Скорочення по "залізній дорозі"

28.03.2015   09:17 —

Під загрозою звільнення опинилися 22 працівники амбулаторії залізничної станції Прилуки.

Гребінківська районна рада, якій підпорядкована вузлова лікарня станції Гребінка – власник амбулаторії, з метою недопущення кредиторської заборгованості по заробітній платі наказала привести штатну чисельність закладу у відповідність до виділених бюджетних асигнувань, скоротивши із 26 квітня всі медичні посади.

Загалом така проблема характерна для відомчих медзакладів по всій країні. Через бюджетні новації фінансування лікарень, у тому числі й відомчих, передано до місцевих бюджетів. При запровадженні законодавчих змін не враховано багато аспектів, бо очевидно, що міський бюджет, принаймні Прилук, не зможе покрити всі потреби залізничної амбулаторії, адже щорічна сума фінансування цього закладу в минулому становила два мільйони гривень.

На сесійному засіданні прилуцькі обранці проголосували за взяття на баланс міста приміщення амбулаторії, що знаходиться в одноповерховому будинку і має 17 діагностично-лікувальних та медико-біологічних кабінетів. Але взяття на баланс – це лише частина вирішення проблеми. Від подарунку у вигляді 22 медпрацівників міська влада відхрещується, даючи таку відповідь на звернення працівників амбулаторії про допомогу:

«КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» надає широкий спектр якісних лікувальних послуг як жителям міста Прилуки, так і прилеглих районів. Заклад «Вузлова лікарня станції Гребінка статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця"» повторює окремі послуги, що надаються Прилуцькою центральною міською лікарнею. В умовах економічної скрути фінансування дублюючих послуг є неефективним та економічно необґрунтованим використанням бюджетних коштів» (міський голова Дмитро Барнаш).

Станом на сьогодні питання про закриття установи висить у повітрі від Києва до Прилук. А поки влада міста думає, працівники амбулаторії шукають будь-якої допомоги від народних депутатів, міністрів і навіть Президента, аби втриматися на роботі в такий нестабільний час. Ось що вони пишуть депутату Верховної Ради Олегу Дмитренку:

«Фактично з 26.04.2015 року всі працівники закладу будуть безробітними. На наше прохання до міського голови Д. В. Барнаша та до головного лікаря КЛПЗПЦМЛ Л. В. Івченко взяти нас до штату Прилуцької міської лікарні нам було відмовлено у зв’язку з відсутністю фінансового ресурсу для виплати нам заробітних плат, а також вільних вакансій. Було запропоновано лише 2 ставки для лаборанта та санітарки. А що робити іншим?

Просимо Вас сприяти у вирішенні питання щодо створення на базі нашого закладу якогось філіалу, де могли б надаватися певні медичні послуги. Наприклад, залізничники могли б проходити медичну комісію, а за рахунок перерахованих коштів їхніх організацій амбулаторія могла утримуватись так, як це й відбувалося багато років. Або створення амбулаторії сімейної медицини, що буде входити в штат працівників Прилуцької міської лікарні.

Амбулаторія є історичною пам’яткою архітектури. Там працював лауреат державної премії СРСР, народний артист СРСР, професор, доктор мистецтвознавства, академік АН Української РСР, видатний композитор Левко Ревуцький. Довгий час амбулаторію очолював заслужений лікар України Леонід Марченко. У 2012 році будівлі амбулаторії виповнилося 100 років».

Олег Дмитренко направив депутатське звернення до в. о. голови Чернігівської облдержадміністрації Сергія Журмана з проханням вжити заходів щодо збереження діяльності амбулаторії, прикріпивши звернення працівників на трьох аркушах, а також лист прилуцьких залізничників до Міністра інфраструктури України:

«Усе життя ми обслуговувалися, лікувалися, проходили медичні комісії в залізничній амбулаторії. У зв’язку із закриттям ми залишаємося без медичного обслуговування. Де тепер потрібно нам лікуватися, проходити медичні огляди? Ми вимагаємо повернути нам медичну комісію в Прилуки, за місцем проживання. Треба не допустити зриву лікувального процесу, адже це ставить під загрозу безпеку руху поїздів та створює незручності для залізничників і населення, яке користується послугами цього закладу».

Як стало відомо «Граду», амбулаторія обслуговує 3596 чоловік. Із них 735 дітей, 728 працівників залізниці та 2080 пенсіонерів. То що ж думають з приводу доцільності існування даного закладу та рівня надання ним медичних послуг люди, які ними користуються?

Володимир Міщенко (машиніст):

– Я прийшов сюди працювати відразу після школи. З 1981 року користуюся послугами амбулаторії. Уся моя сім’я також відвідує цей заклад. Ці люди знають, які в мене хвороби хронічні, які не хронічні, як мене лікувати і чим допомогти. Закривати амбулаторію в жодному разі не можна, бо залізниця – це живий організм, у нас все взаємопов’язане. Приберіть із цього організму те, що відповідає за його життя, і що вийде?

Володимир Бойко (начальник станції Прилуки):

– Зважаючи на рівень фінансування закладу, медики справляються зі своєю роботою відмінно. Амбулаторія потрібна не лише залізниці, а й людям, які живуть неподалік. На вокзалі немає медичного пункту, тож хто моментально вибігає на поміч людям, яким зненацька стало погано, а швидка добирається сюди не завжди вчасно?

Ніна Звягінцева (місцева жителька, мати двох дітей):

– Анна Самара – наш педіатр. Її діагнози завжди точні. Згадую випадок, коли до неї приводили діток, так вона ставила діагнози, які підтверджували в столичному «Охматдиті» й дивувалися їх точності. Нам зручно відвідувати амбулаторію. Якщо навіть не встигаю дістатися сюди, лікар завжди чекає до останнього пацієнта. Подобається, що всі лікарі тут дуже чуйні, вони переймаються проблемами людей, а не пишуть щось у картках, аби лише від них відчепились.

Петро Сухенко (машиніст)

– Та що говорити! Подумайте про пенсіонерів, які живуть поруч, – ці лікарі завжди їх виручають, за першим викликом мчать на допомогу. Залізниця – це справа досить травматична, трапляється, що хтось падає з колії або ще гірше… У нас же думають, аби тільки зекономити на людях! Та куди вже далі, якщо в жителів прилеглих сіл забирають можливість якісно, зручно, а головне – безкоштовно лікувати своїх дітей?

Спостерігаючи за тим, як пенсіонер, підійшовши до віконця реєстратури, майже зі сльозами на очах запитує: «Забирати картку додому? А може, все ще зміниться? Як же я тепер без вас буду?», стає зрозумілим єдине – спеціалістів необхідно зберегти будь-якою ціною. Тому реорганізація відомчих лікарень має бути поєднана лише з оновленням, можливо, зі встановленням вузької актуальної спеціалізації. Такий варіант розвитку подій передбачає і голова постійної депутатської комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення міської ради Ігор Кашпур:

– Що стосується самої амбулаторії, ми не можемо її залишити в такому стані, як зараз. Але її можна зробити комунальним підприємством, прописавши в статуті, що заклад має право брати гроші за лікування і здачу в оренду приміщень. За рахунок цих коштів частково можна буде покрити заробітну плату колективу. Але приміщення має зберегти своє призначення, адже це медичний заклад. Можна відкрити кабінет сімейного лікаря. Хоча із працюючих ніхто такого фаху не має, терапевт може пройти курси за свій рахунок.

Найближчим часом міський голова має зустрітися за столом переговорів із представниками Гребінківської вузлової лікарні та працівниками амбулаторії, щоб розставити усі крапки цієї проблеми над «І». Тож далі буде…

http://gradpryluky.info/index.php/rubriki-gazeti/rubryky-gazety/redaktsijna-stattya/item/540-%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%BE-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%96