“Булатна” бригада

15.06.2013   09:15 — Агенцiя

Селище Гончарівське – одне з наймолодших не тільки на Чернігівщині, а й в Україні. Воно виникло і живе саме завдяки військовим. Тут дислокується одна з найпотужніших військових частин Сухопутних військ ЗС України – 1-ша окрема гвардійська танкова бригада.

Рішення про початок будівництва на Чернігівщині поблизу хутора Гончарів 7-го танково-артилерійського полігона командування Київського військового округу ухвалило на початку п’ятдесятих років. Тоді сюди приїхав командувач Київського ВО генерал армії Василь Чуйков і власноруч забив перший кілок на місці майбутньої новобудови. Згодом у мальовничій місцевості посеред соснового лісу було зведено перші ДОСи – будинки офіцерського складу. Так почалася історія Гончарівського та його гарнізону, якому нещодавно виповнилося 60 років від дня заснування.

Передісторія

1-ша окрема танкова бригада має почесне найменування Гвардійська Новгородська, Чернігівська Червонопрапорна, орденів Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського, Суворова, Червоної Зірки, адже вона є правонаступницею прославленого танкового полку.

У грізні роки Великої Вітчизняної війни, 11 грудня 1942 року був сформований 292-й гвардійський танковий полк. Воїни частини пройшли бойовий шлях від Ленінграда до Бранденбурга, виявляючи масовий героїзм. Понад триста бійців полку нагороджено бойовими орденами і медалями. Військовослужбовці бригади свято бережуть пам’ять про славних попередників, а в одній з казарм розташовано ліжко почесного солдата з’єднання старшого лейтенанта Юрія Сагайдачного. За героїзм і успішні дії під час форсування Дніпра його було нагороджено орденом Леніна та Зіркою Героя Радянського Союзу. А з 17 липня 1998 року наказом Міністра оборони України зараховано почесним солдатом до списків особового складу 1-ї окремої танкової бригади навічно.

Після війни 292-й гвардійський танковий полк увійшов до складу 72-ї стрілецької дивізії. Місцем його дислокації стало селище Гончарівське. З часом маленький гарнізон почав розростатися, тут дислокувалися механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, інженерні частини, авіатори і десантники. А в 70–80-тих роках, у невеличкому селищі з двох вулиць – Танкістів і Артилеристів – було аж дев’ятнадцять військових частин. У 1997 році на базі полку створено 1-шу окрему танкову бригаду.

Про те, що селище збудовано військовими і проживають тут колишні й діючі захисники, красномовно свідчить і той факт, що на гербі Гончарівського, у верхній його частині, зображено воїна часів Київської Русі у шоломі, зі списом і щитом у руках – захисника Батьківщини.

Клас підтверджує реальна бойова стрільба

Ця окрема танкова бригада – єдина у Збройних Силах, на озброєнні якої знаходяться модернізовані українські танки Т-64 БМ “Булат”. Нині “Булатами” укомплектовано два танкові батальйони. До речі, бойові машини оснащено сучасними керованими ракетами “Комбат”, високоточною зброєю, яка здатна влучно вражати танки, БТРи, ДОТи та ДЗОТи, системою динамічного захисту та наведення, потужним двигуном.

– Бригада до виконання навчально-бойових завдань готова й чимала заслуга в цьому офіцерів бригади, які добре знають свою справу. Серед них, зокрема, підполковники Анатолій Таранюк, Олександр Лютик, майор Олександр Насінник, капітан Олександр Мороз. Служба гончарівських танкістів насичена бойовими навчаннями. В частині постійно виконуються стрільби штатним артилерійським пострілом з танків, навчальні вправи з кулемета БМП та стрілецького озброєння, проводяться командно-штабні мобілізаційні навчання та командно-штабні тренування, – зазначив командир бригади полковник Андрій Грицьков.

Торік воїни-танкісти вперше за останні роки виконали вправу стрільб штатним артилерійським пострілом з озброєння танка з ходу. Стрільби проводилися з чотирьох машин навчально-бойової групи. Танкісти продемонстрували високий рівень професійної підготовки, пристойну влучність стрільби з відстані понад півтора кілометра. На полігоні військової частини встановлено обладнання, за допомогою якого бойові машини підключаються до електричного струму. Це дозволяє привести у дію їх систему управління вогнем без запуску двигуна і, відповідно, використання пального. Таким чином, стрільби за програмою бойової підготовки тут проводяться у повному обсязі. Сто відсотків особового складу частини виконують вправи з бойовою стрільбою зі штатної зброї та озброєння бойових машин.

Тому за підсумками масштабних навчань, танкісти з Гончарівського отримують традиційно високу оцінку вищого командування.

Успіхів досягли й артилеристи бригади. Офіцери й солдати 1-го гаубичного самохідного артдивізіону добре виконали свої завдання на тактичних навчаннях з бойовими стрільбами з самохідних артилерійських установок 2С-1 “Гвоздика”.

Уже традиційно офіцери бригади протягом кількох років здобувають перемогу на конкурсі серед артилеристів Сухопутних військ Збройних Сил України “Залп”. І торік призові місця дістались “лісовим вовкам”, як інколи називають гвардійців з Гончарівського через зображення на бригадній емблемі вовка. Відповідно 1, 2 і 3 місця посіли підполковник Анатолій Таранюк, капітани Дмитро Сахненко і Олександр Кириченко.

Не забувають танкісти знайомити з військовою справою і школярів. Понад тисячу учнів випускних класів Чернігова щорічно виконують навчальну вправу з автомата АК-74 на полігоні танкової бригади. Офіцери та контрактники з розвідроти забезпечують та супроводжують виконання стрільб, які є логічним завершенням вивчення предмета “Захист Вітчизни”. Відвідуючи частину, навчальні класи, парк бойових машин, казарми, їдальні, музей бойової слави тощо, школярі ближче знайомляться зі службою та побутом військовиків.

Активне життя військового містечка

У військовому містечку в 15 житлових будинках і двох гуртожитках “Зірка-1” і “Зірка-2” мешкає близько 3 тисяч осіб. Це переважно сім’ї ветеранів військової служби і військовослужбовців 1-ї окремої танкової бригади. Населення Гончарівського порівняно молоде. У місцевій гімназії навчається близько 400 учнів, а в дитячому садку виховується понад 100 дітей. Також у селищі працює школа мистецтв.

До Чернігова – 40 кілометрів. Щогодини курсують автобуси до обласного центру. Організований і рейс до Києва. У гарнізоні діє торговельна мережа з понад десяти магазинів і кафе. Кваліфіковану медичну допомогу можна отримати в лікарняній амбулаторії. Окрема тема – діяльність 20-го гарнізонного будинку офіцерів, де проводиться переважна більшість селищних урочистостей, демонструються кінофільми, організовуються концерти, виставки та різноманітні вечори.

До речі, в Будинку офіцерів діє близько десяти клубних об’єднань: спортивні секції для дітей і дорослих, різноманітні гуртки, курси, студії. Працює бібліотека з читацьким залом і чималим книжковим фондом. А найменші гончарівці відвідують гурток дошкільної підготовки, де навчаються “цікавої” математики, читання і письма, а також англійської мови.

У всіх проблем є розв’язання

Водночас є в Гончарівському і певні проблеми. Потребує ремонту теплотраса, досі залишилися негазифікованими гуртожитки, де проживає понад 160 сімей. Тож готувати їжу їм доводиться на електроплитках, що незручно і досить дорого. Коли у 2007 році житловий фонд та частину інфраструктури почали передавати в комунальну власність селищної ради, виникла ще одна проблема. З’ясувалося, що технічної документації на житлові будинки і гуртожитки немає. Грошей, щоб її виготовити (технічна документація лише одного будинку оцінюється в 150 тисяч гривень), ані в Міноборони, ані в громади селища також немає. Тож для того, аби приватизувати власне помешкання, люди вимушені платити з власної кишені.

Як і в більшості невеликих селищ, тут особливо гостро стоїть проблема працевлаштування для дружин військовиків, відставників, молоді. Тож чимало гончарівців щодня змушені їздити на роботу до Чернігова та Десни.

Зрозуміло, не все до снаги людям у погонах. Через брак коштів багато проблем ще чекають свого вирішення. І було б добре, якби на проблеми гончарівців звернули увагу і представники обласної, і районної влади.

http://na.mil.gov.ua/number/5200/4318.htm