Відбулось відкриття виставки живопису до 70-річчя від дня народження заслуженого художника України Олексія Какала

23.02.2012   08:04 — Агенцiя

У Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відбулось відкриття виставки живопису під назвою “На пульсі життя” до 70-річчя від дня народження заслуженого художника України Олексія Васильовича Какала.

Реалізм – естетична позиція, згідно якої задачею мистецтва є якомога більш точне та об’єктивне відображення дійсності.
У живописі другої половини XX-го століття продовжуються кращі традиції реалізму. Для цього періоду характерне активне осягнення широкого кола виражальних засобів. Загалом твори співзвучні багатому духовному світу сучасника. У них правдиво відображені картини народного життя і мотиви рідної природи, втілені суспільні та художні ідеали.

Саме у цей час розпочав свою творчість член НСХУ (1977 р.), голова Чернігівського осередку національної Спілки художників України (2000 р.), заслужений художник України (2001 р.) Олексій Васильович Какало.
 

Народився він 27 січня 1942 року в селі Держанівка Носівського району Чернігівської області.

У період з 1965 по 1971 роки навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були такі знані метри мистецтва, як: Юлій Ятченко, Петро Басанець, Карпо Трохименко. Закінчив майстерню художника Віктора Пузиркова.

1971 року разом з дружиною переїздить до Чернігова, починає свою творчу діяльність у Чернігівських художньо-виробничих майстернях. А в 1973 році починає брати участь в обласних художніх виставках.
Представлені в експозиції роботи охоплюють близько 40 років творчої діяльності Олексія Васильовича, від 1970-х років і до сьогодні.

У творчості художника в класичних традиціях реалістичного мистецтва домінують дві теми – це рідна земля та люди, які живуть на ній. Він далекий від будь-якого прикрашення оточуючого світу. Доробок митця охоплює майже всі жанри живопису: сюжетна композиція, портрет, пейзаж, натюрморт.

Сюжетний жанр почав приваблювати Олексія Васильовича ще під час навчання в інституті. У перші ж роки самостійної роботи з’являються: “Проліски”. 1973 р.; “На дорогах війни”. 1976 р.; “Відшуміла війна”. 1980 р.

Історична пам’ять – це те головне, безцінне надбання, збереження якого слугує одним із гарантів того, що трагедія війни більше не повториться. Лірична інтерпретація теми подана у творі “Проліски”. 1973 р., для якого характерне звернення до почуттів людини, подане через призму пейзажного мотиву. В ньому природа живе тими ж настроями, що і молоді медсестри, збірний образ яких показано у роботі. Тема картини життєстверджуюча. Дівчата збирають весняні квіти на прогалині, радіють красі природи, а там далеко йде війна… Витягнутий вгору формат створює відчуття стрункості й величності.

У традиціях реалістичного побутового жанру виконані твори “Подорожній”, “Спадщина” і “Фієста”, де художник прагне показати стійкість, внутрішню силу й духовну красу людей із народу. В “Спадщині”. 1984-1987 р. р. автор знайомить з фольклорним пісенним колективом з свого рідного села Держанівки. Семеро жінок прядуть і виконують народну пісню. У роботі не ставиться за мету дати індивідуальну характеристику кожній зображеній, загальне в образах – краса жінки, закоханість у рідну землю, зв’язок минулого та сучасного.

Природа під пензлем митця розкривається такою, якою він бачить її, емоційно сприймає і духовно осмислює. Художник постійно ходить на пленери. Він завжди залишається ліриком, який любить рідну землю й оспівує її, відчуває та передає тонкі настрої. На виставці представлені твори цього жанру: “Десна”, “Розкішна весна”, “Зима в Седневі”. Його живописна манера в них основується на реалістичному трактуванні оточуючого. У пейзажі “Розкішна весна”. 2008 р. О. Какало звертається до перехідного стану в природі, що багатий на зміну відтінків і настроїв. Перше пробудження майже безлистих дерев, соковитої зелені трави, похмурого лісу на дальньому плані. Твір відзначається емоційністю.

Олексій Васильович наслідує кращі традиції реалізму, намагається глибоко пізнати й досконало втілити живу форму, створює величні, сповнені внутрішньої сили і духовної краси образи. Завданням художника є правдиве зображення моделі. Два жіночі портрети, що мають різні назви “Українка”. 1983 р. і “Призабута мелодія”. 2002 р. зображують дружину художника. Витончена краса цієї жінки та життєрадість постійно надихають його на створення портретів, у яких показує найкращі жіночі якості: вірність, ніжність, кохання.

При створенні портретів художник безпосередньо спирається на власний життєвий досвід. Олексій Васильович любить портретувати своїх колег. Портрети мистців здебільшого однакові за живописним вирішенням. Майже завжди зображення у повний зріст художника, який знаходиться у майстерні. Портретовані зображені в анфас, у три четвертному розвороті, або у профіль. Основна увага приділяється обличчю (воно ретельно виписано) та натрудженим рукам. Переважає сріблясто-сіра і вохриста кольорові гами. Автор намагається проникнути в найпотаємніші куточки душі, розкрити глядачеві внутрішній світ портретованого, показати його особистість.

Натюрморт завжди вважався кращою школою реалістичного живопису, де художник вивчає закони кольорової гармонії й пластику форми. Ніби на вітрині, автор розставляє перед нами квіти у творах “Натюрморт з ромашками”. 1973 р. та “Троянди”. 1996 р.

Як бачимо, незважаючи на розмаїття напрямків і тенденцій у сучасному мистецтві, реалістичний живопис продовжує своє життя, що і засвідчує творчість нашого знаного земляка.

http://www.halahan-art.com/news/vidbulos_vidkrittja_vistavki_zhivopisu_do_70_richchja_vid_dnja_narodzhennja_zasluzhenogo_khudozhnika_ukrajini_oleksija_kakala/2012-02-22-8