Місто парків і церков: Як Чернігів за 25 років так і не став великим туристичним центром

03.09.2016   12:05 —

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. 25 років змін на вулицях наших міст Інформаційне агентство 112.ua

Вузький міст через величну Десну і така ж вузька дорога не кращої якості кажуть нам, що ми практично досягли пункту свого призначення. З-за дерев видніються лазні Катерининської церкви – яскравого прикладу козацького бароко Лівобережжя.

Ми в Чернігові – стародавньому місті на Десні, в минулому великому економічному і соціально-культурному центрі, а зараз звичайному депресивному обласному центрі

25 років незалежності – це чверть століття повільного, але неминучого занепаду Чернігова. У часи СРСР Чернігів був великим промисловим центром – тут процвітала хімічна і легка промисловість, машинобудування і оборонка. Зараз від цього практично нічого не залишилося, а головним джерелом міського бюджету є податок на доходи фізосіб і субвенції з держбюджету. З Чернігова їдуть на роботу в Київ, Росію і Білорусію, а середня зарплата значно відстає від середньої по країні. Чернігів плететься у хвості рейтингів найкращих для життя міст і практично залишився на задвірках культурного життя.

Безумовно, Чернігів вже давно не на перших ролях в Україні. Це не місто-мільйонник, куди центральна влада інвестує значно більше коштів, це не стратегічно важливий регіон, який центр утримує з політичних мотивів, і це навіть не туристичний центр, який є обличчям держави. Однак у радянські часи розрив в добробуті між Черніговом і умовним Києвом чи Харковом був не настільки разючим. Зараз він кидається в очі відразу, як тільки під'їжджаєш до міста.

* * *

Економічна і соціальна ситуація в країні, як зараз, так і в 1991 році, безпосередньо залежала від політичної ситуації. 25 років тому розпадався Радянський Союз, це не могло не позначитися на житті Чернігова. До речі, жителі Чернігова у березні 1991 року активно голосували за збереження СРСР (83%), а 1 грудня того ж року майже всі підтримали незалежність (93%). Розвалу Радянського Союзу передували дуже непопулярні серед населення радикальні економічні реформи. І в цей час почався економічний спад. Промисловість у 1990 році працювала на 2% гірше попереднього року. І тенденція лише погіршувалася.

"25 років тому Чернігів вважався великим промисловим містом. Тут працювало п'ять підприємств всесоюзного значення (наприклад, "КСК", "Хімволокно", "ЧеЗаРа", - ред.), на кожному з яких працювало понад 10 тисяч людей. Доходи від діяльності підприємств надходили до міського бюджету, і місто планомірно і стабільно розвивалося, будувалося житло, школи, лікарні, театри", - каже Володимир.

У 80-х Чернігів вважався "космічним" містом, нітрохи не меншим за Дніпропетровськ. Гордістю сіверського краю був Чернігівський завод радіоприладів ("ЧеЗаРа"), одне з містоутворюючих підприємств Чернігова, завод радіоапаратури, спроектований для спільних космічних потреб, який тривалий час працював на оборонний і ракетно-космічний комплекс колишнього СРСР. На заводі працювали близько 17 тисяч осіб, а підприємство працювало з новітніми досягненнями науки і техніки. Втім, у 1991 році економічний спад вже був очевидний, ВПК втрачав свою вагу в економіці, тому підприємство налагоджувало випуск апаратури зв'язку для міських АТС, а також радіорелейного обладнання, освоювало випуск нетрадиційних для машинобудівного підприємства видів продукції — операційних столів, гінекологічних крісел, ін'єкційних голок та іншого. Вже в новому тисячолітті завод розробляв системи для програми "Морський старт", працював у співпраці з російськими компаніями, поки ці зв'язки не обірвалися. Якби не збільшення вітчизняного оборонного замовлення в 2015 році, "ЧеЗаРа" могла б дійти і до банкрутства, як, наприклад, ще один промисловий гігант Чернігова – "Хімволокно". У минулому році завод радіоприладів отримав ліцензію на виробництво і ремонт військової техніки і трохи підняв голову. А три тисячі людей ще мають роботу. В цьому році держава позбулася всіх своїх 25% акцій заводу, продавши їх за 4,67 млн грн. У минулому році компанія працювала в збиток (близько 16 млн грн), хоча активи зросли до 143 млн грн. "Ділова столиця" зазначає, що частку в компанії має Дмитро Крючков, якого видання називає "однією з впливових персон на енергоринку України".

Менше пощастило іншому містоформуючому підприємству. Чернігівський комбінат хімічного волокна, або просто "Хімволокно", - одне з провідних підприємств хімічної промисловості УРСР, яке до кінця 80-х років виробляло 30 видів ниток і волокон для підприємств текстильно-трикотажної промисловості СРСР, а також технічні нитки з аніду і капрону і кордну тканину збільшеною міцністю, випуск якої комбінат освоїв першим серед підприємств СРСР. На заводі працювало близько 10 тисяч осіб. Хоча в період незалежності кількість робітників зменшилася, проте важливість підприємства було складно переоцінити – це було єдине в Україні підприємство, яке випускало кордну тканину, необхідну для виробництва автомобільних шин і шин для літаків, і найбільше в СНД. "Хімволокно" виробляло 34% всього обсягу хімічних волокон і ниток. Але у 2013 році підприємство було ліквідовано після банкрутства, а на її уламках виникли дві нові компанії.

"Це все витівки росіян. "Хімволокно" належало офшору, пов'язаному з "Альфа-Груп", фактично не мало конкурентів в Україні та в СНД, мало активи майже на мільярд гривень, понад 2 тис. співробітників, але... Просто взяли і закрили, сказали – збиткове. Мабуть, звільняли ринок для якоїсь іншої компанії", - вважає Володимир.

Ще однією візитною карткою Чернігова 25-річної давності був камвольно-суконний комбінат — одне з найбільших підприємств текстильної промисловості Союзу, а потім і України. До 1989 році комбінат вийшов на рекордні в СРСР потужності для вовняного текстилю (24,5 млн погонних метрів тканин на рік). На підприємстві працювало 11 тисяч людей. КСК був найбільшим текстильним підприємством не тільки на території СРСР, але й у всій Європі, оснащений за останнім словом техніки. До речі, зараз справи у КСК йдуть трохи краще, ніж у інших, раніше містоутворюючих підприємств міста. Концерн "Чексіл", як тепер називається підприємство, що виробляє понад 70% вовняних тканин в Україні, експортує свою продукцію в 20 країн світу, забезпечує роботою тисячі людей і навіть утримує жіночу футбольну команду "Легенда" - одного з лідерів вітчизняного жіночого футболу. "Зараз КСК працює в невеликий прибуток, платить працівникам гідні зарплати, а належить росіянам", - додає Володимир.

Крім того, в місті в 1991 році працював ряд інших підприємств - Чернігівський автомобільний, інструментальний і механічний заводи, Меблева фабрика, "Чернігіввовна", пивкомбинат "Десна" та інші. Річковий порт Чернігова був одним з найбільших подібних портів в УРСР, сюди по Десні возили будматеріали. У 1991 р. вантажообіг порту склав 5,2 млн тонн, а зараз коливається біля позначки 500 тис. тонн. Крім вантажних перевезень, порт здійснював також і пасажирські перевезення. Вниз по Десні в 1991 році ходила "Ракета", не кажучи вже про інші судна. Також Чернігів був важливим залізничним вузлом при поставках промислової продукції в Росію і Білорусію, зараз же вантажообіг в цьому напрямку зійшов нанівець. Хоча залізничний вокзал відреставрували, зберігши його історичний вигляд.

У Чернігові в 1991 році нараховувалося 648 профспілкових організацій, які об'єднують 184 тисячі осіб. За рік у місті вироблялося 32 млн кв. м вовняних тканин, 60 тис. тонн хімічних волокон, 75 млн кв. м кордної тканини, 17 тис. штук піаніно, 1,6 млн пар взуття, 200 тис. чоловічих костюмів. Погодьтеся, вражає.

До кінця 80-х – початку 90-х років промисловість забезпечувала розвиток міста. Були гроші і на нові житлові будинки, і на культурно-масові заходи. Після складних 90-х і внаслідок невмілого менеджменту велика промисловість в Чернігові прийшла в занепад. Містоутворюючі підприємства тримаються на плаву, але, по суті, вже не є містоутворюючими.

Зараз як за кількістю зайнятих, так і за обсягом виробництва продукції лідерство в чернігівській промисловості утримує машинобудування. У місті виробляють автобуси на Чернігівському автозаводі, існує великовузлове складання іномарок. Кожен любитель пива знає, що пивкомбінат "Десна", викуплений "САН Інбев Україна", виробляє хмільний напій під брендом "Чернігівське". Взагалі, харчопром у Чернігові розвивається. Завод продтоварів "Ясен", кондитерська фабрика "Стріла", Макаронна фабрика і ряд інших підприємств відомі далеко за межами міста. Як і підприємства легпрому - швейна фабрика "Елегант", взуттєва фабрика "Берегиня", швейна фабрика "Северянка".

Однак, незважаючи на це, у промисловості зайнята лише чверть працюючого населення міста. "Влада міста заявила, що промислове виробництво – це не основний напрямок розвитку Чернігова. Основним назвали туризм. Правда, за ці роки і туризм не розвинули, і промисловість практично поховали. Замість цього у Чернігові виникло кілька великих і велика маса дрібних базарів і базарчиків. По місту майорять МАФи, магазини, торговельні лотки. Торгівля, держсектор і сфера послуг стали головними роботодавцями. Сьогодні бюджет міста наповнюється за рахунок податків з фізичних осіб. А за фактом Чернігів живе за рахунок дотацій і субвенцій. В цьому випадку говорити про розвиток міста досить складно", - скаржиться Володимир.

Цифри підтверджують його слова. За підсумками 2015 року доходна частина бюджету міста становила 1,6 млрд грн, з яких 973 млн грн становили субвенції з Києва. Ще 300 млн грн збирали з фізосіб – це стільки ж, скільки давали бюджету підприємства.


Сергій Звиглянич


http://ua.112.ua/statji/misto-parkiv-i-tserkov-yak-chernihiv-za-25-rokiv-tak-i-ne-stav-velykym-turystychnym-tsentrom-335634.html