Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: Ляля Нетреба http://monitor.cn.ua/ Інформ-агенція «Чернігівський монітор» http://monitor.cn.ua/i/sm-logo.png Чернігівський монітор http://monitor.cn.ua/ потрібно перевірити себе у списках виборців! http://monitor.cn.ua/ua/netreba/68896 Саме час поцікавитися, чи внесені ви до списку виборців і чи зможете без проблем зробити своє волевиявлення. Ляля Нетреба article Tue, 15 Jan 2019 12:16:51 +0200 Як можна перевірити дані в Державному реєстрі?

Найперше варто особисто завітати до відділу ведення Державного реєстру. Адреси тут.


Чи можна перевірити дані, не виходячи з дому?

Звичайно. Можна зайти в особистий кабінет виборця на сайті Державного реєстру. У запиті слід вказати свою електронну адресу, прізвище, ім’я та по батькові, дату народження та місце реєстрації. Через певний час на електронну пошту надійде результат запиту. Якщо ж вас немає в списку, то система автоматично сформує ваші данні та включить до нього.


Що робити, якщо ви не знайшли себе в списку виборців?

Звертайтеся до відділу ведення Державного реєстру, пишіть письмову заяву про включення до списків. Через певний час повторно можете перевірити, чи включили вас у Держреєстр.


Чи можна проголосувати, якщо в день виборів ви перебуваєте не вдома?

Якщо під час виборів маєте відрядження чи просто мандрівку, звертайтеся до органів місцевого самоврядування – вони видадуть відповідну довідку, що дозволить вам проголосувати в іншому місті.

Якщо ви зареєстровані за однією адресою, але фактично проживаєте не там, необхідно знову ж звертатися до органів місцевого самоврядування за довідкою. З виданою довідкою та документами, що засвідчують особу, йдете до відділу ведення Державного реєстру виборців, пишете заяву, де саме ви можете голосувати у день виборів.
Чи можна проголосувати вдома?

Списки виборців, які з тих чи інших причин не можуть прийти на виборчу дільницю, оновлюються кожного місяця. Така інформація передається до Державного реєстру виборці. Перевірити її можна тими ж способами – звернутися до відділу ведення Державного реєстру або в особистому кабінеті виборця.


Чи можуть на виборах проголосувати заробітчани за кордоном?

Якщо ви перебуваєте за межами України, необхідно стати на консульський облік. Вас внесуть до списків виборців і ви матимете можливість проголосувати у найближчому відділенні Посольства України.

Якщо ви стали на облік, але на день виборів повернулися до України, варто знятися з консульського обліку, щоб мати змогу проголосувати за місцем реєстрації.
 

]]>
до свят хоча б частково цей справжнісінький хаос з вулиць Чернігова зникне й можна було б спокійно відпочити від нього кілька днів. http://monitor.cn.ua/ua/netreba/65948 Ляля Нетреба article Wed, 12 Sep 2018 10:14:08 +0300
Аврал по-чернігівські

Як не дивно, але всі міські аврали (якщо хто забув — це виконувана всім колективом нагальна робота, викликана поганим плануванням)
Чернігова не з якимось надзвичайними подіями, а з ремонтами, будівництвом і якоюсь конкретною датою. Наприклад, відкриттям пляжного чи туристичного сезону. Не лякайтеся, шановні, відкривати знову пляжний сезон не будуть, а от урочисто відзначати День міста ми будемо буквально за кілька тижнів.
Крім того, поточного року все-таки і 75-та річниця визволення обласного центру від німецьких окупантів). Тобто, швидше за все, поважні гості (з інших країн також) повинні обов’язково бути — як же без них! А це означає, що потрібно їм (як у «славні» совкові часи) показати результати своєї роботи — аби з захопленням на вас дивилися й говорили зі сцени чи трибуни про вас (міську владу) дуже гарні й щирі слова.

Впевнена — вони будуть дійсно щирими й, навіть, в дечому заздрісними. Адже поштиві гості побачать лише «вітрину» нашого славного міста. А всі недоліки й негаразди зостануться тільки для нас з вами. Пересічних мешканців Чернігова.


Живемо, як у казці?

На превеликий жаль — ні. Це в старих добрих народних казках князь (цар) наказував своїм підлеглим «піти невідомо куди» й зробити якусь добру та корисну для князівства (царства) справу — наприклад, «знайти невідомо що». Або, у більш сучасному варіанті — відремонтувати, побудувати, реконструювати, встановити й тому подібне. І всі підлеглі з радістю це робили. Швидко і, зазначте, якісно! Інакше — голови з пліч!

Нині ж все робиться по якійсь іншій незрозумілій схемі — нібито все заплановане і робиться, але і не швидко і не якісно. Й за прикладами далеко ходити не потрібно. Тим більше, що їх кількість збільшується майже кожного дня.

Пораділи якийсь час роботі знаного фонтану біля Мегацентру — і все. Цього року його як обнесли дерев’яним парканом, так на цьому все і закінчилося. Потрібно знову витрачати шалені мільйони гривень на його повну реконструкцію — а коштів якби вже не достає. Хто винен? Нібито ті, хто проектував його ремонт та реконструкцію. А куди ті, хто займався цими роботами займався дивилися? Вони фахівці чи хто? Невже важко було своє вагоме слово сказати? Чи головне — «освоїти» бюджетні кошти? Але ж, зазначу, немає такого поняття як «бюджетні» кошти — це гроші з кишень кожного працюючого мешканця міста. І чому за прорахунки тих людей, яких ми найняли на роботу — повинні знову ж таки платити ми з вами? А не ці «фахівці», у яких руки (і не тільки) явно виросли з якогось іншого місця, ніж визначеного природою. А чим займалися чиновники, які повинні були все гарно спланувати (сім разів відміряти — один раз відрізати)? Просиджували штани у кріслах та роздивлялися стелю (з якою, швидше за все, бр
 али суму коштів, необхідних для проведення всіх робіт)?

Самі дивіться. Реконструкцію Алею Героїв влада вирішила робити ще  минулого року, хоча проти запропонованого нею проекту активно протестувала громадськість. Не допомогли й громадські слухання. Як результат, відтоді ціна реконструкції виросла на 24 мільйони й склала цифру аж 53 мільйони. Тобто майже вдвічі. При цьому, вартість круглих фонтанів до кошторису проекту не входить. Їх замовляли окремо, за 21 мільйон. І тепер терміново витратять додатково ще два мільйона гривень.
Додаткові понад 4 мільйони гривень із міської казни спрямують на облаштування території скверу імені Богдана Хмельницького. Ці гроші планують витратити на формування ландшафту території П’ятницької церкви, майже 1,5 мільйона гривень — на велодоріжки та освітлення й один мільйон — на облаштування території біля фонтану «Равлик».

Підземний перехід біля готелю «Україна» після витрати шалених коштів на його реконструкцію повинен був почати заробляти гроші ще навесні (оренда торгових місць тощо) аби хоча б якось «відбивати» витрачене. А що бачимо? Все навпаки, вкладаємо ще чотири мільйони в гідроізоляцію, все місто потерпає від перекриття вулиць і підрядник навіть не гарантує, що цей перехід знову не протікатиме!


Все повинно бути ідеально

Відповідну вимогу міський голова Владислав Атрошенко поставив перед підрядними організаціями, які виконують будівельні чи ремонтні роботи по місту: «після завершення будівництва чи ремонту повинен залишитись ідеальний, зручний для містян простір. Це значить, потрібно і прибрати будівельне сміття, і ліквідувати незначні недоліки, і врахувати те, як об’єкт вписується в існуючу міську інфраструктуру. Тобто, щоб потім не доводилось міській владі ходити і вказувати підряднику на недопрацювання».

Тільки дуже сумнівно, що його побажання будуть виконані. Адже нині підрядники намагаються не тільки «освоїти» заплановані цьогорічні кошти, але й «зачистити» огріхи «освоєння» коштів минулих років. Ні, я не обмовився — в Чернігові ще достатньо недоробленого ремонту доріг та тротуарів, встановлення нових зупинок і освітлення, ліквідації вже просілого з невідомих причин новенького дорожнього полотна біля Красної площі, покладання асфальту замість змитого літніми дощами й тому подібне.
І деякі з цих проблем з'явилися ще позаминулого року. Певно, це нова чисто чернігівська мода — не доводити будь-який проект до повного завершення. Хоч що-небудь з запланованих робіт залишити — «на потім»!

І саме через таких «відповідальних» підрядників (проектувальників, чиновників тощо) страждає, практично, все місто. Кожного дня громадський транспорт попадає в аварії, щодня травмуються пішоходи, велосипедисти, водії. Навіть, у деякі електроопори несподівано з причепів з’їжджають нічим не закріплені дорожні катки й майже знищують їх назавжди. Чернігівці жаліються та сварять владу за те, що на зупинках вимушені стояти годинами в очікуванні «манни небесної» у вигляді автобусу чи тролейбусу. Водії автівок вже шлють прокльони через затори (!) у нашому місті.

Сподіваюся на краще. На те, що до свят хоча б частково цей справжнісінький хаос з вулиць нашого славного міста зникне й можна було б спокійно відпочити від нього кілька днів. Та достойно посвяткувати.

А от що буде потім? Поживемо — побачимо.

]]>
від поганих рішень порятує хіба таке ж їх виконання… і відсутність грошей http://monitor.cn.ua/ua/netreba/64990 Внаслідок цьогорічної протестної акції мешканців гнідинцівської околиці селища і сусідів-гнідинчан проти розміщення нового полігону твердих побутових відходів у глиняному кар`єрі "Мостища" мерія зі скрипом, через "не можу" повернулася до пошуку іншого місця, більш віддаленого від населених пунктів. Ляля Нетреба article Mon, 30 Jul 2018 10:41:32 +0300 Проте, доки таке місце не буде віднайдено, задокументовано ділянку і розпочато облаштування полігону, як показують навіть відкриті мерські зібрання, розслаблятися протестувальникам не варто.

Другу липневу сесію поспіль, від 12-ого і 19-ого, депутат Іван Мелащенко із неформальної опозиційної групки „на трьох” (два колишні-нинішні депутати і один – просто колишній) наполегливо цікавиться: чому ж це не закладаємо звалище у найкращому для цього місці – у кар`єрі „Мостища”?

На першій зі згаданих сесій голова нагадала йому та іншим колегам, що така затія зустріла масовий та активний людський спротив (епопея триває три-чотири роки), тому відновлено пошуки іншого місця, більш віддаленого від Варви. Проте депутат не вгамовується, наступне зібрання – і знову: чому не відкриваємо у найкращому місці – „Мостищі”…

Якось очільниця громади мала необережність похвалити наймолодшого у скликанні депутата за ініціативність, тож, схоже, надалі ініціюватиме то те, то се з подвійним ентузіазмом. А що депутатові, обраному у окрузі №6 (вул. Зарічна) – 35 голосів з 242-ох виборців, і зареєстрованому за адресою проживання по центральній вул. Шевченка, до думки майже тисячі жителів інших кутків селища та Гнідинець? Та, мабуть, нічого, 35 зарічан не образяться, а соратники-активісти, у пошуках будь-якого негативу на праведне оприлюднення, ще й похвалять за принциповість, пограють разом на почуттях підгорян, котрі нині потерпають від старого, холодницького, звалища…

Зі слів голови громади на липневих сесіях, пошуки місця під полігон і консультації з екологами тривають. Ті ж екологи, з її слів, упевнені: якщо обладнати у „Мостищі” сортувальну лінію, то люди возрадуються і приймуть нав`язане їм вельмишановною владою рішення. Бідкалася, що землі сільгосппризначення якоїсь би іншої ділянки буде не просто перевести у промислові під полігон, до інших ділянок здебільшого немає під`їзду з твердим покриттям. Зазначила вкотре і те, що полігон – це складна інженерна споруда, котра вимагає багатьох мільйонів на будівництво.

Про єдине, що стримує рух зі сміттям у „Мостище”, на цьогорічному сході громадян, опісля нього і у даний момент часу говорить: „Проти людей ніхто не йтиме…” Отож, якщо у найближчій перспективі не буде започатковано „освоєння” іншої ділянки, „Мостище” врятує хіба відсутність зайвих мільйонів на будівництво.

Є.Зима

Р.S. „Якщо будете головою – підете проти людей…” – таку фразу у запалі дискусії з молодим та раннім депутатом зронила В.Саверська-Лихошва. Отож, якщо проблему так і не буде вирішено найближчим часом, на наступних виборах до ОТГ, а вони – років за два, до кандидатів на мерські пости і мандати – старих, нових, обраних раніше і не обраних раніше, всі ми – рудяни, підгоряни, зарічани та інші, хто не бажає мешкати з видом на сміттєзвалище, на зустрічах-вихвалянках звертаймося із запитанням: „Де ви, вельмишановний(а) бачите нове сміттєзвалище?..”

Це один-єдиний момент часу, коли вони нас чують і навіть щось обіцяють.


https://www.varva-slovo.com.ua/vid-poganix-rishen-poryatuye-xiba-take-zh-%d1%97x-vikonannya-i-vidsutnist-groshej/

]]>
що діти стали заручниками політичних інтриг http://monitor.cn.ua/ua/netreba/63951 У Борзні працівники дошкільних навчальних закладів, діти та їхні батьки опинилися в заручниках місцевих політичних гравців. Все – через майбутні вибори в Борзнянську ОТГ, що наближаються. Ляля Нетреба article Wed, 13 Jun 2018 14:19:13 +0300 Два місяці поспіль вони не отримують зарплат – начебто через непорозуміння між керівництвом району та міста. Така ситуація з невиплатами систематично виникає впродовж трьох років, відколи з міської ради в районну передали основний податок – на доходи фізичних осіб. Його розмір, 25 мільйонів гривень, дозволяв фінансувати не лише захищені статті бюджету, але і вкладати в розвиток. Замість виплат освітянам, районні чиновники збільшили видатки на власне утримання.


«Дожились до того, що і хліба немає за що купити»

В будівлі Борзнянської міської ради гамірно, немов у вулику. Працівники дитсадочків та батьки малюків прийшли з’ясувати, хто в Борзні бджола, а хто трутень. У райцентрі Борзна та сусідньому селі Кинашівка гостро постало питання подальшої долі дитячих садочків. Заборгованість за два місяці працівникам дошкільних навчальних закладів – це провісник систематичної негативної тенденції, що триває вже три роки. Провісник, однак не перший дзвіночок. Ми намагались розібратися, в чий город треба кидати каміння, і чи є насправді недофінансування бюджетних закладів об’єктивною нормою, чи, радше, політичними інтригами.

Наразі дитячі садочки Борзни фактично перебувають на балансі міської ради. До кінця 2014 року Борзнянська міська рада утримувала дитячі садки та заклади культури виключно коштом власного бюджету. Ситуація кардинально змінилася після того, як на початку 2015-го в міста забрали основний податок – на доходи фізичних осіб. Це не багато не мало, а близько 25 мільйонів гривень! Мільйони наразі перебувають у розпорядженні Борзнянської райради, одначе там навіть частину, розраховану на утримання закладів соціальної сфери, віддають зі скрипом.

«На утримання трьох дитячих садочків минулого року треба було витратити 8,3 мільйона гривень, – пояснює Борзнянський міський голова Анатолій Койда. – Втім, районна рада заклала у бюджет всього 6,3 мільйона гривень. Ще два мільйони ми мали десь дістати самостійно».

Станом на перше червня борг по зарплатні, комунальних послугах та витратах на харчування перевищив суму в 1,2 мільйона гривень. Ситуація невизначеності обурила не тільки працівників дитячих садочків, але і батьків малюків.

«Три з половиною тисячі гривень зарплата – і ту затримують! – обурюються вихователі. – Дожились до того, що і хліба немає за що купити».

«Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України районна державна адміністрація зобов’язана фінансувати дитячі садки у повному обсязі, – пояснює міський голова. – Вони зумисне недофінансовують захищені статті. Така ситуація була у минулому році, а в цьому вона знову повторилася. Але торік ми «виїхали» за рахунок перевиконання, а цього року нам грошей брати немає звідки. Забрали податок у районний бюджет, отже, мають і фінансувати».

Голова бюджетної комісії міської ради Ігор Леусов додає: «У минулому році перевиконання бюджету було в сумі 400 тисяч гривень. Завдяки міській раді дитячі садочки були профінансовані. Дивіться яка ситуація: ми сідаємо за стіл переговорів з головами райради та райдержадміністрації – домовляємось про спільне фінансування. Потім виходить так, що ми виділяємо гроші, вони – ні! У грудні район дав нам 550 тисяч гривень, більше не давали нічого».

Виявляться, що відповідно до помісячного розпису за січень-травень 2018 року міжбюджетні трансфери з районного бюджету в міський повинні були надійти у сумі 2 мільйони 625 тисяч гривень, але фактично надійшло 2,42 мільйона гривень. Як наслідок, недофінансовано 200 тисяч гривень.

Головний фінансист міста каже, що це є прямим порушенням статті 55 Бюджетного кодексу.

«Районною державною адміністрацією зумисне не виконуються 77, 89 та 93 статті Бюджетного кодексу України, що призводить до постійного недофінансування дитячих садочків та закладів культури», – резюмує Ігор Леусов.

За словами Борзнянського міського голови Анатолія Койди, при ухваленні районного бюджету голова Борзнянської РДА Віра Проскура зумисне не подала проект рішення про збільшення міській раді трансферів на 550 тисяч гривень.

«22 лютого 2018 року на сесії районної ради, маючи вільні залишки у сумі один мільйон 743 тисячі гривень, незважаючи на наші численні листи та всупереч Бюджетному кодексу, Віра Проскура зумисне не подала на сесію райради відповідний проект рішення, що і призвело до заборгованості», – каже градоначальник.


Кивають один на одного

З вимогою негайно віддати гроші люди пішли до голови РДА Віри Проскури. На місці її не застали, хоча чиновниця не могла не знати про збори батьків та вихователів. Працівники апарату пояснили: Віра Андріївна – у відрядженні.

Заспокоїти людей вийшов голова райради Віктор Горбащенко.

«Районна рада у цій ситуації виступає як третейський суддя – між адміністрацією та міською радою, які не можуть знайти спільної мови, – виправдовується він. – Я говорив 28 разів і кажу це зараз знову: я готовий вас обох узяти за руки і поїхати до голови обласної державної адміністрації».

Представниця фінансового відділу пояснила: мінімальне фінансування – 6 мільйонів 300 тисяч гривень район виділив, решта – проблеми міста! Чому у 2018 році виділили таку саму суму, як і в попередньому 2017 році (без урахування зростання рівня мінімальної заробітної плати, інфляції та дефіциту в більше, ніж у два мільйони гривень), вона пояснити не змогла.

Не сказала нічого нового і керівниця виконавчої влади Борзнянщини Віра Проскура, яка таки з’явилася до зали засідань через півтори години після того, як до неї зайшли обурені люди.

«Ми пропонуємо міському голові виділити кошти на фінансування, тому що дитячі заклади перебувають на балансі міської ради і при формуванні бюджету він ні копійки не передбачив, – каже чиновниця. – У зв’язку з тим, що районний бюджет не забезпечений, треба йти назустріч».

Анатолій Койда пояснює, що подібними пропозиціями голова РДА штовхає його до вчинення кримінального злочину, адже, відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу, заборонено «витягувати» гроші з інших статей видатків.

«Якщо я це зроблю, мене посадять на 5 років, – обурюється міський голова. – Я їм говорив: хай подадуть на сесію міської ради відповідний проект рішення, але вони цього не роблять, бо знають, що це незаконно».


Проблему можна вирішити одним розчерком пера

Вирішення ситуації керівники району бачать у створенні при райдержадміністрації чергової комісії. У міській раді навпаки ж переконані: районні чиновники комісіями лише затягують час та нагнітають соціальну напругу, яка вигідна керівництву району. Все через те, що вже в жовтні цього року стартують вибори до Борзнянської ОТГ і чинний міський голова є прямим конкурентом керівникам району.

На переконання Анатолія Койди, розв’язати проблему можна за 5 хвилин, видавши спільне розпорядження голови РДА і голови райради про виділення потрібних коштів. Розмови про те, що таких коштів в районі немає – не більше, ніж окозамилювання. Адже цього року Борзнянська районна рада добавила на зарплату своїм працівникам 555 тисяч гривень, а райдержадміністрація витягне з районного бюджету ще 250 тисяч гривень на премії своїм чиновникам. І це при тому, що у минулому році, за такої ж самої ситуації з недофінансуванням, РДА преміювала себе на суму 530 тисяч гривень і ще 116 тисяч гривень додатково виділила на премії фінансового відділу.

На найближчу сесію Борзнянської міської ради винесені проекти рішень про передачу дошкільних закладів освіти та закладів культури до спільної власності територіальних громад Борзнянського району.

Якби там не було, але, де-факто, саме діти та вихователі виявилися заручниками політичних інтриг. Чи справдяться погрози батьків перекрити міжнародну трасу – побачимо, але те, що працівники дитсадочків не підуть на такі заходи, є доконаним фактом. Приймати та звільняти їх з роботи – прерогатива управління освіти райдержадміністрації.

http://zemlyaivolya.net/news/diti_stali_zaruchnikami_politichnih_intrig.html

]]>
уся допомога на рівні первинної ланки покривається страховими коштами НСЗУ та надається безоплатно так само, як екстрена допомога! http://monitor.cn.ua/ua/netreba/60192 За що повинен буде платити пацієнт? Ляля Нетреба article Tue, 09 Jan 2018 10:25:40 +0200 Також концепція реформування системи охорони здоров’я, прийнята Кабміном, передбачає, що на подальших етапах реформи будь-які доплати, які можуть з’явитись в рамках солідарної системи медичного страхування, будуть однаковими для всіх громадян. Однак послуг первинної медичної допомоги це не стосується.

Що робити, якщо лікар вимагає кошти?

Дзвонити на гарячу лінію, 0-800-801-333 яка буде працювати у Національної служби здоров’я,або звертатися до найближчого регіонального відділення. Вимагання коштів за послугу, яку оплачено НСЗУ – причина, з якої може буде розірвано контракт з лікарем на обслуговування всіх пацієнтів з можливою забороною подальшої праці в рамках системи НСЗУ.

Чи отримаю я допомогу, якщо не буду користуватисьпослугами сімейного лікаря?

Звичайно, ви отримаєте невідкладну допомогу за будь-яких умов. Але якщо ви вирішили звернутися до лікаря вторинної ланки (спеціаліста) без скерування від сімейного лікаря, це не буде покриватися страховкою, і вам доведеться оплачувати ці послуги з інших джерел.

]]>
несправедливо - на свята будинок 90-столітнього ветерана може залишитися без газу... http://monitor.cn.ua/ua/netreba/59830 У Березні газівники погрожують відрізати газ Василю Розі. Тому самому, який кілька десятиліть тому доклав чимало зусиль, щоб голубе паливо прийшло у селище. Ляля Нетреба article Wed, 20 Dec 2017 09:31:39 +0200
Свого добився

До сімдесятих років минулого століття у Березні про газифікацію ніхто і не мріяв. Але коли газова труба пішла по полях біля селища, питання не забарилися: а чого ж мимо?

Тодішній директор Березнянської птахофабрики Василь Розя вже давно прорахував усі вигоди для підприємства, які обіцяла газифікація. Вирішив узятися за цю справу. Побував у Москві, Києві, обійшов усі необхідні кабінети і свого добився.

Фабрика довела газопровід до селища, побудувала газорозподільну станцію, кілька ГРП, осучаснила своє виробництво. До справи долучилися жителі селища, пішов газ по Березні, а згодом і по всьому району.

Борг «намалювався»


«Газова війна» 90-літньому Василю Розі, інваліду першої групи Другої світової війни, не снилася і в кошмарному сні. Але поступово стала дійсністю, яка отруює кожен день і не дає спокійно прожити відміряне Богом.

У 2014 році відпочивав у санаторії. Повернувся і чотири місяці – жовтень, листопад, грудень 2014-го і січень 2015-го року – жив спокійно, знаючи, що в нього як у фронтовика-інваліда є пільга на користування газом. А в лютому 2015-го газівники «ощасливили» його повідомленням про чотиримісячний борг у 1193 гривні. Виявилося, що проґавив Василь Іванович повідомлення про зменшення пільгової норми споживання газу і використав більше кубів, ніж дозволялося. Тоді все обійшлося, з «Чернігівгаз Збутом» розрахувався.

Але у 2015 році закінчився строк дії договору на постачання газу. Як і належить, отримав заяву-приєднання, підписав. Оскільки за розрахунковою книжкою оплачувати спожите було не заборонено, продовжував робити це як і раніше.

– Я за тим, скільки витрачав, слідкував завжди, – стверджує Василь Іванович. – Інколи, якщо бачив, що не вкладаюся в пільгу по газу, переходив на електрику. А якщо й перебирав – все обов’язково оплачував відповідно до показань свого лічильника.

Але паралельно до цього показники цього ж приладу знімалися і оператором від «Чернігівгаз Збуту». І на адресу Василя Розі висилалися рахунки, в яких помісячні дані відрізнялися від даних його розрахункової книжки. Василь Іванович почав доводити свою правоту.

Як розповідає чоловік, після тривалої тяганини з допомогою обласної прокуратури його борг у 440 гривень зник. Але, як виявилося, не надовго. «Чернігівгаз Збут» через деякий час знову виставив йому нові борги.

«Не винен я їм»

У Василя Розі вже зібралася товстенна папка листів, заяв, розрахунків, за якими можна прослідкувати хід «газової війни». З них видно, що позиція «Чернігівгаз Збуту» чітка і тверда: споживач не доплатив за станом на сьогоднішній день уже близько трьох тисяч гривень.

– Не винен я їм ні копійки, – стверджує Василь Іванович. – У мене збереглися всі підтверджуючі документи. Я платив і плачу по своєму лічильнику, повідомляю і їм ці дані. Чому нічого не береться до уваги? За договором кожні шість місяців газівники повинні проводити звірку. Це було зроблено всього один раз за два останні роки – в кінці травня 2017-го. Чому? Якщо «Чернігівгаз Збут» доведе мені законним шляхом, що я справді заборгував – заплачу. Але хай покажуть мені, де взявся цей борг.

Як розповідає Василь Розя, представники «Чернігівгаз Збуту» вже пригрозили йому відключенням від газопостачання. І тепер він шукає захисту скрізь, де тільки може. Звертався із заявою і до селищної ради. Там створили комісію, зробили розрахунки платежів.

Як розповіла секретар селищної ради Ганна Полубень, за період з 1 січня 2016 року по 30 травня 2017 року використана загальна кількість газу в обох джерелах виявилася однаковою, але були розбіжності у помісячному споживанні. Свої висновки комісія направила до «Чернігівгаз Збуту» і отримала ту ж саму відповідь: Василь Розя – боржник.

– Встановлювати правомірність дій «Чернігівгаз Збуту» не в нашій компетенції, – говорить Ганна Петрівна, – але ситуація затягується і заходить у тупик.

У пошуках правди Василь Розя звернувся і до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Це – фрагмент із листа-відповіді, де також рекомендується звірка витрат, нарахувань та оплат газу.

http://nslovo.com/blog/na-svyata-budynok-90-stolitnogo-veterana-mozhe-zalyshytysya-bez-gazu

]]>
що Леонід Яковишин, генеральний директор ТОВ "Земля і воля" прав! http://monitor.cn.ua/ua/netreba/57114 "Євро-варвари" дорвалися до безцінного зеленого скарбу!?... Ляля Нетреба article Tue, 05 Sep 2017 13:45:43 +0300 Про катастрофічні наслідки такого бардаку в лісовому господарстві говорять лише відповідальні фахівці, але їх не чують ті, хто зобов'язаний згідно зі службовими обов'язками охороняти і примножувати безцінний природний скарб. Проте навіть загальна інвентаризація лісів не проводиться вже більше 20 років.

ДОВІДКА

У Середньовіччі варварами називали кочові войовничі племена, дикість яких перевищувала все мислиме. Вони – як двоногі тварини. Очевидець написав: "Довгий меч великої варварської навали накрив Захід смертоносною тінню". Давно то було, але гени варварів, бачимо, передалися й багатьом сучасникам. Невипадково ж і страшне слово "варвари" часто вживається в нашому "цивілізованому" суспільстві.



Дещо з історії

За останні тисячі років літописної історії на нашій планеті знищено 2/3 лісів. Не обминуло варварське ставлення до цього Богом даного безцінного скарбу й стару Європу. Дослідники доводять, що до 20-х років ХХ століття Англія позбулася 95 відсотків первинних лісів, Франція й Іспанія – від 80 до 90, у Фінляндії і Швеції знищили їх наполовину.

Спохватилися, проаналізувавши непоправні наслідки від такого господарювання. Адже масове вирізування дерев спричиняє раптові зміни температури і зменшення кількості опадів, без яких гине все живе на Землі. У лісах же і сніг тане повільніше, не викликаючи руйнування родючого шару ґрунту від бурхливих потоків весняної води, і волога випаровується повільно та рівномірно, формуючи в небі дощові хмари.

Усвідомивши ці та інші згубні наслідки нецивілізованого ставлення до лісів, у Європі забили тривогу і зупинили злочинний безлад. Передусім запровадили ефективну систему обліку деревини, яка передбачає контроль від моменту висадки лісу до його переробки у меблі чи паркет.

А в Україні? За останній час річна заготівля деревини зросла з 10 до 22 мільйонів кубічних метрів. Натомість наші кумири – європейці – можна сказати, в ультимативній формі вимагають збільшити поставку до них української деревини... в кругляку, бо свій ліс вони ретельно оберігають, а деревообробну галузь розвивати потрібно, оскільки це забезпечує робочі місця й поповнення бюджету. І це всупереч введенню Верховною Радою в 2015 році заборони на експорт лісоматеріалів та пиломатеріалів у необробленому вигляді. Втім, ця заборона, на якій піаряться найбільш горласті депутати, не припиняє діяльність тіньового бізнесу, який забирає щорічно до 20 відсотків загального обсягу деревини.

Для більш повного погляду на таку ситуацію наведу ще кілька фактів з історії – для порівняння. У царській Росії поміщик, щоб спиляти дерева на своїй землі, дозволу просив аж у Петербурзі. Злочинне знищення лісу відбулося після 1917 року, коли владу захопили більшовики. Тривало це аж до 1924 року, до створення спеціального державного органу – лісового управління. Проте масове заліснення непридатних для сільгоспвиробництва земель організували аж після війни. Цим почали займатися й практично всі прилісні колгоспи. Згодом для управління колективними лісами створили в районах і областях асоціації міжколгосплісів.

Ці структури перекочували й у "незалежну" економіку незалежної України. Але... Колгоспи розвалили, землю по-дебільному розпаювали, проте для лісів швидко знайшли нового господаря – "Облагроліс", причому з найблагороднішими намірами.

Наприклад, Чернігівська обласна рада 26 жовтня 2000 року прийняла рішення "Про створення в області спеціалізованого комунального підприємства "Чернігівоблагроліс". За три дні до цього генеральний директор асоціації "Облміжколгоспліс" В. Малий надіслав листа голові обласної ради П.Шаповалу: "З метою створення та належного виконання функцій щодо забезпечення кваліфікованого ведення лісового господарства агролісогосподарським підприємством "Чернігівоблагроліс" Чернігівська обласна асоціація "Облміжколгоспліс" передає належне їй майно в комунальну власність. Повноваження ж по управлінню новоствореним підприємством делеговані обласній державній адміністрації.

До нового спеціалізованого агролісогосподарства увійшли 18 райагролісництв із загальним лісовим фондом на 181 тисячі гектарів. Середній запас деревини на одному гектарі – 214 кубометрів. Середній щорічний приріст – 4,5 кубометра на одному гектарі, щорічний об'єм заготовленої ліквідної деревини від усіх видів рубок не повинен перевищувати 32-42 відсотків.

Ті, а також всі інші благі завдання писалися чиновниками в Києві і Чернігові "з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних і фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання...". Правда, від такої реорганізації і зміни власників повністю були відсторонені ті, хто садив і плекав дерева. Тобто, не лише на сільськогосподарській землі, а й на отих 180-ти з гаком тисячах гектарів лісових насаджень "хазяї влади" "кинули" селян Чернігівщини. Таке ж і по Україні.

Втім, якось можна було б їм це пробачити, якби вони забрали в колгоспників ліси з метою "охорони та відновлення", а не для масового знищення і набивання власних кишень за рахунок злочинного використання природного безцінного ресурсу.

Лісові ілюзіоністи

Чернігівський "Облагроліс" за чотири місяці до закінчення року практично використав цьогорічні лісорубні картки. А недавно ще й керівника затримали за хабарництво.

Звісно, не проблема призначити нового, дефіциту кадрів на "хлібні" лісові посади не існує. Але чи зміняться порядки, невідомо ким запроваджені, й беззмінні при будь-якій владі? Міняються лише гравці-ілюзіоністи та їхні роботодавці. Актуальним залишається й старий анекдот: "З наступного місяця вам підвищується зарплата, – порадували лісника в конторі лісгоспу. – Тю, краще б додали ще один обхід у лісі, – невдоволено буркнув лісник. – Збільшувати собі зарплату я й без вас умію".

Не поспішають лісники з агролісу хвалитися виконанням найголовніших завдань – охорони та відновлення лісів. Мало того, що в ході реорганізації та перепідпорядкування десь поділося більше двох тисяч гектарів колишніх колгоспних лісів, так ще й тепер, чув від одного обласного фахівця, лише один райагроліс серйозно займається питаннями приросту лісових насаджень. Очолює його колишній начальник державного лісгоспу, який після дворічного перебування на пенсії повернувся до улюбленої справи, але в іншій структурі.

Решта дочірніх підприємств зайнята здебільшого достроковим освоєнням лісорубних карток. Стосовно ж переробки, для прикладу, Бобровицьке райагролісництво розпилює на дошку і шалівку лише 20 відсотків зрізаної деревини. Решту відправляє кругляком, який потім і кордон перетинає – звісно, не без хабара. Та й продукція з пилорами потрапляє під заборону експорту. Але хто наважиться запевнити, що "пиломатеріали в необробленому вигляді" не експортуються? Обминають заборону парламенту колоди, розпиляні навпіл, чи й на інші дві частини – як замовить зарубіжний покупець. Їде за кордон і кругляк, але за більші хабарі. В результаті добилися великого досягнення – першості з експорту лісу в Європу. При цьому ніхто навіть приблизно не знає, яка частина рекордного обсягу вивозиться туди незаконно, оскільки досі не запроваджена європейська система обліку деревини. Видно, комусь це вигідно. Але, вочевидь, не українському суспільству.

Дуже поширився останнім часом ще один фокус з українською деревиною: в 2015 році на промисловій рубці лісу заготовлено деревини значно менше, ніж на санітарній рубці. Хоча, хто буває в лісі, помічає протилежне й очищення лісових масивів від повалених та понівечених стовбурів не видно. Зрізуються передусім штучно покалічені дерева.

Недавно в Інтернеті активісти розмістили інформацію про "заслужених" лісових ілюзіоністів: надвечір "стражі" лісів виїжджають своїми тракторами на доручені їм обходи і з допомогою довгих тросів валять дерева з корінням або зламують вершини. Потім ліквідна деревина оформляється як неліквідна, але вона має заздалегідь визначеного покупця.

Розповідали мені знайомі й про те, що зараз простолюду важко виписати дрова, особливо твердих порід, безпосередньо в лісництвах. Мовляв, для цього шукають посередників з числа родичів, кумів, друзів-лісників та інших відповідальних працівників лісових господарств. І це стосується не лише системи "Облагролісу", а й державних лісових підприємств.

Як видно, з різноманітних фокусів мастаки, а відродити переробку деревини, хоча б ту, яка була не так давно, – немає чи то розуму, чи й просто бажання. Може, й через те, що свіжа копійка пливе до кишень і без додаткової мороки з переробкою. Києву теж, думаю, вигідніше догоджати європейським хазяям, ніж дбати про достаток своїх громадян. Свої побурчать і затихнуть, а хазяї, дивись, милостині не дадуть, кредитний транш можуть заморозити. А найголовніше, мабуть, – сидиш на діамантовому сучку, то й сиди собі, не ворушись зайвий раз, якщо "опікуни" не велять.

Про катастрофічні наслідки такого бардаку в лісовому господарстві говорять лише відповідальні фахівці, але їх не чують ті, хто зобов'язаний згідно зі службовими обов'язками охороняти і примножувати безцінний природний скарб. Проте навіть загальна інвентаризація лісів не проводиться вже більше 20 років. Як кажуть в народі, у каламутній воді легше рибку ловити. А в лісах теж водиться "золота рибка".

Чи довго вона там протримається? Навіщо гадати про завтрашній день, коли сьогодні можна озолотитися – за таким девізом живуть українські можновладці. І їм байдуже, що в українських лісах достигаючих і стиглих дерев залишилися разом близько... 17 відсотків. Решта – молодняк (45,4 відсотка) і середнього віку (37,7). Тобто, дорізаємо дерева, посаджені ще до Жовтневої більшовицької революції, столітній ювілей якої незабаром виповниться. Про подвоєння темпів знищення лісів написано вище, а про їх відновлення напишу зараз: показники нових насаджень – одні з найнижчих за останні роки.

Це стосується й нашої Чернігівщини, яка за рівнем вирубки лісів лідирує в товаристві з Харківською областю і Карпатами.

Процвітають і браконьєрські вирубки. У минулому році заведено 300 справ проти браконьєрів, з яких до суду не дійшла й десята частина. Такою "боротьбою" з незаконними вирубками лісу занепокоєні... екологічні активісти та окремі журналісти. Вони не дають спокою й прокуратурі, на конкретних прикладах показують, що в багатьох справах фігурантами злочинів є державні службовці та самі лісники.

Ще на одній деревинній, суто пострадянській, проблемі хочу зупинитися: на долі захисних лісосмуг. Як відомо, вони посаджені на початку 50-х років минулого століття. Насаджували деревця колишні колгоспи й радгоспи, потім і доглядали молодий, здебільшого дубняк. Тепер ті насадження не мають юридично оформленого господаря. Фахівці пояснюють, що вузькі лісосмуги неможливо "увести" в систему координат 1942 року, оскільки виявлено багато неточностей на місцевості при розміщенні в тій старій системі набагато більших розпайованих земельних ділянок, окремі з них "увібрали" й лісосмуги. Похибки цієї системи координат – в межах трьох метрів. Знаю, що завершується введення в дію нової системи – УСК-2000 з похибкою в кілька сантиметрів. Отже, коли буде нова картографічна основа держгеокадастру, тоді, можливо, й на лісосмуги оформлять власника. Як він розпорядиться ними – неважко прогнозувати, виходячи з українських реалій.

До речі, вікові дубові гаї дорізають. Лісовози з цінною, доларовою породою їздять по автотрасах здебільшого вночі. Неважко здогадатися, чому саме вночі. Не сумніваюся, що незабаром візьмуться за масове вирізання й молодих дубів з лісосмуг. Почерк сучасних варварів, які дорвалися до влади на крові учасників Майдану. Ще й горлопанять безперестанку, що ведуть Україну до Євросоюзу. А, може б, по пустелі походити – як Біблія пише, поки згине останній нащадок середньовічних варварів? Бо з ними ось уже 26 років йдемо до земного раю – Європи, а за стилем життя і відповідальністю перед своїм народом та рідною землею, здається, скочуємося до варварського середньовіччя. Бо й владу, навіть після другого майдану гідності, знову обрали таку, яка готова обміняти державні інтереси "на будь-якому ринку, тільки б їй не заважали збагачуватися", – написала Юлія Мостова, головний редактор популярного тижневика "Дзеркало тижня". Гляньмо у вічі цій правді! Може, полуду з них скинемо і нарешті прозріємо?!


Леонід Яковишин, Герой України, генеральний директор ТОВ "Земля і воля"


http://narodna.pravda.com.ua/economics/59ae6d2e2a935/

]]>
газовики "воюють" з бабусею http://monitor.cn.ua/ua/netreba/51988 "Газові монополісти" Чернігівщини в особі ПАТ "Чернігівгаз" та ТОВ "Чернігівгаз Збут" продовжують «війну» з пенсіонеркою із села Мирне Бобровицького району Наталією Красноок. Принаймні так назвав судову тяганину її правозахисник Євгеній Гробовий. Ляля Нетреба article Mon, 13 Feb 2017 08:15:58 +0200 — Після того як Бобровицький районний суд та апеляційний суд Чернігівської області визнав дії «газовиків» протиправними й зобов’язав ПАТ «Чернігівгаз» відновити власним коштом газопостачання до її будинку, «газовики» вирішили зробити «хід конем». Мабуть, з метою демонстрації своєї «сили» та безкарності, щоб іншим нє повадно било й починають юридично-судовий пресинг пенсіонерки.

1. ПАТ «Чернігівгаз» подає до Деснянського районного суду м. Києва заяву про видачу судового наказу про стягнення з Наталії КРАСНООК боргу за газопостачання. Ухвалою від 08.12.2016 року заява повернена заявнику — ПАТ «Чернігівгаз» без видачі наказу.

2. ПАТ «Чернігівгаз» подає до Бобровицького районного суду Чернігівської області заяву про видачу судового наказу про стягнення з Наталії Красноок боргу за газопостачання. Ухвалою від 27.12.2016 року заява повернена заявнику — ПАТ «Чернігівгаз» без видачі наказу.

3. ТОВ «Чернігівгаз Збут» подає до Деснянського районного суду м. Києва заяву про видачу судового наказу про стягнення з Наталії Красноок боргу за газопостачання. 20.12.2016 року суддя видає судовий наказ, який мною, як представником Наталії Красноок, оскаржено й Ухвалою Деснянського районного суду від 08.02.2017 року судовий наказ скасовано.

4. У Деснянському районному суді м. Києва 24.01.2017 року зареєстрована справа за заявою ПАТ «Чернігівгаз» до Наталії Красноок. Документи із суду по даній справі ще не надійшли.

Що ми маємо в залишку — судове переслідування та бажання помститися, а інакше цю «активність» пояснити важко, і відсутність жодного судового рішення яке підтверджує наявність «міфічних» боргів пенсіонерки перед «газовиками» та відсутність газу в її помешканні оскільки з 17 січня «газовики» знову перекрили їй газ за «міфічний» борг перед ТОВ «Чернігівгаз Збут».

Пенсіонерка добросовісно дочекалася скасування судового наказу про стягнення з неї боргу з газопостачання перед ТОВ «Чернігівгаз Збут» і власноруч відновила газопостачання до свого будинку — зірвала пломбу і відкрила вентиль про що відразу повідомила районного прокурора, голову Бобровицької РДА, ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Президента України Петра Порошенко.

Чи в змозі ІМПОТЕНТНА ВЛАДА захистити просту пенсіонерку…? (великий знак питання). Я особисто вважаю, потрібно змінювати «правила гри» аж до повернення Облгазів та Обленерго в державну власність, — написав на своїй сторінці Євгеній Гробовий.


http://cntime.cn.ua/top-novini/item/17514-yakhazovykyvoiuiutzbabuseiuzbobrovytskohoraionu.html

]]>
"Незалежний" конкурсний комітет з визначення перевізників на міські маршрутимає всі шанси проявити свою "залежність" http://monitor.cn.ua/ua/netreba/50659 Кілька слів хочеться сказати про конкурсний комітет, який начебто мав би формувати здорову політику в сфері громадського транспорту міста і бути рівновіддаленим до кожного з претендентів. Ляля Нетреба article Sat, 17 Dec 2016 12:26:55 +0200 Але чомусь все відбувається навпаки. Чомусь в новийконкурсний комітет потрапляють старі кадри, що й були ранішеще під час «епохи Соколова» − часу, коли перевізники мали значний вплив на рішення конкурсного комітету.  Та ще ряд людей, незалежність яких від перевізника під питанням. 

Дам детальнішу інформацію про деяких з членів нового конкурсного комітету:
1) Асоціація підприємств автомобільного транспорту «Чернігівтрансавто», яку в конкурсному комітеті представляє незамінний член Пась Василь Іванович.
Згідно даних єдиного державного реєстру керівником організації являється Козир Володимир Олександрович, він же й директор підприємства ТОВ «Пассервіс-Люкс».
2) Чернігівська обласнаорганізація роботодавців автомобільного транспорт, яку представляє в конкурсному комітеті Волах Олексій Григорович. Уповноваженою особою організації є також Козир Володимир Олександрович.
3) Чернігівська міська громадська організація «Асоціація пасажирських перевізників м. Чернігова «Чернігівпастранс», керівником якої є Петришин Василь Григорович. Представник організації Зубенко Людмила Віталіївна є також членом конкурсного комітету.
 
Не секрет, що до того, як стати начальником Управління «Укртрансбезпеки» у Чернігівській області,Петришин Василь Григорович працював керівником  одного із підприємств родини Вакуленків. Сам Василь Петришинтакож є членом конкурсного комітету.

Окрім цього, ще деякі члени конкурсного комітету  не приховують свою причетність до конкретного перевізника. Тобто із 16 членів конкурсного комітету половина, якщо не більше, мають певні інтереси в даній сфері і лобіюють інтереси конкретних перевізників.

З іншого бокуу більшості членів комісії відсутня зацікавленість у перевірці документів,в об’єктивному оцінюванні і попередньому огляді рухомого складу, який виходить на конкурс.Серед 16 членів конкурсного комітету тільки 3-4 людини виходять на огляд, не враховуючи працівників Управління.

Загалом зрозумілим є мотив перевізників максимально вплинути на результат конкурсу. Та все це мав би помітити міський голова, реагуючи на колективні звернення перевізників. Реформи – це завжди не просто. Але, напружившись, вийти на новий рівень обслуговування, до старого ніхто не захоче повертатись − ні пасажири, ні перевізники. Адже довгостроковий результат відчують всі.


За Лялю Нетреба - Тетяна Романова, депутат Деснянської районної ради у місті Чернігові

]]>
це - електрозашмог на шию пенсіонера-інваліда.... http://monitor.cn.ua/ua/netreba/49528 "Чернігівобленерго" проти одинокого інваліда другої групи. Вимагають від дідуся сплатити 14 тисяч 172 гривні штрафу і відшкодувати судові витрати. Ляля Нетреба article Mon, 07 Nov 2016 13:54:55 +0200 2 листопада цього року Бобровицький районний суд продовжив розгляд позову приватно-акціонерного "Чернігівобленерго" в особі Бобровицького району електромереж проти одинокого інваліда другої групи з Кобижчі Миколи Ткаченка за нібито розкрадання ним електроенергії.

За це вимагають від дідуся сплатити 14 тисяч 172 гривні штрафу і відшкодувати судові витрати.

Якщо на першому засіданні монополістів-позивачів представляв лише юрист РЕМу Олег Старикав, то на друге, на вимогу відповідача, прийшли виконувач обов’язки директора Бобровицького РЕМ Вадим Магденко, його заступник Володимир Бандилко, бухгалтер Наталія Марійко, інспектор енергонагляду Олександр Чухліб. Викликала на судове засідання й інспектора Олександра Густеру, але той з невідомих причин не прибув. Микола Ткаченко оборонявся від натиску такої представницької команди позивача сам – оплатити  послуги  адвоката не дозволяє його пенсія в 1200 гривень.

Проте відповідач теж висунув свої  серйозні звинувачення  інспекторам Чухліба і Густери, які написали акт про «розкрадання електроенергії шляхом улаштування окремого відгалуження від електромережі», - мовляв, інспектори самі накинули те відгалуження на підвідну до будинку електролінію, і все те задокументували фотографуванням, потім ще підпис на схемі підробили, з діда-лоха насміхалися.
 
Чи будуть  доведені такі звинувачення в суді – важко навіть гадати, оскільки все те відбувалося в присутності трьох осіб позивача і одного відповідача. Втім, поміркувати є над чим.

Інспектор Сергій Чухліб у судовому засіданні засвідчив, що пристрій для розкрадання електроенергії виявили  у одній з кімнат будинку Миколи Ткаченка: розетку, дріт якої виведений через отвір у стіні на подвір’я. Коли вийшли на двір, тоді й розгледіли, що то був накид  на підвідну до будинку електролінію.

В чому тут загадка? Повітряна електролінія підведена до будинку поруч з вхідними дверима, і якщо на ній справді було тоді накинуте оте «окреме відгалуження для крадіжки електроенергії», то не помітив би його хіба що незрячий чоловік. Ті дроти на стіні будинку добре бачаться навіть з вулиці. І треба бути зовсім безумцем, щоб тримати все те на очах у людей. Періодично ж накидати і знімати – неспроможний фізично безрукий і погано зрячий одинокий пенсіонер. 

На подвір’я ж до Ткаченка зайшли два «прославлені» в Бобровиці фахівці-аси по виявленню крадіїв електроенергії і один електромонтер. Заходячи до хати, вони ледь носами не тикались у  підвідну електролінію. І не побачили, що на ній висить злодійський «накид»? А вже  у хаті вчепилися  за якусь переноску? Не зважили й  на те, що дідусь просив перевірити, чи справні два малопотужні електроприлади, які  були в кімнаті, пояснюючи, що вони не  здатні споживати електроенергію. У суді інспектор Чухліб пояснив, що він не зобов’язаний перевіряти електроприлади споживачів на справність. І викликати на місце події якусь комісію, що вимагав господар будинку, теж немає потреби - інструкціями не передбачено.

Заступник директора  РЕМ Володимир Бандилко сказав у суді, що коли під його особистим наглядом відновлювали подачу електроенергії до помешкання Миколи Ткаченка (відключили електрику у березні), то запрацював один електроприлад – водяний насос, до якого проведена електроенергія від лічильника, тобто законно. Хоча за логікою «крадія електрики» саме до насоса мало б бути підведене оте «злодійське відгалуження». Насос теж небагато споживає електроенергії та і включається він рідко, але в хаті і такого немає: дідусь не користується ні холодильником, ні електропраскою, про якусь мікроволновку лише чув. Немає в його господарстві електроінструментів, тим більше – якихось верстатів. Не тримає ні худоби, ні птиці. Подвір’я освітлюється (і в кімнаті застосовує) альтернативними ліхтарями, що вдень заряджаються від сонця. Яка потреба у цього споживача красти електроенергію? До того ж, він справно платить за її використання в межах 70 гривень на місяць.

Як пояснила бухгалтер Наталія Марійко, та оплата не береться до уваги, на Ткаченка накладений штраф, сума якого обрахована згідно з методикою. Звісно, та методика, розроблена самим монополістом на ринку електроенергії, не бачить ні людину, ні її фізичний та матеріальний стан, ні навіть пояснення тієї людини, врешті-решт – не враховує здорового  глузду. Прихватизатору електромереж, споруджених за державно-людські кошти, все мало, тож його служаки-держиморди готові здерти з нещасних дідусів-бабусь останню сорочину разом з шкірою.

Однорукий пенсіонер пояснив інспекторам і всьому керівництву РЕМ, що ту переноску з «накидом» на кінці наспіх «склеїли» ніжинські хлопці, які встановлювали насосну станцію. Той пристрій потрібен був, щоб перевірити, чи є в підводі до будинку електроенергія, бо в приміщенні її не було. Потім з’ясували, що все село було відключено на якусь годину від електрики. Відтоді й валялася та переноска під столом, а дріт на вулиці, за словами господаря, був закручений на рихтувальному «козлі».

Втім, і без такого пояснення фахівці не могли не  зрозуміти, що аж ніяк не «матьорого» крадія електроенергії вони взяли в «оборот», ще й штраф такий виставили, який пенсіонеру ніколи «не підняти». Не могли не бачити вірні служаки монополіста й фізичну безпомічність майже незрячого пенсіонера, одначе  без людського пояснення подали йому на підпис той акт про порушення користування електроенергією. Згодом, коли старенький з допомогою великої лінзи прочитав те, що наспіх підписав, у нього серце ледь не зупинилося.

Та дідусь все ж  сподівався, що комісія РЕМу все достеменно перевірить, зважить і прийме справедливе рішення. Адже бачив, як члени комісії довго щось там радились, обклавши себе томами інструкцій та законів – Микола Дмитрович розповідав суду. Тож вдруге довірився стражам електрики і, не читаючи, підписав протокол засідання комісії. Йому, з пошкодженими очима, здалося навіть, що протокол не до кінця був написаний. Але його переконливо  попросили, і він поставив свій підпис.
  
Роздивився під лупу, коли подали розрахунки на штраф, - те не підписав, і знову серце залилося гнівом на  чинуш  від «дикого» бізнесу.

З історії, не приправленій комуністичною ідеологією, відомо, що навіть німецькі окупанти (не фашистські карателі), бувало, людяніше ставилися до наших людей, ніж тепер ставляться до співвітчизників «новоукраїнські» глитаї зі своїми «інспекторами» та «рахівниками». Їхні  повадки дуже вже змахують на лютування більшовицьких активістів при розкуркулюванні та виконанні сталінського закону про «п’ять колосків». Відмінність лише та, що  сучасні «пани» не розстрілюють поки-що свою челядь  і не женуть її на каторгу, вони діють «цивілізовано»: величезними штрафами забирають навіть у старих і хворих людей, вже обкрадених рідною владою, останню копійку, залишаючи їх на голодну і без ліків смерть. А самі - у розкоші жирують. Нелюди – не повторюйте  трагічну   долю своїх лютих предків!
                                                         
http://zemlyaivolya.net/news/elektrozashmorg_na_shiyu_pensionera_invalida.html

]]>
а віз і нині там http://monitor.cn.ua/ua/netreba/47794 Минулої осені мешканці Чернігова обрали нову владу – міського голову та доволі багато нових депутатів. З того часу пройшов майже рік і в місті запрацювала “нова команда” чиновників, які якби почали працювати “по новому” – тобто, на благо громади. Ляля Нетреба article Thu, 01 Sep 2016 10:48:39 +0300 Здавалося б: нові, у переважній більшості, доволі ще молоді люди повинні були доволі швидко “розібратися” зі старими проблемами (схемами, які працювали не на громаду міста, а на кишеню чиновників чи депутатів), скасувати купу протизаконних рішень, переглянути угоди оренди землі з багатьма “підприємцями” й зробити ще чимало гарних справ – й повернути довіру городян до своїх слуг народу.


На превеликий жаль, останнім часом нову команду почали все більше й більше критикувати – і не безпідставно. Насправді – є за що!

Адже, Комунальне підприємство “Паркування та ринок” в особі директора не дуже відрізняється від команди “поганих попередників”.

В редакцію звернулися дві чернігівські жінки, що доволі успішно займалися бізнесом, створювали робочі місця й справно поповнювали міську скарбницю (бюджет міста). Кілька років тому на замовлення деяких впливових і знаних бізнесменів, міська рада, практично, вчинила рейдерське захоплення приватної власності місцевих підприємців. Кількість виграних цими жіночками судів невдовзі перевалить на другий десяток, а міськрада в особі директора КП “Паркування та ринок” все не здається й продовжує пробувати легалізувати своє свавілля! При цьому, все діється в дусі попередньої “злочинної” влади.
Та давайте розповімо все по порядку...




Міська влада в ролі рейдера?

Близько десяти років тому, ТОВ “Пегас” взяло в оренду занедбану земельну ділянку (проспект Миру, 89) й пройшовши всі чиновницькі “кола пекла” надання різноманітних дозволів та узгоджень, побудувало “виставочний майданчик автомобілів з благоустроєм території” (не лякайтеся, це просто така офіційна назва). У ті часи будівельні об’єкти приймала державна приймальна комісія у складі аж 16 осіб та після того приймальний акт ще й затверджував Виконком міськради.

Після того підприємці зітхнули з полегшенням й розпочали займатися там своїм бізнесом. Спочатку все було нормально, навіть, успішно й ніщо не віщувало біди. Коли термін оренди земельної ділянки підходив до кінця – подали папери на подовження оренди. І тут несподіванка – питання “зависло у повітрі”. Тобто, міськрада і не відмовляє, і не продовжує! Просто питання на сесії знімається з розгляду (недостатньо голосів “за”) й автоматично попадає на розгляд наступної сесії – і так може тягнутися не один рік, або зовсім про нього позабути. Що на своїй власній “шкурі” випробував не один чернігівський підприємець з царини малого та середнього бізнесу! Чому? Першопричин для таких дій могло бути скільки завгодно: від очікування невеличкого матеріального стимулювання підняття руки “за” під час голосування (самі подумайте, скільки для цього депутату потрібно прикласти фізичних зусиль) до спроби захапати якийсь привабливий об’єкт або собі коханому або комусь з своїх родичів (знайомих, товаришів, колег тощо). В нашому випадку – ця гарна діляночка з побудованими там спорудами “впала в око” декому зі “слуг народу”! Які, навіть, не стидалися нанести “візити” до цих підприємців з тонким натяком – ділитися потрібно! Що в перекладі на людську мову означало: віддайте частину об’єкту нам – і буде всім щастя!

Та і в ті часи ще були люди, які, можливо, щиро вірили, що справедливість і закони в нашій країні (а тим більше у нашому рідному місті) мають місце. О, ця свята людська наївність іноді так дивує! Тому, продовжували платити орендну плату й чекати депутатської, а згодом і суддівської “милості” у вигляді продовження терміну оренди. Правда невдовзі підприємцям це набридло й було вирішено оформити свідоцтво на право власності на цей об’єкт нерухомості – були впевнені, що після того жодних законних причин відмовити у подовженні терміну оренди – не буде!

Та через економічні причини ТОВ “Пегас” вирішило спекатися цього свого майна й у квітні 2014 року було укладено договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості підприємцю Тамарі П. Все відбулося цілком прозоро й легально. Але це не відбило охоти ласих до чужого “підприємливих” дядьків, які, маючі відповідні важелі впливу на депутатів та чиновників міськради – УВАГА! – на сесії у червні 2014 року затвердити рішення щодо передачі цієї земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству “Паркування та ринок”. А після того (це ж треба було набратися такого нахабства!) комунальники, виконуючи відповідне “замовлення”, почали подавати позови до суду – і, у переважній більшості випадків, програвати. Чому?

Тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток – з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Як не дивно, але новий директор КП “Паркування та ринок” (якому підприємці повідомили щодо цієї проблеми при особистій зустрічі) продовжує в тому ж дусі. Тобто, діє не гірше попередників. І не дуже то й зрозуміло – на чию користь? І це все при тому, що всі рішення судів доволі чіткі – міськрада у цьому питанні неправа! Й було б набагато краще відмінити рішення міськради й позбавитися цієї “головної болі”. Тим більше, що ні для кого не є секретом, що передача земельних ділянок у постійне користування комунальникам у більшості випадків було прикриттям незаконних оборудок, які не приносили громаді Чернігові ніякого зиску.

Крім того, дуже здивувала ініціатива директора КП “Паркування та ринок” розмістити на цій земельній ділянці – щоб ви думали? – АВТОСТАНЦІЮ. А також масова розсилка офіційних листів дільничному, місцевому прокурору, різноманітним контролюючим органам – цитую – “встановити факт незаконної комерційної діяльності, припинити незаконне використання цієї земельної ділянки та допомогти підприємству КП “Паркування та ринок” повернути вказану земельну ділянку у користування”. Остання така масова розсилка відбулася у середині серпня 2016 року!

Хоча Прокуратурою Чернігівської області та Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області встановлено, що рішення о передачі земельної ділянки по проспекту Мира, 89 Комунальному підприємству “Паркування та ринок” відбулося в порушення земельного законодавства, (а саме ст. 120 Земельного Кодексу України) не враховано, що на цій земельній ділянці зареєстровано право приватної власності на об’єкт нерухомості.
До речі, мешканці житлових будинків (поряд з проспектом Миру, 89) дуже обурені рішенням Чернігівської міськради від 20.06.2014 р. про виділення земельної ділянки для розміщення автостанції та виступають категорично проти цього. Вони подали відповідну електронну петицію, яка легко набрала необхідну кількість голосів і відповідь на яку посадовці повинні надати вже наприкінці цього тижня.

Знаєте, мені особисто навіть дуже цікаво, що ж переможе у міськраді: здоровий глузд чи бажання виконати “замовлення” поважних осіб?

]]>
Що провладний лає владу? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/45441 Щось таке незрозуміле коїться останнім часом у Чернігові та найближчих районах. Вибори стають основним атракціоном, і кожен, хто бере у них участь, розказує на всі сторони який він красивий та розумний. І найголовніше – критикує владу. Ляля Нетреба article Mon, 30 May 2016 16:39:06 +0300 Мені простій дівчині з села якось дивно від того. Бо коли опоненти критикують один одного, то зрозуміло – думки у них протилежні, а от коли однодумці, то це вже дива…

Але про все по порядку. Дівчата кажуть, що заїхав до нас у села біля Чернігова один заполітизований дивак – раніше такого не бачили, хоча каже у себе у фейсбуці, що рідня в нього у Голубичах, - і почав всюди їздити та про проблеми питати. Каже, що хоче навести лад у нашому краї. Але ж у нас вже був один з 2012 року такий. І люди кажуть, що дійсно допомагав: безкоштовні медичні огляди влаштовував, подарунки роздавав (дитячі майданчики, вікна, солодощі і т.д.) та інші благодіяння робив. І коли депутатом став, обіцяв свою справу продовжувати. І кажуть, продовжував...

Хоча можливо не так вже й добре працював, якщо зараз люди з усіма проблемами до цього Молодого красеня звертаються. І дороги погані, і майданчиків не вистачає, і вікна треба нові і дитячі садочки…  - Людоньки, схаменіться – невже за чотири роки Перший нічого не зробив? Чи Ви все поламали? Чи тільки на папері ті благодіяння були?

Був час зазирнула на сторінку Молодого, а від його постів душа розривається. «Это "путь" - даже нет, "направление"! - в село Даничи Репкинского района. Ни одного метра дороги! А люди ждут от чиновников нормальной дороги!», - пише майбутній кандидат у депутати.

І так піклується, сердешний, про всі села, селища та вулиці 206 округу. І головне, що цей молодий у запалі виборчих перегонів працює ніби супермен: Шерстянку від гілок визволяє, п’ять-шість сіл за день відвідує, навіть у дощ, громадські слухання проводить, громадам про те як співпрацювати поради роздає. (Погано напевно розповідав Офіс реформ, агітуючи за децентралізацію…)

Хоча моя подруга Маруся каже, що той Перший у 2012 і 2014 теж таким активним та співчуваючим був. А чому ж так «погано» люди живуть у його окрузі (який ще називають його «вотчиною») не зрозуміло. І головне, що Перший майже всюди їздить з Молодим. Тож сприймає критику на адресу влади нормально? Чи як кажуть хлопці з Чернігова «саботує свою роботу»?

Дивні часи настають у нашому селі: однодумці лаються, вороги єднаються. Щоправда до нас через дощі поки що ніхто з кандидатів не дістався. Але люди кажуть, що везуть до наших п’яти хат своїх лікарів і благодійний фонд Молодого, і ще одна партія. А також на розмитих дорогах були помічені волонтери з лампочками та кілька грузовиків з дитячими майданчиками. Тож скоро «нас всєх вилєчат», будемо гратися на нових майданчиках та агітки читати під світлом нових аграрних лампочок. Може ще й інтернет нам проведуть, тож буду писати частіше.

Гарної вам погоди, любі мої.

Цілую Ваша Ляля

]]>
це - не "оптимізацію соціального захисту сімей з дітьми" http://monitor.cn.ua/ua/netreba/40292 Допомога по догляду за дитиною до трьох років вже не виплачується. Ляля Нетреба article Wed, 02 Dec 2015 17:19:36 +0200 З 1 липня цього року виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку скасовані. Утім, у Мінсоцполітики намагається це показати як "оптимізацію соціального захисту сімей з дітьми", мовляв, цю допомогу поєднали з виплатою при народженні дитини.

Єдиним виключенням є ті родини, у яких дитина народилася до 30 червня цього року. І лише в цьому випадку ця допомога залишиться у мінімальному розмірі - 130 грн. на місяць. В Українській Гельсінській спілці з прав людини підрахували: якщо допомога по догляду виплачувалася у мінімальному розмірі (130 грн. на місяць), то втрати кожної сім'ї становитимуть майже 5 тисяч гривень за три роки. А якщо мати отримувала цю допомогу у більшому розмірі (скажімо 500 грн.), то вона втратить 18 тисяч гривень.

Проте, у Мінсоцполітики звітують, що соціальний захист родин з дітьми посилено: "З 1 липня 2014 року розмір допомоги при народженні першої дитини збільшиться на 10 320 грн. і становитиме 41 280 грн. Крім того, відтепер сума не  залежатиме від того, якою ця дитина народилася, першою, другою, третьою тощо, державою встановлено фіксований розмір допомоги - 41 280 грн.". Одразу по народженні дитини родині виплачуватиметься 10 320 гривень. Решту суми допомоги (30 960 грн.) родина отримуватиме впродовж 36 місяців по 860 гривень щомісяця. 

Про те, що виплати значно скорочуються, якщо народилася друга, третя або більше дитина, у повідомленнях Мінсоцполітики не згадується. Але ж якщо раніше при народженні другої дитини родина отримували 62 тисячі гривень, то тепер - на 21 тисячу менше. Якщо допомога при народженні третьої та наступної дитини донедавна становила 124 тисячі гривень, то зараз - на 83 тисячі менше.

"Загалом  навіть анонсоване збільшення допомоги при народженні першої дитини насправді можна вважати тільки умовним оскільки розмір допомоги, яка виплачується одразу, не змінюється взагалі - це трохи більше 10 тисяч гривень, так само не збільшується сума щомісячної допомоги - 860 гривень, збільшується лише час протягом, якого ця допомога виплачується з 2 років до 3 років", - повідомив "ДС" юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк.

І ще один нюанс - офіційно затверджений прожитковий мінімум для дітей до 6 років становить: з 1 липня цього року - 1,059 тисяч гривень, з 1 жовтня - 2014 року - 1,102 тисяч гривень. Тобто, щомісячна допомога у сумі 860 гривень менша, ніж прожитковий мінімум. Хоча було б логічно урівняти розмір щомісячної допомоги з прожитковим мінімумом для дитини. "Якщо уряд пішов на суттєве зменшення видатків на соціальну сферу, то в першу чергу скорочуватися мали б "професійні" пільги для депутатів, прокурорів та інші види допомоги, які надаються незалежно від того чи потребує конкретна родина цієї допомоги чи ні, і аж ніяк не допомога по догляду за дитиною", - вважає Максим Щербатюк.

]]>
Розпочалася війна між командами Валерія Дубіля та Владислава Атрошенко? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/36556 Темою обрана бизнесова діяльність народних обранців. Ляля Нетреба article Wed, 19 Aug 2015 13:13:12 +0300 Начальник Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Юрій Власенко звернувся до голови Верховної Ради Володимира Гройсмана з проханням перевірити факти поєднання депутатської та бізнесової діяльності позафракційним народним депутатом України Владиславом Атрошенком й, у разі підтвердження цієї інформації, ініціювати питання про позбавлення його депутатського мандату шляхом звернення до Вищого адміністративного суду України.
Про це Власенко заявив під час прес-конференції в УНІАН. «Хочу зазначити, що Атрошенко є депутатом Верховної Ради VIII скликання, який обраний від Чернігівщини по 206-му округу. Більше того, він в парламенті VII скликання входив до фракції Партії регіонів і голосував за «диктаторські закони» 16 січня… Зараз він продовжує нехтувати чинним законодавством та Конституцією, займаючись комерційною діяльністю», - сказав він.
Також Власенко повідомив, що після того, як він ініціював це питання, один з місцевих телеканалів Чернігова почав транслювати сюжети, в яких ставилась під сумнів діяльність Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області. Зокрема, за словами Власенка, у матеріалах журналістів телеканалу йшлось про те, що безпосередньо він змушував працівників управління здавати кошти на потреби учасників антитерористичної операції. «Таку значну увагу телеканалу я розцінюю як психологічний тиск, щоб змусити мене припинити роботу по викриттю народного депутата-сумісника», - зазначив начальник управління.

Чернігівці знають, що цю кампанію веде Телеканал «Дитинець», який багато хто повзує з народним депутатом Владиславом Атрошенко.

Інтернет-портал "Сіверщина" вважає, що: «Також було б справедливо, якби Власенко звернувся з аналогічним зверненням щодо суміщення депутатської роботи з бізнесом народного депутата Валерія Дубіля. А ця атака, мабуть, пояснюється підготовкою до звільнення Власенка з посади, адже ОДА очолює партнер Атрошенка - Валерій Куліч, а Власенко - протеже Дубіля…»

Навіть простій дівчині з села зрозуміло, що розпочалася війна між командами Валерія Дубіля та Владислава Атрошенка напередодні місцевих виборів.

]]>
А чи був мораторій на Кордівку? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/36463 Вже близько півроку у Чернігові «діє» так званий мораторій на забудову у зеленій зоні міста. Ляля Нетреба article Sat, 15 Aug 2015 20:19:03 +0300

Тільки й досі ніхто достеменно не відає, про яку територію йдеться мова у рішенні міськради та й законний цей мораторій. Давайте разом з вами спробуємо (без зайвого галасу та взаємних звинувачень) розібратися у цьому питанні.
 
Захисники, чи…?
 
Почнемо з так званих активістів, які останніми днями протрубили, щодо своєї перемоги над забудовниками Кордівки. Вся справа у тому, що більшість чернігівців абсолютно не в курсі справи, що ж насправді відбувалось при розгляді в Апеляційному суду Києва. І які аргументи там прозвучали з вуст наших доморощених громадських діячів.
 
Як виявилось (прослухавши стенограму судового засідання), чернігівські «активісти» під час судового засідання були дійсно чесними та відвертими. Й говорили зовсім не те, що нині розповсюджують засобам масової інформації.
На конкретне питання судді: чи відноситься прийнятий міськрадою мораторій до території, де розпочалися  підготовчі роботи для початку будівництва компанією «Єврокон-Полісся», Олександр Гашпар відповів щиросердно — ні. Як не дивно, але таку його позицію розділили й усі присутні на судовому засіданні «ініціативні» громадяни Чернігова, як Костянтин Шихальов, В’ячеслав Лебедь та Валерій Марченко.
 
Відверто кажучи, складається враження, що все те що вони кажуть і роблять у Чернігові — якби «непримиримі борці з забудовником» — усього лише дешева гра на публіку напередодні місцевих виборів. І не більше!
Саме тому, суди як першої так і другої інстанцій зоставили дію мораторію в силі, але при цьому засвідчили — його дія не розповсюджується на територію, де проводяться роботи компанією-забудовником «Єврокон-Полісся». Тому, її права (як позивача) даним мораторієм — не порушені. І така позиція суду є результатом «аргументації» усіх цих так званих «громадських діячів»!
 
Отже, фактично й практично, ми маємо в наявності діючий мораторій, дія якого (підкреслюємо!) абсолютно не розповсюджується на 7,5 гектарів території, де розпочала роботи «Єврокон-Полісся»!
На не офіційну думку
 
За неофіційною позицією юристів міськради, рішення на цій території не має жодної юридичної сили та й сам мораторій не законний. Тому що виходить за рамки повноважень міськради. З розмови випливає єдине – міськрада не Верховна Рада щоб накладати мораторії, тим більше на те, що вона сама віддала в користування і за прийнятими рішеннями дозволила будувати. Подібні рішення називаються тільки одним словом — політика! Й не більше.
У прокуратурі дане рішення відносять до підвиду «колективно-несвідомих». Або кажучи зовсім простими словами — ні риба, ні м'ясо! Міськрада орган колективний, рішення приймають колективно і можуть прийняти все що завгодно. На думку співрозмовника з прокуратури, прийняте рішення про мораторій не регламентується жодним законодавчим актом, а термін «природні ландшафти» взагалі вигадка депутатів. На запитання, чого ж тоді прокуратура не поправить міськраду в його нікчемному рішенні? Відповідь – політика!
 
P.S.  Взагалі, історія з мораторієм виглядає  як суцільна політика. Куди не кинь, навколо одне й те саме — піар (для пошиття у дурні громадськості міста). Напрошується і ще один висновок, без якого наша політика не відходить — банальний шантаж. На камери говорять одне, потім десь домовилися і в суді вже зовсім інше. Якась суцільна зрада!
]]>
КОМУНАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА ОБЛРАДИ – ДЛЯ ДЕПУТАТІВ ЧИ ДЛЯ ГРОМАДИ? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/31681 Мабуть все ж для депутатів, бо звіти про діяльність, а особливо рентабельність, комунальних підприємств облради не для всіх Ляля Нетреба article Thu, 23 Apr 2015 15:38:44 +0300 Чому не для всіх? Тому що навіть якщо ви детально будете вивчати офіційні інформаційні ресурси ви не зможете відповісти на питання чи ефективно працюють комунальні підприємства, створені чернігівською обласною радою.

А це питання стає актуальним у зв’язку із розгортанням «комунальних війн» між різними групами депутатів. Дійшло до того, що на Президії обласної ради, яка відбулася 23 квітня, було на пряму запропоновано голові фонду комунального майна обласної ради скласти повноваження.

Причому всім присутнім і тим, «хто в курсі справи», зрозуміло, що йде боротьба не за інтереси громади, а за особисті інтереси депутатів, які нарешті наважилися спробувати переділити пиріг. 

Як приклад неефективної роботи комунальних підприємств згадувалися насамперед «Ліки України» та комунальна газета «Деснянська правда». Ще одним поштовхом до «комунальних війн» стало те, що ряд комунальних підприємств таких як готель «Придеснянський» та «Чернігівкіно» вимагали збільшення статутного капіталу.

«Збільшення статутного капіталу» – це насправді спроба за гроші громади підвищити конкурентоспроможність (придбати нове обладнання, зробити ремонт, тощо).

При цьому наша по-європейському думаюча обласна влада не вимагала жодних бізнес-планів та розрахунків. Не досліджувала як змінилася рентабельність підприємств після попередніх «вливань». Певні цифри називалися, але економічно-обґрунтованих підрахунків не було представлено. А враховуючи те, що багато хто з депутатів облради має прямий інтерес до діяльності комунальних підприємств (або керує, або використовує), то ці цифри здаються взятими зі стелі.

Мабуть напередодні реформи місцевого самоврядування панам із облради потрібно розпочати із себе.

]]>
Управлінський "бардак" - до чого прийде Чернігівщина? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/27057 Декілька місяців без губернатора, свободівці "злілися" з влади. Що далі? Ляля Нетреба article Fri, 14 Nov 2014 10:09:39 +0200 Ситуація на політичному олімпі області вже хвилює не тільки політиків, а й простих людей. В облдержадміністрації в.о. і один заступник-свободівець, який по волі партії має піти, люстрація старих кадрів за політичним принципом, без адекватної заміни новими. А рівень зарплат, як у тому анекдоті - "давайте введемо плату за вхід, а то приходять підозріло постійно на робочі місця".

Навіть мене, просту дівчину з села вже став дошкуляти питання - якщо у владі "бардак" і скорочення, то хто нами керує?

Місцеве самоврядування? Так у нього грошей і прав немає.

Адміністрації? Так хто зараз несе відповідальність - незрозуміло. Стрибок убік - і немає нікого.

"Смотрящие"? Так влада після президентських виборів змінилася. Одні вже «не», а інші ще «не».

До чого йдемо? Ми тут з дівчатками пошепотітися і вирішили, що до влади прийдуть військові. А хто ще порядок наведе? І не тих, хто в штабах краде, а тих, хто в зоні АТО воює. І мізки має, щоб не вестися на поводу у багатіїв.

А Чернігівщина матиме свого Де Голя?

]]>
Три мавпи http://monitor.cn.ua/ua/netreba/24707 Знайома дівчина з забитого хутора Ляля Нетреба надіслала цікавого листа з купою не озвучених запитань — на які й досі не знайти відповіді. Ляля Нетреба article Thu, 21 Aug 2014 11:09:39 +0300 У ці серпневі та незвично спекотні дні вирішила підвищити трошечки свій інтелектуальний рівень й зайнялася японською буддистською мудрістю. Як не дивно, майже моментально розкрила, що багато-хто з сучасних чернігівських чиновників — буддисти. Тільки якісь поверхневі. Тобто, взяли від японців тільки те, що їм лягло на душу й цим майже майстерно користуються.

Швидше за все, ви тисячу раз бачила невеличкі скульптурні зображення знаних у світі трьох мавпочок, які символізують фразу «Якщо я не бачу зла, не чую про зло і нічого не говорю про зло, то я захищений від нього». Достеменно не відаю, але певно така скульптурна композиція стояла на столі у нашого чернігівського губернатора, коли він підписував відповідь Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Хоча в листі на офіційному бланку ОДА з усіма бюрократичними написами та підписом губернатора надруковано, що питання щодо роботи міськради Чернігова та міського голови розглянуто обласною державною адміністрацією — віриться в це важко. Уявити таку ситуацію, що губернатор особисто ходить будівлею ОДА та розпитує кожного свого підлеглого якої від думки щодо діяльності мерії — просто неможливо. Хоча, якби такі розмови б відбулися дійсно, тільки неформально та за обіцянки не робити ніяких оргвисновків за правдиві слова — стільки б матюччя було на відому адресу будівлі міськради.

Та, швидше за все, це відбувалося, як у нас робиться зазвичай: методом паперової переписки між якимось відділами. Тому, й відповідь така суха та бюрократично-статистична — тобто звичайнісінька відписка. В якій зазначено скільки всього відбулося сесій та засідань виконкому, скільки рішень було прийнято за рік, скільки депутатів зазвичай відвідують сесії та комісії, як все відбувається чесно та прозоро, як на всі такі заходи вільно допускають пресу та громадськість й подібна статистична фігня від якої нікому не холодно й не спекотно. Адже те, що статистика є лише одним із різновидів брехні — відомо всім. Крім того, аби не показати, що все у нас так вже дуже безхмарно, біло та пухнасто — потрібно обов’язково вказати на якийсь недолік. У цьому листі чітко написано, що за майже п’ять років за результатом подань (протестів) прокуратури Чернігова скасовано аж (страшно навіть вимовити) цілих чотири незаконні рішення міськради.

При цьому, за цей час Чернігів «взули» на сотні гектарів землі для місцевих та заїжджих бізнесменів (чиновників, депутатів, їх близьких і родичів тощо), незаконно знищили тисячі дерев та інших зелених насаджень, довели до ручки Стрижень своїми будівельно-екологічними аферами, руйнується Вал, захаращується Кордівка, сотні самозахватів земельних ділянок та самосудів, розкрадено сотні мільйонів гривень з міської скарбниці, чиновників десятками ловлять на відвертій брехні (фінансових оборудках, бездіяльності, незаконних рішеннях, обкраданні зубожілого населення) та трошечки на хабарництві (при цьому вони продовжують керувати комунальними підприємствами), на міські пляжі та зони відпочинку заходити скоро гидувати будуть навіть бомжі, наркомани та алкоголіки, дорогами та тротуарами Чернігова ходити вже потрібно лише у валянках (чунях, лаптях чи альпіністських ботинках) й тому подібне.

Крім того, мер міста не тільки вітає мешканців міст країни з якою ми воюємо (на війні загинуло вже більше двадцяти чернігівських чоловіків, а скільки поранено, скільки залишено дітей-сиріт), а ще й робить це від імені всіх мешканців Чернігова. Тобто не тільки від себе особисто та від мерії, й від імені губернатора та всього штату облдержадміністрації. Й не дивлячись на доволі сильну критику з боку громадськості та преси, й далі вперто збирається займатися тим самим, про що говорить на камеру міського телебачення.

Як не дивно мешканці Чернігова це бачать, протестують та мітингують, матюкають та вимагають, а наш губернатор (від імені всієї ОДА) «підстав для призначення позачергових виборів» мера та депутатів міськради — не вбачає.

Отож і кажу: наші чиновники користуються буддистською мудрістю, якої не дуже-то й розуміють. Користуються лише трьома мавпами (нічого не бачу, нічого не чую, нічого не кажу) й забувають, що також мешкають у нашому колись славному місті. Й через таку «діяльність» міського та депутатів — можуть отримати стільки лиха. Можливо, навіть цієї (за прогнозами доволі мерзотної) зими.
 

]]>
ВОНИ з нами воюють, а МИ їх вітаємо? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/24131 Дивно якось було зустріти на просторах інтернету вітання міського голови Чернігова, адресоване голові міста Псков. Ляля Нетреба article Wed, 30 Jul 2014 14:27:37 +0300 Агресія з боку Росії та байдужість побратимів, які навіть не намагаються протистояти діям свого керівника агресора, змушує замислитися та зовсім по-іншому сприймати ці привітання з нагоди Дня міста.

В той час, коли російські війська виконують маневри біля кордонів Чернігівщини і вбивають наших хлопців, мер Чернігова висловлює сподівання на подальшу співпрацю та дружбу.

"Пользуясь случаем, еще раз хочу заверить о своем глубоком уважении к Вам и выразить надежду на дальнейшие сотрудничество и дружеские отношения между нашими городами", - йдеться у листі, опублікованому на сайті міста Псков.

А громаді Пскова хочеться задати просте питання: вам не болить, що у побратимів люди гинуть?

]]>
Перший зам випередив голову ... У кожного свій ПІАР? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/23491 Поки голова обласної ради Миколи Звєрєва готується до брифінгу щодо зібраної допомоги його перший заcтупник у соцмережах проводить власний піар... Ляля Нетреба article Tue, 08 Jul 2014 11:08:03 +0300 Відділ інформаційного забезпечення та зв’язків з громадськістю виконавчого апарату Чернігівської обласної ради проанонсував, що 8 липня відбудеться брифінг голови обласної ради Миколи Звєрєва щодо зібраної допомоги для потреб бійців особового складу 13-го та 41-го батальйонів територіальної оборони.

А перший заступник голови облради Олександр Кодола за добу до цього виклав в мережі Фейсбук майже всю інформацію з фото.

Текст дослівно:
«В зоні АТО знаходяться 2 батальйони територіальної оборони №13 та №41, які зформовані з мешканців Чернігівщини.
Багато ініціативих груп, організацій і просто небайдужих громадян намагаються допомагати нашим збійцям.
В той же час, при спілкуванні з командирами батальйонів з’ясувалося, що нашим бійцям не вистачає елементарних речей, зокрема, таких як зубна паста, пральний порошок тощо. Звичайно ж, є і більш серйозні потреби – комплекти зв’язку, предмети оборонного призначення, садові меблі та пиломатеріали.
Тому керівництвом обласної ради було прийнято рішення організувати централізований збір необхідних для потреб військових матеріально-технічних засобів.
Завдяки органам місцевого самоврядування, допомозі небайдужих громадян та організацій зі всієї області вже надійшла шефська допомога у вигляді обмундирування, предметів особистої гігієни та продуктів харчування, інших речей для забезпечення потреб особового складу чернігівських батальйонів.
Усі зібрані матеріально-технічні засоби будуть відправлені військовослужбовцям 13-го та 41-го батальйонів територіальної оборони завтра 08 липня від Чернігівської обласної ради.»

Заступник зібрав допомогу, а голова її відправить… Цікава «командна робота». Якщо пан Кодола не згадує про свого шефа, то мабуть і пану Звєрєву потрібно показати, що збір коштів – його заслуга?

Але, якщо серйозно – то навіщо весь цей шум? Зробили добру справу – так це не подія для піару і звітів, а просто громадянська позиція.
 

]]>
Чернігівців поставили раком… http://monitor.cn.ua/ua/netreba/21500 Й, практично всіх, зґвалтували у неприродний спосіб. І трапилося це під час міської сесії у п’ятницю, не зважаючи на присутність нового прокурора Чернігова, кількох впливових представників громадськості та преси, а також прямої трансляції цього заходу в Інтернет-мережі. Ляля Нетреба article Sun, 27 Apr 2014 14:28:19 +0300 Я, коли це побачила на власні очі у своєму ноутбуці — аж з печі скотилася. Й хвилин зі двадцять бігала городом та все-рівно не могла заспокоїтися від такого запроданства. Поки трошечки дуже міцної калганівки не хильнула. Кілька стаканів. Власне кажучи, мені це допомогло. 

А от, що будуть робити мешканці Чернігова, коли до них дійде, що депутати-ненажери прямісінько з-під носа чернігівців відібрали ще з десяток гектарів лісопарку Ялівщина. Та ще й самий ласий шматочок. Якби щось подібне трапилось у нас на хуторі, то висіли б ці, вибачаюсь, падлюки, на кожній березі разом зі своїм смотрящим (так за версію обласного штабу спротиву теперечки називають куратора області від нової влади). А списали б ми всіх цих повішених — на зелених чоловічків. Тому, Чернігів та його мешканців нам, жителям хутора, щиро жаль. Швидше за все, такого лохотрону від людей новопризначеного смотрящего та міських депутатів — вони не дожидали…


Адже, як гарно все починалось

Трошки спогадів: ще наприкінці крутих 90-х небайдужі мешканці міста створили кілька громадських організацій з метою врятувати Ялівщину від вирубки, забудови всілякими Царськими селами, супермаркетами й тому подібне. Років десять з хвостиком вони з перемінливим успіхом боролися з міською владою, доки не прийшов на чернігівську землю майже билинний богатир з Прилук, який пообіцяв у разі свого обрання депутатом Верховної Ради не тільки вигнати з крісла безталанного міського голову, а й зробити з урочища Ялівщина майже заповідник обласного чи державного штибу.

Городяни й громадськість на це тоді дуже сильно повелися: водили козу разом з ним вулицями міста, виходили на акції протесту під мерію, а головне — віддали йому свої голоси й любов. Достобіса. Стільки ніколи й нікому не віддавали. Навіть я, хоча й живу на віддаленому хуторі, навмисно приїздила до Чернігова аби тільки побачити зблизу його красиве обличчя та подивитися йому у очі, які такі ж чесні, як у ангела. Й ходила, навіть, віддаленими вулицями до бомжів, старців та злочинців — аби вони також за нього приходили голосувати.

Й хоча не зразу, а лише після великої перемоги людей Майдану, цей ангел став смотрящим Чернігова — принаймні навів легкий шурхіт у мерії. Замінив секретаря та заступника міського голови своїми близькими товаришами й суворо настрахав мера своїм ніжним пальчиком: живи згідно Біблії. А то й тебе вижену достроково. Без вихідної допомоги.

А потім за допомоги своїх товаришів з партії, лідер якої страждала на каторжних роботах у жахливих умовах десь біля Харкова — змусив обласну раду прийняти рішення щодо створення РЛП «Ялівщина». Зоставалось лише межі парку чітко встановити та з деякими юридичними та фізичними особами (якби власниками невеличких ділянок) все це узгодити.


Таких, як наші, христопродавців — світ ще не бачив

Не зважаючи на такі величезні й позитивні зрушення питання створення РЛП «Ялівщина», громадська рада при облдержадміністрації, певно, все-таки не довіряла так сильно міським депутатам (відвертим хапугам) та меру. Й офіційно (може на всяк випадок) звернулась за кілька днів до початку сесії до мерії: введіть, якщо ваша ласка, мораторій на будь-які дії з земельними ділянками у Ялівщині. Доти, поки ми не зробимо все, що вимагає чинне законодавство. А керівник громадської ради не пожалкувала витратити цілий день й не виходила з сесійної зали, навіть, під час перерви. Й дочекалася! Тільки не того, про що помишляла.

Нагадаю, є в Ялівщині така вуличка: Жуковського. Варто сказати, що вже років вісім навколо кількох земельних ділянок (більше трьох гектарів) на цій якби вулиці точиться доволі серйозна боротьба. Скільки вже депутатів-ненажер від бізнесу прагнули й нині хтять їх прибрати до своїх рук — важко порахувати. Певно, більше сотні. Або, як не собі вхопити, то хоча б свій голос продати за дуже дорого. Бо, завдяки цим ділянкам можна таку шикарну аферу прокрутити, що комусь може дістатися більше (й набагато) десяти гектарів червонокнижної земельки. Де можна побудувати не одне Царське село. Або супер-пупер готель з басейнами, фонтанами, ресторанами, стриптиз-клубами, підпільними казино тощо. Власне кажучи, такий ласий шмат землі — аж дух спирає. Золотим батонам поряд й близько не стояти.
Отже, останнє питання порядку денного сесії міськради. Міський голова передає кермо ведучого сесії секретарю міськради (а також, голові провладної фракції) й, можливо, по нужді — виходить з зали.

У цей же час в одного з впливових однопартійців секретаря те ж якісь проблеми трапились (якби зі шлунком) — виходить з зали. Начальник управління земельних ресурсів повідомляє депутатам, що якби з подачі земельної комісії (очолює її «ударівець»-забудовник) потрібно з голосу прийняти рішення щодо двох земельних ділянок. На вигуки з залу голови громадської ради: назвіть адресу — не реагує. Тільки оченята втуплює в долівку та (як не дивно) майже червоніє й починає настирливо колупати дірку в паркеті. Депутати — як до рота води набрали. Мовчать, як партизани й дивляться на секретаря міськради, який поступово (наче Вій) піднімає свої повіки, а також картку для голосування — й 28 голосів «за». Хтось з них (або кілька) тільки-но в присутності прокурора міста — став багатшим на кілька десятків мільйонів вічнозелених грошей. А майже всі мешканці Чернігова (разом з дітьми та онуками, які ще не народилися на світ) — назавжди втратили свою власність й право на відпочинок на свіжому повітрі. А також, не одну сотню рослин, які відтепер зможуть побачити тільки в Червоній книзі.

До речі, керманич та основні говоруни фракції нашого смотрящего довго запевняла деяких журналістів, що вони за питання прихватизації Ялівщини — не голосували. Вони — білі та пухнасті. Тим більше, їх нардеп — ангел. Їм цілком і повністю довіряє. Разом з новопризначеним заступником мера. Тому й поїхав кудись до Семенівки представляти нового керівника району.

Отже, шановні чернігівці! В черговий раз Вас поставили у відповідну позу Камасутри. Страшно те, що найближчі однопартійці людини, яку ви зробили нардепом. А поганючий господарник, якого ви з тріском прокотили на виборах — може врятувати Ялівщину. І всіх вас від приниження та образи. Він на телекамеру пообіцяв міським журналістам, що уважно перегляне стенограму засідання й, якщо так насправді й було — не підпише це рішення.

Отеперечки сиджу в садочку у себе на хуторі й думку гадаю: скільки ж нас будуть…? Й чим нова влада (яку ніхто, до речі, з нас не обирав) відрізняється від своїх попередників? Може, давайте всіх цих хапуг та брехунів обміняємо на щось корисне в сусідніх країнах? Нехай вони з ними марудяться. Тим більше, що у них там Магадан в наявності.

]]>
Вибивати з керівників телебачення заяви про відставку стає модним. Спочатку Чернігів, потім Київ… ОНОВЛЕНО http://monitor.cn.ua/ua/netreba/20352 Лише сторінки з інформаційних повідомлень Ляля Нетреба article Wed, 19 Mar 2014 09:47:09 +0200 22 квітня представники майдану знову вимагали звільнення керівника ОДТРК "Сівер-Центр". ВІДЕО ТК "Дитинець"

http://www.youtube.com/watch?v=7LoUNYBF2fo

Майдан змусив написати заяву гендиректора телерадіокомпанії
Березень 17 

Півсотні активістів чернігівського майдану сьогодні ввечері змусили написати заяву про звільнення генерального директора обласної державної телерадіокомпанії "Сівер- центр" Аркадія Білібаєва.
Як розповів голова обласної організації Народного Руху Володимир Ступак, чернігівські активісти давно висловлювали претензії щодо роботи і знали, що свою посаду Аркадій Білібаєв отримав за хабаря. Коли ж прийшли до нього в кабінет з вимогою йти у відставку, Аркадій Білібаєв і підтвердив, що купив цю посаду та відмовлявся писати заяву. "Заяву!" - скандували майданівці.
Зрештою, це сталося.
Аркадій Білібаєв був присланий регіоналівською владою з Києва, про його політичні погляди свідчить факт з його біографії - балотувався на виборах від "Руського блоку". Зрозуміло, що такий діяч аж ніяк не сприяв утвердженню українського інформаційного простору.

"Сіверщина"

 

 

"Свобода" вибила з керівника Першого національного заяву про відставку
18 березня

Депутати від ВО "Свобода" змусили т. в. о. президента НТКУ Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення.
Це підтвердив сам Пантелеймонов в ефірі "Громадського ТБ".
Представники "Свободи" приїхали в НТКУ о 19.30 і мали з Пантелеймоновим, за його словами, довгу і настирливу розмову.
Після неї тимчасового очільника "Першого національного" змусили написати заяву.
Хоч він і заперечував це, але із відео Олександра Аронця видно, що народні депутати силою посадили Пантелеймонова і били його по обличчю та голові.
Депутат від "Свободи" Ігор Мірошниченко називав керівника НТКУ "москалюкою" і звинувачував його постійній брехні на каналі ід час Майдану.
Потім близько 20 людей заштовхали Пантелеймонова у позашляховик і вивезли у невідомому напрямку.
Ігор Мірошниченко в телефонній розмові пояснив, що це вчинено за критику "Свободи" на телеканалі "Перший національний", який у цей час транслював "Громадське ТВ".

Українська правда

 

Національна спілка журналістів України (НСЖУ)

Заява

Національна спілка журналістів України, Незалежна медіа-профспілка України засуджують незаконні дії народних депутатів Верховної Ради України від фракції "Свобода" по відношенню до гендиректора Національної телекомпанії України Олександра Пантелеймонова.

Моніторинги ефірів НТКУ беззаперечно свідчили про системні порушення законодавства і журналістських стандартів, поширення завідомо недостовірної інформації державною телекомпанією. Відповідальність за це Закон "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" покладає на посадову особу змі, яким є гендиректор Олександр Пантелеймонов. Але ніхто не має права принижувати гідність людини, навіть якщо ця людина сама здійснює ганебну діяльність. Фізичний і психологічний тиск, як спосіб з'ясування стосунків є неприпустимі в демократичному суспільстві.

Законодавством передбачена процедура цивілізованого звільнення гендиректора НТКУ, так само передбачена і відповідальність, включно з кримінальною, за самоуправство, побої, порушення трудових прав особи.
Від будь-якої влади ми вимагаємо діяти по закону.

Вимагаємо:
від Комітету Верховної Ради України з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради розглянути цей ганебний випадок та дати йому належну оцінку;
від МВС України внести нашу заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
від Генеральної прокуратури України принципової оцінки дій народних депутатів України.

В такий складний для Української Незалежності час ми розраховуємо на голосування у Верховній Раді за створення суспільного телебачення і реформування державних змі, як на справжні кроки для існування вільних медіа і забезпечення прав громадян України на об'єктивну, достовірну інформацію. Переконані, що на народних депутатах лежить особлива відповідальність за дотримання закону, прав і свобод громадян. Діючи інакше, ви опиняєтесь в одному стані з зовнішнім агресором, нехтуючи тими цінностями, які відстоював Майдан.

]]>
Вітчизняному кіно у Чернігові – бути? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/17399 Дуже цікава ситуація склалася довкола прем’єри нового фільму Любомира Левицького «Тіні незабутих предків». Ляля Нетреба article Mon, 11 Nov 2013 10:12:50 +0200 Люди з різних регіонів України буквально вимагають його показу у місцевих кінотеатрах, адже дуже велика їх кількість не ризикнула брати у прокат фільм вітчизняного виробництва, вважаючи, що він буде неприбутковим.

Не оминув цей курйоз і Чернігова. Через технічні причини кінотеатр «Ім. Щорса» не зможе порадувати глядача цією кіноновинкою – фільм виходить лише на цифрових копіях, а цифровим проектором для його показу кінотеатр не обладнаний.

Зважаючи на це, всі сподівання чернігівського глядача направлені у бік кінотеатру «Дружба», який, на жаль, не розділяє загального ажіотажу навколо фільму. Коли стало відомо, що наразі «Дружба» не планує брати у прокат «Тіні незабутих предків», десятки небайдужих чернігівців вирішили відстояти своє право на фільм шляхом звернень до працівників кінотеатру через телефон та мережу Інтернет. Та на жаль, комерційні інтереси і банальні стереотипи затьмарили очі адміністрації кінотеатру. Не зважаючи на чисельні прохання та запевняння людей щодо затребуваності фільму у Чернігові, у «Дружбі» переконані, що він буде неприбутковим, а бажаючі його відвідати – це лише «купка людей», тож краще показати черговий американський блокбастер, який має виправдати вкладений в нього ресурс.

На прохання дати офіційний коментар стосовно виниклої ситуації менеджер кінотеатру не відповів. Проте треба віддати належне небайдужим чернігівським глядачам – замість того, щоб опустити руки, вони продовжили спроби відстояти своє право на українське кіно, залучивши через соціальні мережі ще більше людей та звернувшись до громадськості через ЗМІ. Реакцією на це стало видалення адміністраторами офіційної спільноти «Дружби» у Вконтакті будь-яких коментарів, у яких йдеться про «Тіні незабутих предків», називаючи це «засорением темы». Деяких користувачів навіть додали до чорного списку спільноти.

Доказом свідчитимуть приведені нижче скрін-шоти. До слова, коли адміністрація офіційної спільноти «Дружби» дізналася, що їхнє безчинство зафіксоване за допомогою скрін-шотів, люди змогли отримати від них деякий конструктив у вигляді пояснення їх комерційних інтересів та небажання йти на ризик. Схоже, «дружба» нашого глядача та однойменного кінотеатру починає давати тріщину.

ДОВІДКА:

"Тіні незабутих предків"

Режисер: Любомир Левицький
Актори: Ольга Сумська, Ольга Фреймут, Дмитро Ступка, Микола Боклан, Юрій Росстальний, Валерій Легін, Володимир Нечипоренко, Костянтин Лінартович, Олена Мусієнко, Марина Шако, Роксолана Кравчук, Софа Галабурад, Паша Лі, Владислав Никитюк, Богдан Юсипчук.
Оператор: Марк Еберлі

Опис: Вчаси, коли ліси від українських Карпат, аж до самої Трансільваніі, були переповнені злими духами та іншими містичними істотами, дев’ять наймогутніших магів утворили Коло Сили, щоб утримувати рівновагу темних сил. Їх називали Мольфарами.
У 1810 році, коли загадкові вбивства в лісах ставались мало не кожен день, Мольфари, за допомогою древнього ритуалу, полонили усіх карпатських духів у Книгу Тіней, затаврувавши її магічною Згардою.
Але через неуважність, наймолодшого мольфара, одному з древніх духів, вдалось притаїтись на волі та почати жорстоке полювання за магічною, срібною монетою, що і до сьогодні є єдиним ключем до Книги.
Двадцятирічний юнак Ваня живе звичайним студентським життям, страждаючи від нерозділеного кохання. Але одного дня, в процесі чергового привертання до себе уваги університетської красуні, він стає причиною пропажі Згарди, яка дев'ять років назад була знайдена в Карпатах та передана університету як цінний експонат.
Після цього на тілах його восьми друзів з'являються символи, що в сумі нагадують зображення магічної згарди.
Викладач, котрого всі рахували божевільним професором, пояснює компанії, що кожен зі студентів має на собі магічну мітку, а згарда знаходиться у одного з них біля самого серця. Саме так її зберігали древні мольфари і саме через це всі вони були знайдені з вирваними серцями. Того ж дня професор гине при незрозумілих обставинах.
Ваня дізнається, що єдиний, хто може містичним способом вийняти Згарду та позбавити всіх його друзів участі в цій небезпечній історії - це нащадок останнього мольфара із кола сили, який живе далеко в лісах.
Ваня вмовляє компанію поїхати, але остаточно всі погоджуються після другого містичного вбивства.
В лісах їх чекає ряд гострих відчуттів та гра на виживання, з якої не всі зможуть вибратись.Вони мають подолати свої страхи, зупинити стародавнє зло, та пройти випробування на відданість, дружбу і кохання

Ігор ДУБРОВСЬКИЙ

]]>
Яценюк масштабно поджинсував у районах http://monitor.cn.ua/ua/netreba/17014 Цікаво чи розміщує Барак Обама джинсу у американській районній пресі? От відкриваєте ви черговий номер “Вістей Оклахомщини” або “Промінь Техасу”, а там матеріал “Селяни з Джорджіі запросили Обаму в гості. А той взяв та й приїхав”. Причому в усіх місцевих газетах розміщений один і той самий матеріал, з одними і тими самими фотографіями. Ляля Нетреба article Fri, 25 Oct 2013 08:06:52 +0300 Нічого подібного у американській пресі не з’являлось. А от про Арсенія Яценюка, якому Олєг Мєдвєдєв розказує про схожість з Обамою та заставляє їсти чебуреки, раптом написали більшість районних газет Чернігівщини. Можливо і не тільки цієї області, однак на електрону пошту прийшли скани однакових статей саме звідти. За що ми дуже вдячні нашому читачеві:
Вісті Сосниччини, 12 жовтня
Новини Городнянщини, 12 жовтня
Промінь, 12 жовтня
Маяк, 12 жовтня

“На відміну від інших політиків, які згадують про народ лише напередодні виборів, Арсеній Яценюк, як виявилось, завжди приймає запрошення людей, котрі, до речі, не кожного політика запросять на свій стіл”, – такого рівня текстом порадували всі ці видання.

Ми звичайно розуміємо, що ніякий Олег Мєдвєдєв ці статті не замовляв та не оплачував. А вийшли однакові тексти в районних газетах тільки тому, що думають редактори цих видань однаково.

А “Кривда” з нетерпінням чекає нових постів Олега, де він буде викривати чергових журналістів у “нелюбові” до Яценюка. Метод, як зробити правильними статті простий – розміщати скрізь один і той самий текст, попередньо відредагований на Турівський. Гонорари забезпечені.

Втім, який Обама, такий і піар. От така Сосниччина.

Свирид Бахмачський


http://www.kryvda.com/2013/10/23/2724/#.UmnstBy0Nwg

]]>
Цікаво, як Демченков доведе, що він не збрехав? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/16021 “Школи Чернігівщини опалюватимуть дровами за рахунок дітей!” – ця новина сколихнула український Інтернет. Тільки простий пошук показав близько трьох десятків посилань… Ляля Нетреба article Sun, 15 Sep 2013 19:29:24 +0300 Я, як прогресивний користувач відразу знайшла і першоджерело. Новостворений Інтернет-ресурс “4ernigov.info” надрукував, а інші передрукували.

Цитую один з найбільш рейтингових ресурсів “Українську правду” – “У Чернігівській області директори шкіл отримали вказівки самостійно готуватися до опалювального сезону. У Козелецькому райуправлінні освіти попередили, що бюджетні гроші на початок опалювального сезону швидше за все не надійдуть. “Педагоги почали збір грошей з батьків учнів на закупівлю вугілля і дров”, – повідомив депутат Чернігівської облради Ярослав Демченков. За його інформацією, виконання робіт з підготовки до опалювального сезону в борг проходить проблематично. “Підрядні організації вже неохоче беруться за виконання робіт бюджетним організаціям – роботи проводяться в борг, і невідомо, коли розрахуються”, – пояснив він. За його словами, в обласному бюджеті Чернігівщини коштів на підготовку до зими немає.”

Мабуть про “зіркову годину” мріють усі. Настала вона і для пана Ярослава. Він, не посилаючись на реальні джерела, лише користуючись технологією “одна бабка казала” провів наймасштабнішу на Чернігівщині інформаційну кампанію! Мабуть вже і виступ на і на сесію обласної ради підготував (та що там -такий вирок діючий владі і в Парламенту гідний!).

Я не Ярослав Демченков – не полінувалася зайти у місцеву школу – на моє питання шкільний завгосп Микола авторитетно повідомив, що з підготовкою до зими “усе у порядку”. Бачите – я навіть джерело вказала, а не як у Ярослава – “хтось, десь, шось”, а з цього можна і загальнодержавні висновки робити.

А тут ще вже більш відомий місцевий ресурс “Високий вал” розмістив інформацію “Депутат збрехав, що школи Чернігівщини опалюватимуться за рахунок дітей?”. Знову дослівно – “Школи Козелецького району на Чернігівщині забезпечені дровами і вугіллям на опалювальний сезон і гроші з батьків учнів на опалення не збиралися. Про це “Високому Валу” у неділю по телефону повідомив заступник начальника обласного управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації Микола Конопацький.”.

Тут вже і посадова особа вказана, яка повинна відповідати, якщо збреше.


Далі ще детальніше – “За словами посадовця-освітянина Конопацького, він тільки-но ще раз передзвонював по мобільному телефону керівнику управління освіти Козелецького району і знов переконався, що твердження депутата облради є неправдою.
– Людина (депутат) м’яко кажучи не володіє питанням, – сказав заступник начальника обласного управління освіти і науки. За його словами, на сьогодні всі котельні шкіл і дитячих закладів Колезелецького району мають паспорти готовності, окрім 2-х, у яких установлюються додаткові, резервні котли. Вони не впливають на готовність до опалення.
– Договір на купівлю 1950 кубічних метрів дров заключний, це та потреба для шкіл Козелецького району. Минулого року було 1265 метрів кубічних проплачено за рахунок бюджетних коштів. Плановий завіз дров розпочався із середи, 11 вересня. Після завезення будуть проплачені, призначення у бюджеті є. Ніхто нікому ніде не декларував, що хтось буде збирати кошти, – сказав Конопацький.
Посадовець також повідомив, що укладені договори на постачання 500 тонн вугілля. І до 15 жовтня 90 відсотків вугілля буде завезено.
-Ми всі в шоці від такої інформації, як начальник Козелецького управління освіти, так і я, – сказав Конопацький, – Ніяких катастроф з опаленням у нас нема ні в одному з районів області. Комусь вигідно випустити нісенітницю. Може в якійсь школі за бажанням батьків шпалери поміняли. Не можу зрозуміти, навіщо так поливати Чернігівщину? У нас діти ніколи не мерзли і цього року будуть однозначно дрова і вугілля.”

Так що, я, як проста сільська мешканка, якій не байдуже, хто збрехав, прошу пана Ярослава Демченкова довести власну заяву фактами, бо людина, яка бреше, не має права представляти виборців!
 

]]>
Прибирати не значить обмітати? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/15461 Стою я оце на зупинці, нікого не чіпаю і раптом відчуваю, що перенеслася я у пустиню і навколо мене піщана буря. Ляля Нетреба article Mon, 19 Aug 2013 19:12:18 +0300 Плаття моє біленьке одразу припало пилом, про взуття та настрій взагалі мовчу. З подивом озираюся і бачу: команда тітоньок із віниками прибирають вулицю. Чесно кажучи, мені простій дівчині з села було дивно спостерігати як городяни перескакували через купи сміття та як вони вправно ухилялися від віників. Це певно звична практика чернігівських прибиральників?

Одразу скажу, що я за чистоту та порядок (не плутати з Реформами і порядком) як у хаті, так і у дворі, а також і у душі. Але Чернігів – місто, де керівники постійно їздять по заграницях там усіляких, досвідом обмінюються, вчаться. Тож невже вони десь бачили щоб серед білого дня посеред міста прибиральники обмітали перехожих та городян на зупинках? А я потрапила у піщану бурю десь об 11.25. То чи це час для прибирання?

Подзвонила товаришу, який днями з Прибалтики повернувся, жаліюся, плачу, бо розстроєна я. А він мені і каже, що у Європі вулиці прибирають вночі та рано зранку. І не тоді, коли люди йдуть на роботу, а вона тобі мітлою під ноги сміття жене. І не знаєш куди ховатися від того щастя.

Дочекавшись свого тролейбуса, прийшла до подружки, до якої я з гостинцями на свято їхала. Подивилася на себе у дзеркало і зрозуміла: це у нас на хуторі можна ходити у світлому та білому, а у місто треба щось темненьке та сіреньке, аби коли пилом припаде видно не було.

Цілую люблю Ваша Ляля

]]>
...що, швидких багато не буває... http://monitor.cn.ua/ua/netreba/14588 Мала вільний час та натхнення (проводила сієсту, сидячи по горло у чистій прохолодній воді озера у нас на хуторі) й переглядала різні місцеві газети та Інтернет. Ляля Нетреба article Wed, 10 Jul 2013 16:18:09 +0300 Самі знаєте, що у нас на хуторі жодного фаната ніякої з нинішніх партій немає, зацікавилися деякими повідомленнями з життя наших народних обранців. Тільки від Чернігівщини, зрозуміло.

З публікацій стало  ясно тільки одне: Чернігову з депутатами пощастило. Певно, вони зробили все-таки правильний вибір. Бо шести нардепів від області дійсно працюють тільки Владислав Атрошенко та Валерій Дубіль. Інші — тільки всякою дурнею страждають. Хто з вилами на перехожих кидається, хто сміттєвози своїми рекламними лозунгами прикрашає, хто тільки темники на прес-конференціях озвучує, хто від свого майна потихеньку збавляється.

Як на мене, мешканцям  Чернігова абсолютно до лампочки: хто з двох депутатів робить їм добрі справи. Та, швидше за все, самим  слугам народу далеко — не по барабану. Чи то хочуть показати людям, що один з них все-так найбільш білий та пухнастий чи це продовження серіалу «Горянин», де в живих повинен залишитися тільки один.

Ні з того, ні з сього  до обласного Управління охорони здоров’я на офіційному бланку Валерія Дубіля надійшов запит на інформацію. У якому народний обранець вимагає чиновників від медицини відписати: на яких саме умовах станція швидкої допомоги користується автомобілями швидкої допомоги, які їй подарував Владислав Атрошенко 16 листопада 2012 року?

Скажу чесно, мені, дещо тупуватій, а може й зовсім тупій дівчинці з хутора, разів двадцять прийшлося прочитати цей коротенький текст аби хоча б щось у ньому утямити. При цьому, не гарантую, що розкумекала його правдиво.

Поспілкувалася з міськими жителями на цю тему й прийшла до такого висновку: припустимо, що вся справа в тому, що на цих автомобілях написано, що їх подарував інший народний обранець, а не Валерій Дубіль. Можливо, ці два депутати є учасниками соціалістичного змагання: хто більше допоможе медицині? Просто ми за це — ні сном, ні духом. А вони вже так увійшли в азарт, що аж пір’я летить!

Думається, багато чернігівців  щиро вдячні пану Валерію за подароване медичне обладнання міським лікарням та поліклінікам. Як і пану Владиславу за сучасні автомобілі швидкої допомоги. Й невідомо ще: кому вони вдячні більше. Й яка, власне, різниця. Адже Бог все бачить й віддасть кожному по заслугам.

Бо не дуже хотілося б  вірити в те, що пана Валерія цілодобово давить жаба за автомобілі з прізвищем пана Владислава. А купити й подарувати Чернігову також кілька подібних (або ще кращих) карет швидкої допомоги, прикрасивши їх своїм прізвищем: чи-то коштів не має чи-то повторюватись не хочеться. Навпаки, не побивайтеся ви так, пане Валерію, купуйте ще швидкі, пишіть там що-завгодно: Чернігівці й від сотні подібних карет швидкої — не відмовляться.

На цьому можна було б і завершити цю незрозумілу  історію щодо не підбитих поки що підсумків  соціалістичного змагання, якби не одне «але»: попросила взнати трохи більше інформації з цього питання у своїх товаришів-журналістів. Й ох…, вибачаюсь, здивувалась!

Виявляється пан Валерій  підмахнув свій депутатський запит  не глядячи. От, бачите, яка у нього  класна свита й як він довіряє  своїм юристам. Просто завидки беруть. Інша б людина кожен папірець прискіпливо перевірила на «вошивість», а то ще підсунуть згоду на смертний вирок (не дай Боже) чи на перерахування кількох мільйонів вічнозелених грошей кудись на Каймани.

При цьому, юрист відверто зізнався депутату, що зробив цей запит на чиєсь прохання. При цьому, такий запит на інформацію може зробити будь-який пересічний громадянин і обов’язково отримає офіційну відповідь у відведений для цього законодавством термін. Можливо, юристи пана Валерія не такі вже білі та пухнасті (ніщо людське їм не чуже) й захотіли трохи нарубати собі капусти. Тому, й підсунули депутату папірець на підпис.

Або ж у цьому випадку: «хвіст крутить собакою». Й пан Валерій трохи «сп'янівши від насолоди» статусу народного улюбленця, майже «небожителя», почив на лаврах і забув тост за пташку, яка дуже високо злетіла, відірвавшись від простого люду. Відгородившись від його проблем купою юристів, помічників-консультантів й тому подібне.

Як на мене, все повинно бути натуральним: жити дружньо, не заздрити ближнім, не говорити нічого поганого про інших тощо. Й не забувати, що тільки собака має право крутити своїм власним хвостом. І, ніяк, не навпаки.

]]>
Водоканал залякує чернігівців іміджевими матеріалами? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/14456 Щось останнім часом у Чернігові таке коїться, що навіть неможливо зрозуміти. Може це через те, що я, проста дівчина з села, дев’ять класів закінчила і пішла на городи працювати, а оце кілька років тому тільки почала Інтернетом користуватися? Ляля Нетреба article Thu, 04 Jul 2013 19:56:09 +0300 Була я оце днями у Чернігові, городину різноманітну привозила на базар. А потім, додому повертаючись, зайшла до знайомої, розпитати як діла, теє-сеє. А вона і скаржиться мені, що біда в неї. Щось з водою робиться. Чи то труби миють, чи то домішки якісь планують додавати у питну воду, нічого з її слів не зрозуміла. Але зажурена вона вкрай.

Повернувшись додому, вирішила я в Інтернеті пошукати, що ж такого отой наш славетний водоканал виробляє, що люди так журяться та плачуть, бідненькі. Так от  я дізналася що, дослівно: “…діяльність КП “Чернігівводоканал” підприємства і тариф ліцензуються тільки до вводу у будинок, далі відповідальність покладається на підприємства, що надають житлово-комунальні послуги”. Саме на цьому акцентує увагу прес-служба у своїх повідомленнях і навіть пана Шкіня цитує на сайті КП “Чернігівводоканал”. Крім того, в цьому ж повідомленні мешканцям міста нагадують: “Чернігівводоканал” неодноразово пропонував за допомогою хімічних реагентів провести очищення водопровідних труб Чернігова, що мало покращити загальний стан водопровідної мережі. Попри світові практики подібної прочистки мереж, у Чернігові реалізація цього проекту була блокована”. І одразу згадалися мені мітинги громадськості та боротьба проти цих домішок у Чернігові.

Взагалі, цікава структура цей водоканал. Як писали неодноразово в Інтернеті, і грантові кошти отримує, і директор авто дороге купує, і прес-служба не задаром працює.

Але останнє повідомлення, яке впало мені до очей, вразило мене взагалі. Дивлюся, помітка “ІМІДЖ”. Ну, це навіть я, проста сільська дівчина, розумію, що це має бути гарний матеріал, який покращує той самий імідж підприємства, сприяє його підвищенню. Ось, наприклад, коли, моя подружка Маруся хвалиться, що худне від яблук, то ми усі з дівчатами починаємо їсти яблука, а коли Свєтка каже, що у магазин завезли ну дуже смачнючі тістечка, то все село купує ті тістечка. Бо це імідж.

А тут! Заголовок “ВОДОКАНАЛ ШТРАФУВАТИМЕ ЗА ПОЛИВ ГОРОДУ” взагалі нищить оце слово “Імідж”. Далі у тексті працівники КП (комунального підприємства, а не командного пункту) скаржаться на те, що городники надто ретельно поливають свої ділянки, а тому падає тиск у трубах і “скарги споживачів на зменшення тиску в водогоні влітку у ранковий та вечірній час через недопрацювання “Чернігівводоканалу” є безпідставними”. В цьому винні ті, хто поливає присадибні ділянки і не має лічильників.

– Це ж треба, – подумала я, – у нас у селі поки води наносиш, щоб полити город, то вже вечір. А тут на всьому готовому! Лише краник включити і все.

Читаю далі, і розумію, що не все. Бо кожної хвилини до мене можуть прийти представники КП “Чернігівводоканал” і перевірити чи не користуюся я “халявною” водичкою з-під краника? (Цікаво, а чи мають вони право штрафувати?) А добрі сусіди? Вони ж теж можуть, не від злості, а так, від заздрощів подзвонити до водоканалу і “настучати” на мене. Ой, лишенько! Знову “совєцькі врємєна” повертаються.

І так страшно мені стало від тих думок, що і слово “імідж” вже не радувало, і подружці у місто я не подзвонила, а побігла води з колодязя принести, бо у горлі пересохло. А разом і грядки полити. Як не важко це робити, але принаймні мене за це ніхто не штрафуватиме і не лаятиме. А городян з їх ділянками в Чернігові мені жалько.

Тож, любі мої, переїзджайте до нас у село: водичка з колодязя, свіжа, повітря чисте і травичка зелена. Думаю, вам сподобається.

Цілую, люблю, Ваша Ляля.

]]>
Прав Арсен Дідур, що Ляшко принижував обласну раду… http://monitor.cn.ua/ua/netreba/14233 Арсен Дідур: "Я в ньому побачив політично зґвалтовану проститутку, мені хотілося йому всунути вила в одне місце, та, на жаль, їх уже заховали." Ляля Нетреба article Mon, 24 Jun 2013 09:26:34 +0300 Один з моїх колег стверджує, що божевілля, що творилося на сесії Чернігівської обласної ради 18 червня, видно, було заплановано заздалегідь, бо зняти його для новин приїхали навіть столичні журналісти з Інтера, яких раніше ніколи тут не було. Отож, аналізуючи відеозапис з сесійної зали, відверто скажу, продумано і підготовлено психічний шквал пристрастей і головного радикала. Депутат Верховної ради України Олег Ляшко вів себе дуже зухвало, принизив честь і гідність не лише депутатів, не лише губернатора Володимира Хоменка – людину призначену Президентом, а й принизив десятки тисяч виборців, які не підтримують його поглядів.

Сховавшись за мандат недоторканості Ляшко показав ще одне шоу з вилами. Знову “ославив” Чернігівщину. Дивно, що депутати – регіонали, яких найбільше було у залі, одразу не піднялися на захист обласного лідера, керівника області, дозволили глумитися над ним. Не витримав лише голова постійної комісії з аграрних питань Арсен Дідур. Він піднявся на сцену і струсив з Ляшка шквал психічної атаки, що той аж розгубився. Правда, тепер радикал нахваляється вже й на Дідура. За те, що притиснув його білу руку до синця, обзиває рекетиром.

-Я відчув небезпеку, – при зустрічі сказав схвильований Арсен Володимирович, – Ляшко вхопивши вила пішов на Володимира Хоменка. Ситуація що склалася мене стривожила, як мужика. Я не проти ділової критики, суперечки але погрожувати вилами людині, яку я поважаю, називати її принизливими словами не припустимо. Це хамство. Ляшко, крім того, принижував обласну раду, голову обласної ради, та і весь депутатських корпус, обізвав лохами. Я в ньому побачив політично зґвалтовану проститутку, мені хотілося йому всунути вила в одне місце, та, на жаль, їх уже заховали.

На моє запитання, для чого Ляшко зробив шоу? Арсен сказав. – Та я впевнений, він хоче одного, щоб його допустили не лише до розподілу державних коштів виділених на виконання соціальних потреб, а й до їх освоєння, щоб зробити певне відмивання грошей. То хто з нас рекетир? Ляшко до цих пір не навчився сам заробляти гроші, так як я. Бо, коли він з хлопчиками в пісочниці бавився, я захищав кандидатську і був викладачем в інституті.

Я не побоявся відбудовувати економіку України. Хіба знає Ляшко, як важко було конкурувати з крупними компаніями, у яких були серйозні амбіції і вагомий фінансовий ресурс. Тоді багато керівників примудрилися порізати допотопне обладнання, відданих їм на поталу підприємств, на метал, присвоїти гроші і накивати п’ятами.

Я відродив два занедбані заводи, відкрив 700 робочих місць, щороку на 60 відсотків наповнюю місцевий бюджет, перераховую в державний – 10 мільйонів гривень. Ляшко і до сьогодні ґвалтує державний бюджет, а значить і мої гроші. Він на них жирує, сіє смуту і хамство, принижує порядних людей.

Треба добавити до слів Арсена Дідура, що Куликівський молокозавод за місяць виробляє і продає цільномолочної продукції (масло, вершки, сметана, кефір, ряжанка та ін..) більш як на 3 мільйони гривень, це на третину більше, ніж було торік. Відповідно розширився і ринок споживання: до Куликівського району і міста Чернігова добавилися міста Ніжин і Прилуки з районами та Бахмацький район. Сухе молоко із задоволенням купують у Європі, Азії, Африці (в ОАЕ).

Розпитувала Катерина Буй

http://regiony.cn.ua/show.php?id=293

]]>
Чому на сайті «ROMANTIK. Chernihiv Fest» створений форум жителів Костроми? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/12867 Чернігівська міська рада цього року знову виділятиме гроші на створення та просунення сайту фестивалю «ROMANTIK. Chernihiv Fest»? Ляля Нетреба article Thu, 25 Apr 2013 21:28:09 +0300 У 2012 році, коли йшла підготовка до наймасштабнішої події травня в Чернігові «ROMANTIK. Chernihiv Fest», міська рада для інформування чернігівців, гостей міста та усіх цікавих створила сайт з адресою romantik.in.ua. Тут можна було знайти календар запланованих заходів, скільки днів залишилося до початку, а також переглянути фотозвіти по завершенню фестивалю.

Наприкінці 2012 року заступник міського голови з гуманітарних питань анонсувала, що цей фестиваль буде проводитися і у 2013 році. І існує висока ймовірність, що ця подія знову висвітлюватиметься на сайті фестивалю. Але якому?

Якщо сьогодні зайти за адресою romantik.in.ua, то потрапляєш до спільноти міста Кострома (Росія). І ні про який «ROMANTIK. Chernihiv Fest» там ніхто нічого не знає.

За даними web-архіву сайт романтичного фестивалю проіснував недовго: з квітня і десь до грудня. А чому він зник – чи доменне ім’я не оплатили на 2013 рік, чи просто забули про його існування – не відомо.

Чесно кажучи, особисто мені прикро, що так недбало ставляться до здобутків та напрацювань чиновники, не кажучи вже про то, що вартість створення нового сайту завжди дорожча, ніж ціна домену. І ці витрати будуть покладені на місцевий бюджет. А крім того, адреса сайту фестивалю romantik.in.ua була прописана на багатьох флаерах та листівках, анонсована на інтернет-сайтах.

Сторінка діючої групи в мережі ВКонтакте.

Можливо за цією адресою будуть заходити зацікавлені з інших міст аби подивитися фотографії з минулорічного фестивалю. І що вони побачать? Як спілкуються жителі Костроми?

І скажіть, мені, будь ласка, шановні організатори, невже у вас чи у ваших друзів не знайшлося 42.96 грн. аби оплатити домен in.ua ще на рік?

]]>
Чого ж так боїться "свій хлопець"? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/12413 Після чималої хурделиці, коли наші хатинки на хуторі завалило снігом майже по стріхи, неждано закінчився майже 60-денний лютий й - настала весна. Що для нас означає: водопілля, довжелезні гумові чоботи та човни. Без яких не те, що до Чернігова - до магазину з продуктами не дочвалаєш. Ляля Нетреба article Tue, 09 Apr 2013 15:16:45 +0300 А до обласного центру ж так хотілося пробитися: аби побувати на плановій прес-конференції мого улюбленого (на жаль, вже колись) народного обранця Владислава Атрошенка. Я ж, здуру, саме за нього голосувала: такий він був білий та пухнастий. Так нинішню владу місцеву критикував! Й грозився навести в нашому виборчому округу порядок і вигнати поганою мітлою керівників районів. Й обіцяв нам стільки всякого зробити аби ми, нарешті, стали жити, як люди.

От і хотілося почути від нього особисто, що ж він зробив за свої сто днів депутатства. Окрім того, що, змінивши своє політичне забарвлення, вступив до провладної фракції та партії. Та взяв участь, у так званому, виїзному засіданні парламенту, де трошечки допоміг "подоїти" державний бюджет. Й, якщо чесно, хотілося й самій задати кілька, можливо, й не дуже приємних, але добрих за змістом питань своєму тоді ще улюбленцю.

Як же була вражена, коли минулої п'ятниці в соціальній мережі побачила повідомлення за те, що за дві з чимось години відбудеться його прес-конференція. Це викликало в мене дуже велику підозру. Чому? Тут вимальовується отака картина маслом: або необхідно щоб на захід прийшли тільки підходящі журналісти або потрібно озвучити якийсь конкретний темник (замовлений керівництвом партії чи фракції). На жаль, саме так і сталося. Про що мені вже згодом переповіли журналісти з Чернігова.

"Як вуж на сковороді"

Саме таким висловом вони коротко охарактеризували півторагодинну прес-конференцію. За їх словами, мій колишній вже улюбленець тільки те й робив, що виправдовувався за свої дії в парламенті. При цьому, одночасно опльовував всі парламентські політичні сили (й за свою не забуваючи) й хвалив (тільки свою партію, комуністів та якби незалежних мажоритарників) тих, які хоча б якісь законопроекти ухвалили.

А свою політичну "зраду" виправдовував тим, що не бувши "своїм хлопцем" для всіх депутатів, чиновників високого й не дуже рангу - нічого для своїх виборців зробити ж не зможе. При цьому, й діяльність більшості чернігівських нардепів постійно критикував на принижував. Якби, тільки він білий та пухнастий. Й не спить ні вдень, ні вночі - все злиденним життям свого пересічного виборця переймається. Й, навіть, нещасного бутерброда з власного хліба та чорної ікорки з'їсти не може: все думи за електорат згризають. Аж схуднув від тих думок.

Та й стільки йому депутатів, міністрів, різноманітних чинуш не подобається по життю, але ж ради благоденства народу, готовий - на все.

Тим більше, що інтелектуально (!!!) та командно готовий знову кудись послати цей парламент та повернутися в крісло губернатора. Але, про те, що він для того робить - не відповів. Просто уникнув відповіді. Сказав, щось на кшталт: для мене будь-яка посада не є самоціллю. Й керівників районів знімає та призначає на пост тільки Президент України.

Дулю вам, а не свободу преси

Власне кажучи, більшість наших місцевих журналістів - ліниві та добрі зсередини. Й, випивши на халяву непоганого коньяку під підходящу закуску, швидше за все, нічого б такого поганого про прес-конференцію й не написали б. А, якщо їм (чи редакції) кинули б хоча б якусь копійчину - то, навпаки, ще й завалили б хвалебними одами.

Та, чомусь так сталося, що одна молода жінка, яка нині керує інформаційними процесами від депутата (а під час виборів керувала подібними процесами його найбільшого конкурента), певно, за звичкою якби представника влади, почала "наїжджати" на редакції газет. Й вимагати від них поставити тільки їх (фактично, рекламний) матеріал, не зважаючи на те, що на прес-конференції були присутні журналісти цього видання. Їй Богу, не знаю як цю катавасію назвати. Можливо, наш нардеп такої низької думки за наших місцевих газетярів. Наприклад, що вони не тільки всієї абетки не знають, але й в кожному слові, навіть, з трьох літер, роблять чотири помилки. А донести до читача всі розумні слова та філософські міркування народного обранця - просто не стусні. Через свій куций розум та повну відсутність хоча б проблиску інтелекту. Й передати все сіяння висловів свого боса можуть тільки його вимуштрувані олов'яні солдатики з його особистих газети та телеканалу. Або тільки під їх чітким керівництвом.

 Тому, коли деякі редактори не захотіли таке робити, то в хід пішла важка артилерія. Включно до погрози подання на редакції до суду.

Почувши від знайомих розповідь про таке, терміново прослухала повний запис прес-конференції та розмов під час неформального спілкування. Й так і не змогла своїм дещо тупуватим розумом збагнути: чого ж так боїться "свій хлопець"? Можливо, коли ти "свій серед чужих та чужий серед своїх", кожне сказане в маси слово має значення. І за нього буде необхідно відповідати. Хоча, за справи відповідальність набагато більша.

]]>
Після запитання прес-секретаря осередку Партії регіонів Олексія Дем'яненка на сайті Мінсоцполітики з’явився спеціальний коментар http://monitor.cn.ua/ua/netreba/11863 Вчора із дівчатами сиділи в мене, говорили про те, про се. Аж тут прийшла звісточка від городських друзів: «У Чернігів Королевська приїжджала. І не просто приїжджала, а і з журналістами зустрілася». Ляля Нетреба article Wed, 20 Mar 2013 15:08:17 +0200 Але справи є справи і до ранку довелося забути про цю чудову пані, яку в народі давно вже звуть ПАНІ МРІЯ.

Зранку інтернет працював, а, отже, була можливість почитати про візит ПАНІ МРІЇ. Так я дізналася, що вона багато де побувала, комусь «вставила», з кимось сфотографувалася, когось запросила до себе і, як звичайно, запізнилася на прес-конференцію до журналістів. І добре, що тільки на півгодинки.

Прес-конференція зацікавила, як виявилося, багатьох. Прийшли навіть ті, хто зазвичай не дуже полюбляє офіційні та нудні, такі собі «церемонні», заходи. І ось одне із запитань стало темою для новини видання «Сіверщини» та додало роботи працівникам Мінсоцполітики.

Як написало видання «Сіверщина» ПАНІ МРІЯ «… пообіцяла взяти на контроль розмитнення благодійної допомоги фонду "Благовіст", чим турбувався прес-секретар осередку Партії регіонів Олексій Дем'яненко. Фонд, наскільки нам відомо, належить регіоналу- підприємцю Анатолію Мірошниченку. А Королевська, певно, не без умислу розповіла, як часто під виглядом гуманітарної допомоги для сліпого і старого інваліда приходять кабріолети- "лексуси"...»

І ця тема тема лексусів певно стала страхіттям для підлеглих ПАНІ МРІЇ. Бо напевно, коли всі люди спали, нещасні писали відповідь на запитання про гуманітарну допомогу. І з раннього ранку на офіційному ресурсі Міністерства з’явився спеціальний коментар «Мінсоцполітики бореться з ввезенням «ауді» та «лексусів» під виглядом гуманітарної допомоги»

В ньому говориться, що «Міністерство соціальної політики запроваджує жорстокий контроль за ввезенням в Україну гуманітарної допомоги. Про це заявила директор Департаменту соціальних послуг Міністерства соціальної політики України Ірина Тарабукіна. За її словами, це необхідно зробити для того, щоб під виглядом гуманітарної допомоги до України не ввозились сумнівні вантажі». Разом з тим, за її словами, робиться усе можливе для прискорення погодження ввезення справжньої гуманітарної допомоги.

«Сьогодні Міністерство соціальної політики працює над тим, щоб посилити контроль над використанням гуманітарної допомоги. Нажаль, існують непоодинокі випадки, коли гуманітарну допомогу намагаються використовувати як інструмент контрабанди. Не повинно бути ситуацій, коли гуманітарні вантажі, що звільняються від мита, потрапляють до дорогих бутіків або перепродаються, як це часто буває з авто», - сказала вона.

Ірина Тарабукіна зауважила, що зараз на кордоні стоять 132 автівки, частина з яких має доволі сумнівне призначення. «Так мешканець Сумської області, якому виповнилося 76 років, ввозить до України Audi A5, оціночна вартість якого сягає 350 тис. грн. Іншим яскравим прикладом може стати спроба ввести під виглядом гуманітарної допомоги Лексуса CT200 Hibrid 2012 року випуску вартістю понад 300 тис грн. На жаль, таких випадків раніше було понад 50% від усієї «гуманітарки», - сказала вона.

Загалом, за словами Ірини Тарабукіної, до Мінсоцполітики за лютий-березень надійшло 387 пакетів документів щодо визнання товарів, послуг та грошових коштів гуманітарною допомогою. Для прийняття рішень вже опрацьовано 252 з них, однак часто погодження остаточних рішень гальмується іншими центральними органами виконавчої влади. Тобто, як завжди ПАНІ МРІЯ не винувата.
 
Ось так-то, мої любі. Не все так просто. І гуманітарна допомога буває різна, а Мінсоцполітики треба певно план «виконувати», а раптом щось підозріле пропустять. Ой, нікому вірити не можна! От вчора, Марічка розповідала: Микола днями сказав, що пішов до Петра, а сам до інтернет-кафе і до ранку щось там писав, клавішами вистукував. А потім вона дізналася, що він вчиться набирати на клавіатурі десятьма пальцями! Оце сила волі у хлопця.

Але мені ж тепер муляє, яку ж гуманітарну допомогу везе фонд "Благовіст? Може і для нашого хутора там щось потрібне і цікаве є?

]]>
Владі потрібно “повчитися” у опозиційного депутата http://monitor.cn.ua/ua/netreba/11661 В одному із відомих фільмів була така фраза “Хочешь большой и чистой любви? Приходи вечером на сеновал…”. Її можна адаптувати в такий спосіб “Хочеш незрозумілої та односторонньої інформації? Приход на брифінг помічників Дубіля”. Ляля Нетреба article Wed, 13 Mar 2013 09:15:23 +0200 Ще під час виборів, коли я зі свого хутора привезла на базар всіляку городину, зустріла біля базару хлопчину. Він роздавав газету “За Чернігів”. Коли я її швидко переглянула, то зрозуміла, що це скоріше не агітація “ЗА”, а агітація “ПРОТИ”.

Ввечері, повертаючись до автовокзалу, знову зустріла того хлопця, розговорилися. Його здається Андрієм звали. Я поцікавилася у нього чи не боїться того, проти кого пише, називаючи його “бандитом”? На що він відповів, що у цій статті немає нічого нового і про це вже писали інші декілька років тому і до суду ніхто не ходив. Але через кілька місяців у інтернеті з’явилася інформація, що депутат таки подав позов проти хлопця і виграв суд. Потім сусідка-бютівка сказала, що народний обранець виграв і другий суд, назва у нього така довга, але я запам’ятала “апеляційний”.

А оце нещодавно у інтернеті побачила, що запрошують журналістів акредитуватися на брифінг представників юридичного захисту народного депутата України Валерія Дубіля. Ну, думаю, “добив” депутат нарешті свого опонента. Мабуть, щоб інші боялися.

І стало мені цікаво, про що ж на тому брифінгу йшлося. Дзвоню одному знайомому журналісту в Чернігові, другому, третьому…. Зазвичай кожен з них розповідає щось своє, але тут вони говорили одне й те саме, неначе близнюки (мабуть пороблено). Хлопці не зрозуміли навіщо їх зібрали на брифінг, коли ще немає документального підтвердження рішення останньої судової інстанції, чому формат заходу саме (як же вони люблять ці чудернацькі слова) – брифінг. І, взагалі, ніхто з них не зрозумів навіщо підіймати галас з того що вже минулося, а особливо якщо депутат переможець. Більшість журналістів була переконана в одному: хтось когось про щось попереджує. Ну хто – то зрозуміло – пан Дубіль, про що – також зрозуміло – він не бажає аби хтось копався у його минулому. А от кого – це, хлопці, вже питання – ну не журналістів же?

Щодо Глаби, то всі знають був технічним кандидатом. На брифінгу знову згадали про покійного Тараса Вознюка. Не зрозуміло навіщо ворушити пам’ять судовими справами?
Цікаво, що як пише один із місцевих ресурсів “юрист Дубіля не зміг надати копію рішення з останнього судового засідання”. Тобто приводом для заходу була міфічна подія, у яку мали повірити журналісти і переконати читачів. Те, що цей захід був звичайнісінькою маніпуляцією підтверджує і його формат: брифінг. Як розповіли журналісти, розуміючи, що виникло багато запитань, прес-секретарка ще раз нагадала, що це брифінг, а не прес-конференція і завершила захід без можливості почути відповіді.

В інтернеті є багато означень слова брифінг. Але якщо узагальнити, це доволі короткий захід, який відбувається або після надзвичайних подій (непреведи лихо), або щоб оголосити заяву, або продемонструвати якусь позицію. Тобто мабуть представники Дубіля хотіли оголосити, що будь-яка небажана інформація проти депутата призведе до судових позовів. Замість діалогу – монотонне оприлюднення судових рішень, які вже давно відомі журналістам. Замість документу – запевнення, що і третю інстанцію депутат виграв (це особливо цікаво, коли знаєш по скільки років розглядаються скарги у касаційному суді). Мабуть владі потрібно вчитися у опозиції. Відмінити прес-конференції із запитаннями- відповідями, проводити заздалегідь жорстку акредитацію замість запрошення на захід.

І останнє. Всі знають, що найкращі думки приходять за філіжанкою кави. Ароматної, смачної та міцної. Коли люди спілкуються за кавою, вони стають однодумцями і їх розмова більш приємна та цікава. А що відбулося на брифінгу депутата? Кава була. Але образило моїх друзів, те що порошок розчинної кави насипали у пластиковий стаканчик ще б розвели заздалегідь як у дитсадочку. Мабуть аби журналісти не перебрали лишку... Тут можу порадити каву у “стіках”: купуєте за кількістю акредитованих (дешево і економно).

]]>
«Восьмиберезневий» настрій або про хлопців та дівчат http://monitor.cn.ua/ua/netreba/11569 Докотився і до нашого хутора березень з усіма його радощами та ніжностями. Ляля Нетреба article Fri, 08 Mar 2013 14:27:46 +0200 І сьогодні я, проста дівчина з села, прокинулась не під голосне «ку-ка-рі-ку» від півника, а від аромату кави та сонячного щастя. Бо моє щастя, з раннього ранку ходячи навшпиньках, готував каву, пік смачнючі пироги (о, боже, моя талія…) та здійснював дівочі мрії щодо ранку під назвою «8 Березня». А ті мрії, так детально було прописані у глянцевому журналі, -який сусід з міста привіз, що сьогодні, певно, весь наш хутір бринів від справжнього «восьмиберезневого» настрою.

І от значить, прокинулась я від тієї кави, але ж очі не відкриваю, бо ліньки мені вставати і допомагати йому. Але думки мої, бігаючи одна поперед одною, починають нагадувати мені учорашній день і як чоловіки готувалися до свята. Та це, певно, ви всі помітили. Я саме вчора у місті була. Ми з подружкою вирішили по магазинах походити (як зараз по-модньому кажуть, шопінгом зайнятися). І знаєте, що мене вразило? Це кількість розгублених чоловіків у бутіках, до яких протягом року не ступала нога чоловіка, ну хіба шо під пильним оком дружини. Але вчора! І це було чудово! Один вибирає між чорно-білою прикрасою для волосся і біло-чорною. І стоїть бідолаха, вагається. Інший, дуже зосереджено вибирає щось серед гелів для душу, шампунів, парфумів. А зробивши вибір йде до каси із виглядом переможця, по телефону консультуючи друзів щодо особливостей тієї чи іншої косметики або білизни. Це виглядало чудово!

Адже, ми з вами, дівчата, що ж тут приховувати? Ми вже давно вдерлися на чоловічу територію. Ми вміємо відрізняти пасатіжи від молотка, а капот від бампера, роутер від ротора, і т.д. Ми завойовуємо чоловічий світ і пишаємося цим. А чоловіки, вони більш делікатні. Вони побоюються ступати на нашу суто жіночу територію і тому їм так ніяково напередодні нашого свята. Але вони справляються! Вони купують квіти, готують ранкову каву, обідні страви, романтичні вечері і все тільки заради того аби ми в цей день відчули себе ще більш коханими і щасливими. Ой, дівчата, щось я розчулилась... Це певно білі квіти, що лежать у мене на подушці.

 І коли я, нарешті, прокинусь, то скажу своєму щастю: «Любий мій, дякую за свято!» Адже, якби не було чоловіків, то нам з вами, дівчата, і свято нікому було б влаштувати. Ви уявляєте! Ні квітів, ні подарунків, ні романтичних вечерь, нічого! Суцільні жінки і все. І головне жодної можливості бути слабкою, ніжною та коханою.

Оце я так роздумувала про життя-буття і згадала про одну статтю у тому ж глянцевому журналі, де хлопці про 8 Березня читали. Так от, там вчені пишуть, що чоловічі почуття набагато сильніші за наші жіночі. Так, вони менш емоційні, але довше переживають та хвилюються. Суспільство змушує їх бути сильними, але вони більш ранимі, ніж ми з вами, дівчата. І головне, вони пам’ятають всі образи :( ні, не емоційно, а чітко з датами та причинами. Тож, любі мої дівчата, давайте берегти та цінувати наших чоловіків. За те, що вони нас люблять, за те, що заради нас з вами, вони ходять до жіночих магазинів, за те, що вони є, за те, що … (решту, сподіваюся кожна додумає сама).

І дякую Восьмому березня за це чудове свято єднання, кохання та весни.

]]>
Дещо про фашистів у Чернігові… http://monitor.cn.ua/ua/netreba/11324 Інформація буває різною. Один з місцевих інформаційних ресурсів розмістив фото і цікавий коментар, коментар, який говорить про те, що це не звичайна "культурологічна акція. Та ще напередодні 70-х роковин Корюківської трагедії. Ляля Нетреба article Mon, 25 Feb 2013 14:21:35 +0200 Дослівно: "В ніч з 23-го на 24-те лютого, коли більшість так званих захисників Вітчизни в похмільному угарі святкувало, центром міста гуляли чоловіки в формі "Вермахта". Дехто підходив фотографуватись на згадку. Один із чоловіків (ліворуч на знімку) - з нашивкою Української дивізії СС "Галичина"."

Та і заголовок так званої "новини" - "В день "чоловічого" свята центром Чернігова розгулювали есесівці".

Мабуть хтось зарплату отримує даремно, бо невідомі "звичайні "реставратори" мабуть ще не раз плюнуть нам в обличчя.

]]>
Підлеглі керівника обласного центру Чернігівщини О. Соколова знову "плюнули" на журналістів http://monitor.cn.ua/ua/netreba/10847 З'ясувалося що про перенесення заходу "Презентація програми брендінгу міста Чернігова" попередили лише "кишенькову пресу" або тема іміджу Чернігова для службового використання. Ляля Нетреба article Wed, 06 Feb 2013 15:11:39 +0200 Хоча у ПЛАНі основних заходів, які проводяться виконавчими органами Чернігівської міської та районних у місті рад з 04 по 08 лютого 2013 року на 14.30 ще стоїть 06.02.13 - 14.30  - Презентація програми брендінгу міста Чернігова у залі засідань виконавчого комітету міської ради за участю заступника міського голови Анни Анатоліївни Романової, але цей захід було "оптимізовано" з Презентацією програми "Парад вишиванок", яка відбулася на дві години раніше.

Причому, як це вже стало традицією про "об'єднання заходів" попереджено не було. А на презентацію програми брендінгу міста Чернігова, саме після обіду прийшли і декілька камер (включаючи обласне телебачення) і ряд журналістів друкованих ЗМІ та інтернет-видань.

Мабуть підлеглим Олександра Соколова часу на обід мало (мабуть ранкових гостей ще не попотчувалі), ось і вирішили вбити двох зайців. Перед будинком мерії журналісти обговорювали ще одну версію - може тема бренду міста Чернігова перейшла до розряду "для службового використання"?

Але зрозуміло одне - так Олександр Сoколов, керівник обласного центру Чернігівщини, та його "команда" так і не змогли налагодити роботу з "іншою" пресою.

]]>
Таких “старцюг” нам не треба http://monitor.cn.ua/ua/netreba/10538 Тихо у нас на хуторі. Ніяких особливих подій. Хіба що, бабця Ганка раптово знайшла пачок зі сто різноманітних газет, що виходили під вибори. Відтепер, на хуторянських вечорницях, ми не тільки танцюємо, співаємо, читаємо вірші чи щось робимо власними руками (для майбутнього продажу українських сувенірів іноземним туристам), але й обговорюємо різноманітну передвиборчу інформацію, яка в тих газетках публікувалась. Ляля Нетреба article Wed, 23 Jan 2013 13:46:25 +0200 Варто зазначити, що багато з колись знаних (та вподобаних читачами) видань чомусь майже відверто стали, практично, чиїмось партійними чи бізнесовими виданнями. Й несли таку, вибачаюсь, фігню, що, тим більше тепер, коли є час спокійно все це прочитати, й в руки деякі примірники брати не дуже-то й хочеться. Як не дивно, але до цих видань наші хуторяни майже одноголосно “зачислили” й газету “Сіверщина”. А колись же всім хутором “скидалися” грошима аби підписати цю газету. Хоча, знайшлися люди, які захищали цю газету й нині.

Але, коли трактори все-таки добралися до нашого хутора й зробили дорогу, а електрики відремонтували дроти та стовпи – обговорення цього видання спалахнуло з новою силою. Це сталось через звернення Василя Чепурного: “Народній газеті – народну машину”.

Хуторяни відрядили мене у відрядження до Чернігова, зібравши мене запаси сала, часнику та цибулі, варених яєць та трохи гривень (на посиденьки з людьми, які могли б надати якусь інформацію з цього питання). Отож, кілька днів тицькалася Черніговом, спілкувалась з людьми й повернулася назад до хутора аби розповісти своїм односельцям те, що тут “накопала”.

Так от, немає вже “народної” газета. Купили її місцеві олігархи за копійки, виділивши, балакають,  пану Чепурному та тій частині “Просвіти”, яка стоїть за нього горою – лише п’яту частку від загальної “власності”. Зрозуміло, що в планах цих панів, серед яких бувші й нинішні депутати-бізнесмени (один, навіть, нардеп у діючій Верховній Раді), використовувати тепер вже свою газету так, як їм заманеться. Тобто, тільки в своїх шкурних інтересах. Треба буде лягти під іншу партію (не УДАР, як на попередніх виборах) – ляжуть. Можливо, навіть, під комуністів (за нормальні грошики) чи під “проросійські” проекти. Якщо, команда Путіна-Медведчука, звісно, розщедриться.

Не знаю чи обдурили вони свого часу пана Чепурного з практичною купівлею і “Сіверщина” і “Просвіти” – того не відаю. Може, то сам пан Василь все розтринькав (як “Інтермеццо”, “Круті сходи” й тому подібне). Але, маючи таких солідних “співвласників” просити у пересічних людей гроші на придбання автомобіля – просто ганьба. Невже ті пани, які доволі непогано (за “внутрішньою інформацією) “підзаробили” на осінніх парламентських виборах шкодують дати якусь копійчину газетці. Хоча, може й правильно роблять. Її ж можна “законсервувати” й використовувати тільки тоді, коли буде потреба. Тоді, й наклад зразу ж стане більше. Й матеріали потрібні з’являться. І якщо машина знадобиться, то виділять редакції – нехай заодно й агітують за того, хто потрібен буде на той момент. А до того, хай ходять пішки та їздять на громадському транспорті. Журналісти повинні бути голодними, тоді писати будуть тільки те, що господарям буде потрібно. А не матеріали для якогось народу.

На своєму традиційному сільському сході ми постановили – жодної копійки газеті “Сіверщина”. Й жодного примірника на хуторі. Краще, випишемо “Плейбой” чи “Максим”. Там, хоча б дівчата красиві й матеріали легкі для “вживання”. Й, зрозуміло, що й для чого. Це набагато краще, ніж маскувати “продажну” газету під високоідейну. “Псевдонародну”.

]]>
Класичні байки - ніяких вигадок, лише дзеркало реалій http://monitor.cn.ua/ua/netreba/10376 Когда в товарищах согласья нет, На лад их дело не пойдет... И.А. Крылов, басня "Лебедь, Щука и Рак" Ляля Нетреба article Wed, 16 Jan 2013 11:09:29 +0200 Ім'я і твори цього байкаря відомі кожному з нас із малечку, тому часто густо сюжети саме його віршованих казок, які, насправді, писані з реалій людського життя, стають нам і взірцем поведінки, і відображенням певних ситуацій, і нагадуванням про хибні вчинки. Крилов умів дуже виразно і, навіть, геніально (ще й у римах) посміятися на людськими недоліками, навчаючи нас дивитися поміж рядків і бачити у байках віддзеркалення нашої буденності, а в образах тварин - самих себе та своє оточення.

Отже, знаний всіма тріумвірат "ЛЩР", що тягнув воза у різні краї, мені нагадала ситуація, яка виникла під час презентації інформаційної збірки "Вибори на Чернігівщині 2012: результати моніторингу", яку проводив голова Чернігівської громадської організації "Освітній центр "Ініціатива" Павло Пущенко. За його словами протягом червня-листопада 2012 року "Ініціативою" на Чернігівщині був реалізований проект "Громадський моніторинг парламентських виборів 2012р. в Чернігівській області", який було спрямовано на запровадження незалежного громадського моніторингу за виборами та донесення інформації про результати до громадськості. У решті решт, підсумком проекту стало видання збірки, до якої увійшли узагальнюючі матеріали про особливості кампанії в області, в її окремих округах, результати моніторингу місцевих ЗМІ, спостереження за голосуванням і агітацією, громадські висновки та рекомендації. До речі, її примірники будуть поширені по бібліотекам області та надані всім зацікавленим. Слід, однак, додати, дане видання - друга збірка, яку "Ініціатива" презентувала в регіоні. Першою була "Передвиборчі обіцянки депутатів з Чернігівщини: Верховна Рада сьомого скликання" (особливості кампанії; біографії переможців-мажоритарників; їхні передвиборчі програми (обіцянки) тощо).

Але так сталося, що "обіцянки" не викликали таких бурхливих емоцій і обговорень, як "героїня" даної статті: навколо другої збірки дійсно ламалися списи. Саме тут і потягнули воза в різні боки юристи, представники партій та медійники. Особливо, коли пролунало слово "джинса". Навіть питання застосування брудних технологій, підкуп виборців або використання адмінресурсу залишилися поза жвавою дискусією. Звинувачували один одного у некомпетентності, шпиняли нормами різноманітних законів (у відповідь, що не слід акцентувати увагу на засиллі "джинси" в ході виборів, адже "закон про вибори не регламентує для друкованих ЗМІ позначати агітматеріали будь-яким чином"). З'ясовували, що вважати інформацією, що новиною, що рекламою, а що джинсою. В словесних дуелях в хід йшли, навіть, трактування правил граматики, лексики та орфографії (особливу увагу приділили пунктуації). Дехто - мабуть, від вередливості - перейшов і до виправлення друкарських помилок. Знаєте, наче бійка малюків у пісочниці: коли вже надавали один одному стусанів, закидали іграшками, то все, на що наприкінці вистачає сил - плюватися. Сумно.

Насамкінець, вгамувати терези невдоволення намагалися експерти. Проте, згоди так і не дійшли, хоча, всі полюбляють розмови про консенсус, діалог (особливо поміж представниками згаданих кіл). Та головне, і про це казали саме медійники, не стільки консенсус, скільки етика поведінки всіх учасників процесу і етика виконання ними професійних обов'язків є запорукою унеможливлення обопільних претензій і звинувачень. Тоді і діалог буде налагоджено, і тематичні "ристалища" позбавляться бруду. От би тільки не вийшло як у Крилова: "Затеяли сыграть Квартет... Ударили в смычки, дерут, а толку нет".

Отже, резюме чергової презентації: роздача збірочок; інформація і приклади; невеличкий хаос... Нічого "понад" і "най". Проте, розважилися. Є що пригадати, над чим замислитися. У новому році. До якого ми, нібито, вже увійшли із усіма найказковішими святами, притягнувши, зазвичай, на хвості у нове майбутнє спогади і проблеми минулого. Втім, нехай спогади будуть лише приємними, а проблеми - незначними.


http://narodna.org.ua/news.php?AYear=2013&AMonth=1&ADay=16&ArticleID=16789

]]>
Після нас - хоч потоп? (невеличке розслідування) http://monitor.cn.ua/ua/netreba/9848 В понеділок перед будівлею обласної ради, попри майже сибірський мороз та вітер, було доволі багатолюдно. Адже, перед засіданням комісій та Президії обласні депутати отримували з рук місцевих чернігівських борців, тренерів та спортивних менеджерів - відкритий лист спортивної громадськості. В якому вони зверталися до СВОЇХ обранців з проханням не підтримувати проект рішення щодо створення нового комунального закладу. Якби, обласної ДЮСШ зі спортивної боротьби. Ляля Нетреба article Tue, 18 Dec 2012 16:03:57 +0200 Варто сказати, що я теж приїхала зі свого хутору (долаючи пішки снігові намети, крижаний вітер та погану роботу наших доблесних комунальників, до яких зима знову прийшла несподівано) аби взяти участь в акції протесту. При цьому, зробила це цілком свідомо й не тільки через те, що є фанатом боротьби (подобаються мені чоловіки та жінки спортивної статури, що можуть постояти, як за себе, так і за крихких і слабких дівчат). Адже, коли за спортивні справи "беруться" (пробивають на всіх рівнях влади потрібні рішення) не фахові та знані в світі спорту люди, а конкретні (й теж дуже знані з дещо "іншого", доволі "цікавого", боку) особи: директор спортшколи з веслування (який "морозив" дітей), відставний військовий (який, практично, не з'являвся на роботі), чиновник доволі високого рангу (правда, вже звільнений) та голова одного з судів - варто кричати на весь голос: "рятуйте!".


Чернігівські "рейдери" зайнялися спортом

Чернігів, якщо чесно, має зовсім непоганий вигляд у спортивній історії країни. Зрозуміло, що гарних спортсменів можна підготувати тільки на гарних спортивних базах, яких у нас є немало. Та, з кожним роком стан їх погіршується (зрозуміло, що коштів на спорт також не вистачає), а за нові споруди можемо тільки мріяти. Тим більше хотілося б хоча б зберегти те, що маємо. І як би знавців спортивної справи у нас вдосталь, і тренерів кваліфікованих, і робота, в принципі, непогано налагоджена (хоча, зрозуміло, хотілося б краще), і захмарних грошей наші спортсмени не просять тощо.

Але, ж майже всі спортивні бази знаходяться на дуже "ласих" (для багатьох ділків) ділянках землі (берег Десни, Вал й тому подібне). Й, якщо "забрати" їх у громадської організації (наприклад, спортивного товариства "Україна"), перетворити в комунальне підприємство чи, навіть, можна й не перевтіляти, а згодом привести до банкрутства, то - легко можна "прихватизувати". Й за деякий час зробити зі спортивних споруд готелі, ресторани, стрип-бари або, навіть, підпільні казино чи будинки розпусти. Залежно від "фантазії" нових власників.

Отже, трошки історії. Минулого року, в березні, відбулася буденна конференція обласного товариства "Україна", на якій спокійно переобрали керівником Валентина Луговського. Та, ні з того ні з сього, у червні (не без впливу деяких обласних "начальників") зібрали тишком-нишком позачергову конференцію й обрали керівником Ігоря Ліфаря. Який швидко "пройнявся" справами та призначив керівником школи веслування Сергія Чубенка.

Варто сказати, що "керування" й того, й іншого привело до доволі тяжких наслідків. Наприклад, діти займалися спортом на веслувальній базі взимку при температурі приміщення П'ЯТЬ градусів тепла. Та, й взагалі, конфліктів, акцій протесту, позовів, трудових спорів було стільки -й порахувати важко. Дійшла справа (у серпні поточного року)  й до розгляду трудових спорів Національною службою посередництва та примирення. Варто уваги, що пани Чубенко та Ліфар "динаміли" всі ці розгляди без поважних причин (просто не з'являлися).

"Трудові арбітри" встановили: Чубенка призначили всупереч Статуту - раз; на момент призначення не мав стажу керівної педагогічної роботи (не менше трьох років) - два; не пройшов атестацію - три. Взагалі, повне ігнорування, як Закону про освіту, так і Закону про оплату праці. Й, зрозуміло, був би він пересічним громадянином, а не чиєюсь "фігурою" - вигнали б зразу ж поганою мітлою.

Тренерів, спортсменів, їх батьків, громадськість така ситуація зовсім не тішила. Тому, вони на початку вересня провели позачергову  конференцію (на вимогу всіх колективних членів організації), з яких Ігоря Ліфаря підтримував лише один директор. Зрозуміло, Сергій Чубенко. Варто сказати, що якби керівник обласного товариства Ігор Ліфар на такі конференції (незважаючи на офіційне запрошення) ходити не буде. Тим більше, що туди прибула Заступник Голови Фізкультурно-спортивного товариства "Україна" Наталія Омельчук, яка від імені центральної ради ФСТ "Україна" висловила йому повну недовіру. При цьому, привела достатньо вагові й абсолютно конкретні аргументи.

Конференція прийняла нову редакцію Статуту (на основі діючого всеукраїнського), звільнила з посади Ігоря Ліфаря, обрала нову Раду та керівника. Їм став Заслужений тренер України Кужел ьний Андрій. Думаєте, на цьому конфлікт вичерпався. Помиляєтеся. Ігор Ліфар йти з посади добровільно явно не збирається (певно, виносити його будуть разом з кріслом). Й, якщо нічого путнього, поки що, не вийшло зі спортивною базою на березі Десни (мешканці Чернігова взнали про тривалі акції протесту й підтримали його "супротивників") й вирішив  швиденько "прокрутити" нову тему: школу спортивної боротьби.


Будиночок на Валу

Особливо багато говорити за нього не потрібно. "Ласий" шматочок. От саме там деякі ДЯДІ вирішили зробити школу спортивної боротьби, написали "красиве" обґрунтування. Розробили ще у вересні відповідний проект рішення та ще й (гуляти так гуляти) почали "вибивати" на майбутню школу кілька мільйонів гривень з обласного бюджету та відповідного фонду.

Хоча, розвитком різних видів боротьби в області займаються чотири спортивні товариства, ДЮСШ яких мають відділення не тільки у Чернігові, а і в Мені, Щорсі, Сосниці, Ніжині. Й хоча займаються спортом переважно в "підвалах" (через відсутність гарних приміщень), більше трьох сотень спортсменів під керівництвом 14 знаних тренерів показують гарні результати та успішно захищають честь області.

До речі, для нового закладу потрібні будуть тренери, а звідки вони візьмуться? Адже, ніхто з серйозних фахівців в нову школу йти працювати не збирається. Тим більше, що директором її пропонують призначити того ж Сергія Чубенка. А як з ним "добре працювати" вже на власній "шкурі" впевнилися тренери школи веслування. Крім того, фактично, вся спортивна громадськість розуміє для чого це робиться. А саме, "профукати" бюджетні кошти, набравши тренерів-новачків, які швидше за все, не зможуть "виліпити" гарних спортсменів. Що, зрозуміло, приведе до відтоку дітей, бажаючих займатися боротьбою. Згодом, це може привести до банкрутства.

Потім, до "прихватизації". Й появи якогось сумнівного закладу на Валу. Й можливого спротиву вже не тільки спортивної, а й всієї громадськості Чернігова.
Крім того, на думку реальних фахівців, створення такого закладу може привести не тільки до втрати, в принципі, нашого з вами майна. Але й зменшення фінансування вже існуючих спортивних шкіл (як СТІЛЬКИ коштів, навіть, разом ніколи не просили). Що, ніяким чином, не поліпшить ні умови, ні рівень підготовки спортсменів.

Тому, самі бачите, чому мені, дівчині з далекого хутору, прийшлося приїхати підтримувати акцію протесту наших знаних спортсменів й їх звернення до наших обранців. Правда, довелося всім нам серйозно "попрацювати" з депутатським корпусом. Й, як не дивно, це дало свої реальні "плоди".

З розгляду чергової сесії обласної ради, за пропозицією більшості депутатів, проект рішення "Про створення обласного комунального позашкільного навчального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа зі спортивної боротьби" Чернігівської обласної ради" - БУЛО ЗНЯТО.

Хотілося, щоб раз і назавжди. Хоча, вірити в те, що "рейдери" відступлять просто так, без бою - не варто. Адже, порахувавши можливі прибутки, деякі ДЯДІ можуть зробити за висловом: "після нас - хоч потоп". Тому, громадськості пильність втрачати не потрібно. Й контролювати будь-які кроки "рейдерів" та "прихватизаторів".
 

]]>
"Благодійник року" або дещо про політичний етикет http://monitor.cn.ua/ua/netreba/9588 На початку грудня, вже п'ятий рік поспіль, на Чернігівщині вшановують переможців обласного конкурсу "Благодійник року". Ляля Нетреба article Thu, 06 Dec 2012 23:59:02 +0200 Цього року вперше в заході взяв участь голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко. Церемонія вручення нагород переможцям обласного конкурсу "Благодійник року-2012" імені меценатів Тарновських пройшла у Прилуках.

Почувши, що прийдуть перші особи області і дізнавшись, що у подруги є зайве запрошення, а у мене в шафці новеньке платтячко, я вирішила побувати на цьому світському рауті. Цікаво мені було - хто ж ці прекрасні люди - чернігівські меценати? Чомусь я була впевнена, що вони - найкращі політики, бізнесмени та громадські діячі нашої області. Адже навіть участь у конкурсі - вже серйозна заявка на власну значимість!

І що побачила! Дехто з цих меценатів, або дуже сором'язливі, або дуже заняті люди. Навіть участь у заході керівників виконавчої та законодавчої гілок обласної влади не стала для них знаковою подією. Наприклад, серед номінантів на звання "Благодійник року - приватна особа" присутніми були тільки Юрій Коптєв та Анатолій Мирошниченко.

А от новообраний депутат, який і у ході виборчої кампанії позиціонував себе як меценат, Владислав Атрошенко мабуть вирішив, що захід не його рівня. Хоча цікаво те, що за нагородою приїхав його майбутній помічник та ще и чернігівське міське кабельне телебачення привіз (яке, як доказував у суді кандидат, ніякого відношення до нього не має). Цікава ситуація - номінацію "Благодійник року - приватна особа" отримує інша людина…

Ну я хоч дівчина і з села, але розумію, що уповноважені представники можуть отримувати нагороди в номінації на звання "Благодійник року - всеукраїнська (або регіональна) структура", бо юридична особа завжди кимось фізичним представлена. А таке…

А от листи-подяки учасників конкурсу багатьох номінантів взагалі не цікавили. Особливо таких поважних народних обранців, як Ігор Рибаков та Микола Рудьковський. Так і не збулися дівочі мрії зустріти цих двох чоловіків.

Цікава була на заході і запроваджена неформальна традиція, коли "великий меценат" представляє "малого". Виступ Юрія Коптєва був схожий на настанови "старшого брата ", який хвалить свого "молодшого брата" Анатолія Мирошниченко за те, що він пішов по його стопах. Останній не забарився подякувати "старшого" брата і пообіцяв, що продовжить його славні традиції. Причому багато хто з присутніх зрозуміли, що за цими "діалогами" прихована давня історія стосунків.

Закінчилося все фотографуванням на пам'ять та невеличким фуршетом, на який потрапили лише благодійники-меценати, керівництво та і про журналістів не забули.

]]>
Тістечко з сюрпризом! http://monitor.cn.ua/ua/netreba/9248 В одну з обідніх перерв вирішили з дівчиною зайти в “Золотий ключик”. Взяли з чаю та два тістечка. Причому тістечка нам подали з вітрини. Сіли за столик, почали ласувати солодощами. На одному із тістечок виявився якийсь дивний шматок шоколаду... Який на справді був дохлим тарганом! Ляля Нетреба article Thu, 22 Nov 2012 09:47:12 +0200 На запитання: “Що це?”, прибиральниця заявила, що нічого не знає, запитуйте у продавців. Продавці здивовано знизали плечима і сказали, що всі питання до завідуючої. Завідуюча, сухо вибачившись, віддала гроші за тістечко і сказала продавщицям, мовляв це в пакет.

Ми не стали, нікуди звертатися, ні в санепідемстанцію, ні писати в книгу скарг, а просто пішли звідти, не псуючи собі нервів і не витрачаючи свого часу.

Друге тістечко ми звичайно не доїдали … настрій вже було зіпсовано і апетит пропав …

Для чого я все це опублікував в інтернеті? Кондитерська “Золотий ключик” була одним з кафе, куди ми приходили посидіти в обідню перерву, де завжди було смачно і приємно! Такої підстави ми ніяк не очікували. Мені дуже хочеться, що б керівництво “Золотого ключика” навело порядок у себе в закладі.

Але ми після цього випадку до “Золотого ключика” ні ногою!

]]>
"Потьомкінський дитсадочок" як радянсько-комуністична традиція? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/8897 На Чернігівщині припинено роботу дитсадочка, відкритого перед виборами? Ляля Нетреба article Tue, 06 Nov 2012 08:50:19 +0200 5 листопада 2012 року, у понеділок, припинено роботу дитячого садочка у селі Ведильці Чернігівського району Чернігівської області. Причина проста і очікувана - дитсадочок непридатний для роботи. Суровий вердикт винесла санепідемстанція. 

Про це повідомили мешканці села Чернігівській обласній організації Української народної партії. Вони нагадали, що урочисте відкриття владою цього нового дитсадочок у будинку місцевої школи проведено 25 жовтня 2012 року, тобто перед виборами до Верховної Ради України.

Ось текст офіційного повідомлення з сайту Чернігівської РДА:
"Відкрито дитячий садочок у Ведильцях
Сьогодні, 25 жовтня, у с.Ведильці відбулося урочисте відкриття дитячого садочка.
У заході взяли участь народний депутат України, радник Президента України, перший заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Михайло Чечетов, перший заступник голови облдержадміністрації, керівник фракції Партії регіонів в обласній раді, кандидат в народні депутати України по 206 округу Станіслав Прокопенко, депутат обласної ради Анатолій Заліський, голова райдержадміністрації Микола Кудрик, заступники голови райдержадміністрації Лідія Гаєвська та Андрій Горбань, начальник відділу освіти райдержадміністрації Володимир Конюший, мешканці територіальної громади.
Шановні гості урочисто перерізали стрічку біля входу до дитячого садочка та оглянули приміщення нового дитячого закладу.
В ході зустрічі заступник голови облдержадміністрації Станіслав Прокопенко вручив мешканцям села державні акти на землю.
По завершенню урочистостей всі бажаючі також малу змогу оглянути новий дитячий садочок.
За інформацією відділу з питань внутрішньої політики, зв`язків з громадськістю та ЗМІ апарату райдержадміністрації."

Ведильчани також розповіли, що наступного дня після відкриття нового дошкільного закладу в їхньому рідному селі частину обладнання дитсадочка відвозили назад до селища Михайло-Коцюбинського.

У той же день у будинку школи, де розташовано дитячий садочок прорвало водопровід і залило школу. Причина: перед відкриттям його поспіхом зробили з порушенням елементарних технологічних вимог.

http://siver.com.ua/news/na_chernigivshhini_pripineno_robotu_ditsadochka_vidkritogo_pered_viborami/2012-11-05-11224

 

«Садок відкрили перед виборами і закрили після них», або Хто спекулює на темі дітей?

Громадськість району обурена інформацією, яка була розміщена 5 листопада 2012 року на сайті інтернет-видання «Високий Вал», котре, до речі, не вперше маніпулює фактами, що стосуються Чернігівського району.

 «…у понеділок припинено роботу дитячого садочка у селі Ведильці», – пишеться в ній. Далі анонімний автор зазначає, що сталося це через «суворий вердикт», винесений санепідемстанцією. Залишимо на совісті того ж анонімного автора висновок про «просту й очікувану» непридатність дитсадка для роботи, адже у величезному потоці інформації вдумливий читач навчився відрізняти правду від брехні.

 А тепер – факти, що були встановлені кореспондентами газети «Наш край».

6 листопада 2012 року спільна комісія Чернігівської райдержадміністрації, районної санітарно-епідеміологічної станції, відділу освіти за участі Ведильцівського сільського голови Валентина Кузьменка перевірила діяльність місцевого дошкільного навчального закладу «Дзвіночок», який розпочав роботу 25 жовтня. Садочок відвідує 13 дошкільнят. Незабаром заклад поповниться ще п’ятьма вихованцями. Для малят облаштовані світлі кімнати з сучасними меблями, іграшками та книгами.

Жителі Ведилець задоволені, що віднедавна у селі запрацював дошкільний заклад, бо ж добре розуміють, що малеча буде не лише доглянутою, а й отримає дошкільну підготовку, набуде навичок спілкування, тому легше адаптуватимуться до шкільного навчального процесу. До того ж, у селі чимало молоді, а дитсадка не було упродовж двадцяти років.

– Працює садочок, ви ж самі бачите, – каже мама одного з вихованців Олена Коротич-Слюта, яка працює директором Ведильцівського будинку культури. – І не закривався. У п’ятницю й понеділок ми не приводили дітей, а у вівторок і середу група була заповнена.

 Підтримують односельчанку й інші батьки – Алла Попелишна, Наталія Яковенко, Тетяна Пеньковець.

Звідки ж брав інформацію анонімний автор? І чи дійсно дитсадок був закритий? Доведеться декого трохи розчарувати: «Дзвіночок» як працював, так і працює.

Тоді звідки ж дзвін? Виявляється, 2 листопада 2012 року районною санепідемстанцією було проведено плановий рейд-перевірку сільського водогону й надані рекомендації щодо проведення дезінфекції води.

– Коли батьки дізналися про дезінфекцію, вирішили убезпечитися й не приводити дітей, – пояснює завідуюча Ведильцівським дошкільним закладом Маргарита Яковенко. – Хоча для організації питного режиму навчального закладу використовується вода, яка відповідає вимогам ДСанПіН. – Жодних приписів щодо непридатності садочка до роботи від санепідемстанції не надходило. Колектив у повному складі був на робочому місці, працюємо в звичному режимі. Поки триває період адаптації, діти перебувають у садочку 4 години. Я наразі консультуюся та набираюся досвіду в кращих педагогів Киїнського дошкільного закладу.

 За словами Ведильцівського сільського голови Валентина Кузьменка, того ж дня, 2 листопада, у сільраді побував співробітник районної міліції та представник фінінспекції, аби перевірити, як використовувалися кошти, виділені на будівництво ДНЗ. Ніяких порушень не було виявлено.

Виникає логічне запитання: кому ж вигідно так перекручувати факти й роздмухувати черговий скандал у ЗМІ? Передусім, тому, хто сам не здатен зробити щось хороше та потрібне для громади, а завойовує собі сумнівний авторитет на плітках та неправді. А чи зручно малим ведильчанам у садочку, судіть самі зі світлин.


За інформацією редактора районної газети "Наш край" Наталії БУШАЙ

http://chadm.cg.gov.ua/index.php?id=37846&tp=0
 

]]>
Удільним "князькам" закон не писаний? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/7019 Літо. Спека. Голова не варить. Навіть, у нас на хуторі все активне життя вгасло. От, і вирішила (на свою голову) розвіятись й завітала в гості до друзів до Чернігова, які проживають на вулиці Горького (біля Валу). Й "наразилася" на скандал. Ляля Нетреба article Wed, 08 Aug 2012 15:28:04 +0300 Моя подруга "вела переговори" з чотирма молодими лобуряками, які в суботу вдень (вихідний день) приперлися на шикарній іномарці до безгомінного та напівсонного двору - й перекрили дорогу біля будинку кольоровою стрічкою. Як виявилось - припхалися спилювати під корінь з півдесятка шикарних каштанів, які вже не один десяток років допомагають "вижити" мешканцям п'ятиповерхівки в літню спеку.

За словами молодиків, вони мали дозвіл від ЖЕКу №4 на ці роботи. Моя подруга, скажу чесно, не битою по голові бита. Й дещицю в законах шурупить. Тому, попередивши ґвалтовних "пацанів" щодо того, що терміново викликає англійський спецназ, морських котиків, озброєних космічних прибульців чи, в крайньому випадку, чернігівських міліціонерів - зразу ж зателефонувала начальнику міської "Дільниці з благоустрою" (і звідки в неї його мобільний номер взявся!). Начальник сказав все дуже коротко й чітко: якщо дозволу на вирубку при собі немає - або посилайте на … або визивайте собаку з міліцією! І, крапка!

Про що вона дуже шовковистим та тихим голосом (помахуючи газовим пістолетом) й проінформувала пацанів, що вже схопившись за свої мобільні трубки, почали з кимось терміново радитись. Тим часом, моя приятелька, зоставивши мене на дворі в якості спостерігача (курити бамбук та гладити її кішку) пішла телефонувати в міліцію. Й це дійство стало для неї реальним випробуванням. Певно, по суботам правоохоронці відпочивають десь за містом (літо, спека й тому подібне) й кидають Чернігів та його жителів напризволяще. Тому, навіть, якогось вільного малюсінького патруля з автоматами та гарматами - не знайшлося.

Але, пообіцяли, що невдовзі з нею зв'яжеться дільничний. Не пройшло й півроку - зателефонував. Й кілька хвилин цікавився: хто телефонував, навіщо, випитував біографічні подробиці та персональні дані. Потім, все-таки дійшов до суті питання й, як виявилося, він в курсі справи. Тому, не потрібно нервувати: всі дозволи ЖЕК має. А щодо того, що пиляти будуть якісь "ліві" молодики - то брехня. Вони "праві". Й, взагалі: ніхто, нікуди й тому подібне.

Зрозумівши, що чернігівського спецназу не буде й ніхто не прискаче на допомогу в останній момент - моя приятелька не впала у відчай. Й зателефонувала (і де вона тільки ті кляті мобільні номери дістає) до обласної міліції. Й пояснила ситуацію. Врешті-решт, дільничний (аж цілий капітан міліції) з'явився на горизонті лише тоді, коли молодики (набалакавшись по телефону) та пообіцявши приїхати в понеділок - відвалювали. Він лише встиг перекинутися з ними кількома словами (навіть, документа, що посвідчує особу, не попросив) - й вони розчинилися в серпневім спекотнім мареві.

За кілька годин моя приятелька "підкувавшись" знаннями (прочитавши в Інтернеті законодавство щодо вирубки зелених насаджень) - провела брифінг для сусідів. Сказала приблизно так: мені що - більше всіх потрібно! Тому, кажу для "тупуватих": якщо в понеділок ці к… (назва однієї з свійських тварин) припруться сюди знову й папірця (дозволу) на роботи - робіть все що завгодно (лягайте біля дерев; викликайте війська ООН, телебачення, Президента тощо; оголошуйте війну Фінляндії (там опікуються не тільки кожним деревцем, а й кожною комашкою) й здавайтеся), але не дозволяйте спиляти дерева.

У понеділок, як тільки всі працюючі розійшлися на працю - молодики тут, як тут. Знову перегородили дорогу, дістали пилки тощо - але мешканці будинку вискочили надвір. З питанням: де дозвіл? І хто ви взагалі? Такі несхожі на працівників ЖЕКу? Після довгих та нудних телефонних переговорів - з'явилася якась цабе. Якби з дозволом. Попереджую: реготати не треба! Дозволом на вирубку була ксерокопія заяви кількох мешканців цього будинку щодо спиляння трухлявих гілок від лютого поточного року. (Оху… шиє) жильці двох під'їздів (біля яких власне й хотіли попиляти гарні дерева) тут же написали свою заяву щодо того, що просять начальника ЖЕКу нічого тут не пиляти й не рубати.

Варто сказати, що моя приятелька побувала згодом у мерії, де поспілкувалася з чиновниками досить високого польоту на цю тему. Як виявилось, наші начальники ЖЕКів - такі собі "удільні князьки". Які роблять таке, що й на голову не налазить. При цьому, це відверто відгонить КРИМІНАЛОМ. Чому?

Для того аби зрубати дерево тощо потрібно дати заявку на обстеження фахівців "Дільниці з благоустрою". Які скажуть, що можна зрубити чи спиляти (хворі гілки тощо). Потім до екологів на остаточний вердикт. При цьому, одне дерево зрубати буде вартувати не одну тисячу гривень. Адже, замість нього потім потрібно буде не тільки придбати саджанці, але й за ними доглядати кілька років (що потребує фінансових витрат). Й, судячи з практики, мешканці будинків з величезними труднощами скидаються грошима на таку справу. Невже в ЖЕКу №4 завелися благодійники?

А може все по-іншому? Наприклад, начальник цього ЖЕКу заключає угоду з приватною особою на виконання якихось робіт. Й перераховує офіційно тому солідну (чи не дуже) суму коштів. А приватник згодом (у дзьобику) приносить невеличкий (у кого які апетити) "відкат". І все це у рамках кампанії реагування на звернення громадян. Можливо, цим питанням потрібно зайнятися ПРОКУРАТУРІ. Адже тут пряме порушення законодавства. Й після використання таких порівняно невеликих комунальних коштів (головне, аби щомісячно та в різних місцях) - можна й тарифи для населення підвищувати (бо дотацію ж ніхто не дасть).

І ще. Дивує позиція дільничного. Самі знаєте, як міліція вимагає від пересічного громадянина надати всі документи. А начальникам ЖЕКів чомусь вірить на слово. Чому? Може, вони в долі?
 

]]>
БІГБОРДИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ І ПОТЕНЦІЙНОГО ПРОВЛАДНОГО КАНДИДАТА "БУЛИ ПОЛАМАНІ" НА ДОГОДУ ВЛАДИСЛАВУ АТРОШЕНКО? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/6169 У суботу 23 червня до нашого хутору приїхали городскіє і почали людей збирати і запрошувати на концерт Вєрки Сердючки. Обіцяли довезти, розважити у Чернігові. А це ж ого! Зірка! Люблю я Сердючку! Особливо її оце "Гоп-гоп", а фраза "Шо то я наклюкалась" взагалі стала рідною кожній дівчині з села. А щоб нам було зрозуміло звідки щастя таке і щоб, ми не думали що щось нечисте, хлопці пояснили, що організував для нас молодих та красивих депутат обласної ради, меценат і безпартійний бізнесмен Владислав Атрошенко. Ляля Нетреба article Tue, 26 Jun 2012 09:23:54 +0300 Шоу вдалося на славу. І не наші пісні співали, і наші. І Сердючка справжня була з мамою. Ох, люблю я Вєрку. Не обманули тії хлопці, і салют показали. Народу було повна площа.

Я хоч і з хутора, однак, і телевізор дивлюся і газети читаю (коли до нас поштою доходять або приносять). І розумницею мене багато хто вважає. Все підмічаю. І ось, людоньки, що я помітила. Є на центральній площі міста два великих бігборда. І не простих, а таких, де картинка змінюється - одна на одну наїзджає. Люди кажуть, що там механізм якийсь стоїть і постійно таке "кіно крутить". Так ось саме під час концерту їх як хтось заклинив. Дві комерційні реклами дуже навіть набридли. Стало мені цікаво, а чому інші не показує? Зламався, чи що?

А тут ще скажу вам людоньки, що не не дарма я до міста на халяву їхала. Родичі мої тут живуть. От і залишилася я у них на кілька днів. Відпочити. По магазинам походити. Як то кажуть модні пані: "Шоппінг, спа-салони, нічні клуби". І от зранку в понеділок, нарешті побачила, те чого не хотіли показувати учасникам концерту: мене ж та всіх городян Президент вітав з Днем Конституції, а поруч і реклама провладного кандидата (і прізвище бідненького якось цікаво написали) - на "ПР" починалася.

І ось я докумекала. А от вони як борються з конкурентами. Ті рекламу проплатили, а вони їм раз і біг-борд заклинили. Так я ж у селі так само можу рекламу Манькиного кіоску прикрити і буду одна єдина рекламуватися! Але ж так неможна. Односельці одразу запідозрять, що щось не так. Є таке слово - недобросовісна конкуренція. А це напевно не дуже. Хоча певно одному кандидату. коли він величезні гроші на шоу витратив, дуже не хотілося щоб інші "на шару" піарилися. Ось тільки з президентським привітанням якось дивно. Мабуть позапартійний кандидат, який після розпуску "Сильної Україна" єдиний не вступив в Партію регіонів, вирішив що він тепер позапартійний. А може це і опозиційний вчинок - блокування вітання Президента України - ті хто треба схвалять і помітять. Хоча, може, як завжди знайдуть "стрілочника", хто поламав механізм в бігборді. Але дуже вдало у потрібно місті та у потрібний час ця поламка вийшла. Дивна така логістика-містика…

Тож нагулялася я у місті, відпочила, із Сердючкою наспівалася, і поїхала додому. Бо там же Манька торгує і рекламується. А раптом і мою рекламу зпаскудить?
 

]]>
Репетиція свята без дотримання безпеки для дітей! Мерія і ДАІ не праві! ФОТОфакт http://monitor.cn.ua/ua/netreba/5446 Напередодні чергового "грандіозного" святкування проходять масові репетиції на вулицях Чернігова. Але дотримуватися безпека сотень дітей міська влада "не хочуть". Ляля Нетреба article Wed, 23 May 2012 07:33:17 +0300 На фотографіях видно, що зустрічний транспорт на одному з найнебезпечніших поворотів траси зі сторони Києва йдемо прямо серед колони дітей, які несуть величезний прапор.

]]>
А ЧИ БУВ ХЛОПЧИК? АБО ХТО БРЕШЕ … http://monitor.cn.ua/ua/netreba/4479 Замість того, щоб воювати за виборця, політичні сили, які вважають себе опозиційними воюють одна з одною. Чи то “Фронт Змін” з УНП, чи навпаки. Ляля Нетреба article Tue, 10 Apr 2012 09:15:47 +0300 Вчора на поштові скриньки редакцій надійшло повідомлення від партії “Фронт Змін” про те, що “Члени Менської організації УНП приєдналася до Фронту Змін”.
У ньому говорилося, що “На зборах 8 квітня члени менської організації УНП прийняли рішення про вступ до партії “Фронт Змін”. Активісти на чолі з Валерієм Магулою вважають цей крок необхідним для подальшої ефективної діяльності опозиційних сил регіону.”
Цю подію було названо продовженням об’єднання опозиційних сил.

Знову акцентувалася увага на тому, що “діюча влада не здатна забезпечити ефективний розвиток країни”.
Цікаво, що основною метою об'єднання визначалося “створення сильної опозиції та недопущення фальсифікацій під час виборів”.

Мабуть про фальсифікації більше за все говорять ті, хто на них розуміється? А боротьба проти чогось є більш конструктивною, ніж за щось? Ну, якщо так, то покращення життя від таких політиків не отримаємо ніколи.

Але далі було ще цікавіше.

Новий лист на пошту редакцій ЗМІ від прес-служби Чернігівської обласної організації УНП був категоричним: “Фронт змін” каже неправду!

З’ясувалося, що інформація Чернігівської обласної організації партії “Фронт змін” під гучним заголовком “Члени Менської організації УНП приєдналися до “Фронту Змін” про написання переважною більшістю “заяв на вступ до Фронту Змін” не відповідає дійсності.

Що ж відбулося насправді? А далі, як у детективі.

“Голова обласної організації “Фронту змін” О. Нерета звернувся з проханням провести збори їхньої організації в приміщенні Менської районної організації Української народної партії. Таку можливість їм надали. На зборах, що відбулися 8 квітня ц.р., після обговорення політичної ситуації, член УНП Валерій Магула заявив про свій вихід з УНП та входження до “Фронту змін” і закликав всіх зробити так само. Проте його підтримав лише 1 чоловік.” – цитуємо дослівно текст повідомлення УНП.

Так що ніякого масового переходу до “Фронту змін” не відбулося. Це навіть підтвердив голова Менської районної організації УНП, депутат районної ради Василь Леоненко.

А далі ще краще – “Що стосується Валерія Магули, то “Фронт змін” далеко не перша, і мабуть, не остання партія, куди він вступає.”. Так їм “тушкам” і “рейдерам”!

Ні, щоб розбудовувати партію, так захоплюють та переманюють! А діяльність спрямовують “не на консолідацію, а на нищення національно-демократичних сил області”.

Ось як воно буває. Знову чвари, замість конструктивної роботи. А хочуть чесно перемогти на виборах. Якщо самі не в змозі налагодити конструктивну співпрацю, то хто ім. суддя?

А потім знову “стара пісня” – влада заважає. Тому і рейтинги відповідні і відношення людей зрозуміле. Навіщо казати на когось, якщо у самих безлад. І не потрібно після виборів казати, що перемогу вкрали, бо її при такому партійному будівництві ніколи не буде. 

]]>
"Бидло" (хами) в погонах http://monitor.cn.ua/ua/netreba/4075 Засидівшись у себе на хуторі, самі знаєте, навесні також багато роботи по господарству, вирішила все-таки завітати до столиці Чернігівщини й походити по новим виставкам, сходити в театр на прем'єри та концерти "зірок". А також, подивитись бої Чемпіонату Україну з кікбоксінгу. Ляля Нетреба article Sat, 24 Mar 2012 17:53:54 +0200 Спочатку ніяк не могла зрозуміти, чому цей вид спорту (в якому людей гамселять ногами й руками в будь-які точки тіла) такий популярний у Чернігові. Але, пройшлась трошечки пізно ввечері по колись "тихим" вулицям центральної частини міста - й все зрозуміла. Особливо, коли побачила таку картину (на жаль, не маслом): вулицею імені Горького кудись поспішали дві маленькі дівчинки (на вигляд років 12-13-ти). Й не дивлячись на те, що час був ще далеко не комендантським - світла на вулицях чомусь майже не було. Як мені пояснили згодом, це ваш міський голова економить кошти на вуличному освітленні аби влітку "достойно" зустріти гостей з міст-побратимів. Треба ж буде "відпрацювати" гру в футбол, колупання в носі в історичних місцях та розкішні наїдки та напої за рахунок тих же поляків.

Мені й самій у цій напівтемряві приходилось йти кроками сапера, адже ваші дороги та тротуари, певно, не ремонтувались з часів попередніх виборів. Тим більше, що всі дорожні гроші, виявляється, міський голова "направив" на офігенний ремонт шматочка дороги для "ВЕНИ" та кількох десятків мешканців Царського Села. Так от, йду вся така напружена за цими маленькими дівчатками, адже лячно дуже впасти посередині дірявого вщент тротуару, й радію. Чому? Тому, що скоро з'явиться більш освітлене перехрестя й трохи попустить. А ж тут, ні з того, ні з цього з-за рогу "на чотирьох точках" вискакують незрозумілі істоти й починають так голосно гавкати, що за хвилину їм підгавкували собаки не тільки всього Чернігова, а й, мабуть, навіть, усіх навколишніх сіл.

Бідні дівчатка з переляку застигнули мов стовпи й у повітрі чимось, вибачаюсь, "пахнуло". Та що казати про малечу, коли мені самій - дух перехопило. Й досі не можу пояснити, чому з переляку сама не справила природну нужду прямісінько в білизну. Чого тільки не передумала: перевертні, вампіри, привиди чи ще якась чортівня. А виявилось, на жаль, все набагато банальніше - особи "чоловічої"  статі в курсантських погонах. Як виявилось, це п'янючі майбутні ОФІЦЕРИ-тюремники так розважаються.

Варто сказати, що вже доволі давно мешканці, практично, всіх  будинків, де знімають квартири майбутні офіцери - скаржаться на неподобства. Які фактично, щодня, в якомусь під'їзді, будинку, подвір'ї, вулиці, сквері, парку тощо - чомусь відбуваються. Зрозуміло, що скаржаться і в міліцію, і один одному. І сваряться з тими курсантами, і вимагають припинити таке свинство. Але - віз і нині там. Навіть, складається враження, що в цей вищий учбовий заклад спеціально підбирають такі кадри з усієї країни, що крім тюрми їм все-рівно в житті нічого не світило. Тому, скоріше за все, вирішили: краще нехай там будуть з боку світла, а не темряви.

Наскільки відомо, нині аби стати навіть простим співробітником міліції - інколи, навіть, два висновки від психологів потрібно отримати. Невже ж, у цей заклад (який немає ніякого відношення до міліції), де готують майбутніх офіцерів для виправних колоній тощо - висновки психолога не потрібні. Чи це дійсно саме "такий" заклад, куди беруть кого завгодно. Й ніяких виховних заходів керівництво до курсантів (у не навчальний час) не застосовує. Вчаться - й добре. А на все інше - начхать.

Тому, виправши в подружки свою спідню білизну, переночувавши за допомоги заспокійливого та снодійного, зранку втекла до себе на хутір й дуже цьому радію. Хоча свині у нас на хуторі теж маються: але це поважні й любі домашні тварини. Від яких тільки користь і задоволення. А от зустрічатись часто зі "свинями" в курсантських погонах - не хочу.
Ні користі, ні задоволення. Тому, переговоривши з хуторянами, вирішили їздити до вашого міста тільки з бейсбольними битками, потужними ліхтарями та в чоботях для спецназу!

]]>
Бібліотекарі з бібліотеки Короленка: навіщо навчають, якщо самі не розуміють? http://monitor.cn.ua/ua/netreba/3787 Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка – це один із найвідоміших храмів науки, культури та освіти і не лише нашої області. Багато чернігівців можуть з гордістю сказати, що свої наукові звання та професійні знання вони набули саме в стінах цієї вельмишановної будівлі. Мабуть немає в обласному центрі старшокласників та студентів, які принаймні один раз не відвідали зали Бібліотеки… Мене, просту сільську дівчину, завжди вражали вправність та досвідченість її працівників, коли вони із далеких-далеких підвалів приносили саме ту книжку, яку я мріяла прочитати … Ляля Нетреба article Mon, 12 Mar 2012 17:30:01 +0200 Окрім величезного бібліотечного фонду, який не замінять ніякі електронні підручники, ця установа також відома як видатний освітній центр. Тут можна навчитися іноземним мовам, навичкам роботи з комп’ютером та Інтернетом, дізнатися як створити свій сайт та поспілкуватися з однодумцями.

Але мабуть один освітній курс потрібен співробітникам та керівництву бібліотеки. Курс, який навчить їх працювати із засобами масової інформації. Працювати не у фондах і сховищах з газетами, а працювати із журналістами та редакторами.

Сьогодні одній моїй знайомій дзвонила жіночка, яка представилася директором Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Головна мета дзвінка – навчити як потрібно працювати журналісту та редактору та поділитися негативними емоціями. У нас у селі кажуть: “Розрядитися”, мабуть свята не вдалися, а може не всі привітали?

Розумна жінка, вища освіта, керівна посада – і що це їй дало? Замість того аби повчати відкрила б пошуковий ресурс та запитала б у Гугла чи Яндекса “як спростувати інформацію?” Для цього у бібліотеці є безкоштовний інтернет з вайфаєм. Навіть я, сільська дівчина ( а мені тільки кілька місяців тому підключили інтренет) знаю, що таке спростування і як це робиться.

Замість того аби лаятися, потрібно зрозуміти, що інформація спростовується насамперед ОПЕРАТИВНО, ПИСЬМОВО і АРГУМЕНТОВАНО. Якщо прес-служба якоїсь політичної партії друкує інформацію, що хтось когось, кудись, то мабуть робить вона не телефоном, а надсилає прес-реліз. Видання може його поставити, а може – ні. Може просто надрукувати документ, а може присвятити темі окрему статтю. Якщо є можливість і журналіст готує велику розгорнуту статтю, то він звернеться до декількох джерел. Це особливо актуально, коли, наприклад, друковане видання виходить один раз на тиждень.

Щоденні інформаційні ресурси розміщують насамперед оперативну інформацію посилаючись на джерело, тому що через два дні вона вже буде похована в масі інших новин. Якщо той, кого стосується ця інформація з нею не згоден, він має повне право висвітлити подію у власному трактуванні, але зробити його так само оперативно. А щоб інформацію розмістили, то надсилається вона з офіційної адреси, бажано на бланку з реквізитами. От тоді з журналіста і можна спитати чому не розмістили спростування, а не “розводити базар”.

Мої друзі з “Чернігівського монітору” казали, що якщо керівництво бібліотеки запросить їх провести тренінг для бібліотечних працівників по роботі із ЗМІ, то вони проведуть його безкоштовно.

]]>
Одні – порушують, інші – борються http://monitor.cn.ua/ua/netreba/2883 Лежачи на печі, в хатинці на рідному хуторі, отримала листа з Чернігова. Прочитала й кілька десятків раз перехрестилася та прочитала молитву. Що ж таке в вашому місті коїться? Незбагненне. Ляля Нетреба article Fri, 03 Feb 2012 13:40:40 +0200 Спочатку ваш міський голова зник кудись на два тижні (якби у відпустку) й мерія не змогла відбитись від запитів з Уряду щодо НЕЧУВАНННОГО підвищення квартплати. Правда, певно, вже всі чернігівці давним-давно в шоці від кадрової “політики” свого градоначальника. Тому, особливо не здивувались обізнані люди, що двісті чиновників з мерії не змогли нормально “відписатись”. Тобто, “обґрунтувати” підвищення тарифів. Тим більше, за відсутності “наймудрішого” з керівників міста. Та Бог з ним. Сам винен. Через що доволі сильно “постраждав” від міністра ЖКГ – певно, той використовував для нашого мера найбільш цікаві пози з Камасутри.

Тільки-но “втягнувся” він у звичайний режим роботи й зібрався “злиняти” кудись (як зазвичай, з п’ятниці до понеділка) – як тут зненацька повалив сніг. От, і прийшлось йому бідненькому в суботу витрачати час на нараді в губернатора. А потім, скоріше за все, довго матюкатись й “чесати макітру” – адже адміністрація йому “кисень” перекрила. Самі знаєте, наскільки можна (на папері) збільшити витрати, коли на вулиці надзвичайна ситуація. А тут – дуля з маком. Бо, міліції доручили контролювати всі виїзди комунальної прибиральної техніки та показники палива – щоб не було приписок. От така довіра до діяльності вашого “батька міста”.

Але ж “кисень” нашому соколу ясному дуже потрібен. Без нього – повний гаплик. Можливо, саме для того, він “напружив” дещо міських податківців – аби поповнити терміново міський бюджет. Зрозуміло, що не для того аби витрачати кошти на боротьбу з морозами чи бурульками.

Міські податківці швиденько вигадали “механізм” поповнення місцевого бюджету. Якщо підприємець (на загальній системі оподаткування) надумав здати пусту (а не дай бог збиткову) декларацію: йому одна дорога – підписувати декларацію в кабінеті №1. А там розмова коротка: сплати, …, до місцевого бюджету 10 гривень, або 3 гривні, або хоча б що-небудь. А не сплатиш – декларацію не приймемо. А це ж загрожує штрафом у розмірі 170 гривень. Самі бачите, що при цьому податківці порушують майже усе чинне законодавство (перевищення посадових обов’язків, закон про корупцію тощо), не кажучи вже щодо порушення Податкового кодексу.

Складається враження, що вашому градоначальнику так сподобалось займатися “чимось” з міністром, що він порадив іншим міським високопосадовцям спробувати ще не звідані “відчуття”. Й вони на це чомусь погодилися. Може, Чернігів пора перейменовувати в Содом чи Гоморру?
 

]]>
Таємне звернення до політтехнологів, або про "вилізування…" http://monitor.cn.ua/ua/netreba/2701 До чергових виборів до Верховної Ради залишається все менше і менше часу і тому навіть мені, простій сільській дівчині зрозуміло, що потенційні кандидати вже потихеньку розгортають свою передвиборчу кампанію і навіть застосовують "нові технології". Ляля Нетреба article Fri, 27 Jan 2012 14:03:27 +0200 Так як ми живемо у "часи новітніх технологій", і в мене у селі теж є така дивина як інтернет, то  я знаю, що останнім часом серед нашого середовища набули популярності так звані соціальні мережі, якими не нехтують користуватись політики заради додаткового піару власної діяльності, особливо зараз напередодні передвиборчої кампанії.

Я оце теж інколи буваю у соціальних мережах. особливо у пошуках однокласників та переглядаю особисті сторінки цікавих та поважних людей - тут фейсбук на першому місці. Особливо мені подобається (зараз буду вживати дуже розумне і складне для мого сільського нерозвиненого сприйняття слово) моніторити сторінки політиків, які вважаються нашими земляками.

От сьогодні переглядала сторінку в соцмережі такого відомого нашого народного обранця, а саме представника правлячої партії, який, наприклад, хвилювався за реконструкцію скверу Богдана Хмельницького у Чернігові. Була приємно здивована, що він теж не відстає від модних політичних течій і зареєструвався у популярному нині Фейсбуці. Дуже уважно читала інформацію, яку він викладає у себе на сторінці, або інші про нього.

Раптом натрапила на коментарій Maxа Androsа (саме цей депутат у нього в друзях, можливо навіть син, бо співпадає день народження - 3 березня) , який був адресований політтехнологам. Він поділився власною думкою щодо діяльності політичних піарників. Так, наприклад, він вважає, що люди, які займаються політичними технологіями є представниками Балу "уродів" та клоунів. Також на його думку, представники цього політичного ремесла готові "за 30 гривен вылизывать попу".

Я скромна сільська дівчина але була здивована такою мізерною платою за такі дії, але далі по тексту було пояснення від пана Макса, що ті ж таки на більше на здатні.

І на останок, від нього було поставлене чи то математична задачка, чи то просто питання: якщо кожному політтехнологу окремо дати грошей чи зможуть потім політтехнологи разом облити фекаліями один одного?

Любі моЇ, на жаль, з усіх цих роздумів знайомого цього "знайомого-друга-родича" політика про діяльність політичних піарників особисто я, в силу власних нерозвинених можливостей мого розуму, так і не зрозуміла про що він намагався сказати…. Можливо  це були філософські роздуми про сенс життя, навіяні науковими працями самого Витгенштейна  Людвига (то пока шукала значення терміна та начиталася) або можливо просто роздуми інтимно-еротичного характеру? Нажаль, поки що залишається невідомим те, що ж насправді хотів сказати цей еротоман і тому я можу вам сказати лише: "а інше додумайте самі…"

Довідка
Анулингус (римминг, анилинкция, анилингвус, анилингус, ануслинг) - это вид сексуальных ласк, который заключается в стимуляции языком и/или губами области вокруг заднепроходного отверстия.  К слову сказать, подобные ласки используют многие животные для достижения физиологического возбуждения. У людей же, скованных нормами морали, предрассудками и правилами, все не так просто. В зависимости от восприятия себя, партнера и уровня отношений, анулингус (анилингус) относят к одному из способов максимального выражения чувств и глубочайшего доверия или воспринимают как весьма неприятное и неприемлемое действо.

]]>