“Головний” Дід Мороз України живе в Чернігові

29.12.2011   15:31 —

Відомо, що на Діда Мороза не можна вивчитися в жодному навчальному закладі. Та, попри це, в новорічні дні представники цієї небуденної “професії” з’являються, як за помахом чарівної палички.

Зрештою, так воно і повинно бути, адже в Новоріччя у кожен дім, і особливо той, де є діти, входить казка. Та чи всі сучасні Діди Морози відповідають справжньому образу цього легендарного старослов’янського персонажа? Про це та інше кореспондент УКРІНФОРМу розмовляє з чернігівцем Жаном Попковим – Дідом Морозом, який чотири роки поспіль вітав Україну з Новим роком із київського Майдану Незалежності.

– Жане Валентиновичу, коли і де Ви вперше приміряли образ Діда Мороза?

– Багато років я жив і працював у Нижньовартовську Тюменської області Росії. Саме там 1984 року я й почав займатися організацією святкових заходів. Спершу спробував себе в ролі Нептуна, а вже взимку – Діда Мороза. Відчувши смак цієї роботи, зрозумів, що мені вона подобається, і відтоді з року в рік я вдягаю шубу, бороду і йду до дітей. Несу казку в дім людський, радість, трішки щастя, подарунки, усмішки… П’ятий рік поспіль у святкові дні працюю на головній ялинці країни в Києві.

– А як Ви стали головним Дідом Морозом України?

– Офіційно такого звання мені ніхто не присвоював, оскільки його не існує. А називають мене головним із легкої руки журналістів. Шукаючи гарного Діда Мороза для запису привітання українському народові з Новим роком, представники центральних телеканалів завжди підходять до мене. Цей факт сприяє і моїй загальній популярності. Зокрема, коли я приходжу на Майдан, мої колеги (а їх там більше 100), піднімають руки і промовляють: “Головному Дідові Морозу України – наш полум’яний привіт!”

– У чому секрет Вашого успіху – Ви ж не один там такий гарний, всі в шубах-бородах?

– Справді, Дідів Морозів, які мають вишукані костюми і вміють достатньо професійно провести свято, на Майдані багато. Тому я не вважаю себе найкращим. Але я – добротний, справжній, авантажний і казковий. Оце, я гадаю, найголовніше, що приваблює до мене людей.

Річ у тім, що я – професійний працівник культури. А тому, беручись за якусь роль, ставлюся до неї дуже відповідально. Знаючи витоки, звідки походить Дід Мороз і як він має виглядати, я намагаюся максимально правдиво відтворити його образ. Я особисто купував матеріал для шуби, замовляв її, вчився накладати грим і таке інше. Додав антуражу і мій (що гріха таїти) животик, і ніс “картопелькою” – тут все має значення. І тому коли я надягаю шубу – відразу видно, що це справжній Дід Мороз.

– А чим відрізняється професійний Дід Мороз від аматора?

– Якістю костюма й культурою спілкування. Є, звичайно, шуби розкішні, дорогі. Але ті, хто їх шиє, часом не розуміють того, що вони повинні відрізнятися від одягу, приміром, короля чи російського царя і нашивають невластивий їм позумент. Борода теж має бути не ватяна, а максимально схожа на справжню, фірмова. Те ж стосується перуки і гриму – все повинно створювати образ, близький до того, який люди пам’ятають зі старих казок, мультиків і кінофільмів.

Велике значення має також культура спілкування. Багатьом Дідам Морозам її, на жаль, не вистачає. Адже треба підійти до кожної дитини, яка з’являється поблизу, і спитати, як мінімум: “Чи слухаєшся маму й тата?”, “Як вчишся?”, “Чи чистиш вранці зубки і вушка?”, “Чи вмиваєшся?”. Це – ціла робота. Добре, якщо з рукавички ще й цукерку дістанеш. Мінімум жадібності – максимум радості на обличчі дитини. А коли залучають до роботи “дядь Вась”, які, бува, напиваються і поводять себе непристойно, то це, звісно, заслуговує осуду.

– А як Ви, професіонал, ставитеся до “третього питання”? Адже ж і Вам, певно, пропонують чарочку на викликах?

– Всередину мого посоха вміщується три літри горілки. Коли мені пропонують чарку, я його підставляю і кажу: “Хочеш пригостити – лий сюди, а в домі я пити не хочу”. Звісно, я не святий, і коли стомлююсь чи замерзаю, то іноді десь обіч дозволяю собі трохи випити з посоха. Але це ніяк не позначається на моїй роботі, як і на роботі будь-якого професійного актора взагалі.

– Ви говорили, що на головній ялинці країни працює більше сотні Дідів Морозів. Як ви всі туди потрапляєте, чи підтверджуєте якось свою кваліфікацію?

– Ніякої кваліфікаційної комісії з визначення нашої професійності не існує. Ми працюємо від агентств із організації свят, з якими укладаємо угоди, отримуючи таким чином дозвіл для роботи на ялинці. Ми зобов’язані стояти на Майдані як персонажі і приваблювати людей на фотографування. Крім того, виїжджати на виконання замовлень, які надходять до агентств. На головній ялинці України працює 10-15 агентств зі своїми Дідами Морозами і Снігуроньками.

– Вам доводилося вітати дітей відомих політиків, керівників країни?

– Я вітав дітей багатьох керівників країни, і, треба віддати належне батькам, всі діти виховані, стримані, привітні, добре підготовлені. Як і належить, читають віршики, танцюють, виглядають дуже гарно і, взагалі, з ними приємно спілкуватися. Але такі візити – особливі. Адже одна справа, коли заходиш в однокімнатну квартиру, і зовсім інша, коли в палац з високою стелею, розкішною ялинкою і купою обслуговуючого персоналу. І тут в нагоді стає досвід. Якщо його немає – провал забезпечено. Тому що в такій обстановці потрібні експромт, уміння не розгубитися й поводити себе гідно – це дуже важливо.

– Минулого року в місцевій пресі Ви розповідали про відкриття в Чернігові школи Дідів Морозів. Скількох людей Ви навчили премудростей цієї професії, чи працювала ця школа напередодні очікуваних новорічних свят?

– Уся школа – це я та мій ентузіазм. Вона не має ані офіційного статусу, ані матеріальної підтримки. Торік за методикою, за якою колись навчали мене, я підготував трьох Дідів Морозів зі Снігуроньками. Вони дізналися і зрозуміли, що таке антураж Діда Мороза, якою має бути його шуба (не халат, як це нерідко буває), як себе в ній поводити, якою ходою потрібно ступати, як писати сценарний план, зустрічати дітей, працювати з батьками, із сім’єю в цілому. Тому що з дитиною – одна розмова, з батьками – друга, з усією родиною – третя. Снігуронькам традиційно відведено другорядну роль, але Дід Мороз має чітко знати свою роботу й розуміти, що він прийшов до дитини і заради дитини.

У поточному році охочі вчитися теж були, але я не схотів цим займатися, оскільки мені цю роботу ніхто не оплачує. Школа, я вважаю, повинна діяти при якійсь офіційній організації, а в підготовці якісних Дідів Морозів має бути зацікавлена міська влада.

– Але ж Ваша робота – бізнес, до чого тут влада?

– До того, що новорічні заходи пов’язані з підростаючим поколінням, його вихованням, створенням для малечі не фальшивої, а справжньої казки. Бо коли її приносять худорлявий юнак чи перевдягнена вихователька, діти відразу бачать, що це халтура і обман. Деякі з них спеціально підходять, відхиляють шубу і дивляться, у що Дід Мороз взутий. Тоді кажуть: “Це несправжній Дід Мороз, тому що він – у джинсах і кросівках, а не в штанях і валянцях”.

Діти перестають вірити в Діда Мороза і прямо про це говорять. Казка йде з їхнього життя і в цьому, на моє глибоке переконання, винні система виховання і освіти. Коли я ходжу на виклики, то бачу велику різницю між дітьми з небагатих родин і з заможних, це – небо і земля. У бідніших дітей очі горять: Дід Мороз прийшов, приніс нам, можливо, шматочок щастя, надію на здійснення мрії. А діти з багатших родин нерідко стоять байдужі, їм “по-барабану”, що ти перед ними робиш. Для них ти – куплений батьками клоун, який прийшов тут “локшину на вуха вішати”.

Інша проблема – надмірне навантаження в дитсадках і школах. Моєму синові 8 років, він третьокласник, тож я про це знаю не з розповідей. І тому стверджую: школа позбавляє дітей дитинства. У них повинен залишатися час для ігор і казок. А то приходить дитина о 13-й додому, обідає, і до 21-ї години сидить за уроками. Ані погратися, ні переглянути мультики вона не може, бо ніколи. Дітям потрібні нормальні іграшки, а не бакугани чи люди-павуки, потрібні якісні підручники з милозвучними персонажами, і – справжні Діди Морози. От тому й кажу, що влада має не лишатися осторонь їх підготовки.

– Чернігівщина – найпівнічніша область України. І це, вважаю, символічно, що “головний” Дід Мороз України – саме звідси.

– І тому в мене є ідея збудувати під головною ялинкою Чернігова чи десь на околиці міста під лісом справжній будиночок українського Діда Мороза – з великим вікном і гномиками при вході. Люди за певну плату могли б до нього заходити, спілкуватися з господарем, фотографуватися, чаю з ним попити. Звідти Дід Мороз міг би виїжджати в санях у місто. За бажання можна багато чого цікавого придумати. Якщо такий будинок має Великий Устюг в Росії, то чому його не може бути у нас? Я пропонував деяким бізнесменам втілити цю ідею, проте відгуку не знайшов. Хоча Чернігів міг зблиснути цим на всю Україну.

– Будемо сподіватися, що скрутні часи минуть і Ваші мрії про професійних Дідів Морозів та хатинку під лісом справдяться. Тим паче, що можливість загадувати бажання наближається. Дякую за інтерв’ю.

– А я усіх читачів вітаю з Новим роком! Зичу всім щастя, здоров’я, дітям – слухатися батьків, а дорослим – замислюватися над тим, які іграшки вони купують своїй малечі і які почуття ними розвивають! Веселих свят!

http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=1067119