150 км, а до Конотопа близько 15 км. Отож, про історичний зв’язок Красного й Конотопа і говорити зайве.
– Більшість селян з території Красненської сільради та інших «прикордонних» сіл Чернігівщини, працювали й працюють у Конотопі, – говорить мешканець сумського райцентру Віталій, який вже понад 20 років володіє хатою та ділянкою у селі Карпенкове. – Заводи Мотордеталь, арматурний тощо завжди були роботодавцями для селян Чернігівської області. Та що говорити про заводи: он у однієї моєї сусідки по Карпенковому троє синів живуть і працюють у Конотопі, у іншої – донька. Мабуть, у селі немає жодної хати, яка б не була пов’язана з Конотопом.
– Усі свої питання наші люди завжди вирішували у Конотопі, – говорить секретар Красненської сільради Лариса Іващенко. – Там вони працюють, вчаться, продають сільгосппродукцію, здійснюють покупки…
Пояснюється це не тільки більшою розвиненістю Конотопа (населення 92 тисячі) порівняно з рідним райцентром Бахмач (17 тисяч), відстанню (до Бахмача майже 40 км), а й кращою логістикою. Крізь Красне проходить траса регіонального значення Батурин-Конотоп-Суми. І нею – три автобусні маршрути, якими можна дістатися у Конотоп, а одним з них і в Суми (145 км від Красного). А пряме автобусне сполучення між Бахмачем і Красним – відсутнє! Щоб дістатися райцентру, мешканцям сіл Красненської сільради слід або їхати автобусами з пересадкою (декому спочатку пішки до Красного), або автобусом до Конотопа, а вже звідти – електричкою до Бахмача. Останній варіант більш вигідний не тільки економічно (пенсіонерам електричка поки що безкоштовна), а й зручністю, оскільки електрички ходять частіше за автобуси.
– Ось уявіть, як нашим людям добиратися у райцентр, щоб переоформити пай, спадщину тощо, – жаліється секретар ради. – А у лікарню? Ще й медичне обслуговування у Бахмачі набагато нижче рівнем, аніж у Конотопі. Буває, приїде бабуся у бахмацьку лікарню, а її звідти у Чернігів направляють. Це понад 100 гривень в один бік, не кажучи про складність дороги.
Враховуючи вищесказане, після прийняття закону про об’єднання громад у Красненській сільраді провели загальні збори громадян, де вирішили просити Сумщину про прийняття у свій склад.
– Звісно, що 100 чоловік на зборах могли говорити одне, а на ділі виявилося б зовсім інше, – говорить Лариса Іващенко. – Тому керівництво ради разом з депутатами ходили по дворах, дізнавалися думку чи не кожного мешканця, що має право голосу, та збирали підписи. Переважна більшість і письмово висловилася «за».
Слова секретаря ради підтверджують і селяни. Кореспондент не зустрів жодного, хто б був проти.
– Обов’язково до Конотопа, – говорить 74-річний Михайло Бесараб, мешканець села Карпенкове. – Ми вже давно цього хочемо і певні кроки робили ще за радянських часів, але один з керівників колгоспу тоді вперся і справа застопорилася.
Мешканка села Тасуїв Галина Свистун говорить, що якісне автобусне сполучення з Конотопом дозволяє селянам швидко вирішувати свої питання.
– Молодих тут немає, – пояснює пані Свистун, – і якщо з кимось щось трапиться, то що робити? Думаєте, «швидка» з Бахмача сюди приїде? Авжеж!
Родина Матус, підприємці з Красного, своє бажання приєднатися до Сумщини пояснюють зручністю вирішувати у Конотопі свої бізнес-питання.

Чи почують громаду?

Наступним після обходу мешканців ради кроком стало прийняття Красненською сільрадою відповідного рішення та направлення його Сумській облраді. Там його озвучив депутат облради Віктор Тимошенко, який повідомив обранців, що громада, яка сформувалася навколо села Красне, просить включити її до складу Конотопського району Сумської області. Депутати звернення селян з Чернігівщини підтримали.
Однак заковика в тім, що, за законом, об’єднання громад проводиться у рамках області, а тому ситуацію з Красним має вирішувати Кабінет Міністрів та Верховна Рада. Необхідні документи ці органи вже отримали.
– Наш голова їздив у Міністерство регіонального розвитку, яке має вирішувати питання, – повідомляє Лариса Іващенко, – і там йому сказали, що для цього треба вносити зміни до Конституції. Однак і для оголошеного об’єднання громад слід змінювати Конституцію, а її не міняли, що прийняти закон про об’єднання не завадило.
Сповістили красненці про свої наміри і Чернігівську облраду. У листі просять не включати сільраду до перспективного плану реформування області. Тепер їм лишилося тільки чекати рішення з Києва, щоб дізнатися: чи дослухається столиця до справді добровільного рішення громади Красненської сільради, чи змусить «добровільно» об’єднуватися навколо Батурина.
– За розробленим перспективним планом нас віднесли до Батуринської територіальної громади, – говорить секретар ради. – Але автобусного сполучення у нас немає і з Батурином. Тільки до московської траси, звідки до міста близько 3 км. Як 80-літній бабусі дістатися туди по якусь довідку?
Напевне і на це розробники плану знайдуть відповідь – скажуть, що після об’єднання автобус до Батурина буде. Однак якщо зараз немає, то звідки йому взятися?
– Кажуть, що тоді у громади буде більше грошей, – переповідає пані Іващенко, – але чому тоді, а не зараз? Дайте зараз. Ні, з початку року у нас гроші, тобто податки, забрали. Зокрема, найголовніший для нас – на доходи фізичних осіб. Об’єднайтеся, говорять, тоді й гроші будуть.
Керівництво Красненської сільради відхиляє ймовірні звинувачення, буцімто це все вони каламутять воду, щоб зберегти свої робочі місця. По-перше, каже пані Іващенко, вони і до сільради десь працювали і після будуть, а, по-друге, Сумська область теж буде реформуватися, і у разі приєднання до неї Красненська сільрада теж стане частиною якоїсь територіальної громади Сумщини.
– Ми запрошуємо керівників району та області, щоб приїхали до нас на громадські слухання і пояснили нашим людям, що кожен з них виграє від приєднання до Батурина, – говорить пані секретар, – однак поки що не приїздять.
Слід зауважити, що не дуже в захваті від перспективного плану і Рубанська сільрада Бахмацького району, на території якої народився голова Чернігівської облради Микола Звєрєв – головний ініціатор реформування області. На зустрічі у районі голова сільради буцімто цікавився у керівників райради: чи на такому ж, з дірявим дахом, автобусі будуть возити школярів після об’єднання громад, на якому возять зараз? У відповідь тільки знизали плечима.

* * *
Найцікавіше у законі про добровільне об’єднання громад – те, що він не передбачає… відмови, тобто усі повинні добровільно підтримати. Не будуть же, інакше, різні території області жити за різним територіальним поділом: одні стануть територіальною громадою одного з 4 районів області (план передбачає залишити на Чернігівщині 4 райони), а інші залишаться сільрадою одного з 22-х неіснуючих районів області.
Чи не варто було б спочатку вислухати (дійсно вислухати, а не на папері) думку мешканців усіх сіл області, з ким і на яких умовах вони хочуть об’єднатися, і тільки потім розробляти плани? Ось тоді об’єднання дійсно було б добровільним, а не примусовим, як зараз.
До речі, після «добровільного» об’єднання громад закон передбачає обрання у кожному селі так званого старости. Він буде представляти інтереси селян у відповідній раді, буде членом її виконкому та братиме участь у підготовці бюджету територіальної громади. Колись, у часи німецької окупації, в українських селах вже були старости, але вони обиралися не народом, а ворогом. З цього приводу навіть анекдот є:
– Діду, а ти з німцями воював?
– Воював, унучку. Самого Гітлера брав! Брав його під ручку і казав: «Проходьте, пане, дім старости – Ваш дім».

http://zemlyaivolya.net/news/separatisti_silskogo_masshtabu.html